Постанова

від 28.02.2013 по справі 5016/1163/2012(5/38)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2013 р. Справа № 5016/1163/2012(5/38)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Заріцької А.О., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу на постанову та на постанову у справі господарського суду Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" м. Миколаїв Господарського суду Миколаївської області від 10.07.2012 року Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 року № 5016/1163/2012(5/38) Миколаївської області за заявою про Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотол" визнання банкрутом За участю представників: Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Чеботарева О.О.; Генеральної прокуратури України - Гудименко Ю.В.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.06.2012 року за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотол", на підставі ст.ст. 11, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушено провадження у справі про банкрутство.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 10.07.2012 року у справі №5016/1163/2012(5/38) (Суддя - Міщенко В.І.) ТОВ "Сотол" визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено Козлова В.О. якого зобов'язано подати в п'ятиденний строк подати оголошення про визнання ТОВ "Сотол" банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури у офіційний друкований орган з метою виявлення всіх кредиторів, докази подачі оголошення надати суду; зобов`язано ліквідатора провести ліквідаційні заходи, передбачені ст.ст. 22 , 23 , 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ; надати до суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Сотол", з доданими документами, передбаченими ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 року (Головуючий суддя - Воронюк О.Л., судді: Єрмілов Г.А., Лашин В.В.) постанову господарського суду Миколаївської області від 10.07.2012 року у справі №5016/1163/2012(5/38) залишено без змін, а апеляційну скаргу АТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Миколаєві - без задоволення.

Не погодившись із процесуальними актами попередніх судових інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" м. Миколаїв звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просило скасувати постанови господарського суду Миколаївської області від 10.07.2012 року та Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 року у справі №5016/1163/2012(5/38) та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 6 , 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , ч. 1, 4 ст. 105, ч.1,3 ст. 110 , ч.1 ст. 111 ЦК України , та ст.ст. 59 , 60 ГК України , ст. 20 Закону України "Про господарські товариства" .

Обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до вимог статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч. 1 ст. 51 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідне правило передбачено ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України, яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.05.2011 року на загальних зборах засновників (учасників) ТОВ "Сотол" було прийнято рішення про припинення діяльності ТОВ "Сотол" в результаті ліквідації, у зв'язку з тим, що фінансовий стан боржника характеризується стійкою неплатоспроможністю, відсутністю обсягу робіт та нерентабельністю товариства, головою ліквідаційної комісії призначено Коханчик Г.П., що було оформлено відповідним протоколом № 1/05.

На виконання норм ст. 105 Цивільного Кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" головою ліквідаційної комісії до державного реєстратора було надано для проведення реєстраційної дії "Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи" нотаріально засвідчену копію рішення засновників (учасників) щодо припинення юридичної особи.

Державним реєстратором у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців зроблено запис, а саме "Дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи: 26.05.2011року".

03.06.2011року в Бюлетені державної реєстрації Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва № 180 (15) було надруковано оголошення про ліквідацію ТОВ "Сотол".

23.07.2011року в офіційному друкованому органі "Голос України" № 133(5133) було надруковано оголошення про ліквідацію ТОВ "Сотол".

Склад ліквідаційної комісії ТОВ "Сотол" було змінено, що відображено у протоколі № 2/05 від 17.05.2012 року, а саме, виключено зі складу ліквідаційної комісії ОСОБА_4 та ОСОБА_5, виконання функцій ліквідатора ТОВ "Сотол" покладено одноособово на Скорик В.Н.

18.06.2012 року головою ліквідаційної комісії боржника був складений акт інвентаризації основних фондів (засобів) ТОВ "Сотол", з якого вбачається, що у ТОВ "Сотол" не виявлено основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі.

19.06.2012 року за даними бухгалтерського обліку та результатами проведеної роботи головою ліквідаційної комісії ТОВ "Сотол" складено проміжний ліквідаційний баланс боржника та проведено аналіз фінансово-економічних показників, які свідчать про відсутність у боржника оборотних та необоротних активів для задоволення вимог кредиторів.

Апеляційним господарським судом встановлено, що із кредиторськими вимогами до боржника звернулися - Жовтнева МДПІ Миколаївської області ДПС у сумі 53 376,47 грн.; Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області у сумі 3 009,64 грн.

Оскільки кредиторська заборгованість не може бути погашена внаслідок недостатності майнових активів боржника, 22.06.2012 року голова ліквідаційної комісії звернувся до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство за правилами ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з урахуванням строку, передбаченого ч. 4 ст. 105 ЦК України.

Визнаючи боржника банкрутом, місцевий господарський суд в постанові від 10.07.2012 року виходив з того, що вартості майна та активів боржника щодо якого прийнято рішення про ліквідацію та грошових коштів боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, матеріалами справи підтверджено дотримання позасудової процедури самоліквідації боржника, яка є обов'язковою передумовою для порушення провадження у справі про банкрутство за ст. 51 Закону про банкрутство.

Апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові висновок суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом в порядку ст. 51 Закону про банкрутство підтримав та відхилив доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" м. Миколаїв про недотримання ліквідатором ТОВ "Сотол" вимог ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Заявник касаційної скарги вважає, що при зверненні із заявою про порушення справи в порядку ст. 51 Закону про банкрутство ліквідаційною комісією ТОВ "Сотол" був порушений порядок добровільної ліквідації. На думку заявника, не було проведено належним чином оцінку вартості наявного майна боржника, не було закрито всі банківські рахунки боржника, при проведенні інвентаризації не враховано статутний фонд боржника, ліквідаційний баланс не затверджено у законний спосіб, публікація про ліквідацію ТОВ "Сотол" здійснена з порушенням строків передбаченими у ст. 20 Закону України "Про господарські товариства", до заяви не додано переліку кредиторів та результати їх розгляду ліквідаційною комісією, не повідомлено податковий орган за формою 8-ОПП.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується із доводами Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" м. Миколаїв, оскільки вони викладені з невірним тлумаченням норм ст. 51 Закону про банкрутство, ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, а також без врахування всіх встановлених судами обставин з посиланням на докази у справі.

Так, відповідно до норм частини 1 статті 51 Закону про банкрутство якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Відповідне правило передбачено ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Особлива процедура, що передбачена ст. 51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови, відповідно до аналізу вказаної норми та положень частин 2, 3 ст. 7 Закону про банкрутство, полягають у наступному:

Прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою. Проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі заставленого майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника. Аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч. 4 ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, у тому числі по податках, зборах (обов'язкових платежах). Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 7 Закону про банкрутство. Повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону про банкрутство та складає предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку норм означеної статті.

При цьому, слід зазначити, що норми ст. 51 вказаного закону не вимагають дотримання такої умови, як безспірність кредиторських вимог до боржника, оскільки за приписами ст.ст. 7, 51 Закону про банкрутство достатнім є підтвердження неоплатності боржника (якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами; при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі).

Поряд з цим, суд касаційної інстанції наголошує на тому, що дотримання викладених передумов порушення справи про банкрутство в порядку норм ст. 51 Закону про банкрутство та підтвердження їх належними доказами, доданими до відповідної заяви, є достатнім для звернення із такою заявою, порушення справи про банкрутство в порядку норм вказаної статті та, у разі встановлення судом підтвердженності таких умов матеріалами справи - для визнання боржника банкрутом.

У зв'язку із вищезазначеним та виходячи із викладеного аналізу норм законодавства, колегія суддів зазначає, що визначені вище норми ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України та ст.ст. 7, 51 Закону про банкрутство не встановлюють строків здійснення публікації про ліквідацію, не передбачають здійснення оцінки вартості майна, за його відсутності, про що ліквідатором було складено акт інвентаризації.

Законом про банкрутство не встановлено обов'язку боржника вказувати у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство, зокрема і за ст. 51 Закону, розмір статутного фонду.

Ліквідаційний баланс боржника, затверджено в передбаченому ст. 111 ЦК України порядку, оскільки 19.06.2012 року орган, що прийняв рішення про ліквідацію (загальні збори) і затвердив проміжний ліквідаційний баланс ТОВ "Сотол".

Крім того, у своїй заяві про порушення провадження у справі про банкрутство боржник вказав кредиторів та розмір визнаної заборгованості.

Про повідомлення та обізнаність податкових органів про припинення ТОВ "Сотол", як встановлено судами, свідчить направлення проміжного ліквідаційного балансу на адресу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївському органі Миколаївської області Державної податкової служби та листа з проханням провести перевірку підприємства.

Отже, оскільки судами першої інстанції, з посиланням на наявні докази у справі було встановлено дотримання всіх передумов для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону про банкрутство, передбачених нормами ст. 7 вказаного закону та ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, висновок про визнання ТОВ "Сотол" банкрутом в порядку норм ст. 51 Закону про банкрутство є правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає і обставинам справи , і нормам законодавства.

Доводи касаційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків, що викладені у оскаржуваних судових актах, відтак, постанову господарського суду Миколаївської області від 10.07.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 року у справі №5016/1163/2012(5/38) слід залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" м. Миколаїв, без задоволення.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 7, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України та ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" м. Миколаїв залишити без задоволення.

Постанови господарського суду Миколаївської області від 10.07.2012 року та Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 року у справі №5016/1163/2012(5/38) залишити без змін.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді А.О. Заріцька

В.Ю. Поліщук