Постанова

від 05.03.2013 по справі 820/988/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                     Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  Харків    05 березня 2013 р.                                                                                 № 820/988/13-а   Харківський окружний адміністративний суд  у складі головуючого судді   Єгупенко В.В.   розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом  Приватного науково-виробничого підприємства "ПРОМКОМПЛЕКТ"    до  Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби    про  визнання дій незаконними , В С Т А Н О В И В: Позивач, Приватне науково-виробниче підприємство «Промкомплект», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просить суд 1) визнати неправомірними дії відповідача по проведенню документальної невиїзної перевірки ПНВП «Промкомплект» (код ЄДРПОУ 31633592) за грудень 2010 року з питань виявленої недостовірності даних , що містяться у податкових деклараціях з ПДВ, оформленої актом від 22.03.2011 року №1247/182/31633592; 2) визнати неправомірними дії відповідача щодо встановлення в ході перевірки та викладення в акті перевірки від 22.03.2011 року №1247/182/31633592 порушень ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню та реалізації товарів, робіт, послуг за період грудень 2010 року. В обґрунтування позову позивач зазначив, що у спірних правовідносинах податковий орган не мав визначених Податковим кодексом України підстав для прийняття рішень про призначення невиїзних перевірок, а відтак, дії по проведенню перевірки є неправомірними, як і висновки, зроблені за результатами таких дій. Представник позивача в судове засідання не прибув надав суду заяву в якій просив розглядати справу за відсутності представника позивача в якій зазначив, що позов підтримує у повному обсязі та просить задовольнити. Представник відповідача надав суду заяву в якій просив розглядати справу у письмовому провадженні. На підставі вищевикладеного, відповідно до положень ст.41, ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів. Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією  м. Харкова Харківської області ДПС надано до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких відповідач зазначає, що НВП «Промкомплект» пропустив строки на оскарження дій податкового органу відносно проведення документальної  невиїзної перевірки посилаючись на п.2, ст. 99 КАС України, відповідно до якого для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється  шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Дані доводи податкового органу суд вважає безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, спірна перевірка була здійснена відповідачем за відсутності представника позивача. Матеріалами даної справи підтверджується, що про існування акту перевірки від 22.03.2011 року №1247/182/3І633592 ПНВП «Промкомплект» стало відомо лише 01.022013 року від ТОВ «Кайлас», з яким позивач мав взаємовідносини. При цьому, сам акт перевірки позивачем було отримано 07.02.2013 року.  Таким чином, строк для звернення до Харківського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом почався з 07.02.2013 року, а тому суд вважає причини пропуску строку звернення до суду поважними. Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. При вирішенні справи судом встановлено, що 24.01.2006р. Верховним Судом України винесена постанова у справі Господарського суду Вінницької області №9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до ДПІ у м. Вінниця про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки. Згідно з правовими позиціями, які викладені у названому судовому акті, державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам ч.2 ст.19 Конституції України та аналогічним вимогам ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. При цьому, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до КАС України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (п.6 ч.3 ст.105); а відтак, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин із зазначенням способу, який, на думку суду, не приводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто захисті права, що порушуються. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч.4 ст.112, ст.162); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними. З огляду на приписи ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 244-2 КАС України суд не знаходить правових підстав для залишення згаданої постанови Верховного Суду України поза увагою при розгляді і вирішенні спору по суті. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова, правонаступником якої є Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі рішення оформленого наказом від 21.03.2011 року за №494 «Про проведення документальної невиїзної перевірки», була проведена документальна невиїзна перевірка ПНВП «Промкомплект» з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за період грудень 2010 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 22.03.2011 за №1247/182/31633592. Судом встановлено, що відповідно до наданих до матеріалів справи документів, перевірка була проведена на підставі ст.79 Податкового кодексу України. Пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що «документальна невиїзна перевірка здійснюється в разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом». Пунктом 79.2. статті 79 