Постанова

від 15.11.2012 по справі 2а-8226/12/0170/8

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 листопада 2012 р. (11:57 год.) Справа №2а-8226/12/0170/8

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Квасніков Марк Олегович, довіреність б/н від 05.01.09, паспорт серії НОМЕР_3;

від відповідача: Чекамов Олег Анатолійович, довіреність № 670/10/10-0 від 14.03.12р., посвідчення серія НОМЕР_4

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів»

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів» звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС від 19.04.2012р. № 0000292304.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки № 323/22-03/34897914 від 11.04.2012р. про завищення позивачем податкового кредиту на суму 151000,00грн. при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Інтернейшнл Бізнес Патент-Україна», що були покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на податковому законодавстві України.

Зокрема, пояснив, що відповідно до умов ліцензійних договорів, що перелічені в п. 3.1 акту перевірки, Ліцензіар (ТОВ «Інтернейшнл Бізнес Патент-Україна») надає Ліцензіату (ТОВ «Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів») право на користування об'єктом інтелектуальної власності та право на передачу прав користування таким об'єктом третім особам, за що сплачується фіксована сума.

Вважає, що таке надання йому права на передачу прав користування об'єктом інтелектуальної власності третім особам відповідно до п.1.3 Договорів слід тлумачити як надання права користувачу відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності, а тому платіж згідно п. 2.1 Договорів не може буті кваліфікований як роялті відповідно до абз. 2 п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, згідно з яким не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених в абзаці першому цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.

На думку позивача, придбання ним (Ліцензіатом) невиключної ліцензії про надання права на користування об'єктами права інтелектуальної власності за економічнім змістом є витратами на придбання нематеріального активу відповідно до Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 р. № 242 (зі змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за № 750/4043, п. 5 якого в окрему групу нематеріальних активів виділені «права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються «роялті».

Позивач стверджує, що відповідно до Податкового кодексу України операції з поставки прав користування об'єктами інтелектуальної власності, на платежі за якими не поширюється поняття «роялті», оподатковуються податком на додану вартість на загальних підставах, тож, відповідно до п. 185.1 ст. 185, підпунктів 14.1.225 і 14.1.244 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та п. 5 П(С)БО № 8 «Нематеріальні активи» у договірних відносинах між ТОВ «Північно-Кримський КХП» і ТОВ «Інтернешнл Бізнес Патент-Україна» операція з надання Ліцензіату невиключної ліцензії про надання права на користування об'єктами права інтелектуальної власності та права надавати третім особам субліцензію на використання об'єктів права інтелектуальної власності, за що сплачується фіксований платіж, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, у зв'язку з чим формування ним податкового кредиту по спірним господарським операціям було здійснено законно та обґрунтовано.

Крім того, позивач вважає, що відповідач не мав права проводити спірну документальну позапланову виїзну перевірку, оскільки для проведення такої перевірки не існувало підстав, передбачених підпунктом 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. При цьому пояснив, що запит органу державної податкової служби з вимогою надання пояснень, направлений на адресу ТОВ «Північно-Кримський КХП», датований 03.04.2012р., в той час як акт перевірки був складений вже 11.04.2012 р. Тобто вважає, що у цей проміжок часу з 03.04.2012 р. по 11.04.2012 р. (8 календарних днів) Красноперекопська ОДПІ АР Крим ДПС не мала законної можливості виявити невідповідність даних податкових декларацій, а підприємство позивача фактично було протиправно позбавлено можливості надати пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Адміністративний позов не відповідав нормам ст. 106 КАС України, у зв'язку з чим ухвалою суду від 18.07.12 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

Позивач усунув недоліки, зазначені в ухвалі від 18.07.12 року, у зазначений судом строк.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.08.2012 року було відкрите провадження в адміністративній справі № 2а-8226/12/0170/8, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 28.08.2012р. позивач уточнив позовні вимоги та оскільки внаслідок адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000292304 від 19.04.2012р. до ДПС в АР Крим оскаржене податкове повідомлення-рішення №0000292304 від 19.04.2012р. було скасовано в частині застосування штрафних санкцій в сумі 49999,00грн., а в іншій частині в задоволенні первинної скарги було відмовлено, після чого відповідачем із супровідним листом № 4442/10/22-03 від 08.06.2012р. на адресу позивача було направлено ще одне податкове повідомлення-рішення № 0000352304 від 08.06.2012р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 176501,00грн., в тому числі 151000,00 грн. основного платежу и 25501,00 грн. штрафних санкцій, але щодо відкликання попереднього податкового повідомлення-рішення від 19.04.2012 р. або про інші правові наслідки відповідачем нічого не було зазначено, то позивач просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної Державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 19.04.2012р. № 0000292304 та від 08.06.2012р. № 0000352304 (а.с. 94-95).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, наведених у запереченнях на позовну заяву (а.с. 116-118).

Зокрема, пояснив, що спірна перевірка проведена ним на підставі п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, з наступними змінами і доповненнями. Зазначив, що Красноперекопською ОДПІ АР Крим ДПС було спрямовано запит № 1477/10/22-0 від 28.03.2012р. (а не від 03.04.2012р., як було вказано в позові) до ТОВ «Північно-Кримський КХП» про надання відомостей та їх документального підтвердження з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтернешнл Бізнес Патент-Україна» за період 01.01.2011р. по 31.03.2012р., який було отримано позивачем поштою 29.03.2012р., відповідь на запит була надана позивачем 02.04.2012р., а перевірку розпочато 05.04.2012р.

Під час перевірки було встановлено, що ТОВ «Північно-Кримський КХП» у перевірений період було укладено ліцензійні договори з ТОВ «Інтернешнл Бізнес Патент-Україна», умови яких описані у п. 3.1 акту перевірки. ТОВ «Інтернешнл Бізнес Патент-Україна» поставлено послуги на адресу ТОВ «Північно-Кримський КХП», про що оформлені акти здавання-прийому виконаних робіт та податкові накладні. ТОВ «Північно-Кримський КХП» включило до складу податкового кредиту суму ПДВ по факту здійснення передплати (за першою подією). Розрахунки між суб'єктами господарювання за надані послуги проводились у безготівковій формі грошовими коштами.

Відповідач зазначив, що згідно з пунктами 1.2 Договорів, описаних у п. 3.1 акту перевірки, «…Ліцензіар надає Ліцензіату невиключну ліцензію, яка передбачає використання об'єктів права інтелектуальної власності у господарській діяльності ліцезіата»; пунктами 1.3 договорів встановлено, що «…Ліцензіат може надати іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єктів права інтелектуальної власності визначених цим Договором, шляхом укладання субліцензійного договору, при цьому відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат».

Проте, в ході перевірки позивачем не було надано фактичного підтвердження використання знаків для товарів і послуг (№ 149091, № 149092, № 149093), фірмових бланків та корисної моделі (№ 56532) та інших документів відносно здійснення фінансово-господарських операцій між вказаними підприємствами.

Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України із відчуженням власником свого майна у нього припиняється право власності. Тобто, відчуження - це процес, при якому власник втрачає право на річ. За спірними ж договорами перехід до позивача права власності на об'єкти інтелектуальної власності не передбачався.

У зв'язку з цим, а також враховуючи, що згідно з представленими договорами не відбувається отримання товариством об'єктів інтелектуальної власності у володіння або розпорядження чи власність, які б надавали право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності, то, за висновком відповідача, платежі, які сплачуються товариством (ліцензіатом) в грошовій формі за право користування об'єктами інтелектуальної власності на користь ліцензіара, та платежі, які отримуються товариством від субліцензіатів в грошовій формі за надання права користування зазначеними об'єктами інтелектуальної власності, в тому числі за субліцензійними договорами, є роялті і відповідно до абз. 2 п.п.196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами і доповненнями, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідач також зазначив, що ТОВ «Північно-Кримський КХП» отримано висновок Аудиторської фірми «Альтаір-Аудит» про оподаткування податком на додану вартість операцій між ТОВ «Інтернешнл Бізнес Патент-Україна» та ТОВ «Північно-Кримський КХП», в якому аудиторська фірма посилається на статті та пункти Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами і доповненнями, які за своїм значенням не відповідають ані предмету вищевказаних Ліцензійних договорів, ані визначенню термінів «роялті» та «товари», про що зроблено зауваження в Акті перевірки на стор. 23, тому цей аудиторський висновок і не було прийнято ним до уваги при проведенні перевірки.

Однак, як зазначив відповідач, незважаючи на це, посадові особи ТОВ «Північно-Кримський КХП» у своїй позовній заяві наполягають на тлумаченні термінів «Торгівля у розстрочку» та «Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт…», передбачених у п.п.14.1.249 та п.п. 14.1.228 Податкового кодексу України, які не мають відношення до розглянутих питань.

На думку відповідача, п. 10.3 Ліцензійних договорів від 03.01.2011р. № 01/І_2011-ІВР, 15.12.2011р. № 02/ІV_2011-ІВР, 15.12.2011р. № 03/ІV_2011-ІВР, 15.12.2011р. № 04/ІV_2011-ІВР, 15.12.2011р. № 05/ІY_2011-ІВР посилається на статті Податкового кодексу України від 02.12.2010р., які не відповідають своєму значенню та не відносяться до предмету Ліцензійних договорів, тому також не заслуговують на увагу.

Відповідач зазначив, що відділом податкової міліції було спрямовано запит до ТОВ «Північно-Кримський КХП» щодо проведення обслідування складських приміщень, офісу підприємства з метою встановлення фактичного використання у фінансово-господарській діяльності об'єктів інтелектуальної власності - торгової марки «СВОЯ -ХІТ РАНКУ І ДНЯ!», а також обладнання, зберігання зерна на елеваторах, яке знаходиться на ділянці № 1 с. Почетне, на що була отримана відповідь про неможливість забезпечити доступ для проведення обслідування, оскільки діями посадових осіб ДП ДАК «Хліб України» Красноперекопський КХП» 15.02.2012р. були витіснені всі працівники ТОВ «Північно-Кримський КХП» з території підприємства. На момент обслідування допуск співробітників підприємства ТОВ «Північно-Кримський КХП» на територію та до фінансово-господарської документації заборонено з боку ДП ДАК «Хліб України» Красноперекопський КХП», у зв'язку з чим призначити дату обслідування є неможливим.

В той же час, на запит, спрямований на адресу ДП ДАК «Хліб України» Красноперекопський КХП», було отримано відповідь про те, що 03.04.2012р. представники ТОВ «Північно-Кримський КХП» здійснили крадіжку з території ДП ДАК «Хліб України» Красноперекопський КХП» комп'ютерних системних блоків та бухгалтерських документів, на підставі чого була подана заява до Красноперекопського МВ ГУМВС України в АР Крим.

Яке підприємство надає заздалегідь недостовірну інформацію - невідомо.

Також, як пояснив відповідач, відділом податкової міліції було отримано лист від Красноперекопської районної державної адміністрації про те, що звернення від ТОВ «Північно-Кримський КХП» за погодженням на введення в експлуатацію обладнання не надходили. Рішення, розпорядження та висновок щодо погодження на введення в експлуатацію обладнання ТОВ «Північно-Кримський КХП» райдержадміністрацією не приймалися.

За таких обставин, відповідач вважає, що висновки акту перевірки № 323/22-03/34897914 від 14.04.2012р. відповідають нормам діючого законодавства, а податкові повідомлення-рішення від 19.04.2012р. № 0000292304 та від 08.06.2012р. № 0000352304 Красноперекопською ОДПІ АР Крим ДПС прийняті правомірно.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача - Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби у зв'язку з дотримання порядку, строків та підстав проведення перевірки, а також прийняттям таких повідомлень - рішень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів» має статус юридичної особи з 25.04.2008р., що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію позивача серія А00 № 454228, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААВ № 119187, довідкою Управління статистики у Красноперекопському районі з ЄДРПОУ від 29.03.2012р. (а.с. 71-72, 103).

Суд зазначає, що позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 200039956 від 11.07.2008р. (а.с. 73)

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів» є суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

05.04-11.04.2012р. Красноперекопською ОДПІ АР Крим ДПС на підставі п.п. 78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, направлення від 04.04.2012р. № 97/22-03 та наказу Красноперекопської ОДПІ АР Крим ДПС від 04.04.2012р. № 169, проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтернешнл Бізнес Патент-Україна» (код ЄДРПОУ 37309769) за період з 01.01.2011р. по 29.02.2012р., за результатами якої складено акт перевірки № 323/22-03/34897914 від 11.04.2012р. (а.с. 19-45)

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 198.4 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами і доповненнями, яке виразилося у завищенні ТОВ «Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів» суми податкового кредиту у розмірі 151000грн. при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Інтернешнл Бізнес Патент-Україна», що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 151000,00грн., у тому числі у січні 2011р. у розмірі 50000грн., у лютому 2011р. у розмірі 33333грн., у березні 2011р. у розмірі 16667грн. та у січні 2012р. у розмірі 51000грн.

Висновки даного акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ АР Крим ДПС № 0000292304 від 19.04.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 226500,00 грн., в тому числі 151000,00 грн. основного платежу і 75500,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 7).

Як свідчать матеріали справи, не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням № 0000292304 від 19.04.2012р., позивач оскаржив його до ДПС в АР Крим (первинна скарга вих. № 199 від 04.05.2012р.), за результатами розгляду якої рішенням ДПС в АРК Крим за вих. № 1480/10/10-0223 від 28.05.2012р. первинну скаргу було задоволено частково, оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0000292304 від 19.04.2012р. було скасовано в частині застосування штрафних санкцій в сумі 49999,00грн., в іншій частині в задоволенні первинної скарги було відмовлено (а.с. 9-11, 78-80).

За цим рішенням ДПС в АР Крим, з посиланням на приписи п. 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, штрафні санкції були застосовані у загальній сумі 25501,00грн., в тому числі: за завищення суми податкового кредиту з ПДВ (заниження податкового зобов'язання) у січні-березні 2011р. на 100000,00 грн. - в сумі 1,00 грн.; за завищення податкового кредиту в січні 2012р. на 51000,00 грн. - в сумі 25500,00 грн.

У зв'язку з цим, 08.06.2012р. Красноперекопською ОДПІ АР Крим ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000352304 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 176501,00 грн., в тому числі 151000,00 грн. основного платежу і 25501,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 97).

ТОВ «Північно-Кримський КХП» звернулось з повторною скаргою за вих. № 246 від 11.06.2012р. до ДПС України, рішенням якої від 05.07.2012р. № 11974/6/10-2115 «Про результати розгляду скарги» повторна адміністративна скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача з урахуванням змін, внесених до нього рішенням ДПС в АР Крим від 28.05.2012р., залишено без змін (а.с. 13-16, 81-83).

П.п. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України визначає, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

При цьому, п. 60.4 ст. 60 Податкового кодексу України встановлено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Як свідчать матеріали справи, надіслане відповідачем на адресу позивача разом із супровідним листом від 08.06.2012 р. № 4442/10/22-03 податкове повідомлення-рішення №0000352304 від 08.06.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 176501,00 грн., в тому числі 151000,00 грн. основного платежу и 25501,00 грн. штрафних санкцій, було отримано позивачем 12.06.2012р. (а.с. 96)

Однак відповідачем не надано доказів щодо відкликання податкового повідомлення-рішення від 19.04.2012р., тож на день розгляду справи судом існують два податкові повідомлення-рішення відповідача про визначення одного і того ж податкового зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 176501,00 грн., прийняті на підставі одного і того ж акту перевірки за одне і те ж саме порушення податкового законодавства.

Перевіряючи дотримання Красноперекопською ОДПІ АР Крим ДПС порядку, підстав та строків проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, судом встановлено наступне.

Згідно Наказу № 169 від 04.04.2012 року відповідачем на підставі п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача по справі.

