Ухвала

від 05.03.2013 по справі 31/9

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 31/9 05.03.13

Суддя Жагорнікова Т.О., розглянувши заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ложістік Україна», м.Київ

про відстрочення виконання рішення від 14.03.2012 р.

у справі №31/9

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НД Лоджистікс Україна», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ложістік Україна», м.Київ

про стягнення заборгованості 666 850,20 грн.

Суддя Жагорнікова Т.О.

Представники сторін:

від стягувачаНегреша М.О. (дов. №б/н від 02.01.2013 р.); від боржника (заявника)Білецький І.Ю. (дов. №б/н від 17.12.2012 р.);

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НД Лоджистікс Україна» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ложістік Україна» про стягнення заборгованості 666 850,20 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва у справі № 31/9 від 14.03.2012 р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 р. та постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2012 р., позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ложістік Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НД Лоджистікс Україна» заборгованість у розмірі - 666 850,20 грн. та 13 337,00 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення 05.12.2012 р. Господарським судом міста Києва було видано наказ.

Ухвалою господарського суду міста Києва у справі №31/9, на підставі ст.ст. 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, визнано наказ господарського суду міста Києва у справі №31/9 від 05.12.2012 р. таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення грошових коштів у розмірі 1 000,00 грн.

15.02.2013 р. до канцелярії суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ложістік Україна» про відстрочення виконанні рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2012 р. на шість місяців.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2013 р., на підставі ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи призначено на 26.02.2013 р.

В судовому засіданні 26.02.2013 р. представник боржника (заявник) надав документи на вимогу ухвали суду, надав клопотання про продовження процесуальних строків розгляду заяви, надав усні пояснення по суті заяви та просив її задовольнити у повному обсязі.

Стягувач в судове засідання 26.02.2013 р. не з'явився, своїх представників не направив, заяв, клопотань не подавав.

Ухвалою господарського суду міста Києва у справі №31/9 від 26.02.2013 р., на підставі ст. 69, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд заяви відкладено на 05.03.2013 р.

В судовому засіданні 05.03.2013 р. представник божника (заявник) надав усні пояснення по суті заяви та просив її задовольнити.

Представник стягувача надав письмові заперечення на заяву та просить суд відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що заява боржника (заявника) не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п.1 ч.3 ст. 129 Конституції України, суд управлений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

В свою чергу, відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках , залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до пункту 7.1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012 р., № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (надалі - Постанова №9) встановлено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Пунктом 7.2. Постанови №9 визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарським процесуальним кодексом України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи , зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення , щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За змістом наведеної норми, розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Боржник в обґрунтування поданої заяви про відстрочку виконання рішення надав довідки з банку №б/н від 11.02.2013 р., №08.7.0.0.0/130211111648 від 11.02.2013 р., №25/02-03 від 25.02.2013 р.; банківські виписки по рахунку №26001056101111 від 11.12.2012 р., 14.12.2012 р., 24.12.2012 р., 01.01.2013 р., 29.01.2013 р., 08.02.2013 р., 11.02.2013 р.; виписки по рахунку 26005009213001 від 07.12.2012 р., 11.12.2012 р.,12.12.2012 р., 02.01.2013 р., 08.01.2013 р., 13.02.2013 р. та копію постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2012 р. у справі №2а-15462/12/2670.

Судом встановлено, що з наданих боржником (заявником) довідок про рух коштів по усім наявним рахункам вбачається, що останній надавав суду довідки вибірково, тобто не за кожен день надходження коштів (починаючи за дати видачі наказу, про що зазначалося в ухвалі суду від 15.02.2013 р.). Таким чином, надані боржником вибіркові банківськи довідки не є належним доказом відсутності на банківських рахунках боржника коштів, та не дозволяє суду зробити висновок про його скрутний фінансовий стан.

Крім того, суд бере до уваги, що боржник після видачі наказу (з 05.12.2012 р.) робив проплати визначаючи призначення платежу на власний розсуд, про що свідчать матеріали справи (відповідно до довідки з ПуАТ «КБ «Приватбанк» 11.12.2012 р. оплата за юридичні послуги згідно Договору 11/01-12 від 11.01.2012 р. на суму 500,00 грн. ; 09.01.2013 р. повернення займу за Договором №01/03 від 01.03.2013 р. у розмірі 5 000,00 грн. ; 09.01.2013 р. оплата юридичних послуг згідно Договору №11/01-12 від 11.01.2012 р. на суму 4 500,00 грн. ; 29.01.2013 р. оплата юридичних послуг згідно Договору №11/01-12 від 11.01.2012 р. на суму 500,00 грн. ; відповідно до довідки з ПуАТ «Креді Агріколь Банк» 07.12.2012 р. повернення займу за Договором №01/03 від 01.03.2013 р. у розмірі 5 000,00 грн. ; 11.12.2013 р. оплата юридичних послуг згідно Договору №11/01-12 від 11.01.2012 р. на суму 500,00 грн. ). Проаналізувавши вищевикладене судом встановлено, що боржник замість спрямування коштів на погашення заборгованості, яка виникла відповідно до рішення у справі № 31/9 від 14.03.2012 р., на власний розсуд розпоряджався грошовими коштами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, оскільки боржником (заявником) не було надано жодного доказу на підтвердження існування виняткових обставин , які ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення, не доведено та належним чином не обґрунтовано свого скрутного фінансового становища, Господарський суд міста Києва відмовляє у задоволенні заяви боржника про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №31/9 від 14.03.2012 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ложістік Україна» про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №31/9 від 14.03.2012 р.

Суддя Т.О. Жагорнікова