Постанова

від 07.03.2013 по справі 5002-32/396-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2013 р. Справа № 5002-32/396-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяПершиков Є.В., суддіДанилова Т.Б., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року у справі№ 5002-32/396-2012 господарського судуАвтономної Республіки Крим за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Остап" до Публічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруПриватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Калініної Надії Василівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню в судове засідання представники сторін не з'явились ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Остап" (далі за текстом - ТОВ "Остап") звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до публічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" (далі за текстом - ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Калініної Надії Василівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2012 року у справі № 5002-32/396-2012 в задоволенні позовних вимог ТОВ "Остап" відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Остап" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду від 19.04.2012 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року апеляційну скаргу ТОВ "Остап" задоволено, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2012 року у справі № 5002-32/396-2012 скасовано, прийняти нове рішення, яким позов задоволено частково: визнано виконавчий напис № 12140 від 27.10.2005 року, вчинений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Калініною Надією Василівною на договорі застави від 08.09.2004 року таким, що не підлягає виконанню. Визнано недійсним пункт 5.3. договору застави від 08.09.2004 року реєстровий номер 7560, укладений між акціонерним комерційним банком "Чорноморський банк розвитку та реконструкції", перейменованим в ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції", та ТОВ "Остап" в частині можливості звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса. У задоволені позовних вимог щодо визнання недійсним п. 5.3 договору застави від 08.09.2004 року реєстровий номер 7560, укладеного між акціонерним комерційним банком "Чорноморський банк розвитку та реконструкції", перейменованим в ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції", та ТОВ "Остап" в частині можливості звернення стягнення на предмет застави за рішенням суду відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року у справі № 5002-32/396-2012, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2012 року залишити без змін, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, ст. ст. 21, 32, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 25.02.2013 року № 03-05/88 для перегляду в касаційному порядку справи № 5002-32/396-2012 у зв'язку із перебуванням судді Ходаківської І.П. на лікарняному сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Яценко О. В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.02.2013 року розгляд касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції", на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено до 07.03.2013 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання учасників судового провадження та клопотанням позивача про відкладення розгляду справи.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.09.2004 року між ТОВ "Остап" та акціонерним комерційним банком "Чорноморський банк розвитку та реконструкції", правонаступником якого є ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції", укладено кредитний договір № 010/04/562/2004, згідно з яким відповідач відкриває позивачу кредитну лінію у розмірі 335 000, 00 грн. під 23 % річних зі строком повернення кредиту до 01.09.2005 року.

10.12.2004 року між сторонами кредитного договору укладено додаткову угоду, якою п. 1.7. розділу 1 договору погоджено, що на першому етапі кредитування банк надає позичальнику кредитні кошти у розмірі 334 774, 42 грн. для перекредитування позичальника у КРД АППБ "Аваль", термін користування позичальником цим траншем встановлюється до 28.02.2005 року.

З матеріалів справи вбачається, що 8.09.2004 року з метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 010/04/562/2004 від 03.09.2004 року між ТОВ "Остап" та акціонерним комерційним банком "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" було укладено договір застави рухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Калініною Надією Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 7560.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 27.10.2005 року приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Калініною Надією Василівнною вчинено виконавчий напис № 12140 на договорі застави від 08.09.2004 року про звернення стягнення на рухоме майно позивача на виконання його зобов'язань за кредитним договором № 010/04/562/2004 від 03.09.2004 року. Кошти, отримані від реалізації заставленого майна, нотаріусом запропоновано направити на задоволення вимог Банку у розмірі 451 227, 70 грн.

Постановою відділу державної виконавчої служби Роздольненського районного управління юстиції від 14.11.2005 року відкрите виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису нотаріуса № 12140 від 27.10.2005 року про стягнення з ТОВ "Остап" боргу в сумі 451 227, 70 грн.

Так, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що положення Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (в редакції, яка діяла станом на 27.05.2005 року) не передбачали можливості такого позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження як вчинення виконавчого напису, а тому звернення стягнення на рухоме майно на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса на той час протиречило вимогам Закону, і таке стягнення могло бути здійснено лише на підставі рішення суду.

Крім того, суд апеляційної інстанції, посилаючись на ст.ст. 24, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (в редакції станом на 27.05.2005 року), вказав про те, що п. 5.3. договору застави в частині можливості здійснення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса протиречило вимогам Закону.

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частиною 1 ст. 252 Цивільного кодексу України закріплено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Позовна давність, згідно положень ст. 256 Цивільного кодексу України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено тривалість загальної позовної давності, яка становить три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Наслідки спливу позовної давності закріплено в 267 Цивільного кодексу України, зокрема ч. 4 передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий напис нотаріуса № 12140, який є предметом оскарження у даній справі, було вчинено приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Калініною Надією Василівнною 27.10.2005 року.

ТОВ "Остап" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" про визнання вищевказаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню звернувся лише 02.02.2012 року, що підтверджується відтиском штемпеля поштового відділення зв'язку на конверті, в якому подавалась позовна заява.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, куруючись приписами ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, зазначив, що позивачем не доведено поважності причин пропуску строку позовної давності та у зв'язку із відповідним зверненням відповідача про застосування такого строку дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Господарський суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Остап" вказав, що Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", в редакції яка діяла станом на 27.05.2005 року, не передбачав такого позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження як вчинення виконавчого напису та вказав, що відзив на позовну заяву, в якому зазначено про застосування позовної давності не може вважатись клопотанням про застосування строку позовної давності.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції з огляду на наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 21.02.2012 року ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" подано до місцевого господарського суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Так, серед інших доводів, відповідач зазначив, що строк позовної давності, для звернення до суду з вимогою про визнання виконавчого напису нотаріуса № 12140 від 27.10.2005 року таким, що не підлягає виконанню, - сплинув.

Крім того, як вбачається з рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2012 року, представник відповідача в судовому засіданні серед інших доводів заявляв про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України закріплено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вказана норма не містить обов'язкових вимог до форми, в якій відповідач має право заявити про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи положення ст. 267 Цивільного кодексу України, зазначає, що у разі, якщо відповідач подав заперечення проти позову, відзив на позовну заяву, тощо, посилаючись на сплив позовної давності, то відповідне звернення до суду є підтвердженням того, що відповідач зробив заяву про застосування позовної давності.

За таких обставин, враховуючи положення Законодавства колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, який в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно та об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи та врахував доводи відповідача стосовно застосування позовної давності, натомість апеляційний господарський суд не врахував вказаних обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 111 9 касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційного господарського суду від 10.07.2012

року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2012 року у справі № 5002-32/396-2012 залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року у справі № 5002-32/396-2012 задовольнити.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року у справі № 5002-32/396-2012 скасувати.

3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2012 року у справі № 5002-32/396-2012 залишити без змін.

Головуючий суддяЄ.В. Першиков СуддіТ.Б. Данилова О.В. Яценко