Рішення

від 27.02.2013 по справі 5020-1163/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2013 року справа № 5020-1163/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі колегії суддів:

головуючого судді - Альошиної С.М.,

суддів: Архипенка О.М., Харченка І.А.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго"

(вул. Хрустальова, буд. 44, м. Севастополь, 99040)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Базис М"

(вул. Надії Островської, буд. 10 А, м. Севастополь, 99028)

про стягнення 10 424,78 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача - Бойко А.Ф. - юрисконсульт юридичного відділу, довіреність № 20791/0/2-12 від 28.12.2012 (копія довіреності у матеріалах справи),

від відповідача - не з'явився.

Суть спору

Публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Базис М" про стягнення 10 747,80 грн., у тому числі 4 973,65 грн. заборгованості за активну електроенергію за договором № 5462 від 21.03.2007 на постачання електричної енергії, 323,02 грн. пені та 5 451,13 грн. заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконував умови вищевказаного договору, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у розмірі 5 451,13 грн. та за активну електроенергію в сумі 4 973,65 грн., за несплату якої нараховано 323,02 грн. пені.

Ухвалою суду від 16.10.2012 порушено провадження у справі № 5020-1163/2012 і прийнято позовну заяву до розгляду.

Розгляд справи неодноразово відкладався та у судових засіданнях оголошувались перерви.

Ухвалою суду від 26.12.2012 за клопотанням представника відповідача судом було вирішено здійснювати подальший розгляд справи № 5020-1163/2012 колегіально у складі трьох суддів.

Ухвалою суду від 28.12.2012 справу № 5020-1163/2012 прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючого судді - Альошиної С.М., суддів: Архипенка О.М., Харченка І.А. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 23 січня 2013 року.

Ухвалою суду від 23.01.2013 за заявами представника відповідача розгляд справи був відкладений на 18.02.2013.

У судовому засіданні, яке відбулось 18.02.2013, за усним клопотанням представника відповідача оголошувалась перерва до 20.02.2013 для надання відповідачу часу для проведення з позивачем звірки розрахунків по заборгованості.

У засіданні суду 20.02.2013 за усним клопотанням представника позивача оголошувалась перерва до 27.02.2013 до 15 години 00 хвилин.

27.02.2013 представник позивача до розгляду справи у судовому засіданні надав через канцелярію суду заперечення позивача від 27.02.2013 на доповнення до відзиву відповідача, в яких з доводами відповідача, викладеними у доповненні до відзиву на позовну заяву, не погодився, вважаючи їх необґрунтованими та помилковими.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду заяву від 27.02.2013, в якій у зв'язку з виявленими позивачем помилками у розрахунку пені та спливом строку вирішення спору 28.02.2013, що унеможливлює здійснення перерахунку суми пені, просив суд на підставі пункту 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 323,02 грн. пені.

Ухвалою суду від 27.02.2013 на підставі пункту 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Базис М" пені у розмірі 323,02 грн. було припинено.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав решту позовних вимог про стягнення з відповідача 10 424,78 грн., у тому числі 4 973,65 грн. заборгованості за активну електроенергію за договором № 5462 від 21.03.2007 на поставку електричної енергії та 5 451,13 грн. заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії і просив їх задовольнити.

Відповідач явку свого представника у засідання суду не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи у судовому засіданні був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис його представника на повідомленні суду від 20.02.2013 про оголошення перерви у судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у засіданні суду, яке відбулось 20.02.2013, з позовними вимогами не погодився у повному обсязі та просив суд у позові відмовити повністю, з підстав, вказаних у відзиві № 65/12/12/э/c від 10.12.2012 на позовну заяву та доповненнях до вказаного відзиву, посилаючись, зокрема на те, що позивачем неодноразово порушувались умови договору № 5462 від 21.03.2007 щодо надання рахунків за відпущену електричну енергію, у зв'язку з чим позивачем невірно здійснений розрахунок заборгованості за активну електроенергію за вказаним договором та пені.

