Ухвала

від 26.02.2013 по справі 2а-12327/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12327/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Кучми А.Ю.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромпостач» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення № 0007492802 від 17.08.2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2011 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0007492802 від 17.08.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2012 року позов задоволено. Рішення суду вмотивовано тим, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаної ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» первинної документації є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, відтак викладений в акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення - рішення є безпідставним та неправомірним.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме: ст. 185, п. 198.3, 198.6, ст. 198, п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромпостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» за період січень 2011 року та березень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт №997/23-2/36424636 від 03.08.2011 (далі -акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ст.185, п.198.3, 198.6 ст.198, пп. 200.4, 201.10 ст. 200 Податкового кодексу України, а також п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України №165 від 30.05.1997, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2011 року на загальну суму 1367880,00 грн. та за березень 2011 року на загальну суму 1400177,00 грн.

Під час перевірки податковий орган дійшов до висновків, що аналізом податкової звітності ТОВ «Газпромпостач» встановлено, що податковий кредит у зазначених періодах сформовано за рахунок ТОВ «Аверс Плюс ЛТД», в той час як ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська складено акт нікчемності від 14.04.2011 №774/23-2/36366302, яким встановлено, що укладені договори між ПП «Експерт-Логістік» та ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» у січні та березні 2011 року не спричиняють реального настання правових наслідків та відповідно до пп.1, 2 ст.215, пп. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, а податкові накладні виписані без одночасної реєстрації у реєстрі.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення №0007492802 від 17.08.2011 про донарахування основного зобов'язання позивачу з податку на додану вартість в розмірі 2768057,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не погодився з висновком відповідача, що правочини між позивачем та ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» укладені без мети настання реальних наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують порядок та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Колегія суддів погоджується з позицією Окружного адміністративного суду м. Києва, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач має чинну ліцензію Національної комісії регулювання Електроенергетики України серії АВ №472045 на постачання природного газу за нерегульованим тарифом, строком дії з 10.09.2009 по 09.09.2014. У період взаємовідносин з позивачем ТОВ «Аверс Плюс ЛТД», також, мало ліцензію Національної комісії регулювання Електроенергетики України серії АВ №527136 на постачання природного газу за нерегульованим тарифом, строком дії з 11.03.2010 по 10.03.2015 та здійснює діяльність з розподілення та постачання газу, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АЄ №383956.

Тобто, наявність у ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» на момент вчинення спірних операцій ліцензії свідчить, що підприємство відповідало технологічним вимогам до спеціалізованого підприємства, необхідним для здійснення діяльності з постачання газу.

Між позивачем та ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» укладено договір купівлі-продажу природного газу №01/03 від 22.12.2010 та додаткові угоди до нього, згідно якого ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» зобов'язалось передати у власність позивача природний газ для подальшої його реалізації споживачам України. Факт виконання зобов'язань за вищенаведеним договором підтверджується актами приймання-передачі природного газу за січень та березень 2011 року.

При цьому, за поставлений газ позивач перерахував на рахунок ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» грошові кошти на повну суму поставки, що підтверджується виписками банку, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 38-44, 55-59, т. 1). Також на суму поставленого товару ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» виписані податкові накладні позивачу (а.с. 31-37, 46-51, т. 1). Позивачем суми ПДВ за вищенаведеними накладними були віднесені до складу податкового кредиту у січні та березні 2011 року.

Наявні у справі докази вказують, що поставка природного газу від ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» здійснювалася магістральними трубопроводами та розподільними мережами; газ, в свою чергу, зберігався в підземних сховищах газу на підставі договору №110-218 від 14.06.2011 укладеного ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» з ДК «Укратрансгаз» НАК «Нафтогаз України»та договору №110-132 від 21.05.2010 позивача з ДК «Укратрансгаз» НАК «Нафтогаз України». Крім того, в матеріалах справи містяться договори, на підставі яких покупцям реалізовано природний газ, поставлений ТОВ «Аверс Плюс ЛТД».

При цьому, колегія суддів враховує, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача (ТОВ «Аверс Плюс ЛТД») був зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зобов'язання за договорами між позивачем та контрагентом виконувались сторонами у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача на те, що виписані ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» у січні та березні 2011 року не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тому не можуть бути підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, виходячи з наступного.

Згідно п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). За змістом п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Абзацом 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 11 підрозділу 2 розділу XX ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, сума ПДВ у виписаних ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» податкових накладних перевищує 1 мільйон гривень. Таким чином, виписані ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» у січні та березні 2011 року податкові накладні (а.с. 31-37, 46-51) не підлягали обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних з подальшою видачею позивачу.

Враховуючи вищевикладене та те, що договір був фактично виконаний сторонами у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, а також враховуючи реальність настання наслідків за вказаним договором, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що ознаки нікчемності правочинів в даному випадку відсутні, тому висновок відповідача про нікчемність правочину та порушення у зв'язку з цим податкового законодавства позивачем не відповідає дійсності.

Є необґрунтованими посилання апелянта на постанову від 27.04.2011 про порушення кримінальної справи за фактом здійснення фіктивного підприємництва невстановленими особами, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ПП «Експерт-Логістік» з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, винесену за результатом розгляду кримінальної справи №69-116, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

До того ж, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 4 березня 2013 року.

Головуючий: Н.В. Безименна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Кучма А.Ю.