Постанова

від 05.03.2013 по справі 5023/4972/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р. Справа № 5023/4972/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Білецька А.М. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Козуб К.О. (дов. б/н від 15.07.2012 р.)

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - ОСОБА_2 (дов. № 3624 від 22.06.2010 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3, м. Суми (вх. № 411 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 05.12.12 р. у справі № 5023/4972/12

за позовом Товариства зз обмеженою відповідальністю "Вік "Хітлайн", м. Харків

до 1) Товариства зз обмеженою відповідальністю "ВО завод Торговельного Холодильного Обладнання", м. Харків

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Суми

про стягнення 8474,70 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 05 грудня 2012 року по справі № 5023/4972/12 (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "ВО завод Торговельного Холодильного Обладнання" на користь ТОВ "Вік "Хітлайн" 399,75 грн. коштів та судовий збір в сумі 39,97 грн. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ "Вік "Хітлайн" 7595,25 грн. коштів, 479,70 грн. неустойки та 1569,53 грн. судового збору.

ФОП ОСОБА_3, 2-й відповідач по справі, звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позову ТОВ "Вік "Хітлайн" до ФОП ОСОБА_3 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ "Вік "Хітлайн" до ФОП ОСОБА_3 відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про те, що в укладеному між сторонами договорі не передбачена можливість витребування власником оплати майна у грошовому еквіваленті від зберігача, в зв'язку з чим вважає помилковим висновок суду першої інстанції про застосування ч. 1 ст. 950 та п. 1 ч. 1 ст. 951 ЦК України, посилаючись також на відсутність факту втрати (нестачі) або пошкодження майна, прийнятого на зберігання. При цьому 2-й відповідач не заперечує передати майно у разі, якщо позивачем буде заявлена відповідна вимога, оформлена у відповідності до договору та вимог діючого законодавства.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними 2-м відповідачем доводами не погоджується, вважає рішення законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Позивач посилається на факт вжиття заходів досудового врегулювання спору шляхом неодноразового надсилання листів з вимогами повернути 2-м відповідачем належне позивачу майно, а також зазначає, що вказане майно має матеріальну цінність, тому, на думку позивача, його неповернення прямо передбачає настання певних матеріальних збитків у позивача.

ТОВ "ВО завод Торговельного Холодильного Обладнання", 1-й відповідач, надало відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує, вважає висновки, викладені в оскаржуваному рішенні правомірними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду - без змін. Крім того, 1-й відповідач просить розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника ТОВ "ВО завод Торговельного Холодильного Обладнання" в зв'язку з відсутністю на підприємстві штатного юриста.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 18 квітня 2012 між ТОВ "Вік Хітлайн" (власником) і ФОП ОСОБА_3 (зберігачем) був укладений договір відповідального зберігання з правом реалізації № 2504/12, за умовами якого позивач передає 2-му відповідачу на відповідальне зберігання майно, згідно з видатковими накладними, в яких зазначається найменування, вартість і кількість майна.

Згідно п. 2.1.4 договору зберігач зобов'язаний повернути майно власнику за першою вимогою.

П. 3.2 договору передбачено, що власник має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення повністю чи частково майна, яке знаходиться в нього на зберіганні, відповідно до п. 2.1.4. договору.

Відповідно до п. 4.4. договору зберігач несе відповідальність за схоронність та цілісність майна з дня передачі майна на зберігання та до дня повернення майна власнику.

З матеріалів справи вбачається, що 03 травня 2012 року позивач передав 2-му відповідачу майно, загальною вартістю 14058,75 грн., що підтверджується видатковою накладною № 375, яка наявна в матеріалах справи.

22 травня 2012 року 2-й відповідач частково повернув позивачу майно на суму 6063,75 грн., що підтверджується актом повернення зі зберігання № 22-05.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що 24.09.2012 р. ФОП ОСОБА_3 був надісланий лист № 102 від 24.09.2012 р. з вимогою повернути майно, що в неї залишилось на суму 7995,00 грн., до 03.10.2012 р., яка залишилась без задоволення.

Як вказує позивач, 19.10.2012 р. він повторно звернувся до ФОП ОСОБА_3 з вимогою повернути майно позивача, що залишилося у 2-го відповідача, або сплатити його вартість в розмірі 7995,00 грн. в строк до 24.10.2012 р., яка також залишилась 2-м відповідачем без відповіді та задоволення.

На підставі п. 4.6 договору позивачем нарахована 2-му відповідачу неустойка в розмірі 479,70 грн., що складає 0,5% вартості непереданого майна за кожен день прострочки.

Крім того, 07 травня 2012 року між позивачем (кредитором) та ТОВ "ВО завод Торговельного Холодильного Обладнання" (поручитель) був укладений договір поруки № 07/05/01, відповідно до умов якого 1-й відповідач зобов'язується частково відповідати за виконання зобов'язань ФОП ОСОБА_3 перед позивачем, що виникли з договору № 2504/12 від 18.04.2012 р.

08.10.2012 року позивач надсилав 1-му відповідачу лист за № 127/01 з вимогою повернути позивачу кошти у розмірі 399,75 грн., що становлять 5% від вартості невиконаного 2-м відповідачем зобов'язання. Але, як зазначає позивач, станом на 16.10.2012 р. 1-й відповідач не повернув зазначені кошти.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з ТОВ "ВО завод Торговельного Холодильного Обладнання" грошових коштів в сумі 399,75 грн. та стягнення з ФОП ОСОБА_3 коштів в сумі 8074,95 грн. Позов обґрунтований посиланням на ст.ст. 509, 525, 526, 530, 551-554 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 217, 230 Господарського кодексу України.

Вирішуючи господарський спір суд першої інстанції виходив з положень норм цивільного законодавства, які регулюють відносини зберігання, а саме: ст.ст. 936, 949, 950-953 Цивільного кодексу України. Враховуючи, що на час розгляду справи до суду не надійшло доказів повернення позивачу 2-м відповідачем майна, переданого за договором зберігання, чи сплати його вартості, а в матеріалах справи такі докази відсутні, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Вік "Хітлайн" в частині стягнення 7595,25 грн. коштів та 479,70 грн. неустойки з 2-го відповідача за договором відповідального зберігання з правом реалізації № 2504/12 від 18.04.2012 року та в частині стягнення з 1-го відповідача у розмірі 399,75 грн. за договором поруки № 07/05/01 від 07.05.2012 р. підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи в порушення вимог ст. 43 ГПК України не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, не досліджено докази на підтвердження направлення позивачем на адресу 2-го відповідача вимоги про повернення майна, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, що, в свою, чергу призвело до невірного застосування норм матеріального права до даних правовідносин.

Згідно ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що 18 квітня 2012 між ТОВ "Вік Хітлайн" та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір відповідального зберігання з правом реалізації № 2504/12.

Позивачем на підтвердження факту відправлення листів № 102 від 24.09.2012 р. та № 247 від 19.10.2012 р. надані до матеріалів справи поштові квитанції разом з описами вкладеного до цінних листів (а.с. 18, 22).

Дослідивши вказані документи, колегія суддів констатує, що лист вимога про повернення обладнання № 102 від 24.09.2012 р. та лист вимога про повернення обладнання № 247 від 19.10.2012 р. направлені ФОП ОСОБА_3 за адресою: 40009, м. Суми, вул. Садова, 24-А.

Однак, позивачем не надано доказів та матеріалами справи не підтверджено факт юридичного або фактичного місцезнаходження ФОП ОСОБА_3 за вказаною адресою на момент звернення позивача з вимогами про повернення обладнання.

Так, згідно копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців місцепроживанням ФОП ОСОБА_3 є: АДРЕСА_1 (а.с. 27)

В наявних у справі договірних документах (договір № 2504/12 від 18.04.2012 року, акт повернення майна зі зберігання за № 22-05 від 22.05.2012 р.) зазначена адреса ФОП ОСОБА_3: АДРЕСА_1.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 4 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно п. 2.1.4 договору зберігач зобов'язаний повернути майно власнику за першою вимогою.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не підтверджено належними доказами факту повідомлення ФОП ОСОБА_3 про наміри щодо повернення належного позивачу майна, що, з урахуванням п. 2.1.4, свідчить про відсутність підстав вважати 2-го відповідача таким, що порушив свої зобов'язання за договором відповідального зберігання з правом реалізації № 2504/12 від 18.04.2012 р.

Крім того, колегія суддів зазначає про помилкове застосування судом першої інстанції до даних правовідносин ч. 1 ст. 950, п. 1 ч. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України в зв'язку з відсутністю та недоведеністю факту втрати (нестачі) або пошкодження майна, прийнятого на відповідальне зберігання, а також відсутністю правових підстав для застосування вказаних норм права, оскільки позивачем заявлено позов про стягнення грошових коштів у вигляді грошового еквіваленту вартості переданого на зберігання майна через порушення 2-м відповідачем договірних зобов'язань.

Оскільки позивачем не доведено факту порушення 2-м відповідачем своїх зобов'язань за договором зберігання № 2504/12 від 18.04.2012 р., відсутні підстави для стягнення з останнього 479,70 грн. неустойки, а з 1-го відповідача, ТОВ "ВО завод Торговельного Холодильного Обладнання", грошових коштів у розмірі 399,75 грн. за договором поруки № 07/05/01 від 07.05.2012 р.

Таким чином, судова колегія вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є необґрунтованими та недоведеними належними та допустимими доказами.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги 2-го відповідача і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

.З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3, м. Суми задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.12.12 у справі № 5023/4972/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік "Хітлайн" (61140, м. Харків, пр. Гагаріна, 56 (п/р 26004000189904 в ВАТ "СЕБ Банк", МФО 300175, код ЄДРПОУ 37999261) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 (в тому числі з рах. НОМЕР_2 в АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ", МФО 320627, код НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 804,75 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів. .

Повний текст постанови підписано 04 березня 2013 року

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Плужник О.В.