Постанова

від 06.03.2013 по справі 2а-13908/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2013 року м. Київ К/9991/4300/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі -ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011

у справі № 2а-13908/10/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Система М Плюс" (далі -Товариство)

до ДПІ

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011, позов задоволено повністю; визнано протиправними дії ДПІ, що полягали у невизнанні податковою звітністю податкових декларацій позивача з ПДВ за березень, травень, червень та липень 2010 року та зобов'язано відповідача визнати зазначені декларації податковою звітністю з відображенням їх даних у картці особового рахунку платника.

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить їх скасувати та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про подання позивачем спірних документів податкової звітності з порушенням порядку їх заповнення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для невизнання контролюючим органом податковою звітністю поданих Товариством податкових декларацій з ПДВ за названі звітні періоди став висновок ДПІ про недостовірність заповнення позивачем обов'язкового реквізиту «місцезнаходження платника»з огляду на відсутність Товариства за місцезнаходженням, як це було зазначено у листі ДПІ від 06.09.2010 № 6445/10/28-321 «Про невизнання документів». При цьому ДПІ послалася на інформацію про стан в реєстраційних даних платника щодо направлення повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно до абзацу першого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

За змістом абзацу п'ятого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 цієї ж статті Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (додаток № 1 до наказу Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827) передбачено, якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про невизнання податкової звітності є: відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється); відсутність скріплення печаткою підписів платника податків; відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа; відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.

Однак у розглядуваному випадку судами не було виявлено недоліків у спірних деклараціях, які є підставою для неприйняття податкової декларації згідно з викладеними законодавчими положеннями.

Посилання ДПІ на неправдивість заповненого позивачем реквізиту щодо місцезнаходження платника податку матеріалами справи документально не підтверджуються. Адже відповідний запис відсутній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; факт перебування позивача за юридичною адресою, зазначеною у спірних деклараціях (м. Київ, вул. Дегтярівська, 25а) підтверджується договором оренди нежитлового приміщення від 01.04.2010, укладеним Товариством (орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю «Грандцентр»(орендодавець)

Доводи ДПІ, зазначені у касаційній скарзі, були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій, цим доводам були надано належну правову оцінку, а тому ці доводи підлягають відхиленню касаційним судом з огляду на відсутність у касаційної інстанції повноважень переоцінювати обставини, встановлені судами під час вирішення спору.

Водночас слід зазначити, що задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови контролюючого органу прийняти податкові декларації означає, що відповідні рішення податкового органу не створили жодних правових наслідків для платника, а спірні податкові декларації є поданими. Таке рішення суду сприяє належному відновленню порушених прав платника.

Однак при цьому необхідним заходом для належного захисту прав платника є зазначення у резолютивній частині постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог дати, з якої податкова декларація вважається поданою платником до органу державної податкової служби.

За таких обставин Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити оскаржувані рішення попередніх інстанцій, визначивши момент подання спірної декларації Товариства датою їх фактичного отримання ДПІ.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити частково.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 у справі № 2а-13908/10/2670 змінити, доповнивши резолютивну частину постанови окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2010 пунктом 3 наступного змісту:

«Визнати декларації товариства з обмеженою відповідальністю "Система М Плюс" з податку на додану вартість за березень, травень, червень та липень 2010 року такими, що подані у день їх фактичного отримання державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва».

3. В решті постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 у справі № 2а-13908/10/2670 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько