Постанова

від 04.03.2013 по справі 15/018-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2013 р. Справа№ 15/018-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Мальченко А.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Мазур Ю.О., довіреність № 17/01/13 від 17.01.2013;

відповідача 1:Кандаурова А.П., довіреність б/н від 29.01.2013;

відповідача 2:не з'явився;

третя особа 1:не з'явився;

третя особа 2:не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпластбетон»

на рішення господарського суду Київської області від 26.10.2012

у справі № 15/018-12 (суддя: Рябцева О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання «Промвпровадження»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпластбетон»;

2. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша";

треті особи 1. Тарасенко Олександр Віталійович;

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансфорт-Експедиція";

про стягнення 944030,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання «Промвпровадження» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпластбетон», Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша", треті особи Тарасенко Олександр Віталійович, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансфорт-Експедиція" про стягнення 944030,92 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.10.2012 у справі № 15/018-12 провадження у справі в частині позовних вимог до ПАТ "Страхова компанія "Перша" про стягнення 49490,00 грн. припинено.

Позов до ТОВ "Укрпластбетон" задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпластбетон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Промвпровадження" 692709,38 грн. матеріальної шкоди, 1800,00 грн. витрат на оплату незалежної експертної оцінки, 4568,88 грн. витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи, 13890,19 грн. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпластбетон» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 26.10.2012 у справі № 15/018-12 повністю і прийняти нове рішення, яким в позовні відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом Київської області не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 № 15/018-12 у справі № 15/018-12 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 прийнято до розгляду справу № 15/018-12. Розгляд апеляційної скарги призначений на 04.02.2012 об 11:30.

31.01.2013 представником відповідача 1 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу.

04.02.2013 відповідач 2, третя особа 1 та третя особа 2 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, повноважних представників в судове засідання не направили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

04.02.2013 представниками сторін в судовому засіданні відповідно до ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2013 продовжено строк вирішення спору по справі № 15/018-12. Розгляд апеляційної скарги відкладений на 04.03.2013 об 11:45.

27.02.2013 представником відповідача 1 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду була подана заява про долучення до матеріалів справи доказів.

04.03.2013 відповідач 2, третя особа 1 та третя особа 2 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, повноважних представників в судове засідання не направили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи відповідач 2, третя особа 1 та третя особа 2 повідомлені належним чином.

Статтею 99 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви (ч. 1 ст. 69 ГПК України).

Керуючись ст. 75 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

04.03.2013 представник скаржника в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

04.03.2013 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду Київської області від 26.10.2012 у справі № 15/018-12 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в м. Млині Житомирської області 05.11.2011 приблизно о 10-й годині Тарасенко О.В., керуючи автомобілем "МАН", реєстраційний № АІ 2401 СМ з напівпричепом, на дорозі від МКДЗ не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху чим порушив п. 11.2 і 11.3 Правил дорожнього руху України і допустив зіткнення з автомобілем "Сканія", реєстраційний № АА 1084 ІР, який належить позивачу, під керуванням Пархоменка А.О., який рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі руху, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

11.01.2012 постановою Бородянського районного суду Київської області накладено на Тарасенка О.В. адміністративне стягнення, на підставі ст. 124 КУпАП, штраф в розмірі 400 грн. В мотивувальній частині постанови зазначено, що винність Тарасенка О.В. в порушенні п. 11.2 і 11.3 Правил дорожнього руху, що мало насідком зіткнення і пошкодження транспортних засобів, знайшла своє підтвердження.

Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу автомобіль "Ман" (номерний знак АІ 2401 СМ) - ТОВ "Укрпластбетон" за полісом № АА/2135433 від 13.04.2011р. застрахована приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Перша". Строк дії полісу з 13.04.2011р. до 12.04.2012р.

Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну відповідно до зазначеного полісу становить 50000,00 грн. та франшиза (страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, завжди зменшується на суму франшизи) становить 510,00 грн.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Пунктом 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до ч. 9.1 ст. 9 ЗК України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Згідно з ч. 22.1. ст. 22 ЗК України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що обов'язок відшкодувати завдані позивачу збитки покладені на ПАТ "Страхова компанія "Перша" в межах, передбачених полісом № АА/2135433 від 13.04.2011р. обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в сумі 49490,00 грн. (50000,00 грн. - 510,00 грн.).

