Постанова

від 09.10.2012 по справі 1170/2а-1752/12

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2012 року Справа № 1170/2а-1752/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Тарасенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Мар'янівської сільської ради до головного державного санітарного лікаря Маловисківського району Гусєва Віктора Леопольдовича про скасування постанови -

В С Т А Н О В И В:

Мар'янівська сільська рада, від імені якої діє сільський голова ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до Державної санітарної лікарні Маловисківського району про скасування постанови головного державного санітарного лікаря Маловисківського району Гусєва В.М. про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства від 19.04.12.

Позов мотивовано тим, що спірною постановою, винесеною згідно зі ст. 42 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", заборонено експлуатацію сміттєзвалища у селі Мар'янівка Маловисківського району, з підстав відсутності проектно-кошторисної документації на його експлуатацію, непогодження земельної ділянки під облаштування сміттезвалища. Стверджуючи, що вказана постанова є незаконною, а заборона експлуатації сміттєзвалища призведе до суспільно-негативних наслідків, позивач просить суд її скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Ухвалою суду від 05.07.12 замінено неналежного відповідача у справі - Державну санітарну лікарню Маловисківського району - на належного відповідача - головного державного санітарного лікаря Маловисківського району Гусєва Віктора Леопольдовича.

Відповідач письмових заперечень суду не надав, у судовому засіданні позов не визнав, стверджуючи, що Мар'янівською сільською радою санкціоновано розміщення сміттєзвалища на земельній ділянці, яка не відведена для цих цілей в установленому законом порядку, а також без розробленого, погодженого органами санепідемнагляду та затвердженого проекту будівництва та експлуатації полігону твердих побутових відходів, що свідчить про порушення ст.ст. 15, 22 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", Санітарних правил облаштування і утримання полігонів для твердих побутових відходів. Вказані порушення санітарного законодавства стали підставою для тимчасової заборони (зупинення) такої діяльності оскаржуваним рішенням. Наполягаючи на його правомірності, просив суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши та оцінивши докази, суд встановив такі обставини.

На виконання вимоги Кіровоградського міжрайонного природоохоронного прокурора №2-253вих12 від 13.03.12 (а.с. 67) фахівцями санітарно-епідеміологічної служби 18 квітня 2012 року проведено перевірку дотримання санітарного законодавства під час проектування, будівництва та експлуатації сміттєзвалища твердих побутових відходів, розташованого в с. Мар'янівка Маловисківського району. У ході цієї перевірки проведено санітарно-епідеміологічне обстеження території сміттєзвалища, яке належить Мар'янівській сільській раді, про що складено акт від 18.04.12 (а.с. 69). За наслідками перевірки встановлено, що проектно-кошторисна документація на експлуатацію сміттєзвалища відсутня, відведення земельної ділянки не погоджено з органами санепідемнагляду, територія потребує проведення технологічних операцій, що є порушенням п.2, п.5 Санітарних правил облаштування і утримання полігонів для твердих побутових відходів, п.2 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, ст.ст. 15, 22 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", ст.42 КУпАП, зафіксовано в акті перевірки дотримання санітарного законодавства (а.с. 70) та стало підставою для складання щодо Мар'янівського сільського голови ОСОБА_2 протоколу про порушення санітарних норм (а.с. 68). Постановою в.о. головного лікаря Кіровоградської області №1 від 23.04.12 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.42 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу. (а.с. 71).

Крім того, головний державний санітарний лікар Маловисківського району Гусєв В.Л., розглянувши акт санітарно-епідеміологічного обстеження території сміттєзвалища від 18.04.12, виніс постанову про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства №84 від 19.04.12, якою на підставі ст. 42 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" тимчасово заборонив експлуатацію сміттєзвалища у с.Мар'янівка з 19.04.12 до виготовлення проектно-кошторисної документації і приведення її у відповідність з санітарними вимогами. Відповідальність на виконання постанови покладено на сільського голову ОСОБА_2 (а.с. 3).

Не погодившись вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи законність оскарженого рішення, суд виходив з того, що предметом спору у даній справі є зокрема висновки відповідача про порушення позивачем санітарних норм під час експлуатації сміттєзвалища, призначеного для розміщення твердих та побутових відходів.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про відходи", відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами передбачені статтею 21 Закону України "Про відходи".

Так, органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують: а) виконання вимог законодавства про відходи; б) розроблення та затвердження схем санітарного очищення населених пунктів; в) організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів; г) затвердження місцевих і регіональних програм поводження з відходами та контроль за їх виконанням; е) вирішення питань щодо розміщення на своїй території об'єктів поводження з відходами; з) здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території; и) ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів; й) надання згоди на розміщення на території села, селища, міста місць чи об'єктів для зберігання та захоронення відходів, сфера екологічного впливу функціонування яких згідно з діючими нормативами включає відповідну адміністративно-територіальну одиницю; к) надання дозволів на будівництво або реконструкцію об'єкта поводження з відходами на відповідній території селища або міста у порядку, визначеному законом; л) надання дозволів на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами на відповідній території селища або міста у порядку, визначеному законом;

Органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з відходами.

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про відходи" до компетенції державної санітарно-епідеміологічної служби України у сфері поводження з відходами належить зокрема: а) здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду за дотриманням державних санітарних норм, правил, гігієнічних нормативів під час утворення, збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів, а також забезпечення у стандартах, нормах і правилах та інших нормативних документах щодо поводження з відходами вимог безпеки для здоров'я людини; в) проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи проектно-кошторисної документації з метою визначення місць розташування та техніко-економічного обґрунтування проектів будівництва, розширення, реконструкції об'єктів поводження з відходами; г) видача висновків державної санітарно-гігієнічної експертизи щодо об'єктів поводження з відходами.

Відповідно до п. "в" ч.1 ст.32 Закону України "Про відходи" з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється визначати місця розміщення підприємств, установок, полігонів, комплексів, сховищ та інших об'єктів поводження з відходами, проектувати та будувати регіональні і міжрегіональні комплекси оброблення, знешкодження, утилізації та видалення відходів, якщо вони не відповідають екологічним та санітарно-гігієнічним вимогам.

Вимоги щодо зберігання та видалення відходів передбачені статтею 32 Закону України "Про відходи", за змістом якої зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів.

Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Статтею 35-1 Закону України "Про відходи" передбачені вимоги щодо поводження з побутовими відходами. Так, поводження з побутовими відходами здійснюється відповідно до державних норм, стандартів і правил.

Захоронення побутових відходів дозволяється тільки на спеціально обладнаних для цього полігонах/звалищах.

Забороняється проектування, будівництво та експлуатація полігонів побутових відходів без оснащення системами захисту ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату.

Пункт "е" частини 1 статті 19 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", яка визначає компетенцію виконавчих і розпорядчих органів місцевих Рад у галузі охорони навколишнього природного середовища, передбачає, що виконавчі та розпорядчі органи місцевих Рад у галузі охорони навколишнього природного середовища в межах своєї компетенції організують збір, переробку, утилізацію і захоронення відходів на своїй території.

Згідно зі статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Згідно з підпунктом 6 пункту "а" частини 1 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів.

Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

Статтею 15 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" встановлені вимоги до проектування, будівництва, розробки, виготовлення і використання нових засобів виробництва та технологій.

Підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об'єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об'єктів зобов'язані дотримувати вимог санітарного законодавства.

Планування і забудова населених пунктів, курортів повинна передусім передбачати створення найбільш сприятливих умов для життя, а також для збереження і зміцнення здоров'я громадян.

Затвердження норм проектування, розроблення, виготовлення і використання нових машин, механізмів, устаткування, інших засобів виробництва, впровадження нових технологій здійснюються за погодженням з органами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Статтею 22 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" передбачені вимоги до жилих та виробничих приміщень, територій, засобів виробництва і технологій.

Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності жилі, виробничі, побутові та інші приміщення відповідно до вимог санітарних норм.

У процесі експлуатації виробничих, побутових та інших приміщень, споруд, обладнання, устаткування, транспортних засобів, використання технологій їх власник зобов'язаний створити безпечні і здорові умови праці та відпочинку, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворюванням, отруєнням, травмам, забрудненню навколишнього середовища.

Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності земельні ділянки і території відповідно до вимог санітарних норм.

Як передбачено частинами 1, 2, 3, 4 статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Згідно зі статтею 186-1 Земельного кодексу України для розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, в районах та містах обласного значення, містах Києві та Севастополі функціонують постійно діючі комісії. До повноважень Комісії належить забезпечення погодження документації із землеустрою відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. До складу Комісії входять уповноважені представники районного (міського) органу земельних ресурсів, містобудування та архітектури, природоохоронного та санітарно-епідеміологічного органу, органу охорони культурної спадщини. Документація із землеустрою, погоджена Комісією, вважається такою, що погоджена органами, представники яких входять до її складу.

Судом установлено, що Мар'янівською сільською радою прийнято рішення №190 від 18.12.08, яким вирішено виділити земельну ділянку площею 4 га з земель комунальної власності під будівництво сміттєзвалища в с. Мар'янівка (біля колишнього складу отрутохімікатів), замовити проектно-кошторисну документацію на будівництво сміттєзвалища в с. Мар'янівка. (а.с. 28, 73 -75)

Рішенням Мар'янівської сільської ради №248 від 11.06.09 затверджено програму облаштування сміттєзвалища в с. Мар'янівка, якою передбачено зокрема заходи з виготовлення необхідної технічної документації (а.с. 57-58).

Рішенням Мар'янівської сільської ради №202 від 20.01.12 затверджено порядок санітарного очищення на території Мар'янівської сільської ради (а.с.61 -64). Пунктами 1, 3.18 цього порядку встановлено, що санітарне очищення села включає механічне та ручне прибирання об'єктів благоустрою, збір та вивезення у встановлені місця відходів, сміття, належне їх захоронення, обробку, утилізацію, знешкодження ат інші дії, що забезпечують утримання території села відповідно до вимог чинного законодавства, цих Правил, санітарних норми та правил, рішень сільської ради, її виконавчого комітету, розпоряджень сільського голови. Знешкоджувати відходи вивезені з села, необхідно тільки на полігоні твердих побутових відходів.

Судом установлено, що земельна ділянка площею 1,2 га, на якій розміщено сміттєзвалище, розташована за межами населеного пункту с. Мар'янівка, повноваження щодо розпорядження нею здійснює Маловисківська районна державна адміністрація. Вказана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, документація із землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки та правовстановлюючі документи щодо неї у відділі Держкомзему у Маловивисківському районі відсутні. (а.с. 110).

Факти порушення земельного законодавства з боку Мар'янівської сільської ради, якою земельна ділянка під розміщення звалища твердих побутових відходів використовувалася без правовстановлюючих документів, встановлювалися природоохоронними органами, про що свідчать матеріали перевірок, надані суду Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області. (а.с. 51 - 54).

Представник позивача у судовому засіданні заперечив необхідність отримання правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, пославшись на постанову Маловисківського районного суду від 13.11.08, якою за його позовом до Маловисківської районної державної адміністрації встановлено факт права комунальної власності на розмежовані землі Мар'янівської сільської ради. (а.с. 13). Пояснив суду, що у 2008 році вказана земельна ділянка була відведена під сміттєзвалище з огляду на те, що старе сміттєзвалище, яке призначалося для вивезення та зберігання твердих побутових відходів, що утворювалися в діяльності територіальної громади Мар'янівської сільської ради, було розташоване без дотримання санітарно-захисної смуги та не відповідало санітарним вимогам. У 2009 році у межах наявного фінансування у місцевому бюджету були проведені необхідні технологічні роботи з облаштування полігону - розроблено та ущільнено ґрунт, обваловано територію, проведено озеленення по периметру, після чого сміттєзвалище почало функціонувати. Кошти на виконання робіт по виготовленню проектно-кошторисної документації та відповідні погодження не виділися з огляду на їх відсутність у місцевому бюджеті.

Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01.12.10 №435, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.10.10 за №1307/18602, затверджено Правила експлуатації полігонів побутових відходів (надалі - Правила №435).

Ці Правила є обов'язковими для суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, які здійснюють діяльність, пов'язану з експлуатацією та утриманням полігонів побутових відходів. Ці Правила поширюються на полігони, що діють, та нові полігони, прийняті в експлуатацію державною приймальною комісією відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.08 №923 (п.1.1, 1.2 Правил №435 )

За визначенням, наведеним у п.1.3 Правил №435, полігон побутових відходів - це інженерна споруда, яка призначена для захоронення побутових відходів і повинна запобігати негативному впливу на навколишнє природне середовище і відповідати санітарно-епідеміологічним і екологічним нормам.

Пунктами 1.8, 1.9, 1.10 Правил №435 передбачено, що відповідно до ДБН В.2.4-2-2005 "Полігони твердих побутових відходів. Основи проектування" на кожен полігон побутових відходів має бути розроблений, погоджений та затверджений проект, що включає санітарно-технічний паспорт.

Роботи на полігонах побутових відходів виконуються відповідно до затвердженого проекту.

Для кожного полігона побутових відходів відповідно до ДБН В.2.4-2-2005 "Полігони твердих побутових відходів. Основи проектування" має бути розроблена інструкція з експлуатації полігона, в якій мають бути враховані специфіка виробництва, наявність засобів механізації і ресурсів для виконання робіт.

На полігон, прийнятий в експлуатацію, повинен бути відповідний паспорт місця видалення відходів відповідно до Порядку ведення реєстру місць видалення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.98 №1216.

Згідно з пунктом 5.13 Правил №435 екологічні і санітарно-технічні заходи, які здійснюються протягом року, заносяться у паспорт місць видалення відходів відповідно до Порядку ведення реєстру місць видалення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.98 №1216.

Відповідно до ДБН В.2.4-2-2005 "Полігони твердих побутових відходів. Основи проектування", затверджених наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 17.06.05 №101 (далі - ДБН В.2.4-2-2005), ці норми поширюються на проектування нового будівництва, реконструкцію, технічне переоснащення й рекультивацію полігонів твердих побутових відходів (полігонів ТПВ).

Згідно з пунктами 1.1 та 1.2 ДБН В.2.4-2-2005 полігони ТПВ є інженерними спеціалізованими спорудами, які призначені для захоронення твердих побутових відходів. Полігони ТПВ повинні забезпечувати санітарне та епідемічне благополуччя населення, екологічну безпеку навколишнього природного середовища, запобігати розвиткові небезпечних геологічних процесів і явищ.

Пунктом 3.1 ДБН В.2.4-2-2005 передбачено, що проект полігона ТПВ згідно з ДБН А 2.2-3 має складатися з таких розділів: Загальна пояснювальна записка; Технологічний розділ: розрахунок місткості, технологічна схема з урахуванням черговості будівництва, подовжній і поперечний технологічні розрізи, режим експлуатації, розрахунок потреби в експлуатаційному персоналі, машинах і механізмах, рекомендації щодо рекультивації ділянки після закриття полігона ТПВ; Генеральний план ділянки: вертикальне планування, упорядкування, дороги, спеціальні гідро технічні споруди (водовідвідні нагірні канави, дамби, водонепроникні основи тощо; Архітектурно-будівельний розділ; Санітарно-технічний розділ; Електротехнічний розділ; Основні техніко-економічні показники; Зведений кошторис; Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС); Санітарно-захисна зона і система моніторингу; Санітарно-технічний паспорт полігона ТПВ.

Санітарні правила облаштування і утримання полігонів для твердих побутових відходів, затверджені заступником головного санітарного лікаря СРСР 16.05.83 №2811-83, є діючим нормативно-правовим актом, який є чинним на території України відповідно до постанови Верховної Ради України №1545 від 12.09.91 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР" в частині, яка не врегульована законодавством України.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 1.3 цих Санітарних правил, полігони твердих побутових відходів (ТПВ) є спеціальними спорудами, призначеними для їх ізоляції і знешкодження, гарантують санітарну надійність в охороні довкілля і епідемічну безпеку для населення. На полігонах забезпечується статична стійкість ТПВ з врахуванням ущільнення, мінералізації, газовиділення, максимальне навантаження на одиницю площі, можливість подальшого раціонального використання ділянки після закриття полігону. Полігони можуть бути організовані для будь-яких по величині населених пунктів. Рекомендується створення централізованих полігонів для груп населених пунктів.

Полігони для твердих побутових відходів знаходяться у віданні комунальних служб місцевих Рад народних депутатів, які забезпечують відведення земельних ділянок, облаштування, технічне оснащення, контроль за експлуатацією споруд. Вибір ділянки для облаштування полігону погоджується з місцевими органами міністерств геології, меліорації і водного господарства союзних республік і санітарно-епідеміологічною службою.

Органами комунального господарства розробляються регламент і режим роботи полігонів, інструкції по прийому побутових відходів, техніці безпеки і виробничої санітарії для тих, що працюють на полігоні, забезпечується контроль за складом відходів, що поступають, здійснюється контроль за розподілом відходів в працюючій частині полігону, забезпечується технологічний цикл по ізоляції відходів.

Наказом Міністерство охорони здоров'я України від 17.03.11 №145, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.11 за №457/19195, затверджено Державні санітарні норми та правила утримання територій населених місць (далі - Санітарні норми).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Санітарних норм вони встановлюють вимоги до санітарного очищення територій населених місць, а також правила виконання робіт з належного прибирання об'єктів благоустрою та державного санітарно-епідеміологічного нагляду у сфері благоустрою населених пунктів і поводження з відходами.

Дія Санітарних норм поширюється на відносини, що виникають у сфері благоустрою населених пунктів та поводження з відходами, та вони є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування і громадянами.

Пунктом 2.1 Санітарних норм передбачено, що санітарне очищення територій населених місць повинно бути планово-регулярним і включати раціональне та своєчасне збирання, зберігання, перевезення та видалення, надійне знешкодження, економічно доцільну утилізацію побутових відходів і екологічно безпечне захоронення побутових відходів, що утворюються на території населеного пункту та у місцях перебування людей за його межами, відповідно до схеми санітарного очищення, погодженої державною санітарно-епідеміологічною службою відповідної адміністративної території та затвердженої у встановленому законодавством порядку.

Згідно з абз. 12 п.1.1 Санітарних норм схема санітарного очищення - документ, у якому містяться графічні та текстові матеріали щодо черговості здійснення заходів та обсягів робіт з санітарного очищення, систем і методів збирання, зберігання, перевезення, оброблення (перероблення), утилізації, видалення, знешкодження і захоронення побутових відходів, включаючи небезпечні відходи у їх складі, необхідної кількості сміттєвозів, механізмів, устаткування та інвентарю, доцільності проектування, будівництва, реконструкції чи розширення об'єктів поводження з відходами, їх основні параметри і розміщення, орієнтовані капіталовкладення на будівництво і придбання технічних засобів.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.96 №173 затверджено Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів. Згідно з пунктом 8.23 вказаних правил при проектній проробці заходів по організації санітарного очищення населених пунктів, що проектуються або реконструюються, необхідно передбачати комплекс заходів по утилізації і знешкодженню твердих і рідких побутових і промислових відходів. В основу проектних розробок повинні бути покладені "Санитарные правила содержания территорий населенных мест", "Рекомендации по составлению генеральных схем санитарной очистки и уборки городов УССР" РД 204 УРСР 023-73, "Санитарные правила устройства и содержания полигонов для твердых бытовых отходов", нормативні документи щодо промислових методів переробки твердих побутових відходів, норми проектування полігонів по знешкодженню і похованню токсичних промислових відходів та інші аналогічні документи, що діють на даний період.

Як установлено судом, щодо розташованого у с. Мар'янівка сміттєзвалища, яке є об'єктом поводження з відходами, відсутній проект його будівництва та експлуатації, затверджений у встановленому порядку, у тому числі санітарно-технічний паспорт, як того вимагають Правила експлуатації полігонів побутових відходів. Державну санітарно-епідеміологічну експертизу цей об'єктів поводження з відходами не проходив. В експлуатацію цей об'єкт як полігон побутових відходів не прийнятий. Паспорта місця видалення відходів вказаний об'єкт не має. Схема санітарного очищення щодо доцільності проектування (будівництва) цього об'єкту поводження з відходами, його основних параметрів і розміщення всупереч Санітарним нормам з державною санітарно-епідеміологічною службою не погоджувалася.

Вказані порушення були виявлені відповідачем під час перевірки, здійсненої в порядку державного санітарно-епідеміологічного нагляду, та стали підставою для винесення ним спірної постанови про застосування адміністративно-запобіжних заходів.

Статтею 39 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" визначено, що державний санітарно-епідеміологічний нагляд - це діяльність органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється відповідно до Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні вибірковими перевірками дотримання санітарного законодавства за планами органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланово залежно від санітарної, епідемічної ситуації та за заявами громадян.

Згідно з п. "а" ч.1 ст. 47 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують такий захід для припинення порушення санітарного законодавства як обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм.

Відповідно до пп.15 п.10 Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.99 №1109, головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, міст, районів та їх заступники, головні державні санітарні лікарі на водному, залізничному, повітряному транспорті та їх заступники, а також головні державні санітарні лікарі об'єктів з особливим режимом роботи у межах відповідних адміністративних територій (об'єктів) мають право у порядку, встановленому головним державним санітарним лікарем України: а) складати акти і протоколи про порушення санітарного законодавства; в) видавати постанови про: обмеження, тимчасову заборону чи припинення діяльності підприємств, установ і організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим залізничним складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.04.95 №67, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.08.95 за №298/834, затверджено Інструкцію про порядок застосування державною санітарно-епідеміологічною службою України адміністративно-запобіжних заходів (обмеження, тимчасова заборона, заборона, припинення, зупинення) (надалі - Інструкція №67).

Пунктом 2.1 Інструкції №67 передбачено, що до адміністративно-запобіжних заходів, порядок застосування яких регулюється цією Інструкцією, відносяться: обмеження, тимчасова заборона, заборона, припинення, зупинення.

Згідно з п.2.2 Інструкції №67 обмеження застосовується посадовою особою Держсанепідслужби України у разі порушення вимог санітарного законодавства для заборони (постійно або на певний період) перевищувати визначені у ньому параметри (кількісні, якісні та інші) щодо:

- діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі, якщо застосування обмеження дає змогу припинити порушення санітарного законодавства;

- будівництва, реконструкції та розширення об'єктів у разі, якщо застосування обмеження окремих будівельних операцій дозволить, не припиняючи будівництва, усунути відступ від затвердженого проекту або внести відповідні зміни до проекту;

- викидів (скидів) забруднюючих речовин у разі, якщо застосування обмеження дозволить припинити порушення санітарного законодавства.

Воднораз, відповідно до п.2.3 Інструкції №67 тимчасова заборона (на певний період) застосовується посадовою особою Держсанепідслужби України у разі порушення вимог санітарного законодавства зокрема для заборони діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі, якщо застосування обмеження неможливе або воно не припиняє порушення санітарного законодавства, але виконання порушником певних заходів дозволить припинити ці порушення.

Вирішуючи спір, суд встановив, що виявлені відповідачем порушення санітарного законодавства у діяльності сміттєзвалища, санкціонованого позивачем, як-то відсутність проектної документації на будівництво та експлуатацію сміттєзвалища та відведення земельної ділянки, погоджених з органами санепідемнагляду, не можуть бути усунуті шляхом застосування обмеження його діяльності, що і зумовило тимчасову заборону його діяльності до виготовлення проектно-кошторисної документації і приведення її у відповідність з санітарними вимогами.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що постанова головного державного санітарного лікаря Маловисківського району про застосування адміністративно- запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства №84 від 19.04.12 прийнята в межах повноважень з дотриманням чинного законодавства України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду справи відповідачем доведено правомірність спірного рішення, тому заявлений позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що спір вирішено не на користь позивача, підстав для присудження йому здійснених ним судових витрат не вбачається.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Мар'янівської сільської ради відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш