Ухвала

від 11.03.2013 по справі 2-2575/2007

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22- ц / 778 / 790/13 Головуючий у 1 інстанції: Дюженко Л.А.

Суддя-доповідач: Денисенко Т. С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Боєвої В. В.,

суддів: Денисенко Т. С.,

Коваленко А. І.,

при секретарі: Хомяк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „Запорізький автомобілебудівний завод" на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від « 30» травня 2007 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зподіл майна, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та поділ майна.

В позові зазначала, що з 1989 року вони почали мешкати в будинку батьків відповідача по АДРЕСА_1, повністю реконструювали нерухоме майно на спільні кошти. На даний момент відповідно до характеристики будівель і споруд, на земельній ділянці загальною площею 760 кв. м знаходяться : житловий будинок (літера „А"), житловий будинок ( літера „К"), мансарда до „К" ( літера „МС"), службова прибудова ( літера „а"), сарай ( літера „Б"), душ ( літера „Д"), навіс ( літера „Р"), паркан ( №1). Загальна вартість майна складає 121989 грн. З цих підстав просила виділити їй 1/2 частину житлового будинку ( літера „А"), 1/2 частину житлового будинку ( літера „К"), мансарду до „К" ( літера „МС"), службову прибудову ( літера „а"), сарай ( літера „Б"), душ ( літера „Д"), навіс ( літера „Р"), паркан ( №1) та земельну ділянку розміром 760 кв. м залишити у загальному користуванні.

До початку розгляду справи сторони прийшли до мирової угоди, яку просили суд затвердити.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2007 року затверджено мирову угоду, за умовами якої за ОСОБА_3 визнано право власності на житловий будинок ( літера „К") площею 139,6 кв. м, мансарду до „К" (літера „МС") площею 139,3 кв. м, 1/2 частину сараю (літера „Б"), 1/2 частину душу (літера „Д"), 1/2 частину навісу ( літера „Р"), 1/2 частину паркана ( №1), які розташовані за адресою АДРЕСА_1.

За ОСОБА_4 визнано право власності на житловий будинок (літера „А") площею 58 кв. м та службову прибудову ( літера „а") , 1/2 частину сараю (літера „Б"), 1/2 частину душу (літера „Д"), 1/2 частину навісу ( літера „Р"), 1/2 частину паркана ( №1), які розташовані за адресою АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОП ЗМБТІ зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок ( літера „К") площею 139,6 кв. м, мансарду до „К" (літера „МС") площею 139,3 кв. м, 1/2 частину сараю (літера „Б"), 1/2 частину душу (літера „Д"), 1/2 частину навісу ( літера „Р"), 1/2 частину паркана ( №1), які розташовані за адресою АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОП ЗМБТІ зареєструвати за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок (літера „А") площею 58 кв. м та службову прибудову ( літера „а") , 1/2 частину сараю (літера „Б"), 1/2 частину душу (літера „Д"), 1/2 частину навісу ( літера „Р"), 1/2 частину паркана ( №1), які розташовані за адресою АДРЕСА_1.

Земельну ділянку розміром 760 кв. м залишено у загальному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ПАТ „Запорізький автомобілебудівний завод" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника апелянта Грони Д.С., заперечення представника позивача ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_4, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5 ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Постановляючи ухвалу про визнання мирової угоди, суд виходив із того, що умови цієї угоди стосується лише прав та обов'язків сторін та предмету позову.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір про поділ спільного нерухомого майна - житлових будинків А та К з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнаючи мирову угоду сторін в частині визнання права власності на нерухоме майно, суд не врахував те, що спірний житловий будинок А є самовільний, тому не підлягає поділу як об'єкт нерухомості до прийняття його в експлуатацію. Крім того, визнаючи право власності на реконструйований будинок А, суд не дав належну оцінку тому, що в позовній заяві ОСОБА_3 зазначала, що житловий будинок по АДРЕСА_1 належав батькам відповідача, які до участі у справі не були залучені, документів, що підтверджують право власності на цей будинок до його реконструкції, суду не надано (а.с. 5-6, 11-12).

З наданих представником апелянта документів вбачається, що житловий будинок К також був самовільний, право власності на нього було визнане рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2006 року, яке рішенням апеляційного суду Запорізької області від 15 червня 2006 року було скасоване та ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до Запорізької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено. Згодом право власності на зазначений будинок було зареєстровано за відповідачем на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Українській товарній біржі «Українська товарна біржа» від 07 березня 2007 року (а.с. 19).

Також, визнаючи мирову угоду в частині залишення у загальному користуванні сторін земельної ділянки в розмірі 760 кв. м, суд не дав оцінки тому, що суду не надано доказів того, що така земельна ділянка виділялася для спірного домоволодіння, а земельним законодавством України суд не наділений правом надання у користування земельних ділянок.

Залишивши у загальному користуванні сторін присадибну земельну ділянку розміром 760 кв.м, суд не врахував, що така мирова угода сторін порушує права іншої особи, - зокрема - ПАТ „Запорізький автомобілебудівний завод", з яким у них існує спір щодо межі, оскільки 08 грудня 2005 року товариству передана в оренду земельна ділянка, на якій знаходиться частина самовільно збудованого будинку сторін.

Визнаючи мирову угоду в частині зобов'язання ОП ЗМБТІ зареєструвати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на спірне нерухоме майно, суд не дав оцінки тому, що ОП ЗМБТІ до участі у справі не залучалося.

Тобто, мирова угода порушує права інших осіб, тому вона визнанню не підлягає.

Виходячи з вище наведеного колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про визнання (затвердження) мирової угоди та закриття провадження у вище вказаній справі постановлена з грубим порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, а тому відповідно до п.3 ст. 312 ЦПК України вона підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Запорізький автомобілебудівний завод" задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2007 року по цій справі скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: