Постанова

від 09.11.2012 по справі 2а-4599/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 листопада 2012 року Справа № 2а-4599/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Кириченко Д.С., за участю:

представника позивача: Посунька В.Ю.,

представника відповідача: Літвінова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Вишгородтранс» до про Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення в частині, ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Вишгородтранс» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 10.01.2011 № 0000211502/0 в частині.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення в частині застосування до Дочірнього підприємства «Вишгородтранс» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 15585 грн. 51 коп., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права, визначений податковим органом в оскаржуваному рішенні розмір штрафу за порушення Дочірнім підприємством «Вишгородтранс» вимог податкового законодавства не відповідає вимогам Податкового кодексу України, а тому податкове повідомлення - рішення в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, призначеному на 9 листопада 2012 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Дочірнє підприємство «Вишгородтранс» (ідентифікаційний код 25567096, місцезнаходження: 07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, 1) зареєстроване державним реєстратором Вишгородської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 15.04.1998, про що зроблено запис про включення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 1 334 120 0000 001065 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 097184 (а.с. 18).

Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби.

У грудні 2010 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на підставі пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХII проведено перевірку з питань дотримання Дочірнім підприємством «Вишгородтранс» вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку, за результатами якої складено акт від 31.12.2010 № 2995/15-217/656.

Під час перевірки податковим органом зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III, що полягало у сплаті відповідачем податку на додану вартість за квітень - липень 2009 року у загальному розмірі 31173 грн. 01 коп. із затримкою від 182 до 556 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 10.01.2011 № 0000211502/0, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 50 % погашеної суми податкового боргу, що становить 15586 грн. 51 коп.

Як вбачається з відомостей, що викладені у податковому повідомленні-рішенні від 10.01.2011 № 0000211502/0, підставою для притягнення позивача до відповідальності внаслідок несвоєчасної сплати ним податкового зобов`язання з податку на додану вартість відповідачем визначено статтю 126 Податкового кодексу України.

Водночас, за поясненнями представника відповідача, наданими у судовому засіданні, розмір штрафних (фінансових) санкцій, що підлягають сплаті платником податків за оскаржуваним рішенням, розраховано податковим органом на підставі вимог підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III.

Під час судового розгляду справи представник позивача зазначив, що Дочірнім підприємством «Вишгородтранс» не оспорюються висновки податкового органу про порушення ним строків сплати грошового зобов`язання у розмірі 31173 грн. 01 коп. та не заперечував, що така затримка у сплаті складала від 182 до 556 календарних днів.

Разом з тим, спірні правовідносини, що є предметом розгляду в межах даного позовного провадження, стосуються питання правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у визначеній відповідачем у податковому повідомленні - рішенні від 10.01.2011 № 0000211502/0 сумі.

Так, позивач звертає увагу на те, що порушення строків сплати Дочірнім підприємством «Вишгородтранс» виявлено відповідачем у грудні 2010 року (акт перевірки від 31.12.2010 № 2995/15-217/656), а притягнення платника податків до відповідальності у спосіб винесення податкового повідомлення-рішення здійснено податковим органом у січні 2011 року.

Враховуючи, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України, позивач вважає, що визначення податковим органом розміру штрафних (фінансових) санкцій на підставі вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III здійснено необґрунтовано.

На думку, позивача, до даних правовідносин слід застосовувати приписи пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якими передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, у зв`язку з чим позивач просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 10.01.2011 № 0000211502/0 в частині застосування до Дочірнього підприємства «Вишгородтранс» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 15585 грн. 51 коп.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання правил оподаткування зазнавало змін.

Так, принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, права, обов'язки і відповідальність платників та порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) до 1 січня 2011 року визначались законами України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-ХІІ та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III.

Згідно з приписами статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991, що був чинний до 01.01.2011, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (який діяв до 01.01.2011) передбачено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Звітним податковим періодом у розумінні підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (далі - Закон України № 2181-III), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону передбачено, що податкові декларації за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України № 2181-III, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Строки погашення самостійно визначеного платником податків податкового зобов`язання визначено пунктом 5.3 статті 5 зазначеного Закону.

Так, відповідно до приписів підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181-III, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як вже зазначалося судом вище, під час проведення перевірки Дочірнього підприємства «Вишгородтранс», результати якої оформлені актом від 31.12.2010 № 2995/15-217/656, податковим органом виявлено, що грошові кошти у загальному розмірі 31173 грн. 01 коп. сплачені позивачем із затримкою від 182 до 556 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 15586 грн. 51 коп. обраховано відповідачем на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-III, яким встановлено, що разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд звертає увагу на те, що на момент притягнення позивача до відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання Закон України № 2181-III втратив чинність у зв`язку з введенням в дію з 01.01.2011 Податкового кодексу України.

З 1 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу приписів статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на принципі невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Так, статтею 126 Податкового кодексу України визначено відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків, за якою максимальний розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов`язання складає 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з позовної заяви, позивач, обґрунтовуючи свої твердження про неправомірність застосування відповідачем штрафу на підставі статті 17 Закону України № 2181-III у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу, звертає увагу на приписи пункту 11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, відповідно до яких штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України фактично запроваджено зворотну дію норм Податкового кодексу України в частині визначення розміру штрафних санкцій за податкові правопорушення, у тому числі ті, що вчинені до 1 січня 2011 року.

Можливість установлення зворотної дії нормативно-правового акту шляхом визначення в ньому прямого застереження підтверджена Конституційним Судом України у Рішенні від 09.02.1999 № 1/99-рп, в якому зазначено, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Водночас, застосування зворотної дії відповідних норм Податкового кодексу України можливе лише з того моменту, з якого набрала чинність норма, що передбачає надання нормативному припису зворотної дії. У даному випадку пункт 11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України набув чинності 06.08.2011.

У свою чергу, якщо питання про притягнення платника податків до відповідальності за правопорушення, вчинене ним до набрання чинності Податковим кодексом України, вирішується податковим органом у період з 01.01.2011 до 06.08.2011, розміри штрафних (фінансових) санкцій, що можуть бути застосовані до такого платника, повинні визначатися з урахуванням наступного.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення, за винятком, якщо новий нормативно - правовий акт пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Відтак, у період з 01.01.2011 до 06.08.2011 до податкових правопорушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені за однотипні правопорушення Законом України № 2181-III або Податковим кодексом України.

Враховуючи, що визначений Законом України № 2181-III, що був чинний до 01.01.2011, та Податковим кодексом України, що набрав чинності з 01.01.2011, склад правопорушення стосовно несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання є однотипним, зважаючи на те, що встановлена статтею 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу в порівнянні з передбаченою підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-III є меншою та становить 20 % погашеної суми податкового боргу, суд дійшов висновку, що розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем строків сплати грошового зобов`язання у розмірі 31173 грн. 01 коп. повинен складати 6234 грн. 60 коп.

Суд звертає увагу на те, що пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, на який також посилається позивач, передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення податкового законодавства, що вчинене за період з 01.01.2011 по 30.06.2011.

Враховуючи, що порушення вимог податкового законодавства в частині несвоєчасної сплати Дочірнім підприємством «Вишгородтранс» узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість за квітень - липень 2009 року вчинено позивачем до 01.01.2011, приписи пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України до даних правовідносин застосуванню не підлягають.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи приписи наведених правових норм, суд дійшов висновку, що нарахування Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість у розмірі 9351 грн. 91 коп. здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10.01.2011 № 0000211502/0 у цій частині.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 10.01.2011 № 0000211502/0 в частині застосування до Дочірнього підприємства «Вишгородтранс» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9351 (дев`ять тисяч триста п`ятдесят одна) грн. 91 коп., - визнати протиправним та скасувати.

3. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 14 листопада 2012 року.