Постанова

від 04.03.2013 по справі 11/32/5022-889/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2013 р. Справа № 11/32/5022-889/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Гриців В.М.

Якімець Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентиляційний максимум» (надалі ТзОВ «Вентиляційний максимум») б/н і дати (вх. № 636 від 25.12.2012р.)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.11.2012р.

у справі № 11/32/5022-889/2012

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дукат» (надалі ТзОВ «Фірма «Дукат»)

до відповідача-1: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (надалі СПД ФО ОСОБА_3)

до відповідача-2: ТзОВ «Вентиляційний максимум»

про стягнення заборгованості в сумі 126 358,16 грн.,

за участю:

від позивача: Кордонець М.Г. - представник (довіреність б/н від 04.02.2013р.);

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 27.11.2012р. у справі № 11/32/5022-889/2012 (суддя Сидорук А.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ «Вентиляційний максимум» на користь ТзОВ «Фірма «Дукат» - 112 721,74 грн. заборгованості; 7 933,96 грн. інфляційних втрат; 5 702,46 грн. що становить 3% річних та 2 527,16 грн. в повернення сплаченого судового збору. Відмовлено в позові в частині позовних вимог про стягнення солідарно з СПД ФО ОСОБА_3 заборгованості в сумі 112 721,74 грн.; 7 933,96 грн. інфляційних витрат; 5 702,46 грн., що становить 3% річних позову.

Дане рішення суду мотивоване тим, що відповідно до договору цесії № 5 від 25.01.2011р. право вимоги по оплаті за поставлений товар перейшло до нового кредитора - позивача ТзОВ «Фірма «Дукат». Оскільки, відсутні будь-які зобов'язання відповідача-1 перед позивачем, тому позовні вимоги до СПД ФО ОСОБА_3 місцевий господарський суд вважав безпідставними.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним і необ'єктивним дослідженням фактичних обставин справи. Звертає увагу суду на те, що договір купівлі продажу, на підставі якого відповідач-2 отримав товар - розірваний, зобов'язання за цим договором припинились з 05.12.2010р., відповідно передача будь-яких прав за цим договором після його розірвання є неправомірною. Вказує, що договір цесії № 5 від 25.01.2011р. є недійсним, оскільки укладений з порушенням п. 8.2 договору купівлі-продажу від 15.03.2008р., як такий що суперечить ЦК України та ГК України. покликається на те, що у зв'язку з недійсністю договору цесії позовні вимоги ТзОВ «Фірма «Дукат» до ТзОВ «Вентиляційний максимум» є неправомірними. Просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 27.11.2012р. у справі № 11/32/5022-889/2012, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Позивач та відповідач-1 станом на 04.03.2013р. не надали витребуваних судом письмових, документально обґрунтованих відзивів на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти вимог і доводів апеляційної скарги, просив залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідачі не забезпечили явки в судове засідання уповноважених представників, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 21.01.2013р.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про наявність підстав для скасування рішення господарського суду Тернопільської області від 27.11.2012р. у справі № 11/32/5022-889/2012 з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 26 жовтня 2012 року до господарського суд Тернопільської області поступила позовна заява ТзОВ «Фірма «Дукат» до відповідача-1 СПД ФО ОСОБА_3, м. Тернопіль та відповідача-2 ТзОВ «Вентиляційний максимум», м. Новомосковськ, Дніпропетровська обл. про стягнення заборгованості на суму 126 358,16 грн. (а.с.2-3).

Підставою вимоги про солідарне стягнення вищевказаної заборгованості з обох відповідачів позивач вказав, що відповідач-1 порекомендував йому укласти договір цесії між ТзОВ «Доспель Україна», як «Цедентом», та ТОВ «Фірма «Дукат», як «Цессіонарієм», відповідно до якого ТОВ «Фірма Дукат» набуде права вимоги зобов'язань по оплаті боргу за поставлений ТОВ «Вентиляційний максимум» товар по накладних № 178 від 18.03.2008р., № 247 від 18.04.2008р., № 271 від 12.05.2008р., № 311 від 28.05.2008р. на загальну суму 135735,74 грн.

Господарський суд Тернопільської області прийняв до провадження позовну заяву ТзОВ «Фірма «Дукат», розглянув даний спір по суті та прийняв оскаржуване рішення.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає такі дії суду помилковими.

З матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є стягнення основного боргу, інфляційних та 3% річних за невиконання умов договору цесії відповідачем-2 у справі. Поряд з тим, ТзОВ «Фірма «Дукат» в позовній заяві вказало, що відповідач-1 не виконав своїх зобов'язань перед позивачем.

Однак, при поданні позовної заяви до суду ТзОВ «Фірма «Дукат» не надало жодних доказів про наявність будь-яких господарських відносин між ним та відповідачем-1 щодо поставки-отримання товару по накладних № 178 від 18.03.2008р., №247 від 18.04.2008р., № 271 від 12.05.2008р., № 311 від 28.05.2008р., чи про наявність будь-яких зобов'язань стосовно предмету даного спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Таким чином, підсудність цього спору повинна визначатись на підставі ч. 2 ст.15 ГПК України - за місцезнаходженням відповідача-2 - ТзОВ «Вентиляційний максимум».

Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

В п. 20.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" вказано, що місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Як видно зі змісту позовної заяви (а.с.2-3), спеціального витягу з ЄДРЮОФОП, виданого станом на 08.11.2012р., місцезнаходженням відповідача-2 ТзОВ «Вентиляційний максимум» є - Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Погрузна, 9 (а.с.38-40).

З огляду на приписи ч.2 ст.15 ГПК України, відповідно до якої територіальна підсудність повинна визначатись за місцезнаходженням юридичної особи відповідача, даний спір відноситься до територіальної підсудності господарського суду Дніпропетровської області.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що при зверненні до господарського суду за захистом свого порушеного або оспорюваного права і охоронюваного законом інтересу, зацікавлені особи зобов'язані дотримуватись вимог розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України щодо територіальної підсудності справ.

Господарсько-процесуальне законодавство України не передбачає інституту рекомендаційної підсудності щодо розгляду справ у господарських судах України.

Звернення позивача з позовною заявою до господарського суду Тернопільської області з тієї підстави, що саме відповідач-1 порекомендував останньому укласти договір цесії, який слугував підставою виникнення даного спору, суперечить правилам, встановленим статтями 13 -16 ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 17 ГПК України якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

Колегія суддів вважає безпідставними покликання суду першої інстанції на положення ст. 17 ГПК України про те, що справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду, так як підсудність даної справи господарському суду Тернопільської області не була документально підтверджена позивачем при заявленні позову в суд.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням процесуальних норм, а саме - ст.ст.15, 17 Господарського процесуального кодексу України, тому його слід скасувати, а справу передати до господарського суду Тернопільської області для виконання приписів вказаних статей ГПК України відповідно до частини 3 пункту 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» з наступними змінами та доповненнями.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на позивача згідно вимог ст.49 ГПК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що 22.01.2012р. до ЛАГС поступило клопотання відповідача-2 за № 16/01 від 16.01.2013р. про зупинення провадження у справі № 11/32/5022-889/2012.

Під час апеляційного провадження апеляційним господарським судом було встановлено порушення правил територіальної підсудності, допущені судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення. Ці порушення послужили підставою для його скасування.

Львівський апеляційний господарський суд не вирішував спору по суті. Отже, заявлене апелянтом клопотання не може розглядатись в даному апеляційному провадженні.

Керуючись ст.ст. 15, 17, 43, 99, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу задоволити частково.

Рішення господарського Тернопільської області від 27.11.2012р. у справі № 11/32/5022-889/2012 скасувати.

Справу № 11/32/5022-889/2012 передати в господарський суд Тернопільської області для виконання приписів ст.ст.15, 17 ГПК України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дукат» (46024, м.Тернопіль, вул. Подільська, буд. 5, ідентифікаційний код 14031139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентиляційний максимум» (51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Погрузна, буд. 9, ідентифікаційний код 35782598) 1 263,58 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Гриців В.М.

Якімець Г.Г.