Згідно зі ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Виключний перелік обставин, за наявності хоча б однієї з яких здійснюється документальна позапланова виїзна перевірка, наведено у п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Відповідно до п. 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Отже, невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Зокрема, згідно п.п. 78.1.4 ст. 78 Податкового кодексу України до таких обставин належить - якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, обов'язковою передумовою законності призначення перевірки за вказаною обставиною є направлення письмового запиту органом державної податкової служби до платника податків стосовно надання пояснень та їх документальних підтверджень та ненадання платником податків протягом 10 днів з дня отримання запиту пояснень та їх документальних підтверджень.

В силу п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Як свідчать матеріали справи, запит відповідача № 1477/10/22-0 від 28.03.2012р. до ТОВ «Північно-Кримський КХП» про надання відомостей та їх документального підтвердження з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтернешнл Бізнес Патент-Україна» за період з 01.01.2011р. по 31.03.2012р. було отримано позивачем поштою 29.03.2012р., у зв'язку з чим повинно було протягом 10 днів з дня отримання запиту надати відповідні пояснення та їх документальні підтвердження, тобто до 09.04.2012р. (а.с. 119).

На запит відповідача, позивачем була надана відповідь за вих. № 140 від 30.03.2012р. з додаванням витребуваних документів (вх. № 1981/10 від 02.04.2012р.) (а.с. 120-121).

Однак, незважаючи на надання витребуваних документів, 04.04.2012р. винесено спірний наказ № 169, що свідчить про порушення відповідачем вимог пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

У зв'язку з цим, суд вважає, що підстави для призначення спірним наказом проведення перевірки згідно з пп. 78.1.4 п. 78. 1 ст. 78 Податкового кодексу України були відсутні, а тому проведення відповідачем спірної перевірки було протиправним.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на запит Красноперекопської ОДПІ АР Крим ДПС № 1718/10 від 03.04.2012р., оскільки він стосується витребування документів та пояснень щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Інтернешнл Бізнес Патент-Україна» лише за один місяць - січень 2012р., в той час як за запитом № 1477/10/22-0 від 28.03.2012р. витребувались документи та пояснення за період з 01.01.2011р. по 31.03.2012р., яким охоплювався і січень 2012р., а перевірка було призначена та проведена за період з 01.01.2011р. по 29.02.2012р., тож передумовою для її призначення слід вважати саме запит № 1477/10/22-0 від 28.03.2012р.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, судом встановлено наступне.

Як зазначено у п. 3.1 акту перевірки №323/22-03/34897914 від 11.04.2012р., у перевіреному періоді ТОВ «Північно-Кримський КХП» уклало ліцензійні договори з ТОВ «Інтернешнл Бізнес Патент-Україна»: від 03.01.2011р. № 01/І_2011-ІВР, 15.12.2011р. №02/ІV_2011-ІВР, 15.12.2011р. № 03/ІV_2011-ІВР, 15.12.2011р. № 04/ІV_2011-ІВР, 15.12.2011р. № 05/ІY_2011-ІВР.

Відповідачем у п. 3.1 акту перевірки викладено зміст вищевказаних договорів.

Згідно з п. 3.2 акту, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2011р. по 29.02.2012р. встановлено його завищення всього у сумі 151000,00грн. при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтернешнл Бізнес Патент-Україна». При цьому, даною перевіркою враховані результати попередньої перевірки ТОВ «Північно-Кримський КХП» (акт № 294/22-03/34897914 від 27.02.2011р. за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р.), де було встановлено завищення податкового кредиту у сумі 95000,00грн.

Перевіркою було встановлено, що на виконання умов Ліцензійних договорів, описаних у п. 3.1 Акту перевірки, ТОВ «Інтернешнл Бізнес Патент-Україна» поставлено послуги на адресу ТОВ «Північно-Кримський КХП», на що оформлені акти здавання-прийому виконаних робіт та податкові накладні на загальну суму 1476000,00грн., в т.ч. ПДВ 245999,97грн.

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за перевірений період.

На стор. 18-19 акту перевірки зазначено про рух грошових коштів за ліцензійними договорами, а також встановлено, що ТОВ «Північно-Кримський КХП» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по факту здійснення передплати (за першою подією).

Згідно обігово-сальдової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» та 371 «Розрахунки по виданим авансам» по взаємовідносинам з ТОВ «Інтернешнл Бізнес Патент-Україна» обліковується дебіторська заборгованість по рахунку 371 у розмірі 637 996,00грн.

Відповідач зазначив, що згідно з п.п. 1.2 Договорів, описаних у п. 3.1 акту перевірки, «…Ліцензіар надає Ліцензіату невиключну ліцензію, яка передбачає використання об'єктів права інтелектуальної власності у господарській діяльності ліцезіата»; п.п. 1.3 «…Ліцензіат може надати іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єктів права інтелектуальної власності визначених цим Договором, шляхом укладання субліцензійного договору, при цьому відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат».

