Постанова

від 06.03.2013 по справі 9пн/5014/2302/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.03.2013 р. справа №9пн/5014/2302/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Манжур В.В. суддівМоскальової І.В., М'ясищева А.М. при секретарі Пеленовій О.О. за участю представників сторін: від позивача (скаржника): від відповідачів: Мягкий В.В., Семенова І.Г. - за довіреностями 1) не з'явився 2) не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луганської митниці, м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 25.10.2012р.(повний текст складено 29.10.2012р.) по справі№ 9пн/5014/2302/2012 (суддя Ворожцов А.Г.) за позовомЛуганської митниці, м.Луганськ до 1) Міністерства інфраструктури України, м.Київ 2) Свердловського міжрайонного бюро технічної інвентаризації, м.Свердловськ, Луганської області провизнання права власності, В С Т А Н О В И В:

Позивач, Луганська митниця, м.Луганськ, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Міністерства інфраструктури України, м.Київ та Свердловського міжрайонного бюро технічної інвентаризації, м.Свердловськ, Луганської області про визнання права власності на адміністративну будівлю, розташовану за адресою: Луганської область, м.Червонопартизанськ, вул.Залізнична, 75б, а також про зобов'язання Свердловського міжрайонного бюро технічної інвентаризації здійснити технічну інвентаризацію та державну реєстрацію права власності за Луганською митницею на вищевказану адміністративну будівлю.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.10.2012р. у задоволенні позовних вимог Луганської митниці було відмовлено з посиланням на відсутність доказів укладення правочину щодо придбання позивачем у власність спірного майна.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Луганська митниця звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 25.10.12р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про визнання права власності у повному обсязі.

Скаржник вважає судове рішення необґрунтоване та прийнятим з порушення норм матеріального права, що є підставою для його скасування.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2012р. було порушено апеляційне провадження та призначено судовий розгляд скарги на 14.01.2013р.

За клопотання скаржника ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.01.2013р. розгляд апеляційної скарги був відкладений на 11.02.2013р.

Згідно розпорядження від 31.01.2013р., у зв'язку з хворобою судді Будко Н.В., був проведений повторний автоматичний розподіл справи, внаслідок якого справу передано на розгляд судді Манжур В.В.

Згідно розпорядження від 11.02.2013р. призначено колегіальний склад суду у складі: головуючий суддя Манжур В.В., судді Кододова О.В., М'ясищев А.М.

Згідно розпорядження від 05.03.2013р. призначено колегіальний склад суду у складі: головуючий суддя Манжур В.В., судді Москальова І.В., М'ясищев А.М.

Міністерство інфраструктури України у відзиві, наданому до Донецького апеляційного господарського суду 11.02.2013р., вважає судове рішення законним, обґрунтованим та таким, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права; зазначає, що скаржником не доведено факту оспорення відповідачами права власності позивача на спірне майно, а тому просить апеляційну скаргу Луганської митниці залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 25.10.2012р. - без змін.

Представники Свердловського міжрайонного бюро технічної інвентаризації у судове засідання не з'явилися, причину неявки до суду не повідомили, незважаючи на те, що про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою та неявка їх представників у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу, не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №3-805 від 05.11.1993р. Державна адміністрація залізничного транспорту України не заперечила проти передачі на баланс Свердловській митниці (луганська область) будинку-магазину на залізничній станції Червона Могила.

Згідно акту приймання-передачі основних засобів №1 від 25.02.1994р., Свердловська митниця за згодою Державної адміністрації залізничного транспорту України отримала від Дебальцевського державного торгово-виробничого підприємства вищевказане приміщення для розміщення митного поста «Червона Могила».

За твердженням позивача, після реорганізації митної служби на підставі наказу Держмитслужби України від 29.01.97р. №37 йому було підпорядковано митний пост «Червона Могила» та передана спірна адміністративна будівля, що розташована на території залізничної станції «Червона Могила», яка відповідно до інвентарної картки №10310018 взята як основний засіб на облік митниці. Згідно відомостей вказаної картки, на балансі позивача обліковується адміністративна будівля (інв.№01010018) загальною площею 118,3кв.м.

Згідно з рішенням виконкому Червоно-партизанської міськради від 18.08.06р. №100, спірній будівлі присвоєна поштова адреса: м. Червонопартизанськ, вул. Залізнична, 75-б.

На замовлення Луганської митниці Свердловським МБТІ було виконано роботи з технічної інвентаризації нерухомого майна і надано технічний паспорт на нежитлове приміщення за адресою: м. Червонопартизанськ, вул. Залізнична, 75-б. Згідно даних журналу внутрішніх обмірів площ приміщень №75-б (літ. А-1) по вул. Залізничній у м. Червоно партизанську, площа спірної будівлі за внутрішнім обміром становить 116,0кв.м.

Листом №3-34/4134 від 23.04.2008р. позивач звертався до ДКП «Бюро технічної інвентаризації» м. Свердловська з проханням зареєструвати право власності на об'єкт нерухомості, розташований за адресою: м. Червонопартизанськ, вул. Залізнична, 75-б, на що листом №804 від 19.05.2008р. другий відповідач відмовив позивачу у реєстрації права власності з посиланням на те, що надані позивачем документи не відповідають вимогам, встановленим Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та іншим актам чинного законодавства України (п.п. 2.7, 3.3 Тимчасового положення).

Листом №1657 від 19.10.2011р. КП «Свердловське МБТІ» вдруге відмовило позивачу у реєстрації права власності на спірне приміщення, оскільки в наданому пакеті документів були відсутні правовстановлюючі документи, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності, а також відсутні підстави для видачі свідоцтва на право власності на нерухоме майно, що передбачені п. 8.1 Тимчасового положення.

Враховуючи викладене та посилаючись на те, що Луганська митниця за рахунок власних коштів утримує та експлуатує спірну будівлю, здійснює її обслуговування та ремонт, позивач звернувся до господарського суду Луганської області з відповідним позовом.

Як зазначалось вище, господарський суд відмовив заявнику у задоволенні позову в повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія виходить з наступного.

Пунктом 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно положень ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

На час виникнення спору порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні було визначено в Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі - Тимчасове положення), затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02р. № 7/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.02р. за № 157/6445 (зі змінами і доповненнями).

Державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.(п.п. 1.3 1.4 Тимчасового положення).

Отже з наведеного вбачається, що відповідач-2 здійснює оформлення та видачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно, і у даній справі, не перебуваючи з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, стосовно якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право.

Таким чином, за висновком судової колегії, Свердловське МБТІ не оспорює право власності на спірний об'єкт нерухомості, а відмовляє в його оформленні та видачі свідоцтва з підстав ненадання всіх необхідних документів для оформлення такого права, що виключає підстави для задоволення позову відносно другого відповідача відповідно до статті 392 ЦК України.

Крім того, слід зазначити, що справа зі спору за позовом суб'єкта господарювання до бюро технічної інвентаризації про зобов'язання підприємства бюро технічної інвентаризації здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно не пов'язана з захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади (постанова Вищого господарського суду України від 11.02.2010р. № 02-03/587). Відповідні правові позиції викладалися і Верховним Судом України (постанови Верховного Суду України від 25.09.2007 № 45/24пн, від 13.05.2008 № 1/23).

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги про зобов'язання бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію цих прав взагалі є передчасними, оскільки на час пред'явлення позову не існувало документа, який би підтверджував виникнення права власності на спірний об'єкт нерухомості.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в повному обсязі відносно відповідача-2, Свердловського міжрайонного бюро технічної інвентаризації, м. Свердловськ Луганської області.

Що стосується вимог про визнання права власності, пред'явлених до Міністерства інфраструктури України (правонаступника Міністерства транспорту та зв'язку України), судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Визнання права є способом захисту, який застосовується у випадку спору між суб'єктами цивільного права з приводу наявності чи відсутності відповідних правовідносин.

Звертаючись до суду з відповідним позовом Луганська митниця обґрунтовувала позовні вимоги приписами ст. 392 ЦК України, при цьому, посилалась на численне листування з відповідними органами відносно надання розпорядчих документів про передачу у 1993 році будинку-магазину, що розташований на залізничній станції «Червона Могила», на баланс Свердловської митниці.

В статті 392 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги, визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною першою статті 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів , а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, пред'являючи позов про визнання права власності, власник майна повинен надати документ, що посвідчує право власності на спірний об'єкт, а також докази вчинення іншою особою дій, що свідчать про порушення або невизнання його права власності.

Cкаржником не доведено оспорення або невизнання будь-якою особою його права власності, та, крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які належні документи в підтвердження наявності у Луганської митниці права власності на спірний об'єкт, оскільки листування не підтверджує наявність у особи права власності на нерухоме майно.

Крім того, із матеріалів технічної інвентаризації вбачається, що 13.10.2006р. за адресою: Луганська область, м.Червонопартизанськ, вул.Железнодорожна, 75-б були обстежені нежитлові будівлі, а саме: А-1, А'-1 - пункт пропуску з прибудовою загальною площею 116,0кв.м, Б - сарай, В - вбиральня, про що було зазначено в технічному паспорту. Однак, у позовній заяві позивач просив визнати право власності на адміністративну будівлю, розташовану за адресою: Луганської область, м.Червонопартизанськ, вул.Залізнична, 75б. Отже, об'єкт нерухомості, на який позивач просив визнати право власності та співпадає з переліком об'єктів, визначеним у технічному паспорті, та позивачем не визначено площу спірного об'єкту, а тому відсутня можливість ідентифікувати спірний об'єкт нерухомості з відомостями, визначеними у технічному паспорті.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірною відмову місцевого господарського суду у задоволенні вимог про визнання за Луганською митницею права власності на спірний об'єкт.

За таких обставин, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами, в розумінні ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення господарського суду Луганської області від 25.10.2012р. у справі № 9пн/5014/2302/2012 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Луганської області від 25.10.2012р. у справі № 9пн/5014/2302/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права та не підлягає скасуванню.

Що стосується віднесення судових витрат по сплаті судового збору на позивача (Луганську митницю), то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, виходячи з наступного:

В пункті 21 статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що Державна митна служба України та їх територіальні органи звільняються від сплати судового збору лише у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів.

У даному випадку предметом спору є визнання права власності на нерухоме майно. Отже, даний спір не пов'язаний із питаннями, що стосуються повноважень вищевказаних органів, а тому відсутні підстави для звільнення Луганської митниці від сплати судового збору, та місцевий господарський суд правомірно відніс судові витрати по справі саме на позивача.

Таким чином, колегія суддів, виходячи з приписів вищевказаної статті Закону України «Про судовий збір», відносить судові витрати за апеляційне оскарження судового рішення в суді апеляційної інстанції на скаржника - Луганську митницю.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Луганської митниці, м.Луганськ - залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 25.10.2012р. (повний текст від 29.10.2012р.) у справі № 9пн/5014/2302/2012 - без змін.

Стягнути з Луганської митниці, м.Луганськ (91047, м.Луганськ, вул.Оборонна, 34; ЄДРПОУ 21797244) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 804,75грн. за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Луганської області від 25.10.2012р. у справі № 9пн/5014/2302/2012.

Зобов'язати господарський суд Луганської області видати судовий наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.

Головуючий В.В.Манжур

Судді: І.В.Москальова

А.М.М'ясищев

Надруковано 6 примірників:

1 - позивачу (скаржнику)

2 - відповідачам

1 - у справу

1 - ГСЛО

1 - ДАГС