Рішення

від 28.02.2013 по справі 905/930/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.02.13 р. Справа № 905/930/13-г

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Мозговій Н.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Сівак Д.О. за довіреністю

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства «Баренс Шоколад», м. Донецьк

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міжрегіональної Української біржі, м. Ясинувата Донецької області

про визнання недійсним біржового контракту №5 від 30.01.2012р., укладеного між позивачем та відповідачем,-

Закрите акціонерне товариство «Баренс Шоколад», м. Донецьк (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Донецьк (далі - Відповідач) про визнання недійсним біржового контракту №5 від 30.01.2012р., укладеного між позивачем та відповідачем.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.02.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 905/930/13-г та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міжрегіональну Українську біржу.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на укладення біржового контракту №5 від 30.01.2012р. з порушення приписів законодавства, а саме визначення стартової ціни предмету спірного біржового контракту на підставі оцінки від 21.03.2011р, яка вже є недійсною, не надання покупцем, який є фізичною особою, декларації про майновий стан і доходи за спірним біржовим контрактом, допущення до обігу на товарній біржі вживаних товарів, а саме обладнання, а також вказав на той факт, що ліквідатор Руденок Ю.О. не схвалювала підписання спірного контракту ОСОБА_6, що є підставою для визнання його недійсним.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст. ст.29, 30 38, 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п.5 ст.16 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств», ст.ст. 1, 5 Закону України «Про товарну біржу», ст.ст. 203, 207, 215, 241, 658 Цивільного кодексу України.

Позивач у судових засіданнях підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про судове засідання належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №№00557239 відміткою про отримання.

Представник третьої особи в жодне судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про судове засідання належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, встановленою за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с.28).

На адресу суду надійшло поштові повернення №27457606, надіслані на адресу Відповідача, з відміткою органу поштового зв'язку «за зазначеною адресою організація відсутня». До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Заслухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

18.05.11р. ухвалою господарського суду Донецької області порушена справа про банкрутство Закритого акціонерного товариства „БАРЕНС ШОКОЛАД" згідно ст.51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду від 04.07.11р. ЗАТ „БАРЕНС ШОКОЛАД" визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура строком на 6 місяців до 04.01.12р., ліквідатором призначений голова ліквідаційної комісії Бичков О.Є.

Ухвалою від 18.01.12р. припинені повноваження ліквідатора Бичкова О.Є., ліквідатором призначена арбітражний керуючий Руденок Ю.О., строк ліквідаційної процедури продовжено до 04.07.2012р.

Ухвалою суду від 05.07.12р. строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора Руденок Ю.О. продовжені до 04.01.2013р.

Ухвалою Господарського суду Донецької області по справі № 27/82Б від 21.03. 2013 р. продовжено строк ліквідаційної процедури по справі № 27/82 Б та повноваження ліквідатора Руденок Ю.О. до 04.07.2013р.

За результатом проведення аукціону на Міжрегіональній Українській Біржі по реалізації майна Закритого акціонерного товариства «Баренс Шоколад» (надалі позивач), який оформлений Протоколом № 6 від 30.01.2012р., між ЗАТ «Баренс Шоколад» та ОСОБА_3 (надалі Відповідач) 30.01.2012р. укладений Біржовий контракт № 5 від 30.01.201р., відповідно до умов якого останнім було придбане майно та устаткування (виробництво № 1), належне ЗАТ «Баренс Шоколад» (додаток № 1 до біржового контракту).

Посилаючись на укладення біржового контракту №5 від 30.01.2012р. з порушення приписів законодавства, а саме визначення стартової ціни предмету спірного біржового контракту на підставі оцінки від 21.03.2011р, яка вже є недійсною, не надання покупцем, який є фізичною особою, декларації про майновий стан і доходи за спірним біржовим контрактом, допущення до обігу на товарній біржі вживаних товарів, а саме обладнання, а також вказавши на той факт, що ліквідатор Руденок Ю.О. не схвалювала підписання спірного контракту ОСОБА_6, Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним Біржового контракту № 2 від 30.01.2012 р., що укладений між Закритим акціонерним товариством «Баренс Шоколад» та Фізичною особою -ОСОБА_3.

Як вбачається зі спірного біржового контракту, він підписаний фізичною особою -ОСОБА_3 та в ньому відсутнє посилання на статус покупця як суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до п.3.1 постанови пленуму ВГСУ від 24.10.2011рю №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:- участь у спорі суб'єкта господарювання;- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; - наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно п.14 вищевказаної постанови якщо в законодавчому акті підвідомчість спорів визначена альтернативно: суду чи господарському суду, або зазначено, що спір вирішується в судовому порядку, господарському суду слід виходити з суб'єктного складу учасників спору та характеру спірних правовідносин.

За змістом ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно ст.1 Закону України «Про товарну біржу» товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Таким чином, враховуючи вимоги ст.1 Закону України «Про товарну біржу», з якої вбачається, що членами біржі можуть бути виключно фізичні особи, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, склад майна, що продавалось згідно біржового контракту, ОСОБА_3 приймав участь у біржі саме як суб'єкт господарського діяльності. За таких підстав, біржовий контракт №5 від 30.01.2012р. слід розцінювати як господарський договір, з огляду на що даний спір підвідомчий господарському суду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні спірного біржового контракту недійсним.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, регламентуються насамперед положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Цивільним кодексом України, а також іншими актами цивільного законодавства.

За приписами статей 38, 41 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

Ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута;

аналізує фінансове становище банкрута;

виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та інше.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній на момент укладання спірного правочину) у разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю. Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

Відповідно до п. 22 Методики оцінки майна, що затверджена Постановою КМУ від 10 грудня 2003 р. N 1891, акти оцінки майна, акти оцінки часток (паїв, акцій), складені для цілей приватизації (корпоратизації), для реєстрації статуту відкритих акціонерних товариств, підписання договору купівлі-продажу майна, крім пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, оголошення умов продажу майна, у тому числі повторного продажу, дійсні протягом шестимісячного строку від дати їх затвердження. Акти оцінки майна, у тому числі пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, строк дії яких закінчився, є недійсними.

Відповідно до вищенаведеного Протоколу проведення аукціону стартова ціна предмету спірного біржового контракту визначена на підставі оцінки від 21.03.2011р., яка, згідно вищенаведених положень законодавства України, є недійсною, оскільки, біржовий контракт був укладений 30.01.2012р., що беззаперечно доводить порушення ст. 29 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та п. 22 Методики оцінки майна, що затверджена Постановою КМУ від 10 грудня 2003 р. N 1891, при укладанні спірного правочину.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про товарну біржу» товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

За приписами ч.1 ст.15 даного Закону біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

При цьому, згідно з ч.6 ст.15 закону не можуть бути предметом біржової торгівлі речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія, а також будь-які вживані товари, включаючи транспортні засоби, та капітальні активи. Таке обмеження не поширюється на майно, яке відчужується з податкової застави, а також майно, конфісковане відповідно до закону.

При цьому, уживаними товарами вважаються товари, що були у користуванні не менше року, транспортні засоби, які не підпадають під визначення нового транспортного засобу згідно із законом, а також будь-який капітальний актив, що був прийнятий в експлуатацію до його продажу.

В порушення зазначених норм закону, 30.01.2012 року Міжрегіональною українською біржею було допущено до обігу на товарній біржі вживані товари, а саме обладнання, яке використувавалось Позивачем відповідний термін.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Крім того, пунктом 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний біржовий контракт від 30.01.2012р. від імені ЗАТ «Баренс Шоколад» укладав ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності від 01.12.2011р., наданою ЗАТ «Баренс Шоколад» в особі ліквідатора Бичкова О.Е., якою уповноважено ОСОБА_6 бути представником Товариства при реалізації його активів на Міжрегіональній Українській біржі та підписувати протоколи та біржові контракти за результатами проведених торгів.

Разом з цим, за відомостями з програми документообігу «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що ухвалою господарського суду Донецької області від 18.01.12р. повноваження ліквідатора Бичкова О.Є. припинені, ліквідатором призначена арбітражний керуючий Руденок Ю.О.

Відповідно до ч.1 ст.247 ЦК України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Пунктом 6 ч.1 ст.248 визначені підстави припинення представництва за довіреністю, зокрема, обмеження цивільної дієздатності особи, яка видала довіреність.

Отже, з припиненням повноважень ліквідатора Бичкова О.Є. 18.01.2012р. відбулось припинення представництва ОСОБА_6 за довіреністю, виданою Бичковим О.Є.

Таким чином, ОСОБА_6 при укладанні спірного договору 30.01.2012р. діяв без законних повноважень, тобто не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Отже, спірний правочин підписано не уповноваженою особою з боку ЗАТ «Баренс Шоколад».

Підставою недійсності правочину згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. N 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, враховуючи порушення вимог закону під час укладання спірного біржового контракту, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо такої підстави позову, як неподання Відповідачем під час укладання спірного правочину податкової декларації, суд вважає, що такі доводи позивача не заслуговують на увагу оскільки позивачем в порушення приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не надано жодного доказу, який би надав змогу суду вважати, що в порушення ст. 16 Закону про малу приватизацію Відповідачем не була надана податкова декларації на підтвердження власного майнового стану.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням наведених висновків, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд відносить на рахунок Відповідача понесені Позивачем судові витрати.

На підставі викладеного керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 66, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Баренс Шоколад», м. Донецьк до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Донецьк за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міжрегіональної Української біржі, м. Ясинувата Донецької області про визнання недійсним біржового контракту №5 від 30.01.2012р., укладеного між позивачем та відповідачем задовольнити повністю.

Визнати недійсним біржовий контракт №5 від 30.01.2012р., укладений між Закритим акціонерним товариством «Баренс Шоколад», м. Донецьк (код ЄДРПОУ 31128452) та відповідачем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, м. Донецьк (ІНН НОМЕР_1).

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Донецьк (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства «Баренс Шоколад», м. Донецьк (83112, м. Донецьк, вул. Горловська, 2 -Д, код ЄДРПОУ 31128452) судові витрати в сумі 1 147,00грн.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 05.03.2013р.

Суддя Чернова О.В.