За висновком відповідача, виходячи з викладеного і враховуючи, що згідно з представленими ліцензійними договорами не відбувається отримання товариством об'єктів інтелектуальної власності у володіння або розпорядження чи власність, які б надавали право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності, то платежі, які сплачуються товариством (ліцензіатом) в грошовій формі за право користування об'єктами інтелектуальної власності на користь ліцензіара, та платежі, які отримуються товариством від субліцензіатів в грошовій формі за надання права користування зазначеними об'єктами інтелектуальної власності, в тому числі за субліцензійними договорами, є роялті і відповідно до абз. 2 п.п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами і доповненнями, не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Також відповідач зазначив, що згідно з п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Таким чином, за висновком Красноперекопської ОДПІ АР Крим ДПС, у порушення п.198.4 ст. 198 Розділу V Податкового кодексу України (з урахування змісту п.п. 14.1.225 п.14.1 ст. 14 та п.п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України) ТОВ «Північно-Кримський КХП» завищено суму податкового кредиту у розмірі 151000,00грн. при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Інтернешнл Бізнес Патент-Україна».

Суд не погоджується з даними висновками Красноперекопської ОДПІ АР Крим ДПС з наступних підстав.

Передусім, слід зазначити, що відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

П. 5.2. Порядку також передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, акт попередньої перевірки ТОВ «Північно-Кримський КХП» № 294/22-03/34897914 від 27.02.2011р. за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р., яким було встановлено завищення податкового кредиту у сумі 95000,00грн., на який посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відноситься до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Перевіряючи правильність оподаткування спірних господарських операцій, судом встановлено наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 418 Цивільного кодексу України N 435-IV від 16.01.2003 (далі ЦК України) право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Об'єкти права інтелектуальної власності визначаються статтею 419 ЦК України та включають літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;наукові відкриття;винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Виходячи зі структури ЦК України, яким об'єкти права інтелектуальної власності викладені у певній послідовності та з суті цих об'єктів теоретично можна виділити 4 групи:

1.Авторське право (твори науки, літератури та мистецтва, комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних)), та суміжні права (виконання; фонограми; відеограми; програми (передачі) організацій мовлення).

2.Патентне право (винахід; корисна модель; промисловий зразок).

3.Засоби індивідуалізації учасників обороту товарів та послуг (комерційні (фірмові) найменування; торговельні марки (знаки для товарів і послуг); географічні зазначення.

4.Нетрадиційні об'єкти права інтелектуальної власності (наукові відкриття; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; селекційні досягнення - сорти рослин, породи тварин; комерційні таємниці.

Відповідно до статті 154 Господарського кодексу України N 436-IV від 16.01.2003 року відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються цим Кодексом та іншими законами. До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Отже, у господарській діяльності суб'єкти господарювання мають право використовувати об'єкти інтелектуальної власності, що були вище зазначені судом.

В силу ст. 462 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом.

Відповідно до статті 494 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку (право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом) належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором (стаття 495 ЦК України).

Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності передбачено ЦК України, а саме статтею 1107 ЦК України зазначено види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності:

1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) ліцензійний договір;

3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;

4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

До того ж відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні регулюються Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» N 3689-XII від 15.12.1993 року, статтею 16 цього закону передбачено права, що випливають із свідоцтва, а саме за п. 7 зазначеної статті власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору, а п. 8 цієї статті передбачено право власника свідоцтва дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

Отже, у законодавстві про право інтелектуальної власності щодо розпорядження правами на торгову марку (знак для товарів і послуг) поняття права власності на знак та права користування ним мають різну природу та відокремлені один від одного.

Крім того, виходячи з норми п.9 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» для передачі права власності на знак необхідний договір про це, а для надання дозволу на використання знака необхідно укладення ліцензійного договору.

Цивільним Кодексом України дається визначення ліцензійного договору та правових наслідків його укладення.

За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (частини 1, 2 статті 1109 ЦК України).

Тобто, згідно вказаної норми закону, мається на увазі передача послуги (право на користування торговим знаком) у використання і аж ніяк не у власність, тобто відчуження відбувається шляхом передачі іншій особі права на використання цього ж торгового знаку, тож посилання Красноперекопської ОДПІ АР Крим ДПС на ст. 346 ЦК України щодо визначення поняття відчуження власником свого майна, внаслідок чого власник втрачає право на річ, є помилковим.

Суд також зазначає, що статтею 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» окремо визначається поняття передачі права на товарний знак та право надання дозволу на його використання, що свідчить про різне правове регулювання зазначених операції.

Судом встановлено, що у перевіреному періоді ТОВ «Північно-Кримський КХП» (Ліцензіат) уклало з ТОВ «Інтернешнл Бізнес Патент-Україна» (Ліцензіар) ліцензійні договори про надання права на користування об'єктами права інтелектуальної власності: від 03.01.2011р. № 01/І_2011-ІВР, 15.12.2011р. № 02/ІV_2011-ІВР, 15.12.2011р. № 03/ІV_2011-ІВР, 15.12.2011р. № 04/ІV_2011-ІВР, 15.12.2011р. № 05/ІY_2011-ІВР, а також додаткові угоди до них (а.с. 50-64).

Предметом даних договорів є надання Ліцензіаром Ліцензіату невиключної ліцензії про надання права на користування об'єктами права інтелектуальної власності, а також приймання, використовування та оплата використання Ліцензіатом ліцензії на визначені об'єкти права інтелектуальної власності в цих договорах.

Невиключною ліцензією, в розумінні термінів даних договорів, є ліцензія, яка не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

В силу п. 3.1 та п. 3.2 укладених сторонами договорів Ліцензіар зобов'язаний передати ліцензію на користування об'єктами права інтелектуальної власності протягом 5-ти робочих днів з моменту набуття чинності договорами. Передача об'єктів права інтелектуальної власності здійснюється за актами, які укладаються уповноваженими представниками сторін.

Об'єктом права інтелектуальної власності за ліцензійним договором від 03.01.2011р. №01/І_2011-ІВР є Спосіб зберігання зерна на елеваторах (п. 1.4 договору), за ліцензійним договором від 15.12.2011р. № 02/ІV_2011-ІВР - знак для товарів і послуг, який засвідчується свідоцтвом № 149091 на зображення знаку «СВОЯ - ХІТ РАНКУ І ДНЯ!», зареєстрованим у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 12.12.2011р. (п. 1.4 договору), за ліцензійним договором від 15.12.2011р. № 03/ІV_2011-ІВР - знак для товарів і послуг, який засвідчується свідоцтвом № 149092 на зображення знаку «СВОЯ - ХІТ РАНКУ І ДНЯ!», зареєстрованим у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 12.12.2011р. (п. 1.4 договору), за ліцензійним договором від 15.12.2011р. № 04/ІV_2011-ІВР - знак для товарів і послуг, який засвідчується свідоцтвом № 149093 на зображення знаку «СВОЯ - ХІТ РАНКУ І ДНЯ!», зареєстрованим у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 12.12.2011р. (п. 1.4 договору), за ліцензійним договором від 15.12.2011р. № 05/ІY_2011-ІВР - промисловий зразок, який засвідчується патентом № 21837 на фірмовий бланк «СВОЯ - ХІТ РАНКУ І ДНЯ!», зареєстрованим у Державному реєстрі патентів на промислові зразки (п. 1.4 договору).

Як свідчать матеріали справи, сторонами до вищевказаних договорів 15.12.2011р. були підписані акти приймання-передачі об'єктів права інтелектуальної власності (а.с. 55, 58, 61, 64 зворот.)

У довідці № 441 від 05.11.2012р. позивач пояснив, що нематеріальні активи, отримані ним за вищевказаними ліцензійними договорами, знаходяться у власності підприємства та обліковуються на бухгалтерському рахунку 12 «Нематеріальні активи» субрахунок 123 «Права на знаки для товарів і послуг» (група 3, 4). На дані об'єкти нараховується амортизація прямолінійним методом відповідно до наказу № 1а від 03.01.2012р. «Про облікову політику підприємства та організацію бухгалтерського обліку» та п. 144.1, п. 145.1.1, п. 145.1.5 Податкового кодексу України. Знос на 01.11.2012р. об'єктів права інтелектуальної власності складає 158333,28грн. Залишкова вартість на 01.11.2012р. складає 316666,71грн. (а.с. 163).

Даними Головної книги позивача та Журналів-ордерів по рахунку 123 та 1330 підтверджуються вищевказані відомості довідки.

Вартість ліцензії на використання об'єктів права інтелектуальної власності, визначених у п. 1.3 цих договорів, встановлюється у вигляді фіксованої грошової суми, а також у вигляді щомісячних платежів, розмір яких визначається у додатку, який є невід'ємною частиною цих договорів (п. 2.1 договорів).

Оплата фіксованої грошової суми здійснюється Покупцем протягом 10-ти робочих днів з моменту набуття чинності цим договором, оплата щомісячних платежів здійснюється не пізніше останнього робочого дня розрахункового періоду на підставі договорів (п. 2.2)

Як свідчать матеріали справи та було встановлено перевіркою, в рахунок оплати за надані послуги позивачем було перераховано ТОВ «Інтернейшнл Бізнес Патент-Україна» грошові кошти:

- платіжним дорученням № 60 від 28.01.2011р. - 300 000,00грн., в т.ч. ПДВ 50000,00грн.;

- платіжним дорученням № 64 від 02.02.2011р. - 200 000,00грн., в т.ч. ПДВ 33333,33грн.;

- платіжним дорученням № 191 від 22.03.2011р. - 100 000,00грн., в т.ч. ПДВ 16666,67грн.;

- платіжним дорученням № 463 від 26.12.2011р. - 100 000,00грн., в т.ч. ПДВ 16666,67грн.;

- платіжним дорученням № 467 від 27.12.2011р. - 170 000,00грн., в т.ч. ПДВ 28333,33грн.;

- платіжним дорученням № 479 від 29.12.2011р. - 100 000,00грн., в т.ч. ПДВ 16666,67грн.;

- платіжним дорученням № 478 від 29.12.2011р. - 100 000,00грн., в т.ч. ПДВ 16666,67грн.;

- платіжним дорученням № 477 від 29.12.2011р. - 100 000,00грн., в т.ч. ПДВ 16666,67грн.;

- платіжним дорученням № 521 від 19.01.2012р. - 51 000,00грн., в т.ч. ПДВ 8500,00грн.;

- платіжним дорученням № 521 від 19.01.2012р. - 56 000,00грн., в т.ч. ПДВ 9333,33грн.;

- платіжним дорученням № 522 від 19.01.2012р. - 54 000,00грн., в т.ч. ПДВ 9000грн.;

- платіжним дорученням № 520 від 19.01.2012р. - 55 000,00грн., в т.ч. ПДВ 9166,67грн.;

- платіжним дорученням № 519 від 19.01.2012р. - 42 000,00грн., в т.ч. ПДВ 7000,00грн.;

- платіжним дорученням № 518 від 19.01.2012р. - 48 000,00грн., в т.ч. ПДВ 8000,00грн.

