Постанова

від 16.05.2019 по справі 2а-12327/11/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2019 року

Київ

справа №2а-12327/11/2670

адміністративне провадження №К/9901/493/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Огурцова О.П. від 29 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Безименної Н.В., суддів Ісаєнко Ю.А., Кучми А.Ю. від 26 лютого 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газпромпостач до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальності Газпромпостач (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17 серпня 2011 року №0007492802.

Предметом перевірки судів у цій справі було рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) за наслідками господарської діяльності Товариства з ТОВ Аверс Плюс ЛТД (код ЄДРПОУ 36697963) у січні та березні 2011 року.

Товариство не погодилось із рішеннями Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеним контрагентом і послалося на необґрунтованість висновків акта перевірки від 03 серпня 2011 року №997/23-2/36424636, на підставі якого прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2012 року позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 17 серпня 2011 року №0007492802.

Застосувавши при вирішенні спору підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статі 14, пункт 184.1 статті 184, пункт 187.1 статті 187, пункту 198.3, 198.6 статті 198, пункти 201.4, 201.6, 201.7 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункт 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року №969, частину другу статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців , суд дійшов висновку, що операції по поставці ТОВ Аверс Плюс ЛТД позивачу природного газу є реальними, факт їх вчинення підтверджується належними доказами, а відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій. Зазначив, що податковий орган не надав суду доказів на підтвердження фіктивної діяльності підприємства-контрагента, вчинення ним порушень в сфері оподаткування, документування безтоварних операцій з метою формування фіктивного податкового кредиту та валових витрат для інших суб`єктів господарювання, укладення нікчемних правочинів, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства. А сам факт порушення кримінальної справи відносно службових осіб ПП Експерт-Логістік за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України), з яким позивач не вступав у господарські відносини, не можна вважати встановленою обставиною щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за результатами правовідносин з ТОВ Аверс Плюс ЛТД .

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 лютого 2013 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування судами норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум ПДВ. Зазначає про непідтвердження платником податку товарності господарських операцій належними і допустимими доказами, а також наявність ознак фіктивності господарської діяльності ПП Експерт-Логістік , яке було контрагентом ТОВ Аверс Плюс ЛТД .

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Аверс Плюс ЛТД за період січень 2011 року та березень 2011 року, за результатами якої складено акт від 03 серпня 2011 року №997/23-2/36424636, в якому встановлено порушення позивачем вимог статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.4, 201.10 статті 200 ПК України, а також пункту 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року, в результаті чого занижено ПДВ за січень 2011 року на загальну суму 1367880,00 грн. та за березень 2011 року на загальну суму 1400177,00 грн.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ Аверс Плюс ЛТД без їх належного документального підтвердження. На обґрунтування цього контролюючий орган посилався як на податкову інформацію щодо нікчемності правочинів, укладених між ПП Експерт-Логістік та ТОВ Аверс Плюс ЛТД у січні та березні 2011 року, отриману за результатами податкового контролю, так і на наявність порушеної кримінальної справи №69-116 за фактом здійснення фіктивного підприємництва невстановленими особами, тобто придбання суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ПП Експерт-Логістік з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 КК України, надання ТОВ Аверс Плюс ЛТД податкових накладних без одночасної реєстрації у реєстрі.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 серпня 2011 року №0007492802, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в загальному розмірі 2768058 грн., у тому числі за основним платежем - 2768057 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Як встановлено судами та не спростовується відповідачем у касаційній скарзі, позивач, окрім іншого, здійснював діяльність з розподілення та постачання газу; мав чинну ліцензію Національної комісії регулювання електроенергетики України серії АВ №472045 на постачання природного газу за нерегульованим тарифом, строком дії з 10 вересня 2009 року по 09 вересня 2014 року.

Між позивачем та ТОВ Аверс Плюс ЛТД укладено договір купівлі-продажу природного газу №01/03 від 22 грудня 2010 року та додаткові угоди до нього, згідно якого ТОВ Аверс Плюс ЛТД зобов`язалось передати у власність позивача природний газ для подальшої його реалізації споживачам України.

Встановлено, що поставка природного газу від ТОВ Аверс Плюс ЛТД здійснювалася магістральними трубопроводами та розподільними мережами; газ, в свою чергу, зберігався в підземних сховищах газу на підставі договору №110-218 від 14 червня 2011 року, укладеного ТОВ Аверс Плюс ЛТД з ДК Укратрансгаз НАК Нафтогаз України та договору №110-132 від 21 травня 2010 року позивача з ДК Укратрансгаз НАК Нафтогаз України .

Виконання договору, як зазначено судами, підтверджується: актами приймання-передачі природного газу за січень та березень 2011 року; оформленими контрагентом податковими накладними.

Розрахунки між сторонами здійснені безготівково у повному обсязі, що підтверджується виписками банку, копії яких містяться в матеріалах справи.

Використання придбаного товару в господарській діяльності позивача підтверджується документами, що свідчать про реалізацію Товариством природного газу кінцевим покупцям.

За висновком судів первинні документи, складені між позивачем та ТОВ Аверс Плюс ЛТД , містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону.

Встановлено, що виписані контрагентом податкові накладні містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагент позивача був зареєстрований у якості юридичної особи та платника ПДВ.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ Аверс Плюс ЛТД документально підтверджені та фактично здійсненні з метою використання в оподатковуваних операціях.

Касаційний суд погоджується із висновком судів про те, що відповідачем - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних сум податкового кредиту з ПДВ.

Не наведено й обставин та не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували відсутність у контрагента необхідних ресурсів і умов, необхідних для здійснення спірних операцій, враховуючи їх характер та обумовлені обсяги поставки. Водночас судами встановлено, що у період взаємовідносин з позивачем ТОВ Аверс Плюс ЛТД мало ліцензію Національної комісії регулювання електроенергетики України серії АВ №527136 на постачання природного газу за нерегульованим тарифом строком дії з 11 березня 2010 року по 10 березня 2015 року та здійснювало діяльність з розподілення та постачання газу.

Загалом, як встановлено судами в ході розгляду справи, позиція податкового орану про порушення позивачем податкового законодавства по суті ґрунтується на аналізі взаємовідносин контрагента позивача із іншими особами, зокрема із ПП Експерт-Логістік , стосовно службових осіб якого порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 КК України. Разом з тим правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.

У справі, що розглядається, Товариство формувало податковий кредит за наслідками операцій та на підставі первинних документів, здійснених та виданих контрагентом - ТОВ Аверс Плюс ЛТД , яке не визнане фіктивним, а посилання у згадуваній Інспекцією кримінальній справі на обставини щодо фіктивного підприємництва стосуються іншого господарюючого суб`єкта - ПП Експерт-Логістік .

Підсумовуючи викладене, слід визнати, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданим контрагентом, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, запереченні на позовну заяву та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

За правилами статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, а тому прийняли рішення за правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням процесуальних норм. Відтак підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду