Постанова

від 21.02.2013 по справі 2а-9732/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 лютого 2013 року 11:03 № 2а-9732/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НМК-Трейд» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС проскасування Акта від 20.02.2012 р. № 1470/23-05/32045917 та податкових повідомлень-рішень від 06.03.2012 р. № 0001002311, № 0000992311 За участю представників сторін:

від позивача: Шупик О.А. (довіреність № б/н від 01.12.2012 р.)

від відповідача : Борисов І.І. (довіреність № 9 від 06.03.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.02.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «НМК-Трейд» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС про скасування Акта від 20.02.2012 р. № 1470/23-05/32045917 та податкових повідомлень-рішень від 06.03.2012 р. № 0001002311, № 0000992311.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2012 р. суддею Шулежко В.П. було повернуто позовну заяву позивачу на підставі п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України, у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви, яку залишено без руху.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 р. було скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2012 р. по справі № 2а-9732/12/2670 про повернення позовної заяви, та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У зв'язку з перебуванням судді Шулежко В.П. (що розглядав справу № 2а-9732/12/2670) у відпустці, протоколом повторного розподілу справ між суддями від 28.12.2012 р. справу № 2а-9732/12/2670 було розподілено для продовження судового розгляду на суддю Добрянську Я.І. та присвоєно справі новий № 2a-17983/12/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було прийнято до свого провадження справу № 2a-17983/12/2670, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 21.02.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- скасувати Акт від 20.02.2012 р. № 1470/23-05/32045917 та податкових повідомлень-рішень від 06.03.2012 р. № 0001002311, № 0000992311 Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями); п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704; п. 9.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), щодо завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 210 551 грн. за січень 2011 року та заниження податку на додану вартість на загальну суму 4 078 213,00 грн., в тому числі по періодах: за лютий 2009 року в розмірі 83 869 грн.; за березень 2009 року в розмірі 513 434 грн.; за квітень 2009 року в розмірі 159 303 грн.; за червень 2009 року в розмірі 97 032 грн.; за квітень 2010 року в розмірі 2 146 883 грн.; за травень 2010 року в розмірі 100 036 грн.; за червень 2010 року в розмірі 222 008 грн.; за липень 2010 року в розмірі 278 018 грн.; за серпень 2010 року в розмірі 5 154 грн.; за вересень 2010 року в розмірі 254 397 грн.; за жовтень 2010 року в розмірі 218 079 грн.

На думку позивача, висновки викладені в Акті перевірки від 20.02.2012 р. № 1470/23-05/32045917, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому такий Акт та прийняті на підставі встановлених в ньому порушень податкові повідомлення-рішення від 06.03.2012 р. № 0001002311, № 0000992311 Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС - є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову та в судовому засіданні 21.02.2013 р. проти позову також заперечив і просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Так, відповідач зазначив, що при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НМК-Трейд» (код ЄДРПОУ 32045917) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Єнісей Груп» (код ЄДРПОУ 32847699) за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р., контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями); п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704; п. 9.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), щодо завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 210 551 грн. за січень 2011 року та заниження податку на додану вартість на загальну суму 4 078 213,00 грн., в тому числі по періодах: за лютий 2009 року в розмірі 83 869 грн.; за березень 2009 року в розмірі 513 434 грн.; за квітень 2009 року в розмірі 159 303 грн.; за червень 2009 року в розмірі 97 032 грн.; за квітень 2010 року в розмірі 2 146 883 грн.; за травень 2010 року в розмірі 100 036 грн.; за червень 2010 року в розмірі 222 008 грн.; за липень 2010 року в розмірі 278 018 грн.; за серпень 2010 року в розмірі 5 154 грн.; за вересень 2010 року в розмірі 254 397 грн.; за жовтень 2010 року в розмірі 218 079 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач наголосив на тому, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС було правомірно та на законних підставах складено Акт за наслідками проведеної перевірки позивача, оскільки в ході такої перевірки контролюючим органом були встановлені порушення ТОВ «НМК-Трейд» вимог чинного податкового та іншого законодавства при здійсненні взаємовідносин із контрагентом ТОВ «Єнісей Груп».

Також, як було зазначено відповідачем щодо правомірності прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «Єнісей Груп», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «Єнісей Груп» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання (валові витрати) так і податковий кредит.

В підтвердження зазначеного відповідач наголосив на тому, що такий контрагент позивача ТОВ «Єнісей Груп» за місцем його реєстрації не знаходиться, податкових зобов'язань за наслідками взаємовідносин із позивачем не декларував та відповідно до Держаного бюджету не сплачував, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Єнісей Груп» було анульоване 30.09.2011 р., тобто через рік після здійснення правовідносин із позивачем. Згідно протоколу допиту засновника ТОВ «Єнісей Груп» ОСОБА_5 в якості свідка по кримінальній справі, порушеної за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України («фіктивне підприємництво»), останній пояснив, що зареєстрував таке товариство за грошову винагороду, без мети здійснення фінансово-господарської діяльності зазначеної в статутних документах, фактично фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ «Єнісей Груп» не здійснював, рахунками та майном не розпоряджався, бухгалтерську та податкову звітність не вів, печатку не отримував, наказів про призначення посадових осіб ТОВ «Єнісей Груп» не підписував.

Зазначене, як наголосив відповідач, відповідно унеможливлювало здійснення посадовими особами ТОВ «Єнісей Груп» такої господарської діяльності як надання послуг з постачання товару у великих обсягах, та крім того позивачем ні до перевірки ні до матеріалів справи не було надано товаротранспортних накладних, які підтверджують фактичне надання таких послуг, як перевезення (постачання) товару. А отже, на переконання відповідача, зазначене свідчить про те, що в порушення вимог Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та Податкового кодексу України, ТОВ «Єнісей Груп» не було створене з метою тривалої господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку, у відповідності до вимог чинного законодавства, а навпаки здійснювало свою діяльність шляхом укладення безтоварних договорів з метою надання податкової вигоди третім особам.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «НМК-Трейд» (код ЄДРПОУ 32045917) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Єнісей Груп» (код ЄДРПОУ 32847699) за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 20.02.2012 р. № 1470/23-05/32045917, в якому встановлені порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями); п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704; п. 9.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), щодо завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 210 551 грн. за січень 2011 року та заниження податку на додану вартість на загальну суму 4 078 213,00 грн., в тому числі по періодах: за лютий 2009 року в розмірі 83 869 грн.; за березень 2009 року в розмірі 513 434 грн.; за квітень 2009 року в розмірі 159 303 грн.; за червень 2009 року в розмірі 97 032 грн.; за квітень 2010 року в розмірі 2 146 883 грн.; за травень 2010 року в розмірі 100 036 грн.; за червень 2010 року в розмірі 222 008 грн.; за липень 2010 року в розмірі 278 018 грн.; за серпень 2010 року в розмірі 5 154 грн.; за вересень 2010 року в розмірі 254 397 грн.; за жовтень 2010 року в розмірі 218 079 грн.

За результатами розгляду відповідачем заперечень позивача на Акт перевірки, його висновки були залишені без змін.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 06.03.2012 р. № 0001002311, яким ТОВ «НМК-Трейд» зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 210 55 грн.;

- від 06.03.2012 р. № 0000992311, яким ТОВ «НМК-Трейд» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 4 970 774 грн., в тому числі за основним платежем - 3 976 619 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 994 155 грн.

За наслідками оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень від 06.03.2012 р. № 0001002311 та № 0000992311 в адміністративному порядку до податкових органів вищих інстанцій, рішеннями ДПС у м. Києві та ДПС України, оскаржувані рішення були залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Однак вважаючи висновки, викладені в Акті перевірки від 20.02.2012 р. № 1470/23-05/32045917 такими, що не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а відповідно вважаючи протиправними прийняті на підставі встановлених в Акті перевірки порушень податкові повідомлення-рішення від 06.03.2012 р. № 0001002311, № 0000992311 Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС, позивач оскаржив такий Акт та вказані повідомлення-рішення в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади (в даному випадку податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до абз. 3 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Податковим кодексом України.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначений порядок проведення документальних позапланових перевірок. Так, документальна позапланова перевірка може проводиться за наявності підстави, якщо наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Щодо порядку оформлення результатів перевірки, то згідно з п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Так, як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, зазначену документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НМК-Трейд», за наслідками якої був складений оскаржуваний Акт перевірки від 20.02.2012 р. № 1470/23-05/32045917, було проведено на підставі направлень від 07.02.2012 р. за №№ 156/23-05, 157/23-05 та наказу № 679 від 07.02.2012 р., виданих ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з надходженням до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва податкової інформації, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства ТОВ «НМК-Трейд» (код ЄДРПОУ 32045917), та ненадання ним пояснення і їх документального підтвердження на запит до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 01.12.2011 р. № 36254/10/23-1109 протягом 10 робочих днів з дня його отримання щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Єнісей Груп» (код ЄДРПОУ 32847699) за період з 2009 р. по 2011 р.

Крім того, матеріалами справи підтверджується той факт, що у відповідності до вимог п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідачем до моменту початку проведення такої (документальної позапланової виїзної) перевірки було надано позивачу під розписку копію рішення про проведення зазначеної перевірки (наказу), а також направлення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, тобто така перевірка без вручення позивачу відповідних, передбачених ПКУ документів, відповідачем не проводилася.

Також, вимогами наведеного вище податкового законодавства чітко передбачено обов'язок контролюючого (податкового) органу щодо складання Акта перевірки, в разі виявлення порушень платником податків вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку порушень з боку контролюючого органу щодо складання Акта перевірки від 20.02.2012 р. № 1470/23-05/32045917 - не було, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

В перевіряємому періоді (з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р.) позивач мав взаємовідносини із контрагентом ТОВ «Єнісей Груп» (код ЄДРПОУ 32847699).

Так, перевіркою встановлено, що між ТОВ «Єнісей Груп» та ТОВ «НМК-Трейд» здійснювалися фінансово-господарські взаємовідносини, а зокрема, на підставі договору поставки № П-07/03 від 01.01.2007 р.

Відповідно до зазначеного договору, суб'єкти господарювання ТОВ «Єнісей Груп» (Постачальник) в особі директора ОСОБА_6, який діє на підставі статуту підприємства, з одного боку , та ТОВ «НМК-Трейд» (Покупець), платник податку на прибуток на загальних умовах, в особі ОСОБА_7 який діє на підставі доручення № 4 від 31.10.2005 р., з другого боку, уклали зазначений господарський договір поставки на підставі параграфу 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Предметом вищезазначеного договору є: «Постачальник» зобов'язується передати (поставити, у зумовлені строки (строк) «Покупцеві» товар (товари), марковані контрольними марками, а саме: диски для лазерних систем зчитування, відеокасети із записом програмних, мультимедійних продуктів, аудіовізуальних, літературних творів, фонограм і відеограм (далі по тексту - товари), а «Покупець» зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно інформаційної бази даних АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту» та додатку № 5 до декларації (уточнюючого розрахунку), ТОВ «НМК-Трейд» задекларовано податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Єнісей Груп» в сумі 4 187 170 грн., в тому числі по періодах:

- за лютий 2009 року в розмірі 83 861 грн.;

- за березень 2009 року в розмірі 512 141 грн.;

- за квітень 2009 року в розмірі 159 410 грн.;

- за червень 2009 року в розмірі 64 641 грн;

- за липень 2009 року в розмірі 77 065 грн.;

- за серпень 2009 року в розмірі 1 152 208 грн;

- за вересень 2009 року в розмірі 44 880 грн.;

- за жовтень 2009 року в розмірі 92 840 грн.;

- за листопад 2009 року в розмірі 44 345 грн.;

- за грудень 2009 року в розмірі 33 249 грн.;

- за січень 2010 року в розмірі 1 068 грн.;

- за лютий 2010 року в розмірі 5 091 грн.;

- за березень 2010 року в розмірі 8 119 грн.;

- за травень 2010 року в розмірі 100 036 грн.;

- за червень 2010 року в розмірі 222 008 грн.;

- за липень 2010 року в розмірі 278 018 грн.;

- за серпень 2010 року в розмірі 5 154 грн.;

- за вересень 2010 року в розмірі 87 4406 грн.;

- за жовтень 2010 року в розмірі 218 079 грн.;