При цьому, ТОВ «Північно-Кримський КХП» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по факту здійснення передплати (за першою подією).

Між сторонами також були підписані акти здавання-прийому виконаних робіт до вищевказаних ліцензійних договорів, а саме: від 31.12.2011р. на суму 100 000,00грн., в т.ч. ПДВ 16666,67грн., від 31.12.2011р. на суму 100 000,00грн., в т.ч. ПДВ 16666,67грн., від 31.12.2011р. на суму 100 000,00грн., в т.ч. ПДВ 16666,67грн., від 31.07.2011р. на суму 200 000,00грн., в т.ч. ПДВ 33333,33грн., від 31.12.2011р. на суму 170 000,00грн., в т.ч. ПДВ 28333,33грн., від 31.12.2011р. на суму 100 000,00грн., в т.ч. ПДВ 16666,67грн. (а.с. 65-70)

Перевіряючи обґрунтованість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, судом встановлено наступне.

П. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

При цьому, в силу підпункту 196.1.6. п. 196.1. ст. 196 Податкового кодексу України, з наступними змінами і доповненнями, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема, операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

П.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених в абзаці першому цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Національного стандарту N 4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності" N 1185 від 03.10.2007 року ліцензійний платіж - плата за надання прав на використання об'єкта права інтелектуальної власності, що є предметом ліцензійного договору. До ліцензійних платежів належать паушальний платіж, роялті та комбінований платіж.

Поняття роялті за цією постановою - це ліцензійний платіж у вигляді сум, які сплачуються періодично, залежно від обсягів виробництва або реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об'єкта права інтелектуальної власності.

Отже, суд зазначає, що виходячи з загальновизнаного у правовій теорії поняття, роялті безпосередньо стосується ліцензійних платежів у сфері об'єктів права інтелектуальної власності, проте для цілей оподаткування законодавець окремо визначив поняття «роялті», яке відрізняється від поняття, що використовується в різних галузях права, про що окремо зазначив у Податковому кодексі України.

Суд вважає безпідставними доводи Красноперекопської ОДПІ АР Крим ДПС про те, що згідно з представленими ліцензійними договорами не відбувається отримання товариством об'єктів інтелектуальної власності у володіння або розпорядження чи власність, а тому платежі, що сплачувались товариством (ліцензіатом) в грошовій формі за право користування об'єктом інтелектуальної власності на користь ліцензіата є роялті, тому ці операції не є об'єктом оподаткування ПДВ, адже, відповідно до п. 1.3 спірних ліцензійних договорів Ліцензіат може надати іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єктів права інтелектуальної власності, визначених договорами, шляхом укладання субліцензійного договору, при цьому відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат.

Більше того, судом встановлено, що розділом № 4 укладених між сторонами договорів було передбачено, що Ліцензіат отримує невиключну ліцензію на користування об'єктами права інтелектуальної власності не тільки для здійснення власної господарської діяльності, але з правом перепродажу, спільного із третіми особами використання або розповсюдження іншим шляхом. Ліцензіат має право передавати об'єкти права інтелектуальної власності для використання у діяльності третіх осіб.

Вирішуючи питання про визначення об'єкту оподаткування за даними операціями, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Відповідно до підпункту 14.1.244. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України товари - це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що придбання ним невиключної ліцензії про надання права на користування об'єктами права інтелектуальної власності за економічнім змістом є витратами на придбання нематеріального активу відповідно до Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 р. № 242 (зі змінами та доповненнями), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за № 750/4043.

Пунктом 5 зазначеного П(С)БО як окрему групу нематеріальних активів виділені «права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті».

Таким чином, платежі згідно п. 2.1 ліцензійних договорів не можуть бути кваліфіковані як роялті відповідно до абзацу другого підпункту 14.1.225. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, згідно з яким не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених в абзаці першому цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Суд вважає, що надання Ліцензіату права на передачу прав користування об'єктом інтелектуальної власності третім особам відповідно до п.1.3 та розділу № 4 договорів слід тлумачити як надання права користувачу відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що відповідно до п. 185.1 ст. 185, п.п.14.1.225 та п.п. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та п. 5 П(С)БО № 8 «Нематеріальні активи» у договірних відносинах між ТОВ «Північно-Кримський КХП» і ТОВ «Інтернешнл Бізнес Патент-Україна» операції з надання Ліцензіату невиключної ліцензії про надання права на користування об'єктами права інтелектуальної власності та права надавати третім особам субліцензію на використання об'єктів права інтелектуальної власності, за що сплачується фіксований платіж, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з абз. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198).

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

П. 198.3 ст. 198 даного Кодексу визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів \ послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно п. 201.7 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Як слідує з акту перевірки, висновки якого покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, на момент проведення перевірки суми ПДВ, попередньо включені до податкового кредиту, підтверджені податковими накладними.

В матеріалах справи містяться копії даних податкових накладних, а саме: № 0000006 від 20.01.2012р. на суму 42000,00грн., в т.ч. ПДВ 7000,00грн., № 0000001 від 20.01.2012р. на суму 48000,00грн., в т.ч. ПДВ 8000,00грн., № 0000002 від 20.01.2012р. на суму 51000,00грн., в т.ч. ПДВ 8500,00грн., № 0000003 від 20.01.2012р. на суму 54000,00грн., в т.ч. ПДВ 9000,00грн., №0000004 від 20.01.2012р. на суму 55000,00грн., в т.ч. ПДВ 9166,67грн., № 0000005 від 20.01.2012р. на суму 56000,00грн., в т.ч. ПДВ 9333,33грн., № 0000003 від 22.03.2011р. на суму 100000,00грн., в т.ч. ПДВ 16666,67грн., № 0000002 від 02.02.2011р. на суму 200000,00грн., в т.ч. ПДВ 33333,33грн., № 0000001 від 28.01.2011р. на суму 300000,00грн., в т.ч. ПДВ 50000,00грн.

Дослідивши наявні у справі податкові накладні, судом встановлено, що вони містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010р, а саме: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Доказів того, що ТОВ «Інтернешнл Бізнес Патент-Україна» під час виписки податкових накладних не було зареєстровано як платник ПДВ, відповідачем суду не надано.

Більше того, в матеріалах справи містяться довідки ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС № 81/2-22-80-37309769 від 13.04.2012р. «Про результати проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інтернейшнл Бізнес Патент-Україна» щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів» за грудень 2011р. та № 111/2-22-80-37309769 від 10.05.2012р. «Про результати проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інтернейшнл Бізнес Патент-Україна» щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів» за січень 2012р., з яких слідує, що суми ПДВ за податковими накладними, складеними ТОВ «Інтернейшнл Бізнес Патент-Україна» у грудні 2011р. та січні 2012р. на виконання ліцензійних договорів про надання права на користування об'єктами права інтелектуальної власності: від 03.01.2011р. № 01/І_2011-ІВР, 15.12.2011р. № 02/ІV_2011-ІВР, 15.12.2011р. № 03/ІV_2011-ІВР, 15.12.2011р. № 04/ІV_2011-ІВР, 15.12.2011р. № 05/ІY_2011-ІВР включені ТОВ «Інтернейшнл Бізнес Патент-Україна» до податкових зобов'язань відповідних періодів, відображені у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ, даним декларації з ПДВ за ці періоди та даним Єдиного реєстру податкових накладних (а.с. 137-146).

Суд також вважає необґрунтованими та не доведеними висновки відповідача про непідтвердження позивачем зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю.

При цьому суд виходить з наступного.

В силу п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до довідки статистики, основним видом діяльності позивача є складське господарство, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин тощо.

Наявними в матеріалах справи свідоцтвами про право власності підтверджується наявність у власності позивача основних фондів, необхідних для здійснення статутної діяльності - адміністративних та підсобних будівель, силосних корпусів, будівель приймання зерна, складів, будівель вагових, пожежних резервуарів тощо, розташованих за адресами: 96020, АР Крим, Красноперекопський район, с. Почетне, вул. Елеваторна, буд. 2Б, та АР Крим, Красноперекопський район, с. Воїнка, вул. Леніна, буд. 55б (а.с. 99-102).

З протоколу № 1 загальних зборів Учасників ТОВ «Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів» від 18.04.2008р. також слідує, що для забезпечення діяльності товариства за рахунок грошових та майнових вкладів учасників створено статутний капітал в розмірі 6 251 190,27грн., в тому числі внесок у вигляді майна (а.с. 104-107).

Судом встановлено, що 01.02.2011р. керівником позивача були затверджені Заходи з впровадження права на використання інтелектуальної власності по зберіганню зерна та зображенню знака «СВОЯ-ХІТ РАНКУ І ДНЯ!» (а.с. 148), а 16.08.2011р. ТОВ «Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів» отримано від Державної інспекції з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку Сертифікат відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки № 4608, яким посвідчено, що послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки, які надає ТОВ «Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів», відповідають правилам і технічним умовам, що встановлені Технічним регламентом зернового складу, затвердженим наказом Мінагрополітики України від 15.06.2004р. № 228, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.07.2004р. за № 835/9434. Вказано також, що сертифікована місткість зерносховищ - 50100 тонн, які розташовані за адресою: 96020, вул. Елеваторна, буд. 2Б, с. Почетне, Красноперекопський район, АР Крим (а.с. 147).

Суд вважає, що вищевказаними доказами підтверджується зв'язок понесених позивачем витрат за ліцензійним договором від 03.01.2011р. № 01/І_2011-ІВР з його господарською діяльністю.

Отже, висновок Красноперекопської ОДПІ АРК ДПС про те, що позивачем безпідставно завищено суми ПДВ, віднесені до складу податкового кредиту за перевіряємий період на суму 151000,00грн. при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Інтернейшнл Бізнес Патент-Україна», не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи.

У зв'язку з відсутністю підстав для збільшення грошового зобов'язання з основного платежу ПДВ в сумі 151000,00грн., суд вважає необґрунтованим і застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 25501,00 грн.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що Красноперекопською ОДПІ АР Крим ДПС належними доказами не підтверджено правомірності винесених ним податкових повідомлень-рішень від 19.04.2012р. №0000292304 та від 08.06.2012р. №0000352304 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 176501,00 грн., в тому числі 151000,00грн. основного платежу і 25501,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем у порушення вимог податкового законодавства та всупереч фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 15.11.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 20.11.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 19.04.2012р. № 0000292304 та від 08.06.2012р. №0000352304.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів» (код ЄДРПОУ 34897914) судовий збір в розмірі 1765,01 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.