Податкового кодексу України зазначається, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Таким чином, на підставі аналізу наведених норм законодавства суд прийшов до висновку, що обов'язковими умовами здійснення невиїзної позапланової перевірки платника податків є: 1) наявність обставин для проведення документальної перевірки визначених статтями 77 та 78 Податкового кодексу України; 2) надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки; 3) наявність на момент перевірки у податкового органу звітних, первинних, інших документів та інформації. Відповідно до наявних у справі документів вбачається, що у акті перевірки від 22.03.2011 року у якості фактичної підстави для проведення документальної перевірки зазначається виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ. Відповідно правовою підставою для проведення перевірки є п.п.78.1.4. п.78.1. ст.78 ПКУ. Положення зазначеної статті передбачають, що перевірка проводиться лише у випадку якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту. Однак, на вимогу суду відповідачем, Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби не було надано до матеріалів справи доказів дотримання вимоги п.п.78.1.4. п.78.1. ст.78 ПКУ. Судом було встановлено, що копія наказу від 21.03.2011 року №494 Про проведення документальної невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки були складені відповідачем, направлені на адресу позивача кур'єрською поштою та повернуто кур'єром відповідно накладної до ДПІ у зв'язку з відсутністю посадових осіб за місцем знаходження. Суд зазначає, що правила листування з платником податків врегульовані ст. 42 Податкового кодексу України. Відповідно до п. 42.2. зазначеної статті документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. У спірних правовідносинах відповідач рекомендованого листа з повідомленням про вручення з приводу: надання пояснень та їх документального підтвердження, копії наказу на перевірку, письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки в розумінні норм Закону України «Про поштовий зв'язок», Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджено постановою КМУ від 05.03.2009р. №270), наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 12.07.2002р. №139 "Про затвердження спеціалізованих форм бланків, книг, ярликів, що застосовуються у поштовому зв'язку, та технічних умов щодо їх виготовлення", на адресу позивача не надсилав. Відповідач повідомлення про вручення поштових відправлень за формою №119 до матеріалів справи не подав. Згідно положень п.п.75.1.2. п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Матеріалами справи підтверджується, що згідно п.2.9., п.3.1. акту перевірки від 22.03.2011 року в ході перевірки було використано: -          Звітні форми «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»; -          Податкові декларації з ПДВ, уточнюючі розрахунки, Податкові декларації з прибутку, додаток №5 за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року; -          Результати перевірок, проведених іншими податковими органами. До перевірки за перевіряємий період не були надані: -          Бухгалтерські регістри аналітичного та синтетичного обліку, які мають об'єктивно відображати проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами; -          Журнали-ордери та оборотно-сальдові відомості по бухгалтерським рахункам 361, 631, 311; -          Зворотно-сальдові відомості руху товарних запасів; -          Податкові накладні та первинні документи, які свідчать про здійснення операцій з продажу та придбання товарів, робіт, послуг та підтверджують суми заявлених податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ, реєстри виданих та отриманих податкових накладних. Суд відмічає, що, виходячи з призначення документальної невиїзної перевірки та керуючись положеннями п.п.75.1.2. п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України, відсутність зазначених документів унеможливлює проведення самої документальної перевірки. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У ході розгляду справи відповідач не подав до суду доказів дотримання вимог ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст. 2 КАС України при проведенні документальної невиїзної перевірки, як вбачається з матеріалів справи реалізація владної управлінської функції у спірних правовідносинах була організована податковим органом без дотримання положень Податкового кодексу України, що порушує матеріально-правовий інтерес позивача як платника податків на належне та безумовне додержання суб'єктом владних повноважень визначених законом процедур і дослідження обставин справляння податків та зборів у визначений законом спосіб. Дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах рішення про проведення перевірки було прийнято суб'єктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав, а сама перевірка проведена за відсутності обов'язкової документальної бази. За таких обставин, суд вбачає наявність підстав для задоволення позову в частині вимоги про визнання неправомірними дій відповідача по проведенню документальної невиїзної перевірки ПНВП «Промкомплект» (код ЄДРПОУ 31633592) за грудень 2010 року з питань виявленої недостовірності даних , що містяться у податкових деклараціях з ПДВ, оформленої актом від 22.03.2011 року №1247/182/31633592. 17.04.2012 року, фахівцями Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено документальну невиїзну перевірку ПНВП «Промкомплект» за період грудень 2010 року з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ. Результати перевірки оформлені актом від 22.03.2011р. №1247/182/31633592 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПНВП «Промкомплект» за грудень 2010 р. з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з ПД». Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення ч.1 ст.203, ст..215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню та реалізації товарів, робіт, послуг за період грудень 2010 року; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.3, ст.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.185, ст.187, ст.188, ст.198 Податкового кодексу України, а саме: податкові зобов'язання недійсні всього у сумі 608333,95 грн., податковий кредит недійсний у сумі 599575,40 грн. Дані висновки були зроблені відповідачем в зв'язку з тим, що за результатами перевірки контрагентів постачальника ПНВП «Промкомплект» у 1 ланці ланцюга – ТОВ «Аксіома» було встановлено неможливість здійснювати операції з оприбуткування, приймання товарів від контрагентів-постачальників, а далі реалізувати товари контрагентам-покупцям; не встановленням фактичного місцезнаходження або місця здійснення діяльності ПНВП «Промкомплект»; у позивача відсутні необхідні умови для здійснення фінансово-господарської діяльності. У зв'язку із цим відповідачем визнано нікчемними (тобто такими, що не створюють певних юридичних наслідків.) угоди на придбання ТМЦ, робіт у ТОВ «Аксіома», та угод на реалізацію тих же ТМЦ та робіт.   За результатами досліджених матеріалів справи судом було встановлене наступне. ПНВП «Промкомплект» було укладено наступні договори з ТОВ «Аксіома»: договір купівлі продажу продукції (товарів) від 22.11.2010 року №2211/1, предметом якого є поставка пневмогідроприводів; договір на виконання робіт №1611/4 від 16.11.2010 року, предметом якого є адаптація пневмогідроприводів до роботи на кульових кранах. Виконання умов зазначених договорів підтверджується податковими накладними від 01.12.0201р. №011211, від 02.12.2010 року №021218, видатковими накладними від 01.12.0201р. №011211, від 02.12.2010 року №021218,рахунком-фактурою №0112/1 від 01.12.2010 року, актами приймання-передачі від 30.11.2010 року, від 03.12.2010 року, актом здачі-приймання робіт від 15.12.2010 року, податковою накладною від 15.12.2010 року №151216, платіжними дорученнями. Відповідно до п.3.4. Договору купівлі-продажу продукції від 22.11.2010 року №2211/1 поставка ТМЦ відбувалась за адресою Харківська область, Балаклекївський район, с. Андріївка, вул. Заводська,45. Судом встановлено, що за вказаною адресою знаходяться складські приміщення ПНВП «Промкомплект», які належать йому на праві оренди згідно договору оренди від 01.01.2010 року. В свою чергу позивач використав зазначену продукцію у своїй господарській діяльності за її основними видами провадження та реалізував на адресу ТОВ «Кайлас» згідно договору купівлі-продажу продукції від 22.11.2010 року №22/11 та договору на виконання робіт №1611/4 від 16.11.2010 року. Виконання умов зазначених договорів підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ, актами приймання-передачі, актом здачі-приймання робіт, платіжними дорученнями. Суд відмічає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІУ та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 року № 88. Відповідно до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. У відповідності до п.2 ст.9 цього Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції. Судом встановлено, що фінансово-господарські операції у грудні 2010 року оформлені первинними документами, які не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.139 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Таким чином, первинні документи засвідчують факт виконання позивачем та ТОВ «Аксіома» зобов'язань по поставці ТМЦ та оплаті їх вартості. Судом встановлено, що ДПІ не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчинених підприємствами правочинів. При цьому, ДПІ в ході перевірки не досліджувались фактичні обставини щодо постачання товару, зміст та умови договору, зобов'язання сторін за договором, питання транспортування та зберігання придбаних ТМЦ. Необгрунтованими є посилання відповідача на відсутність фактів реального вчинення господарських операцій у зв'язку із відсутністю у ПНВП «Промкомплект» необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а саме: -          відсутні необхідні трудові ресурси – 2 штатні працівники; -          основні фонди 2, 3, 4 групи на загальну суму 1921 грн.; -          відсутні підрядні контракт або договори з безпосередніми виконавцями робіт, послуг. Суд погоджується с позицією позивача, що ДПІ не обґрунтовано як нормативно, так і документально обов'язковість наявності у юридичної особи для здійснення фінансово-господарської діяльності зазначених вище складових матеріально-технічної бази, а також жодним чином необґрунтовано їх вид та кількість. Навпаки, статтею 44 Господарського кодексу України передбачаються принципи підприємницької діяльності, згідно яких підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом. У системному зв'язку з наведеною нормою знаходяться положення статей 43 та 19 Господарського кодексу України. Так, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом (ст.43 ГК України). Суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються (ст.19 ГК України). Щодо незначної кількості основних фондів суд відмічає, що відповідачем не обґрунтовано необхідність наявності ОФ, яких видів, в якій кількості та на які суми основних фондів для ведення господарської діяльності позивача. Стосовно незначного штату працюючих осіб додатково суд зазначає, що вказана обставина може свідчити про вдалу організацію процесу господарської діяльності підприємства. Суд приходить до висновку, що вирішення питань щодо залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності відноситься до виключної компетенції суб'єкта господарювання (в даному випадку ПНВП «Промкомплект»). Окремо суд зазначає, що викладені в акті перевірки судження про порушення позивачем та його контрагентом вимог ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, п 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються добутими доказами. Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207,208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним). Суд відмічає, що до матеріалів даної адміністративної справи відповідачем не надано жодного з вищеперелічених судових актів. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між Позивачем та його контрагентом при укладенні, виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад, як і доказів наявності при укладенні та виконанні угод мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. Позивачем зі свого боку надано до матеріалів даної адміністративної справи докази дотримання принципу обачності при виборі свого контрагента – ТОВ «Аксіома», а саме: положення про порядок проведення перевірки контрагентів на предмет їх податкової «надійності», свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Аксіома», інформацію про ТОВ «Аксіома», договір оренди складських приміщень від 01.12.2010 року. Оскільки законом органи державної податкової служби України не наділені виключною прерогативою на визнання правочинів нікчемними та визнання господарських операцій, такими, що не відбулись, то акт перевірки, в котрому викладені відповідні висновки податкового органу, на відміну від рішення суду, не є документом, що однозначно та безсумнівно встановлює певні факти господарської діяльності платника податків, звільняючи податковий орган від обов'язку підтвердження факту порушення відомостями первинних документів та даними обліку. Таким чином, сам лише акт перевірки діяльності контрагента постачальника платника податків, складений одним органом державної податкової служби, не може бути покладений в основу судження іншого податкового органу про вчинення таким платником податків порушення закону, позаяк акт перевірки податкового органу не має преюдиціального значення. Суд приходить до висновку, що первинна бухгалтерська документація, яка наявна в матеріалах справи, розкриває у повному обсязі суть господарських операцій, що є необхідним для аргументованості та доказовості реального здійснення купівлі-продажу товару та надання послуг (виконання робіт) позивачу підприємством ТОВ «Аксіома» та позивачем на адресу ТОВ «Кайлас». Суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цими договорами, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач суду не подав. При цьому, сформовані за даний період на підставі зазначених первинних документів, податковий кредит, податкові зобов'язання з ПДВ є такими, що сформовані та включені до податкової звітності з ПДВ за грудень 2010 року у відповідності до приписів ст.ст.3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст.185, 187, 188, 198 Податкового кодексу України. За таких обставин, суд доходить висновку, що вимога ПНВП «Промкомплект» про визнання неправомірними дій відповідача щодо встановлення в ході перевірки та викладення в акті перевірки від 22.03.2011 року №1247/182/31633592 порушень ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню та реалізації товарів, робіт, послуг за період грудень 2010 року є обґрунтованою, адже доведена матеріалами справи. З огляду на приписи ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 244-2 КАС України суд не знаходить правових підстав для залишення згаданої постанови Верховного Суду України поза увагою при розгляді і вирішенні спору по суті. Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов Приватного науково-виробничого підприємства "ПРОМКОМПЛЕКТ" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій незаконними - задовольнити. Визнати неправомірними дії відповідача по проведенню документальної невиїзної перевірки ПНВП «Промкомплект» (код ЄДРПОУ 31633592) за грудень 2010 року з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ, оформленої актом від 22.03.2011 року №1247/182/31633592. Визнати неправомірними дії відповідача щодо встановлений в ході перевірки та викладення в акті перевірки від 22.03.2011 року №1247/182/31633592 порушень ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню та реалізації товарів, робіт, послуг за період грудень 2010 року. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного науково-виробничого підприємства "ПРОМКОМПЛЕКТ" (код ЄДРПОУ 31633592) сплачений судовий збір у розмірі 34.41 грн., (тридцять чотири грн. 41 коп.). Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.            Суддя                                                                                     Єгупенко В.В.