Ухвала

від 23.05.2013 по справі 2а-9732/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9732/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

23 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Шупик О.А.

пр-к відповідача Борисов І.І.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НМК-Трейд» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НМК-Трейд» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування акта від 20.02.2012 р. № 1470/23-05/32045917 та податкових повідомлень-рішень від 06.03.2012 р. №0001002311, №0000992311 -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «НМК-Трейд» звернулось до суду з вимогами про скасування Акту від 20.02.2012 року № 1470/23-05/32045917 та податкових повідомлень-рішень від 06.03.2012 року № 0001002311, № 0000992311.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Додатковим судовим рішенням (ухвалою) Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2013 року провадження у справі в частині позовних вимог про скасування акта від 20.02.2012 року № 1470/23-05/32045917 закрито.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скарг на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2013 року, в якій вказує на порушення судом першої інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Додаткове судове рішення позивач не оскаржує.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «НМК-Трейд» (код ЄДРПОУ 32045917) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Єнісей Груп» (код ЄДРПОУ 32847699) за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено Акт від 20.02.2012 року № 1470/23-05/32045917.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями); п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704; п. 9.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), щодо завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 210 551 грн. за січень 2011 року та заниження податку на додану вартість на загальну суму 4 078 213,00 грн., в тому числі по періодах: за лютий 2009 року в розмірі 83 869 грн.; за березень 2009 року в розмірі 513 434 грн.; за квітень 2009 року в розмірі 159 303 грн.; за червень 2009 року в розмірі 97 032 грн.; за квітень 2010 року в розмірі 2 146 883 грн.; за травень 2010 року в розмірі 100 036 грн.; за червень 2010 року в розмірі 222 008 грн.; за липень 2010 року в розмірі 278 018 грн.; за серпень 2010 року в розмірі 5 154 грн.; за вересень 2010 року в розмірі 254 397 грн.; за жовтень 2010 року в розмірі 218 079 грн.

На підставі Акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.03.2012 року:

- № 0001002311, яким ТОВ «НМК-Трейд» зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 210 55 грн.;

- № 0000992311, яким ТОВ «НМК-Трейд» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 4 970 774 грн., в тому числі за основним платежем - 3 976 619 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 994 155 грн.

За наслідками оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку рішеннями ДПС у м. Києві та ДПС України, оскаржувані рішення залишені без змін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважав правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Єнісей Груп» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Колегія суддів не може не погодитися з висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини справи.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», яким регулювалися спірні правовідносини, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Таким чином, з наведених законодавчих приписів вбачається, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових є документальне підтвердження таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю платника.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Відповідно, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Як встановлено судом першої інстанції, між що між ТОВ «Єнісей Груп» та ТОВ «НМК-Трейд» здійснювалися фінансово-господарські взаємовідносини на підставі договору поставки № П-07/03 від 01.01.2007 року, згідно якого позивач виступав Покупцем.

Згідно договору «Постачальник» зобов'язується передати (поставити, у зумовлені строки (строк) «Покупцеві» товар (товари), марковані контрольними марками, а саме: диски для лазерних систем зчитування, відеокасети із записом програмних, мультимедійних продуктів, аудіовізуальних, літературних творів, фонограм і відеограм (далі по тексту - товари), а «Покупець» зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно інформаційної бази даних АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту» та додатку № 5 до декларації (уточнюючого розрахунку), ТОВ «НМК-Трейд» задекларовано податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Єнісей Груп» в сумі 4 187 170 грн.

В підтвердження виконання вказаних договорів позивач ТОВ «НМК-Трейд» не надав товаротранспортні накладні, які б підтверджували здійснення господарський операцій з контрагентом, а також інструкції по експлуатації, гарантійні талони, сертифікати якості товарів, наявність яких передбачена в умовах вищезазначеного договору поставки.

Крім того, з наданих позивачем копій документів первісного бухгалтерського обліку, зокрема: видаткових накладних ( Додатки т.2 а.с.21-138) та актів здачі-приймання виконаних робіт ( Додатки т.1 а.с.69-95) - вбачається, що вони не містять прізвище, ініціали та займану посаду представників Постачальника та Покупця , що склали вказані документи. Зазначене вказує на те, що документи первинної бухгалтерської звітності оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть доводити реальність виконання господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено, що жодних грошових коштів позивачем на користь його контрагента ТОВ «Єнісей Груп» за наслідками зазначених взаємовідносин не сплачувалося, проте як суми ПДВ (включені в загальну суму отриманих послуг) в розмірі 4 078 213,00 грн., що в свою чергу не були визначені таким контрагентом ТОВ «Єнісей Груп» як податкові зобов'язання для сплати до Державного бюджету, були включені позивачем (без їх фактичної проплати) до складу податкового кредиту перевіряємого періоду.

Отже, позивачем не надано доказів на підтвердження виконання контрагентом, взятих за договорами зобов'язань та настання реальних наслідків за вказаними господарськими операціями для позивача.

Крім того, вбачається, що господарські операції між ТОВ «Єнісей Груп» та контрагентами - постачальниками та покупцями не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності.

Договір майнового найму (суборенди) нежитлового приміщення, укладений між позивачем (Орендарем) та його контрагентом ( суборендарем) 09.06.2009р. (а.с.183) суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги, оскільки згідно договору майнового найму від 08.06.2006р., укладеного між власником приміщення та позивачем (а.с.197), останній, як наймач не мав права передачі приміщення в суборенду і зобов'язаний був використовувати його за цільовим призначенням лише в своїй господарській діяльності - як офісне приміщення та склад.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість доводів відповідача що, зазначені вище господарські операції позивача мали безтоварний характер, а отже і нарахування відповідачем податкових зобов'язань позивачу за оскаржуваними податковими повідомленнями -рішеннями - є правомірним.

Доводи апеляційної скарги також не спростовують висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НМК-Трейд» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2013 року- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.