Ухвала

від 04.03.2013 по справі 2а-4682/11/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2013 р. м. Київ К/9991/54442/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012

у справі № 2а-4682/11/1070

за позовом Публічного акціонерного товариства

«Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»

до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним і нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000852353 від 23.09.2011.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012, адміністративний позов задоволено.

Миронівська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби подала касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- ДПІ у Миронівському районі Київської області була проведена планова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт № 328/23-011/00951770 від 06.09.2011;

- в ході перевірки встановлено, що позивачем порушено пп.пп.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суми податкового кредиту по господарських операціях з придбанням товарів у ПП «Адріатика-Н»впродовж квітня-травня 2010;

- за наслідками вказаної перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000852353 від 23.09.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 99 191,00 грн. (в тому числі: за травень 2010 -82 408,00 грн., червень 2010 -16 783,00 грн.).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим зменшення позивачу контролюючим органом бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків передбачено у п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення платником податку сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

У п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно п.10.2 ст.10 названого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону України «Про податок на додану вартість»визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (пп.7.7.1 п. 7.7 ст.7 цього Закону).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 названого Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із усього наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України та не може нести відповідальність за несплату податків контрагентами продавця, порушення ними правил здійснення господарської діяльності та порядку державної реєстрації, а визначальними факторами для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Судами попередніх інстанцій були досліджені первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що, керуючись положенням пп.7.4, 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем було сформовано податковий кредит на підставі виданих ПП «Адріатика-Н»податкових накладних та сплачено продавцю вартість товару з врахуванням ПДВ. На час здійснення господарських операцій ПП «Адріатика-Н»належним чином було зареєстроване у встановленому законодавством порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, які, встановивши реальність операцій та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентом (ПП «Адріатика-Н»), не знайшли підстав вважати неправомірним формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з цим контрагентом.

Якщо контрагенти продавця товару (у складі вартості якого позивач сплатив ПДВ) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то ця обставина тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на бюджетне відшкодування, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі документальні підтвердження розміру суми бюджетного відшкодування.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ст.220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний