Постанова

від 14.05.2013 по справі 9пн/5014/2302/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року Справа № 9пн/5014/2302/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Данилової М.В. (доповідача), за участю представників: позивачане з'явився (про час і місце засідання судового засідання повідомлено належним чином) відповідачаЛозовський О.М. (дов. від 21.05.2012 р. № 2361/15/14-12) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луганської митниці Державної митної служби України на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 05.03.2013 р. у справі № 9пн/5014/2302/2012 господарського суду Луганської області за позовомЛуганської митниці Державної митної служби України до 1.Міністерства інфраструктури України; 2.Свердловського міжрайонного бюро технічної інвентаризації провизнання права власності

В С Т А Н О В И В :

Луганська митниця Державної митної служби України звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до Міністерства інфраструктури України та Свердловського міжрайонного бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на адміністративну будівлю, розташовану за адресою: Луганської область, м. Червонопартизанськ, вул. Залізнична, 75б, а також про зобов'язання Свердловського міжрайонного бюро технічної інвентаризації здійснити технічну інвентаризацію та державну реєстрацію права власності за Луганською митницею на вищевказану адміністративну будівлю.

В обґрунтування позовних вимог Луганська митниця посилається, зокрема, на приписи статті 392 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.10.2012 р. у даній справі (суддя Ворожцов А.Г.), яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.03.2013 р. (колегія суддів: головуючий Анжур В.В., судді Москальова І.В., М'ясищев А.М.), у задоволенні позовних вимог Луганської митниці було відмовлено з посиланням на відсутність доказів укладення правочину щодо придбання позивачем у власність спірного майна.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Луганська митниця Державної митної служби України звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.03.2013 р. та рішення господарського суду Луганської області від 25.10.2012 р. у даній справі, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття невірних рішень.

Зокрема, скаржник посилається на те, що суди в порушення приписів Господарського процесуального кодексу України не дослідили належним чином доказів на підтвердження права власності Луганської митниці на спірну адміністративну будівлю.

Присутній в судовому засіданні представник Міністерства інфраструктури України проти доводів касаційної скарги заперечував та зазначав, що оскаржувані судові рішення законні, обґрунтовані та такі, що прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, у 1993 році Свердловській митниці за згодою державної адміністрації залізничного транспорту України від Дебальцевського державного торгово-виробничого підприємства за актом приймання-передачі № 1 від 25.02.1994 р. було передане приміщення будинку-магазину для розміщення митного поста "Червона Могила".

Згідно з рішенням виконкому Червонопартизанської міськради від 18.08.2006 р. № 100 будівлі присвоєна поштова адреса: м. Червонопартизанськ, вул. Залізнична, 75б.

На замовлення Луганської митниці Свердловським міжрайонним бюро технічної інвентаризації було здійснено технічну інвентаризацію та видано технічний паспорт на нежитлове приміщення за адресою: м. Червонопартизанськ, вул. Залізнична, 75б.

В подальшому Луганська митниця звернулась до Свердловського міжрайонного бюро технічної інвентаризації з проханням зареєструвати право власності на об'єкт нерухомості, розташований за адресою: м. Червонопартизанськ, вул. Залізнична, 75б, проте, Свердловське міжрайонне бюро технічної інвентаризації відмовилось реєструвати за позивачем право власності на спірний об'єкт нерухомості, посилаючись на відсутність необхідних документів, що підтверджують виникнення права власності на це майно, про що свідчать відповідні листи, копії яких містяться у матеріалах справи.

Враховуючи викладене та посилаючись на те, що Луганська митниця за рахунок власних коштів утримує та експлуатує спірну будівлю, здійснює її обслуговування та ремонт, позивач звернувся до суду з позовом про визнання за Луганською митницею права власності на адміністративну будівлю, що розташована за адресою: Луганська обл., м. Червонопартизанськ, вул. Залізнична, 75б.

Згідно положень статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, Луганська митниця обґрунтовувала позовні вимоги приписами статті 392 Цивільного кодексу України, при цьому, посилалась на листування з відповідними органами відносно надання розпорядчих документів про передачу у 1993 році будинку-магазину, що розташований на залізничній станції "Червона Могила", на баланс Свердловської митниці.

Частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, пред'являючи позов про визнання права власності, власник майна повинен надати документ, що посвідчує право власності на спірний об'єкт, а також докази вчинення іншою особою дій, що свідчать про порушення або невизнання його права власності.

Згідно зі встановленими судами обставинами Луганською митницею не було доведено оспорення або невизнання будь-якою особою його права власності, та, крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які належні документи в підтвердження наявності у Луганської митниці права власності на спірний об'єкт, оскільки листування не підтверджує наявність у особи права власності на нерухоме майно.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірною відмову судів попередніх інстанцій у задоволенні вимог про визнання за Луганською митницею права власності на спірний об'єкт.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняті у справі судові рішення такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.03.2013 р. у справі № 9пн/5014/2302/2012 та рішення господарського суду Луганської області від 25.10.2012 р. залишити без змін.

Касаційну скаргу Луганської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

М. Данилова