Ухвала

від 19.02.2013 по справі 2а-1670/6688/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 р.Справа № 2а-1670/6688/12

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Коцура Т.А.

за участю:

представника позивача - Зоценко З.В.

представника відповідача - Кобзій Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби та Малого приватного підприємства «ОЛВІ» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2012р. по справі № 2а-1670/6688/12

за позовом Малого приватного підприємства «ОЛВІ»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Мале приватне підприємство «ОЛВІ», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби від 31.05.12 р. № 0008932301/731 про збільшення зобов'язань по податку на прибуток в сумі 4684,0 грн. та № 0008982301/730 збільшення зобов'язань по ПДВ в сумі 4073,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1018,0 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.12 р. по справі № 2а-1670/6688/12 позов був задоволений частково: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби № 0008932301/731 від 31.05.12 р. У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішення в частині відмови у задоволенні позову і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.12 р. по справі № 2а-1670/6688/12 в частині задоволення вимог Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби щодо донарахування Малому приватному підприємству "ОЛВІ" ПДВ в сумі 4073,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 1018,0 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0008982301/730 від 31.05.12 р. і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач не погодився з судовим рішення в частині задоволення позову і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.12 р. по справі № 2а-1670/6688/12 в цій частині і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, де наполягає на безпідставності викладених в ній доводів.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «ОЛВІ».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційних скарг, заперечення позивача на апеляційну скаргу відповідача та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги Малого приватного підприємства «ОЛВІ» та Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 1217/23-209/21057760 від 15.05.12 р. (а.с. 14-22) позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань взаємовідносин з ПП «Електросервіс Бровари» (код ЄДРПОУ 34360948) за період з 01.07.11 р. по 30.09.11 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 14.1.27, п. 14.1.36 ст. 14, п. 135.1, п. 135.5 ст. 135, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 ПК України, які призвели до заниження податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 р. в розмірі 4684,0 грн.; п. 198.1 ст. 198 ПК України, які спричинили заниження ПДВ за липень 2011 р. на суму 4073,0 грн.

Дані висновки про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на отриманій від Броварської ОДПІ інформації про те, що ПП «Електросервіс Бровари» в липні 2011 р. оподатковуваних операцій не проводив, має ознаки «фіктивності», оскільки громадяни, які значаться керівниками підприємства, про його існування не знають, документів по господарським операціям не підписували, угод не укладали. Крім того, дане підприємство за місцем реєстрації не знаходиться, не має жодних можливостей на виконання господарських зобов'язань, що свідчить про відсутність реальних поставок товарів, в т.ч. на користь позивача по даній справі.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції навів зміст ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, абз. "е" п. 201.1 ст. 201 ПК України та дослідив договір № 43-Т від 06.06.11 р. (а.с. 65), укладений позивачем з ПП «Електросервіс Бровари», предметом якого є поставка товару відповідно заявки покупця, номенклатура, кількість, ціна окремих видів якого визначається у специфікаціях. Якість та комплектність товару повинні відповідати ГОСТу та ТУ на відповідний вид товару. При цьому якість товару підтверджується паспортом заводу-виробника. Загальна вартість товару за договором узгоджена в сумі 500000,0 грн.

Як вказано в судовому рішенні, за твердженнями позивача у липні 2011 р. він придбав у ПП «Електросервіс Бровари» двері металеві в кількості 6 шт. загальною вартістю 24439,0 грн., в т.ч. ПДВ - 4073,17 грн., який віднесений до податкового кредиту. При цьому понесені витрати не були враховані до валових витрат липня 2011 р. і не вплинули на визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток у ІІІ кварталі 2011 р.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції з ПП «Електросервіс Бровари» позивачем до матеріалів справи були надані копії податкової накладної № 598 від 29.07.11 р. (а.с. 68), видаткової накладної № Б-598 від 29.07.11 р. (а.с. 66), ТТН № 156492 від 29.07.11 р. (а.с. 67), відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (а.с. 70), акт списання № О-018 від 29.07.11 р. (а.с. 71).

Проте, як зазначив суд першої інстанції, в досліджених ним вище перелічених документах виявлені розбіжності у номенклатурі поставлених товарів, зазначеній у видатковій накладній № Б-598 від 29.07.11 р. та ТТН № 156492 від 29.07.11 р. (двері металеві кількістю 6 шт. загальною вартістю 24439,0 грн.), у порівнянні з номенклатурою товарів, вказаній у податковій накладній № 598 від 29.07.11 р. (двері металеві в кількості 6 шт. загальною вартістю 15250,02 грн. та грати металеві кількістю 0,393 т, вартістю 13017,3 грн. за тону).

Оскільки пояснень про причини виявлених розбіжностей у накладних представник позивача не надав, суд першої інстанції дійшов висновку про заповнення податкової накладної № 598 від 29.07.11 р. із порушенням вимог абз. «е» п. 201.1 ст. 201 ПК України, що унеможливлює включення її при обрахуванні податкового кредиту за липень 2011 р.

В обґрунтування висновків судового рішення в частині відмови у задоволенні позову суд першої інстанції також вказав на порушення позивачем вимог п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704, при оформленні видаткової накладної № Б-598 від 29.07.11 р., оскільки в ній не зазначені посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (а.с. 66), та п. 11.9 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97 р., що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 р. за №128/2568, при оформленні ТТН № 156492 від 29.07.11 р., оскільки в ній не зазначений час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження, не конкретизовано місце навантаження та розвантаження вантажу. А тому вказані видаткова та ТТ накладні не відповідають вимогам первинних документів бухгалтерського обліку, визначених в ст. 1 та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, суд першої інстанції вказав на те, що позивачем не надано до матеріалів справи заявки на придбання товарів та специфікації, де б узгоджувалися номенклатура, ціна товару, тобто суттєві умови договору купівлі-продажу, а тому дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних первинних документів, які є обов`язковими для підтвердження реальності здійснення спірної господарської операції, адже для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. В свою чергу, такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів. Відтак МПП «ОЛВІ» безпідставно відобразило у бухгалтерському обліку підприємства господарську операцію з придбання ТМЦ (дверей металевих кількістю 6 шт.) загальною вартістю 24439,00 грн., в т.ч., ПДВ - 4073,17 грн.

В апеляційній скарзі позивач наполягає на тому, що не правильно оцінив здійснені операції, не надав йому можливості приєднати до матеріалів справи витребувані документи, що є підставою вважати судове рішення в частині відмови у задоволенні позову незаконним. До апеляційної скарги позивачем надані копії листа на адресу продавця від 06.06.11 р. з вимогою поставити двері металеві в кількості 6 шт. розміром 2100х1800 мм., специфікацію до договору, де зазначена поставка дверей металевих в кількості 6 шт. за ціною 3394,31 грн. загальною вартістю 24439,0 грн., в т.ч. ПДВ 1073,17 грн., сертифікат відповідності серія ДЗ № 848832 від 17.08.09 р. (дія до 07.10.13 р.), які підтверджують реальність здійсненої поставки.

Колегія суддів вважає доцільним зауважити, що наданий позивачем сертифікат відповідності не підтверджує якість металевих дверей, що були предметом договору та заявки на поставку, оскільки даним сертифікатом підтверджується відповідність продукції: двері (ворота) протипожежні металеві двопільні ДПМ2Г з хвірткою з межею вогнестійкості ЕІ 60, з габаритними розмірами: висота від 2084 мм до 10000 мм, ширина від 2086 мм до 10000 мм, тоді як розмір замовлених дверей - 2100х1800 мм.

Також слід відмітити, що відповідач та суд першої інстанції порушення порядку формування податкового кредиту позивачем пов'язують з тим, що номенклатура поставленого товару, вказана в податковій накладній № 598 від 29.07.11 р., не відповідає фактичній поставці товарів, визначених в інших документах на поставку, оскільки в жодному з них не вказано, що поставляються крім дверей металевих і грати металеві в кількості 0,393 т. Доказів того, що грати металеві були поставлені, оприбутковані та в подальшому використані у господарській діяльності до матеріалів справи не надано. В апеляційній скарзі позивач також не підтверджує факт отримання грат металевих. Також в заявці та документах на поставку вказано, що поставлялися двері металеві вартістю 3394,31 грн., тоді як в податковій накладній зазначена ціна - 2541,67 грн. Таким чином податкова накладна № 598 від 29.07.11 р. була виписана на товар, який не замовлявся, не отримувався та не оплачувався, а тому ці податкова накладна не може враховуватися в розрахунку податкового кредиту, оскільки не відповідає приписам п. 198.2 ст. 198 ПК України.

В постанові суду першої інстанції вказано, що донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4684,0 грн. зумовлено не підтвердженням за результатами перевірки факту придбання товарів саме у ПП «Електросервіс Бровари», а тому відповідач вважає, що оприбутковані товари підприємством отримані безоплатно, у зв'язку з чим їх вартість має враховуватися при визначені сукупного оподатковуваного доходу за ІІІ квартал 2011 р. Дані твердження відповідача суд першої інстанції, з посиланням на положення п. 135.1, п. 135.2 ст. 135 ПК України та ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визнав безпідставними, оскільки позивачем до матеріалів справи не надані належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували здійснення господарської операції з ПП «Електросервіс Бровари», а відповідачем також не представлено жодних доказів, які б підтверджували факт придбання МПП «ОЛВІ» дверей металевих кількістю 6 шт. загальною вартістю 24439,0 грн. у інших суб'єктів господарювання.

Крім того суд першої інстанції зазначив, що сторонами у справі не заперечувалося, що витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток по господарській операції з ПП «Електросервіс Бровари», позивачем у ІІІ кварталі 2011 р. не декларувалися, кошти за придбані товари позивачем ні ПП «Електросервіс Бровари», ні будь-якому іншому суб'єкту господарювання сплачені не були, а тому відповідачем безпідставно здійснено донарахування позивачу зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 4684,0 грн., а тому податкове повідомлення-рішення № 0008932301/731 від 31.05.12 р. підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає доцільним зауважити, що в апеляційній скарзі, з посиланням на дані бухгалтерських рахунків Д-т 631, Д-т 205 та Д-т 644, відповідач наполягає на тому, що придбання дверей металевих вартістю 20365,83 грн. (без ПДВ) було відображено в бухгалтерському обліку, а оскільки відсутні докази отримання цих дверей саме від ПП «Електросервіс Бровари», то слід вважати цей товар отриманим безоплатно. Проте в п. 14.1.13 ст. 14 ПК України визначено, що безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею. В п. 135.5.4 ст. 135 ПК України встановлено, що до інших доходів платника податків включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Оскільки придбання товару передбачало його оплату позивачем, що не заперечувалося відповідачем, то його не можна визнати безоплатно отриманим з тих підстав, що відповідач ставить під сумнів його походження.

В свою чергу слід зазначити, що товари/послуги вважаються безоплатно отриманими і платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості (з урахуванням ПДВ) включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, в разі якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за неоплачені товари/послуги залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності. Оскільки такої події не відбувалося, то у відповідача відсутні підстави вважати товари безоплатно отриманими.

Зважаючи на вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується із загальним висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційних скарг їх не спростували.

Враховуючи те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.12 р. по справі № 2а-1670/6688/12 прийнята без порушень чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби та Малого приватного підприємства «ОЛВІ» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2012р. по справі № 2а-1670/6688/12 - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2012р. по справі № 2а-1670/6688/12 за позовом Малого приватного підприємства «ОЛВІ» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 25.02.2013 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська