Постанова

від 06.03.2013 по справі 16/5007/32/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року Справа № 16/5007/32/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Мулявка М.П.

за участю представників сторін:

позивача: представник Іванкевич С.Л.

відповідача: представник ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Житомирської області від 24.12.12р. у справі № 16/5007/32/12 (суддя Гансецький В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кавказький сир"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 178272,92 грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Житомирської області у справі №16/5007/32/12 від 24.12.12р. позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кавказький сир" 149709,00 грн. боргу по орендній платі за договорами суборенди: № 002 від 15.01.11р., № 002 від 15.03.11р., № 003 від 01.05.11р., 2676,72 грн. 3% річних та 3047,70 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладених договорів та такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 149709,00 грн. боргу по орендній платі за договорами суборенди: № 002 від 15.01.11р., № 002 від 15.03.11р., № 003 від 01.05.11р., оскільки відповідачем будь-яких письмових доказів в заперечення позовних вимог не надано, та 2676,72 грн. 3% річних. В решті позову суд відмовляє у зв'язку з безпідставністю заявлених вимог.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 24.12.12р. у справі 16/5007/32/12 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що воно є необґрунтованим і безпідставним, висновки викладені в рішенні суду, не відповідають матеріалам справи. Зокрема вважає, що на виконання умов договорів оренди, які діяли на протязі 2011 року ним у повній мірі проведено сплату комунальних послуг, а також орендної плати, що підтверджується відповідними розписками. Суд першої інстанції не надав належної оцінки таким доказам - розпискам, що стало підставою неправильного прийняття рішення.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 24.12.12р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 24.12.12р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "Кавказький сир" (далі по тексту судової постанови також - ТОВ "Кавказький сир") (позивачем/орендарем) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (далі по тексту судової постанови також ФОП ОСОБА_3 у відповідних відмінках) (відповідачем/суборендарем) було укладено договір суборенди №002 від 15.01.11р. (далі - договір №1) (а.с.11-13), згідно якого позивач передав відповідачу у тимчасове платне користування нежитлові приміщення - приміщення молочного цеху, рампу, приміщення для мийки транспортних засобів, загальною площею 446 кв.м. (пп.1.2 договору) згідно акту приймання - передачі орендованого майна від 15.01.11р. (а.с.27) та передав обладнання та майно, які знаходяться за адресою: с.Івниця Андрушівського району Житомирської області згідно інвентаризаційного акту обладнання та майна від 15.01.11р. на суму 453687,47 грн. (а.с.19-24).

Відповідно до пп.1.1 договору №1 передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендар зобов'язався передати суборендарю, а суборендар зобов'язався прийняти у тимчасове платне користування нежитлові приміщення та обладнання (далі - об'єкт, що орендується), визначені у цьому договорі, а також зобов'язався сплачувати орендарю орендну плату.

Відповідно до пп.2.1 договору №1, об'єкт надається в суборенду терміном до 15.03.11р.

Згідно з пп.4.1 договору №1, розмір орендної плати за об'єкт, що орендується, складає 13000,00 грн. (тринадцять тисяч гривень) (в т.ч. ПДВ) за кожен місяць орендного користування майном за цим договором.

Відповідно до п.п.4.2 договору №1, орендна плата сплачується наперед до 10 числа кожного поточного місяця, на підставі рахунку наданого орендарем.

Згідно з п.п.4.7 договору №1, усі витрати за користування номерами телефонів (при їх наявності) та спожиту електроенергію оплачуються протягом строку оренди суборендарем самостійно, згідно виставлених рахунків відповідних установ за надані послуги.

Відповідно до п.п.5.2.2 договору №1, суборендар зобов'язався своєчасно здійснювати розрахунки з орендарем за орендоване майно.

15.03.11р. між сторонами був укладений договір суборенди №002 (далі по тексту судової постанови також - договір №2) на тих самих умовах, що й попередній договір №1. Згідно договору №2 продовжено термін оренди до 31.12.11р. (п.п.2.1 договору №2) (а.с.14,15).

01.05.11р. між сторонами укладений договір суборенди №003 від (далі по тексту судової постанови також - договір №3) також на тих самих умовах, що й договір №1. Згідно договору №3 розмір орендної плати становить 5000,00 грн. за кожен місяць орендного користування майном (а.с.16-18).

Відповідно до п.п.2.1 договору №3, об'єкт надається в суборенду терміном до 01.08.11р.

Як зазначив у суді апеляційної інстанції представник позивача, договір № 003 від 01.05.11р. був додатковим договором з метою підвищення суми орендних платежів до 18000 грн. на місяць протягом трьох місяців (з 01.05.11р. по 31.07.11р.

Відповідач та його представник підтвердили, що дійсно такий договір №003 був укладений з метою саме збільшення розміру орендної плати.

На виконання умов договору №2 та договору №3 позивачем було передано відповідачу у тимчасове платне користування нежитлові приміщення - приміщення молочного цеху, рампу, приміщення для мийки транспортних засобів, загальною площею 446 кв.м., а також обладнання, які знаходяться за адресою: с. Івниця Андрушівського району, Житомирської області згідно актів приймання - передачі орендованого майна від 15.03.11р. та від 01.05.11р. (а.с.25,26).

Згідно даних позивача, заборгованість відповідача перед позивачем відповідно до договорів суборенди: № 002 від 15.01.11р., № 002 від 15.03.11р., № 003 від 01.05.11р. в загальній сумі становить 175000,00 грн. (а.с.7).

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідач свої договірні зобов'язання по сплаті орендної плати не виконав належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 149709,00 грн. згідно договорів суборенди: № 002 від 15.01.11р., № 002 від 15.03.11р., № 003 від 01.05.11р., що підтверджується відповідними рахунками - фактурами (а.с.29-34) та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позивачем у позовній заяві нараховано до стягнення 3272,92грн. - 3% річних, однак у подальшому ним ця сума була уточнена, та за поданими додатково заявником розрахунками склала 3142,56 грн. 3% річних (а.с.91).

Судом першої інстанції, з урахуванням заборгованості, підтвердженої виставленими рахунками позивача, здійснено відповідний перерахунок і визначено суму 3% річних, що становить 2676,72 грн.

Щодо решти заявленої позивачем до стягнення суми 3% річних (596,20грн), місцевим господарським судом у її задоволенні відмовлено. З таким висновком погоджується і апеляційна інстанція, оскільки сума 596,20грн. не підтверджена жодними належними та допустимими доказами.

Що стосується заперечень відповідача з приводу сплати ним заборгованості перед позивачем згідно наданих ним копій розписок та квитанції до прибуткового касового ордеру № А-000027 від 05.12.11р. на виконання умов договорів суборенди, господарський суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з невизнанням позивачем фактів проплати відповідачем за користування орендованим майном на підставі наданих копій розписок та квитанції до прибуткового касового ордеру № А-000027 від 05.12.11р. (а.с.43-52), місцевий господарський суд відповідно до ст.79 ГПК України направив копії деяких матеріалів даної справи до правоохоронних органів для проведення перевірки та прийняття рішення відповідно до законодавства.

В результаті проведеної перевірки Богунським районним відділом УМВС України в Житомирській області було винесено постанову від 19.11.12р. про відмову в порушенні кримінальної справи за ст.190 КК України відносно посадових осіб ТОВ "Кавказький сир" та ФОП ОСОБА_3 на підставі п.2 ст.6 КПК України (а.с.75-78, 83, 84).

