Рішення

від 07.03.2013 по справі 13/102-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" березня 2013 р. Справа № 13/102-11

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий горизонт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранголі»

про зобов'язання припинити порушення власника свідоцтв та заборону здійснювати використання знаків для товарів та послуг.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача не з'явився;

від відповідача Загурська В.Й. - представник за довіреністю б/н від 22.10.2012 року;

секретар судового засідання: Сафонова О.Г.

Обставини справи:

29.06.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий горизонт» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 24.06.2011 року (вх. № 3010) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранголі» (далі - відповідач) про зобов'язання припинити порушення власника свідоцтв та заборону здійснювати використання знаків для товарів та послуг.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач незаконно використовує належні позивачу знаки для товарів та послуг за свідоцтвами України на знаки для товарів і послуг № 131503 від 25.11.2010 року та № 131504 від 25.11.2010 року, а також схожі позначення для товарів 5 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг.

У зв'язку з зазначеним, позивач просить суд зобов'язати відповідача припинити порушення власника свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № 131503, № 131504 та заборонити відповідачу здійснювати будь-яке використання знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України на знаки для товарів і послуг № 131503, № 131504, а також схожі позначення для товарів 5 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг, без дозволу власника таких свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № 131503, № 131504.

Рішенням господарського суду Київської області від 15.08.2011 року у справі № 13/102-11 (суддя Наріжний С.Ю.), яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 року (головуючий суддя - Новіков М.М., судді - Зубець Л.П., Мартюк А.І.), позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий горизонт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранголі» про зобов'язання припинити порушення власника свідоцтв та заборону здійснювати використання знаків для товарів та послуг задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 року (головуючий суддя - Селіваненко В.П., судді - Бенедисюк І.М., Львов Б.Ю.) рішення господарського суду Київської області та постанову Київського апеляційного господарського суду скасовано, справу № 13/102-11 направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Скасовуючи рішення господарського суду Київської області від 25.12.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 року, Вищий господарський суду України вказав, що для правильного вирішення даного судового спору місцевому та апеляційному господарським судам належало, зокрема, встановити наявність чи відсутність (фактичну) в цивільному обігу в Україні відповідних товарів, маркованих спірними позначеннями, та дослідити причетність до них ТОВ «Ранголі», встановити, чи мало місце з боку ТОВ «Ранголі» використання торговельних марок позивача в розумінні п.4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» № 3689 та за яких обставин (зокрема, коли; в якій формі тощо).

Згідно автоматизованої системи розподілу справ між суддями справу № 13/102-11 передано на новий розгляд судді Антоновій В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.01.2013 року справу № 13/102-11 прийнято до провадження суддею Антоновою В.М. та призначено розгляд справи на 31.01.2013 року.

У судове засідання 31.01.2013 року представник позивача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.01.2013 року розгляд справи відкладено на 07.03.2013 року.

07.03.2013 року через загальний відділ господарського суду Київської області на адресу суду від представника відповідача надійшли пояснення по справі №13/102-11 б/н та без дати (вх. № 4120).

У судове засідання 07.03.2013 року представник позивача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Згідно ч. 1 ст. 6 (1) «Конвенції про захист прав і основних свобод людини» кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку.

Статтею 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Враховуючи вищевикладене та те, що строк розгляду даного спору, закінчується 15.03.2013 року, господарський суд не має можливості відкласти розгляд справи на іншу дату, в зв'язку з чим вирішення спору по суті здійснюється судом за наявними в матеріалах справи документами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його неявка не перешкоджає вирішенню спору. Господарським судом у судовому засіданні 07.03.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника відповідача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

25.11.2010 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Новий горизонт» (далі - позивач) видано свідоцтво України № 131503 на знак для товарів і послуг «ДЕРОЗАНТ» для товарів і послуг 5 класу Міжнародної класифікації товарі і послуг, заявка на видачу якого була подана 14.08.2009 року.

25.11.2010 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Новий горизонт» видано свідоцтво України № 131504 на знак для товарів і послуг «ГЛІФАТ» для товарів і послуг 5 класу Міжнародної класифікаці товарі і послуг, заявка на видачу якого була подана 14.08.2009 року.

Статтею 154 ГК України встановлено, що відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються цим Кодексом та іншими законами.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення.

В силу положень ст. 492 ЦК України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Згідно ст. 494 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом.

Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Строк дії свідоцтва продовжується за умови сплати відповідного збору.

Як зазначає позивач, враховуючи положення вищезазначених статей, Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий горизонт» володіє майновими правами на торгівельну марку «ДЕРОЗАНТ» та на торгівельну марку «ГЛІФАТ» з дати подання заявки на їх видачу - 14.08.2009 року.

Проте, за ствердженням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий горизонт» стало відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ранголі» (далі - відповідач) незаконно використовує в своїй господарській діяльності позначення «ДЕРОЗАНТ» та «ГЛІФАТ» для товарів, що належать до 5-го класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків: під такими позначеннями відповідач пропонує для реалізації (реалізує) гербіциди, чим порушує права позивача на вищезазначені знаки для товарів і послуг, що, на думку позивача, підтверджуються свідоцтвом України № 131503 від 25.11.2010 року на знак для товарів і послуг «ДЕРОЗАНТ» та свідоцтвом України № 131504 від 25.11.2010 року на знак для товарів і послуг «ГЛІФАТ».

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий горизонт» звернулося до господарського суду Київської області з позовною завою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранголі» з вимогами зобов'язати відповідача припинити порушення власника свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № 131503, № 131504 та заборонити відповідачу здійснювати будь-яке використання знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України на знаки для товарів і послуг № 131503, № 131504, а також схожі позначення для товарів 5 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг, без дозволу власника таких свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № 131503, № 131504.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ранголі» має право попереднього користувача на торгові марки, на які позивач отримав відповідні свідоцтва на знаки для товарів і послуг.

Статтею 494 ЦК України встановлено, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 157 ГК України право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом.

Використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.

Свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків правомірного використання торговельної марки без його дозволу (ч. 3 ст. 157 ГК України).

Згідно ст. 426 ЦК України способи використання об'єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб.

Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом (ч. 3 ст. 426 ЦК України).

Згідно ч. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

В силу п. 6 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки.

Статтею 500 ЦК України передбачено, що будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).

На підтвердження права попереднього користувача на торгові марки «ДЕРОЗАНТ» та «ГЛІФАТ», відповідачем долучено до матеріалів справи постанову Вищого господарського суду України від 28.11.2012 року у справі № 58/329 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранголі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий горизонт», треті особи - Державна установа «Інститут медицини праці Академії медичних наук України», Державна служба інтелектуальної власності України, про визнання права власності користувача на торгівельні марки.

Так, у резолютивній частині вказаної постанови Вищого господарського суду України зазначено: «Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранголі» задовольнити. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2012 р. скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ранголі» право попереднього користувача на торгові марки «Базоран», «Центо», «Тілан», «Бішка», «Мілано», «Галеас», «Беталон-Х», «Тебун-Ультра», «Гранік», «Дерозант», «Гліфат», «Контакт плюс».

При прийнятті вищезазначеної постанови, Вищий господарський суд України виходив з того, що, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, судами не прийнято до уваги надані позивачем докази, які підтверджують здійснення ТОВ «Ранголі» підготовки для використання торгової марки, а саме: листи заводів-виробників щодо уповноваження ТОВ «Ранголі» на ввезення хімічної продукції із використанням відповідних торгових марок в Україну, на передачу права використання таких торгових марок і уповноваження на здійснення інших необхідних дій для забезпечення реалізації таких товарів в Україні згідно законодавства, в тому числі інші заяви ТОВ «Новий горизонт» щодо права ТОВ «Ранголі» на використання торгівельних марок; докази ввезення хімічної продукції на територію України для проведення досліджень такої продукції; докази реалізації продукції; докази отримання відповідних дозволів на ввезення такої продукції.

Таким чином, Вищим господарським судом встановлено, що вказані документи свідчать про здійснення ТОВ «Ранголі» значної і серйозної підготовки для використання торгової марки, що, в силу ст. 500 ЦК України, дає право на продовження такого користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Тобто, частина 2 статті 35 ГПК України вказує на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін. Якщо у справі беруть участь ті самі сторони, однак інші треті особи, то факти, встановлені рішенням у такій справі, матимуть преюдиціальне значення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в п. 2.6. якої зазначено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Не надається преюдиціального значення також фактам (обставинам), зазначеним: у скасованих судових рішеннях (а в разі часткового скасування таких рішень - у скасованих їх частинах); у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням (частина друга статті 111-7 ГПК), - за винятком випадків, коли касаційна інстанція, скасувавши рішення попередніх судових інстанцій, прийняла нове рішення на підставі встановлених ними обставин.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий горизонт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранголі» про припинення порушення права інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг не підлягають задоволенню, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Судовий збір відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Антонова В.М.

Повне рішення складено 11.03.2013 року