В зв'язку з чим, судом законно розглядались позовні вимоги до відповідача 1 у сумі 894540,92 грн. (944030,92 грн. - 49490 грн.) та до відповідача 2 у сумі 49490,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Бережнюк і Компанія" на замовлення позивача було проведено автотоварознавче дослідження та складено звіт № 1230/2 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку в розмірі 942230,92 грн., завданого власнику колісного транспортного засобу "Сканія Р380С В8Х4EНZ", реєстраційний № АА 1084 ІР.

Згідно з ч. 30.1 ст. 30 ЗК України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

10.04.2012 позивач звернувся до відповідача 2 з заявою № 10-04/12/1 на виплату страхового відшкодування, в якій позивач просив відповідача2 здійснити виплату страхового відшкодування у сумі 50000,00 грн. за застрахований у ПАТ "Страхова компанія "Перша" автомобіль "МАН", реєстраційний № АІ 2401 СМ, який належить "Укрпластбетон".

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 ЗК України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

06.07.2012 відповідачем 2 перераховано на рахунок позивача вартість страхового відшкодування за застрахований відповідачем 1 автомобіль "МАН", реєстраційний № АІ 2401 СМ, у розмірі 49490,00 грн. (з вирахуванням 510 грн.), що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача за 06.07.2012р.

Так-як відповідач 2 здійснив страхове відшкодування за застрахований відповідачем 1 автомобіль "МАН" реєстраційний № АІ 2401 СМ позивачу в межах лімітів відповідальності страховика за полісом № АА/2135433 від 13.04.2011р. у сумі 49490,00 грн. (з вирахуванням 510,00 грн. франшизи ), в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих, то провадження в частині позовних вимог про стягнення страхового відшкодування у сумі 49490,00 грн. з ПАТ "Страхова компанія "Перша" обгрунтовано припиненню на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як вбачається з висновку судової автотоварознавчої експертизи № 6639/6640/12-54 від 19.09.2012р., утилізаційна вартість автомобіля "Сканія", реєстраційний № АА 1084 ІР, складає 200031,54 грн.

Судом першої інстанції було встановлено, що автомобіль "Сканія", реєстраційний № АА 1084 ІР, знаходиться у позивача.

Позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідачів 942230,92 грн. завданих матеріальних збитків за фізично знищений транспортний засіб автомобіль "Сканія Р380С В8Х4EНZ", реєстраційний № АА 1084 ІР., на підставі звіту № 1230/2 від 28.11.2011р. про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку.

Однак, заперечуючи проти позову відповідач 1 зазначив, що на момент скоєння ДТП автомобіль "МАН", реєстраційний № АІ 2401 СМ перебував у володінні ТОВ "Трансфорт-Експедиція" на праві оренди згідно договору оренди транспортного засобу з водієм від 03.10.2011р., у зв'язку з чим за зобов'язанням про відшкодування матеріальних збитків перед позивачем за пошкоджений транспортний засіб автомобіль "Сканія", реєстраційний № АА 1084 ІР, повинно відповідати ТОВ "Трансфорт-Експедиція", яке за договором оренди володіло транспортним засобом "МАН", реєстраційний № АІ 2401 СМ, з екіпажем, а не ТОВ "Укрпластбетон" згідно з ст. 1187 ЦК України, ст. 804 ЦК України.

Оскільки відповідач 2 здійснив страхове відшкодування позивачу у сумі 49490,00 грн., та висновком судової автотоварознавчої експертизи № 6639/6640/12-54 від 19.09.2012р. встановлена утилізаційна вартість автомобіля "Сканія", реєстраційний № АА 1084 ІР, в сумі 200031,54 грн., який знаходиться у позивача, то фактичний розмір матеріального збитку, завданого позивачу становить 692709,38 грн. (942230,92 грн. - 49490,00 грн. - 200031,54 грн.).

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу "МАН", реєстраційний № АІ 2401 СМ, за участю якого відбулася ДТП, власником автомобіля є "Укрпластбетон" (відповідач1).

