Ухвала

від 16.05.2013 по справі 2а-4599/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4599/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

16 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2012 року у справі за позовом дочірнього підприємства «Вишгородтранс» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування в частині податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 10.01.2011 № 0000211502/0 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 15585, 51 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2012 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в грудні 2010 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на підставі пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХII було проведено перевірку з питань дотримання дочірнім підприємством «Вишгородтранс» вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку.

За результатами перевірки складено акт від 31.12.2010 № 2995/15-217/656, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III, що полягало у сплаті відповідачем податку на додану вартість за квітень - липень 2009 року у загальному розмірі 31173 грн. 01 коп. із затримкою від 182 до 556 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 10.01.2011 № 0000211502/0, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 50 % погашеної суми податкового боргу, що становить 15586 грн. 51 коп.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, підставою для притягнення позивача до відповідальності внаслідок несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість відповідачем визначено статтю 126 Податкового кодексу України, проте розмір штрафних (фінансових) санкцій, що підлягають сплаті платником податків за оскаржуваним рішенням, розраховано податковим органом на підставі вимог підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III.

Вважаючи розмір застосованих оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III необґрунтованим та вважаючи, що до даних правовідносин слід застосовувати приписи пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якими передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки порушення вимог податкового законодавства в частині несвоєчасної сплати дочірнім підприємством «Вишгородтранс» узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість за квітень - липень 2009 року вчинено позивачем до 01.01.2011 року, то може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені за однотипні правопорушення Законом України № 2181-III або Податковим кодексом України.

Колегія суддів погоджується з наведеною правовою позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом, порушення податкового законодавства, за яке позивача в січні 2011 року притягнуто до відповідальності у вигляді накладення штрафу було вчинене у квітні-липні 2009 року та виявлене податковим органом в грудні 2010 року.

На час вчинення правопорушення розмір штрафних санкцій, що підлягають сплаті платником податків за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку3 на додану вартість було визначено пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, згідно з яким у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

На час притягнення позивача до відповідальності за вказане порушення розмір штрафних санкцій за аналогічне порушення було визначено ст. 126 Податкового кодексу України, за якою максимальний розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов`язання складає 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, станом на час притягнення позивача до відповідальності Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» втратив чинність у зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011 року.

Суть спірних правовідносин полягає у визначенні правильності застосування податковим органом штрафних санкцій у період змін у податковому законодавстві, що визначає розмір вказаних санкцій.

При вирішенні питання про застосування передбачених нормами Податкового кодексу України штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, вчинені до 1 січня 2011 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені контролюючими органами після вказаної дати, слід виходити з такого.

До 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року N 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" (надалі - Закон 3609-VI), Податковий кодекс України не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року.

Із 6 серпня 2011 року підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" доповнено, зокрема, пунктом 11. Відповідно до зазначеної норми штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Виходячи з викладеного, правове регулювання порядку застосування штрафних санкцій за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, є різним залежно від періоду, в якому застосовуються відповідні штрафні санкції.

З 1 січня 2011 року, тобто від дати набрання чинності Податковим кодексом України, і до 6 серпня 2011 року, тобто до дати набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, слід виходити із загальних норм Конституції України та Податкового кодексу України.

Оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

За податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Податковим кодексом України.

Водночас якщо виявлення правопорушення, вчиненого до набрання чинності Податковим кодексом України, відбулося до 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, то розміри штрафних санкцій, що можуть бути застосовані до відповідного порушення, повинні визначатися з урахуванням такого.

Збільшення розміру відповідальності новим нормативно-правовим актом порівняно з попереднім, що регулював ті самі відносини, є фактично зворотною дією нормативно-правового акта, тому що передбачає зміну правила поведінки в разі вчинення певного діяння. Таке за відсутності відповідного застереження у самому нормативно-правовому акті суперечить статті 58 Конституції України.

До 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, були відсутні норми, які б прямо встановлювали необхідність застосування штрафних санкцій за виявлені у 2011 році податкові порушення у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Тому до 6 серпня 2011 року заходи відповідальності, передбачені Податковим кодексом України, могли бути застосовані за порушення, вчинені до набрання ним чинності, лише в тому обсязі, в якому вони не перевищували попередні санкції за ті самі діяння.

Так само не могли бути застосовані більші розміри відповідальності, встановлені попереднім нормативним актом. Зазначене пояснюється тим, що застосуванню підлягає той нормативно-правовий акт, який є чинним на момент застосування заходів відповідальності, і якщо таким актом підвищеного розміру санкцій не передбачено, то і не може бути застосовано відповідних санкцій.

Таким чином, з урахуванням вимог статті 58 Конституції України до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або Податковим кодексом України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що що визначений Законом України № 2181-III, що був чинний до 01.01.2011, та Податковим кодексом України, що набрав чинності з 01.01.2011, склад правопорушення стосовно несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання є однотипним, зважаючи на те, що встановлена статтею 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу в порівнянні з передбаченою підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-III є меншою та становить 20 % погашеної суми податкового боргу, суд дійшов висновку, що розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем строків сплати грошового зобов`язання у розмірі 31173 грн. 01 коп. повинен складати 6234 грн. 60 коп.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.А. Губська

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.