- за листопад 2010 року в розмірі 210 551 грн.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними допустимими доказами по справі заперечено позивачем, такий контрагент позивача ТОВ «Єнісей Груп» за місцем його реєстрації не знаходиться, податкових зобов'язань за наслідками взаємовідносин із позивачем не декларував та відповідно до Держаного бюджету не сплачував, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Єнісей Груп» було анульоване 30.09.2011 р., тобто через рік після здійснення правовідносин із позивачем. Згідно протоколу допиту засновника ТОВ «Єнісей Груп» ОСОБА_5 в якості свідка по кримінальній справі, порушеної за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України («фіктивне підприємництво»), останній пояснив, що зареєстрував таке товариство за грошову винагороду, без мети здійснення фінансово-господарської діяльності зазначеної в статутних документах, фактично фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ «Єнісей Груп» не здійснював, рахунками та майном не розпоряджався, бухгалтерську та податкову звітність не вів, печатку не отримував, наказів про призначення посадових осіб ТОВ «Єнісей Груп» не підписував.

Враховуючи зазначене контролюючим органом було зроблено висновок, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «Єнісей Груп» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання (валові витрати) так і податковий кредит.

Так, як видно з наявних у справі доказів, до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС надійшов лист з УПМ ДПА у м. Києві № 6594/7/26-4115 від 23.11.2011 р. (вхідний № 4321/8 від 25.11.2011р.) щодо ТОВ «Єнісей Груп», яке використовувалося в схемі мінімізації податкових зобов'язань та мало взаємовідносини з ТОВ «НМК-Трейд».

З вищезазначеним листом надійшов протокол допиту свідка від 20.10.2011 р. ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, м. Ізюм, Україна), який є засновником ТОВ «Єнісей Груп» (згідно бази даних АІС працює реалізатором на ринку біля ст. м. «Святошино» в м. Києві. Проживає у АДРЕСА_1).

Згідно зазначеного протоколу допиту свідка, ОСОБА_5 має середню спеціальну освіту. Документ, що посвідчує особу - паспорт серії НОМЕР_1, виданий Ізюмським МРВ УМВС України в Харківській області 02.07.1997 р.

Також, згідно протоколу допиту свідка від 20.10.2011 р., ОСОБА_5 пояснив, що за час діяльності ТОВ «Єнісей Груп» ніякої фінансово-господарської діяльності по ньому не здійснював та участі не приймав, звіти в податкову інспекцію та інші державні органи не здавав, яким видом діяльності займається підприємство йому не відомо, договори не укладав, товар та послуги не поставляв, документи бухгалтерського та податкового обліку не підписував.

Під час реєстрації ТОВ «Єнісей Груп», яка здійснювалась за проханням його знайомого (за винагороду), ніякі засновницькі документи, кутові штампи та печатки ОСОБА_5 не надавалися, не передавалися і відсутні (ніколи не бачив).

Місцезнаходження ТОВ «Єнісей Груп» і де знаходиться бухгалтерська, інша документація по зазначеному підприємству ОСОБА_5 не відомо.

Крім цього, ОСОБА_5 наказів про призначення кого-небудь посадовими особами ТОВ «Єнісей Груп» не підписував.

ОСОБА_5 також, не відомі громадяни ОСОБА_6 (директор ТОВ «Єнісей Груп») та ОСОБА_8 (головний бухгалтер ТОВ «Єнісей Груп»), з якими останній ніколи не зустрічався і ніяких наказів про їх призначення на посади директора та головного бухгалтера відповідно не підписував.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, господарські операції між ТОВ «Єнісей Груп» та контрагентами - постачальниками та покупцями не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Враховуючи те, що по ТОВ «Єнісей Груп» відсутні відомості щодо наявності необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутня інформація щодо основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, згідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст.. 216 Цивільного кодексу України, угоди укладені ТОВ «Єнісей Груп» з контрагентами мають ознаки нікчемності.

Зазначене, відповідно унеможливлювало здійснення посадовими особами ТОВ «Єнісей Груп» такої господарської діяльності як надання послуг з постачання товару у великих обсягах, а отже, це свідчить про те, що в порушення вимог Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та Податкового кодексу України, ТОВ «Єнісей Груп» не було створене з метою тривалої господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку, у відповідності до вимог чинного законодавства, а навпаки здійснювало свою діяльність шляхом укладення безтоварних договорів з метою надання податкової вигоди третім особам.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними допустимими доказами спростовано позивачем, ТОВ «НМК-Трейд» до перевірки не надавались товаротранспортні накладні, які підтверджують здійснення господарський операцій з контрагентом, а також інструкції по експлуатації, гарантійні талони, сертифікати якості товарів, наявність яких передбачена в умовах вищезазначеного договору поставки. До позовної заяви, вищезгадані документи також не надавались про що свідчить перелік додатків до позову.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Між тим, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

Крім того, позивачем не було жодними допустимими доказами по справі доведено суду наявність факту визначення його контрагентом ТОВ «Єнісей Груп» податкових зобов'язань з ПДВ по правовідносинах із ТОВ «НМК-Трейд», а відповідно і не доведено факту сплати таких податкових зобов'язань, внаслідок чого було завдано шкоди Державному бюджету.

Отже, доказами по справі підтверджується, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «Єнісей Груп» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання (валові витрати) так і податковий кредит.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, метою реєстрації зазначеного підприємства ТОВ «Єнісей Груп» (контрагента позивача) була саме його незаконна діяльність, що відповідно не може породжувати жодних правових наслідків.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Так, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, за місцем його реєстрації контрагент позивача ТОВ «Єнісей Груп» не знаходиться, а відповідно первинних документів на підтвердження фактичності господарської діяльності (зокрема із позивачем) від ТОВ «Єнісей Груп»отримати не можливо.

Згідно зі ст. 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена та зареєстрована у встановленому законом порядку.

Статтею 55-1 ГК України визначено знаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, а саме:

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) та проваджує фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Єнісей Груп» носять характер недійсного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину (ч. 3 ст. 203 ЦКУ) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ).

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст.7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні контрагентом ТОВ «Єнісей Груп» не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

У відповідності до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями), податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідну Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують та здійснення.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» встановлено, що «всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця».

Відповідно до вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) передбачено що, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Також, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) передбачено що, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, несплачений ТОВ «НМК-Трейд» податок на додану вартість внаслідок неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях з ТОВ «Єнісей Груп», є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було вірно встановлено порушення ТОВ «НМК-Трейд» вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями); п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704; п. 9.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), щодо завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 210 551 грн. за січень 2011 року та заниження податку на додану вартість на загальну суму 4 078 213,00 грн.

Так, як підтверджується наявними матеріалами справи, господарські операції між позивачем та ТОВ «Єнісей Груп» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, згідно наявних матеріалів справи та наданих представником позивача пояснень в судовому засіданні, розрахунки по взаємовідносинах між ТОВ «НМК-Трейд» та контрагентом ТОВ «Єнісей Груп» були проведені шляхом отримання простих векселів, погашення грошових зобов'язань за якими не було доведено позивачем допустимими доказами, а також шляхом підписання сторонами Угоди № У-11/80 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Враховуючи наведене вбачається, що фактично жодних грошових коштів позивачем на користь його контрагента ТОВ «Єнісей Груп» за наслідками зазначених взаємовідносин не сплачувалося, проте як суми ПДВ (включені в загальну суму отриманих послуг) в розмірі 4 078 213,00 грн., що в свою чергу не були визначені таким контрагентом ТОВ «Єнісей Груп» як податкові зобов'язання для сплати до Державного бюджету, були включені позивачем (без їх фактичної проплати) до складу податкового кредиту перевіряємого періоду.

Згідно вимог податкового законодавства, немає підстав для отримання коштів з ПДВ (або шляхом відшкодування або шляхом формування податкового кредиту) при фактичному не поступленні таких коштів до Державного бюджету.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Єнісей Груп» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність встановлених в Акті перевірки від 20.02.2012 р. № 1470/23-05/32045917 висновків, а також правомірність прийнятих за наслідками такої перевірки та встановлених в Акті перевірки порушень, податкових повідомлень-рішень рішень від 06.03.2012 р. № 0001002311 та № 0000992311.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 11.03.2013 р.