Як встановлено судом, Тарасенко О.В. на час скоєння ДТП (05.11.2011) перебував в трудових відносинах з ТОВ "Укрпластбетон", що підтверджується договором про майнову відповідальність матеріально відповідальної особи від 30.09.2011р., наказом № 19 від 07.11.2011р. про звільнення з посади Тарасенка О.В. з 07.11.2011р. по ст. 41 п. 2 КЗпПУ за втрату довіри до матеріально-відповідальної особи, матеріалами адміністративної справи № 3/1006/2/2012 Бородянського районного суду Київської області та не заперечувалось в судових засіданнях відповідачем1.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки (самим джерелам чи їх володільцям), відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоду, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Пунктом 3 постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року N 6 передбачено, що особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Питання про відповідальність за шкоду, заподіяну при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожного із їх володільців перед іншим з них, вирішується за правилами ст. 440 ЦК: шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого - відшкодовується винним; при наявності лише вини володільця, якому заподіяна шкода, вона йому не відшкодовується; при наявності вини обох володільців - розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного; при відсутності вини володільців у взаємному заподіянні шкоди - жоден з них не має права на відшкодування.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерелами підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальних принципах вини.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, ТОВ "Укрпластбетон" зобов'язане відповідати перед позивачем за шкоду, завдану його працівником Тарасенком О.В., під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Таким чином, відповідно до ст. ч. 1 ст. 1188, ч. 1 ст. 1166, ст. 1172 ЦК України відповідач 1 зобов'язаний здійснити відшкодування заподіяних його працівником збитків позивачу у сумі 692709,38 грн.

Крім того, позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 1 витрати на здійснення незалежної експертної оцінки транспортного засобу "Сканія", реєстраційний № АА 1084 ІР, у сумі 1800,00 грн.

Платіжним дорученням № 6979 від 18.11.2011р. позивачем було перераховано ТОВ "Бережнюк і Компанія" 1800,00 грн., з призначенням платежу "оплата за експертизу згідно рахунку № 253 від 17.11.2011р.".

Отже, позивач поніс витрати на здійснення незалежної експертної оцінки транспортного засобу "Сканія", реєстраційний № АА 1084 ІР, у сумі 1800,00 грн., в зв'язку з чим вимога позивача про відшкодування з відповідача 1 витрат на здійснення експертної оцінки транспортного засобу "Сканія" у сумі 1800,00 грн. обґрунтовано задоволено судом першої інстанції.

Як вбачається з договору оренди транспортного засобу з водієм № 03/10/11-8 від 03.10.2011р., укладеного між ТОВ "Укрпластбетон" (орендодавець) та ТОВ "Трансфорт-Експедиція" (орендар), орендодавець зобов'язується передати орендарю в платне володіння і користування з подальшим правом викупу, а також зобов'язується забезпечити своїми силами його керування, а орендар зобов'язується прийняти у володіння і користування з правом викупу вантажний автомобіль "МАН", реєстраційний № АІ 2401 СМ, під керуванням екіпажу. До договору відповідачем додано акт прийому-передачі від 03.10.2011 р. зазначеного транспортного засобу від ТОВ "Укрпластбетон" до ТОВ "Трансфорт-Експедиція".

Колегія суддів відмічає, що судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги заперечення відповідача 1 з посиланням на договір оренди транспортного засобу з водієм № 03/10/11-8 від 03.10.2011р., з огляду на те, що до спірних відносини підлягає застосуванню стаття 1188 ЦК України, якою встановлений порядок відшкодування шкоди, яка завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, та яка відшкодовується винною особою, якою в даному випадку є працівник відповідача, тоді як приписи статті 1187 ЦК України регулюють відносини, пов'язанні з відшкодуванням шкоди, завданої використанням, зберіганням або утриманням джерела підвищеної небезпеки.

Оскільки позивачу завдана шкода саме внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки (зіткнення відбулося під час руху обох транспортних засобів), то посилання відповідача1 на ст. 1187 ЦК України є помилковим.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову частково.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 26.10.2012 у справі № 15/018-12 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпластбетон» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 26.10.2012 у справі № 15/018-12 - без змін.

2. Матеріали справи № 15/018-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Мальченко А.О.