У вищезазначених відзиві на позовну заяву та у доповненнях до нього, а також у судовому засіданні 20.02.2013 представник відповідача не погодився і з розрахунком заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

При цьому питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.

Суд вважає, що подальше відкладення розгляду справи невиправдано, оскільки за клопотаннями відповідача розгляд справи неодноразово відкладався, відповідачем у ході розгляду даної справи були надані віщевказані відзив на позовну заяву та доповнення до нього, з доданими до них документами в обгрунтування своїх заперечень проти позову, тобто відповідач мав достатньо часу для підготовки і надання суду всіх наявних у нього заперечень проти позову та відповідних доказів в їх обґрунтування.

Крім того, як зазначалось вище, ухвалою суду від 26.12.2012 за клопотанням представника відповідача судом було вирішено здійснювати подальший розгляд справи № 5020-1163/2012 колегіально у складі трьох суддів і строк вирішення спору колегією суддів спливає 28.02.2013.

Згідно зі статтею 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відповідних клопотань відповідачем суду не надано.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (підпункт 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи наявні у справі матеріали, які визнані судом достатніми для надання оцінки спірним правовідношенням, суд визнав можливим розглянути справу по суті за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2007 між Відкритим акціонерним товариством „Енергетична компанія „Севастопольенерго", яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго" (постачальником), та Товариством з обмеженою відповідальністю „Базис М" (споживачем) був укладений договір № 5462 на постачання електричної енергії (далі - договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 170 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі відповідно до умов договору.

У розділі 2 договору сторони визначили власні обов'язки.

Зокрема, постачальник зобов'язався постачати споживачу електричну енергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 договору, згідно з категорією струмоприймачів споживача та гарантованим рівнем надійності схем електропостачання, визначених у додатку „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін", із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами (підпункт 2.2.2 пункту 2.2 договору).

В свою чергу, споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії відповідно до умов додатків „Порядок розрахунків" та „Графік зняття показників обліку електричної енергії" (підпункт 2.3.3 пункту 2.3 договору).

Пунктом 7.1 договору передбачено, що облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, які приєднані до електричних мереж споживача, здійснюється відповідно до вимог Правил користування електричною енергією. У випадку порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів відносно влаштування та експлуатації засобів обліку, їх показники не використовуються для розрахунків за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником шляхом розрахунків, згідно з вимогами додатку „Порядок розрахунків".

Відповідно до порядку розрахунків (додаток № 6 до договору), розрахунковим періодом є період з 05 календарного числа попереднього розрахункового місяця до такого ж календарного числа поточного місяця; датою остаточного розрахунку є 10 число поточного місяця (пункт 1 додатку № 6 до договору).

Підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 договору на відповідача покладений обов'язок сплачувати позивачеві вартість електричної енергії відповідно до умов додатків „Порядок розрахунків" та „Графік зняття показників обліку електричної енергії", а згідно із підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 договору за перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених відповідно до вимог розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. При цьому оплата за перевищення договірної величини потужності стягується зі споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше з середньомісячною потужністю 50 000 кВт/год. і більше.

Як вбачається із пункту 1 додатку № 6 „Порядок розрахунків", розрахунки за спожиту активну електричну енергію здійснюються виключно грошовими коштами на поточний рахунок постачальника зі спеціальним режимом використання в уповноваженому банку у разі безготівкової оплати або готівкою на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання.

За дату оплати приймається дата надходження коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника або дата внесення споживачем готівкових коштів у касу постачальника.

Всі рахунки на оплату електроенергії повинні оплачуватися споживачем у строк до 5 операційних днів з дня виписки рахунку, але не пізніше дати остаточного розрахунку.

Датою остаточного розрахунку є 10 число поточного місяця.

Додатком № 1 до договору сторони погодили обсяги поставки електричної енергії на 2011 рік та на 2012 рік.

Відповідно до підпунктів 2.3.1 та 2.3.2 пункту 2.3 договору споживач, зокрема, зобов'язувався виконувати умови договору; дотримуватись режимів споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 договору.

За умовами підпунктів 3.1.3 та 3.1.4 пункту 3.1 договору постачальник має право визначати у порядку, передбаченому розділом 5 цього договору, величини споживання електричної енергії та потужності; вимагати відшкодування збитків, спричинених постачальнику порушенням споживачем умов договору.

Сторони дійшли згоди, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2007. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за місяць до спливу строку дії договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії чи перегляд його умов (пункт 9.4 договору).

Оскільки жодна зі сторін не заявила про припинення договору, він є продовженим на наступні періоди на тих самих умовах.

Позивач, на виконання умов договору, свої зобов'язання перед відповідачем виконав, поставивши йому електричну енергію, що підтверджено, зокрема, відповідними актами про використання електричної енергії.

Проте, відповідач, у порушення умов договору, свої зобов'язання перед позивачем виконав не у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем за спожиту активну електроенергію за вищевказаним договором на постачання електричної енергії № 5462 від 21.03.2007 за період з 06.12.2010 по 14.08.2012 у розмірі 4 973,65 грн., а також 5 451,13 грн. заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії.

Вищевикладене свідчить про наявність зобов'язання у відповідача перед позивачем, що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними, які виникли з договору постачання електричної енергії, тому підпадають під правове регулювання норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а також спеціального законодавства в сфері електроенергетики, а саме: Закону України „Про електроенергетику" та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 26 Закону України „Про електроенергетику" та пунктом 1.3 Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина 2 статті 714 Цивільного кодексу України).

Відповідно до розділу 1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Точки продажу електричної енергії визначені у додатку № 2 „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін".

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

В якості доказів наявності заборгованості відповідача за договором № 5462 від 21.03.2007 позивач надав суду акти про використання електричної енергії, а також рахунки-акти виконаних робіт.

Із наведених документів вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача за активну електроенергію складає 4 973,65 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми заборгованості за активне споживання електроенергії, суд визнав його вірним.

За викладених обставин позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго" щодо стягнення з відповідача заборгованості за активну електричну енергію у сумі 4 973,65 грн. за договором № 5462 від 21.03.2007 є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені в сумі 323,02 грн. суд зазначає наступне.

Як вже було вказано вище, представник позивача у судовому засіданні 27.02.2013 надав суду заяву від 27.02.2013, в якій відмовився від позову в частині стягнення з відповідача 323,02 грн. пені та просив суд припинити провадження у справі в цій частині, у зв'язку з чим ухвалою суду від 27.02.2013, на підставі пункту 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Базис М" пені у розмірі 323,02 грн. було припинено.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

За умовами договору відповідач зобов'язався дотримуватися режимів споживання електричної енергії, встановлених зазначеним договором (підпункт 2.3.2 пункту 2.3 договору).

Пунктом 7 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 (в редакції постанови КМУ від 16.06.2005 № 473) встановлено, що місцеві енергопостачальні організації до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електричної енергії терміни узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік за місяцями (кварталами).

Узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлюються додатком до договору як договірні величини.

У разі потреби місцеві енергопостачальні організації можуть вимагати від споживача надання обґрунтування очікуваних обсягів електроспоживання.

Судом установлено, що додатком № 1 до договору сторони погодили обсяги поставки електричної енергії на 2011 рік та на 2012 рік.

Проте, позивачем було виявлено перевищення договірної величини споживання електричної енергії з боку відповідача.

Перевищення договірних величин споживання електричної енергії відповідачем склало: у червні 2011 року - 133 кВт/год. на суму 109,82 грн., у липні 2011 року - 195 кВт/год. на суму 162,94 грн., у серпні 2011 року - 445 кВт/год. на суму 371,84 грн., у вересні 2011 року - 420 кВт/год. на суму 350,95 грн., у жовтні 2011 року - 489 кВт/год. на суму 408,61 грн., у грудні 2011 року - 501 кВт/год. на суму 876,78 грн., у січні 2012 року - 256 кВт/год. на суму 452,04 грн., у лютому 2012 року - 141 кВт/год. на суму 252,73 грн., у березні 2012 року - 240 кВт/год. на суму 432,89 грн., у квітні 2012 року - 1 540 кВт/год. на суму 2 866,73 грн. та у травні 2012 року - 159 кВт/год на суму 297,20 грн., - всього на загальну суму 6 582,53 грн.

Позивачем були виставлені відповідні рахунки за перевищення ліміту спожитої електроенергії, які були отримані відповідачем, що підтверджено матеріалами справи.

Однак, відповідачем вказані рахунки сплачені частково на загальну суму 1 131,40 грн., що підтверджено банківськими виписками, належно завірені копії яких містяться у матеріалах справи, у зв'язку з чим у нього склалась заборгованість перед позивачем у сумі 5 451,13 грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок перевищення договірної величини споживання електричної енергії ТОВ „Базис М", дійшов висновку, що, в основному, він є вірним, але при розрахунку суми заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії за червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2011 року позивачем було застосовано не двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини, а однократну.

Згідно з частиною другою статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідачем належним чином не виконані зобов'язання за договором № 5462 від 21.03.2007 щодо оплати електроенергії понад визначені договором обсяги, заборгованість на день прийняття рішення не погашена, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у сумі 5 451,13 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Станом на день прийняття рішення у справі належні та допустимі докази оплати заборгованості відповідачем суду не надані.

Доводи відповідача, викладені у вищевказаних відзиві на позовну заяву та доповненнях до нього, щодо невірних розрахунків позивачем стягуваної заборгованості за активну електроенергію у сумі 4 973,65 грн., а також заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у розмірі 5 451,13 грн. спростовуються матеріалами справи та не підтверджуються документами, доданими відповідачем в якості доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за спожиту активну електроенергію в сумі 4 973,65 грн. і 5 451,13 грн. заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії за договором № 5462 на постачання електричної енергії від 21.03.2007 документально встановлений та підтверджений матеріалами справи.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи те, що питання розподілу судових витрат ухвалою суду від 27.02.2013 про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Базис М" пені у розмірі 323,02 грн. на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України судом не вирішувалось, судовий збір в цій частині підлягає покладенню на позивача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 85 ГПК України у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представника позивача про складення повного рішення 04.03.2013.

Керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Базис М" (вул. Надії Островської, буд. 10 А, м. Севастополь, 99028, ідентифікаційний код 31267493 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, буд. 44, м. Севастополь, 99040, ідентифікаційний код 05471081, на рахунок зі спеціальним режимом використання № 26031303351907 в ТОБО № 10011/0267, філія - Кримське республіканське управління ПАТ „Державний ощадний банк", МФО 324805) заборгованість по активній електричній енергії в сумі 4 973,65 грн. (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят три грн. 65 коп.).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Базис М" (вул. Надії Островської, буд. 10 А, м. Севастополь, 99028, ідентифікаційний код 31267493 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, буд. 44, м. Севастополь, 99040, ідентифікаційний код 05471081, на рахунок зі спеціальним режимом використання № 26031303351907 в ТОБО № 10011/0267, філія - Кримське республіканське управління ПАТ „Державний ощадний банк", МФО 324805) заборгованість за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в сумі 5 451,13 грн. (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят одна грн. 13 коп).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Базис М" (вул. Надії Островської, буд. 10 А, м. Севастополь, 99028, ідентифікаційний код 31267493 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, буд. 44, м. Севастополь, 99040, ідентифікаційний код 05471081, на рахунок № 260073537 в АБ „Перший інвестиційний банк", м. Київ, МФО 300506) судовий збір у сумі 1 561,13 грн. (одна тисяча п'ятсот шістьдесят одна грн. 13 коп.).

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 04.03.2013.

Головуючий суддя С.М. Альошина

Суддя О.М. Архипенко

Суддя І.А. Харченко