З вказаної постанови вбачається, що директором ТОВ "Кавказький сир" - ОСОБА_5 було надано пояснення з приводу коштів, отриманих від ОСОБА_3 згідно розписок, зокрема, про те, що в період с 01.01.11р. до 20.11.11р. згідно усної домовленості між фізичними особами ОСОБА_5 та ОСОБА_3, ОСОБА_5 було передано ОСОБА_3 свою частку тепличного комплексу в оренду, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. За користування часткою даного тепличного комплексу (оренда, електроенергія, вода) ОСОБА_5 отримував кошти від ОСОБА_3, які вказані в розписках, тобто за оренду та користування (електроенергія, вода) тепличним комплексом. На даних розписках, де стоять підписи ОСОБА_5, останній пояснив, що він забирав кошти власноруч, які ОСОБА_3 сам привозив ОСОБА_5

На розписках, на яких стоять підписи інших осіб, як пояснив ОСОБА_5 це були довіренні їм люди, а саме коли він не міг забирати кошти за оренду користування (електроенергія, вода) його частки тепличного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 від ОСОБА_3, то довірені особи забирали кошти і передавали їх ОСОБА_5

З вказаної постанови про відмову в порушенні кримінальної справи також вбачається, що щодо підтвердження фактів, що ОСОБА_3 дійсно орендував тепличний комплекс в АДРЕСА_1, ОСОБА_5 вважає, що даний факт зможе підтвердити голова сільради с. Лука або його заступники, а також мешканці с. Лука, які проживають поруч з тепличним комплексом. Крім того, підтвердити вказаний факт може й інший співвласник тепличного комплексу, ОСОБА_6, який надавав згоду на здавання його в оренду ОСОБА_3

Щодо твердження ОСОБА_3, що розписки, які містяться в матеріалах справи - це є підтвердженням розрахунку за оренду та користування приміщенням та обладнанням в с. Івниця Андрушівського району, ОСОБА_5 пояснив, що дані розписки ніякого відношення до розрахунку з ТОВ "Кавказький сир" не мають, так як на момент оформлення розписок, він на ТОВ "Кавказький сир" не працював і ніякого відношення до вищевказаного товариства не мав. А із вказаних розписок вбачається, що кошти отримуються саме ОСОБА_5 за оренду та комунальні послуги. Тобто дані розписки підтверджують, що оплата проводилась за тепличний комплекс, що розташований в АДРЕСА_1.

З приводу оренди ОСОБА_3 тепличного комплексу було, зокрема, також опитано гр. ОСОБА_6, який пояснив, що оплата за оренду проходила майже щомісяця, по мірі надходження коштів у ОСОБА_3, кошти за оренду вищевказаного тепличного комплексу отримував під розписку ОСОБА_5, також інколи кошти за оренду від ОСОБА_3 отримував і ОСОБА_6 Після отримання коштів ОСОБА_3 писалась розписка про отримання даних коштів.

Також з даного приводу було опитано бухгалтера ТОВ "Кавказький сир" ОСОБА_7, який пояснив, що дійсно з початку 2011 року по листопад 2011 року він працював бухгалтером на ТОВ "Кавказький сир". Також ОСОБА_7 пояснив, що дійсно між ФОП ОСОБА_3 ТОВ "Кавказький сир" укладались договори на суборенду приміщень с.Івниця Андрушівського району Житомирської області. Але під час того як він працював бухгалтером на ТОВ "Кавказький сир" жодної проплати від ФОП ОСОБА_3 в касу підприємства та на банківський рахунок не поступало.

Щодо отримання ОСОБА_7 коштів від гр. ОСОБА_3 під розписку за оплату оренди приміщення в с. Івниця Андрушівського району Житомирської області ОСОБА_7 повідомив, що дійсно коли у ОСОБА_5 не виходило самому отримувати кошти від ОСОБА_3, він інколи доручав забирати дані кошти йому. Після отримання коштів ОСОБА_7, він складав розписки про отримання даних сум (а.с.75-78).

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач пояснив, що повністю довіряв особам, яким передавав кошти і тому не вимагав ніяких платіжних документів на підтвердження розрахунків.

Поряд з тим, враховуючи ряд невідповідностей у позовних вимогах, постанові про відмову в порушенні кримінальної справи, матеріалах апеляційної скарги, запереченнях позивача на апеляційну скаргу, судом апеляційної інстанції були витребувані додаткові письмові докази у позивача щодо правомірністю володіння тепличним комплексом у с.Лука Житомирського району Житомирської області та приміщеннями (нерухомістю) в с.Івниця Андрушівського району Житомирської області.

Позивач пояснив, що він не є власником тепличного комплексу у с.Лука Житомирського району Житомирської області та ніколи ним не був. Власником тепличного комплексу на момент передачі коштів по розписках були ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на підставі права власності.

ОСОБА_3 настоює, що розписки, які містяться в матеріалах справи, це є підтвердженням розрахунку за оренду та користування приміщенням і обладнанням в с.Івниця Андрушівського району, а ОСОБА_5 заперечує такий факт, з урахуванням наданого пояснення працівникам РВ УМВС України в Житомирській області, де зазначено, що дані розписки ніякого відношення до розрахунку з ТОВ "Кавказький сир" не мають, так як на момент оформлення розписок, ОСОБА_5 на ТОВ "Кавказький сир" не працював і ніякого відношення до вищевказаного товариства не мав.

Із долучених до справи копій розписок вбачається, що кошти отримуються саме ОСОБА_5 за оренду та комунальні послуги.

Відтак позивач припускає, що дані розписки підтверджують, що оплата проводилась за тепличний комплекс, що розташований в АДРЕСА_1. По тепличному комплексу між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3, на думку позивача, існувала усна домовленість стосовно оренди вищенаведеного майна.

У своєму письмовому поясненні відповідач зазначає, що питання оренди тепличного комплексу в с. Лука Житомирського району ним взагалі ніколи не розглядалося, і йому взагалі нічого не відомо про значений об'єкт. Будь-яких усних чи письмових договорів із ТОВ «Кавказький сир» чи громадянином ОСОБА_5 відповідач ОСОБА_3 не укладав, а сам тепличний комплекс ніколи не використовував. Це ж підтверджується і постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 19.11.2012 р. А із зазначеної постанови вбачається, що ані голова сільради с. Лука ОСОБА_9, ані спеціаліст - землевпорядник с.Лука ОСОБА_10, ані колишні працівники тепличного комплексу ОСОБА_11. ОСОБА_12 та ОСОБА_13 відповідача не знають та ніколи в тепличному комплексі в с. Лука не бачили.

Щодо розписок зазначає, що суми, як оплата комунальних послуг проплачувались готівковими коштами разом із оплатою за суборенду приміщення та обладнання, які відповідачем ОСОБА_3 орендувалися в с.Івниця Адрушівського району Житомирської області:

15.01.2011р. були внесені кошти в сумі 5000грн. за електроенергію;

02.03.2011р. були внесені кошти в сумі 1000грн. за воду та 6256,40грн. за електроенергію;

03.04.2011р. були внесені кошти в сумі 8724грн. за електроенергію 1000грн. за воду.

01.05.2011р. були внесені кошти в сумі 11256 грн. за електроенергію;

2724грн. за 01.06.2011р. були внесені кошти в сумі 13479грн. за електроенергію, 1586грн. за воду;

04.07.2011р. були внесені кошти в сумі 18744,70грн. за електроенергію, 2789грн. за воду.

15.07.2011р. внесено 3440грн. за електроенергію;

02.08.2011р. внесена сума 19530грн. за електроенергію та воду.

01.09.2011р. внесена сума 13560грн. за електроенергію.

03.10.2011р. внесена сума 25422,05грн. за електроенергію.

01.11.2011р. внесена сума 15040грн. за електроенергію.

Позивач зазначає в поясненнях, що він не міг не сплачувати зазначені кошти, так як моя підприємницька діяльність безпосередньо пов'язана із наявністю води та електроенергії в приміщенні.

Всі кошти, в тому числі за оренду приміщення, обладнання, воду та електроенергію, сплачувалися підприємцем, як вважає він сам, як за об'єкт що знаходить в с.Івниця Андрушівського району Житомирської області. Готівкові кошти передавалися мною представникам ТОВ «Кавказький сир» ОСОБА_6, ОСОБА_5 (виконував обов'язки директора) та ОСОБА_7 (бухгалтер). Передача коштів проходила за різних обставин. Іноді кошти передавав ОСОБА_3 особисто, або іноді його довірена особа. Кошти привозились відповідачем на офіс ТОВ «Кавказький сир» або передавались в інших обумовлених місцях.

Про отримання зазначених коштів для ОСОБА_3 надавалися розписки, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Інших документів про внесення оплати позивачем ОСОБА_3 не надавалося.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник і надалі стверджують, що розписками у справі підтверджується факт здійснення орендної плати та комунальні послуги у с.Івниця Андрусівського району Житомирської області.

На запитання суду апеляційної інстанції, чи звертався відповідач у бухгалтерію для оплати коштів відповідно до договору та отримання первинних бухгалтерських документів, відповідач зазначив, що не звертався, і вважав такі свої дії і дії інших осіб по передачі-прийому коштів належною оплатою за оренду приміщення, майна, комунальних послуг.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача припустив (а не настоював категорично), що розписки, які наявні у матеріалах справи могли бути предметом оплати за оренду тепличного комплексу, однак такі правовідносини жодним чином не співвідносяться із предметом спору.

З огляду на надані як усні, так і письмові пояснення, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено, що відповідач перебував у правовідносинах оренди майна (тепличного комплексу) із третіми особами, і грошові кошти є саме платою за оренду цього об'єкту, що знаходиться у с.Лука Житомирського району Житомирської області.

Не є підтвердженим письмовими доказами і висновок суду першої інстанції про те, що пояснення осіб, які вони давали працівникам міліції, стосовно отримання коштів за оренду є правдивими і стосувались оплати за тепличний комплекс, що розташований в с. Лука Житомирського району, а не стосовно трьох укладених договорів оренди обладнання та майна, які знаходяться за адресою: с. Івниця Андрушівського району, Житомирської області.

Поряд з тим колегія суддів констатує, що з копій самих розписок, квитанції до прибуткового касового ордеру № А-000027 від 05.12.11р. (а.с.43-52) не вбачається, що відповідачем були здійснені платежі по сплаті орендної плати за орендоване майно на виконання саме договорів суборенди: № 002 від 15.01.11р., №002 від 15.03.11р., №003 від 01.05.11р. у с.Івниця Андрусівського району Житомирської області.

У долучених відповідачем до справи розписках йде мова про воду та електроенергію, тобто про сплату за комунальні послуги, що суперечить п.п.4.7 вказаних договорів. До того ж, згідно п.п.4.7 всіх трьох договорів, відповідач не повинен сплачувати за воду.

Сплата відповідачем коштів згідно прибуткового касового ордеру № А-000027 від 05.12.11р. в сумі 7145,00 грн. товариству з обмеженою відповідальністю "Аларіт" (а.с.52) взагалі не стосується предмету спору, який врегульований договорами суборенди: № 002 від 15.01.11р., № 002 від 15.03.11р., № 003 від 01.05.11р.

З поданих відповідачем розписок не можливо встановити ні місяці, ні обставини, з приводу яких писались ці розписки та передавались кошти, ні осіб, які ці кошти передавали та приймали.

Крім того, колегією суддів враховується той факт, що згідно з п.п.4.7 всіх трьох договорів, усі витрати за користування номерами телефонів (при їх наявності) та спожиту електроенергію оплачуються протягом строку оренди суборендарем самостійно, згідно виставлених рахунків відповідних установ за надані послуги.

Відтак такі докази не можуть вважатися належними та допустимими для підтвердження факту здійснення оплати відповідачем. як суд першої, так і суд апеляційної інстанції,

Відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, апеляційна інстанція погоджується з висновками першої інстанції, яка вважає позовні вимоги частково обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладених договорів та такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача підставно підлягає до стягнення на користь позивача 149709,00 грн. боргу по орендній платі за договорами суборенди: № 002 від 15.01.11р., № 002 від 15.03.11р., № 003 від 01.05.11р. та 2676,72 грн. 3% річних. В решті позовних вимог про нарахування 3% річних суд першої інстанції відмовив позивачу правомірно.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 04.01.13р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 24 грудня 2012 року у справі №16/5007/32/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №16/5007/32/12 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.