Рішення

від 31.07.2009 по справі 28/135

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/135 31.07.09 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс ВВ", м. Київ

до приватного підприємства „Юнік", м. Київ

про стягнення 80 000 грн.

за зустрічним позовом приватного підприємства „Юнік", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс ВВ", м. Київ

про стягнення 46 488,4 грн.

Суддя Копитова О.С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Гавриш А.В., предст. за довіреністю №2 від 06.03.2009 року

від відповідача: Лебедєва О.Б. предст. за довіреністю від 24.04.2009 року,

Лебедєв В.О. директор, паспорт НОМЕР_1 виданий Дарницьким РУГУ МВС України у м. Києві 27.07.1995 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Альянс ВВ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства „Юнік" про стягнення 80 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані неповерненням приватним підприємством „Юнік" 80 000 грн., які були помилково перераховані ТОВ „Альянс ВВ". При цьому позивач посилається на той факт, що між ним та відповідачем жодного договору не укладалось, а кошти помилково були перераховані на підставі рахунку.

В своїх додаткових поясненнях позивач зазначив, що в вересні 2008 року ним було прийнято рішення про розміщення постерів рекламного характеру, в зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача. В процесі переговорів відповідач надіслав на адресу позивача рахунок -фактуру № 147 від 24.09.2008 року, в якому вказав перелік видів робіт та послуг та їх ціну. В подальшому було з'ясовано , що місця в яких розміщені постери не влаштовують позивача, тому враховуючи те, що між сторонами договору про надання послуг не укладалось позивачем було запропоновано повернути кошти, які були сплачені на підставі зазначеного вище рахунку. Однак відповідач коштів не повернув і позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 28.04.2009 року.

У судовому засіданні 28.04.2009 року представник відповідача подав зустрічний позов для розгляду з первісним.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.04.2009 року зустрічний позов прийнято до розгляду з первісним.

Розгляд справи відкладався в судових засіданнях оголошувались перерви.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.06.2009 року за клопотанням сторін продовжено строк розгляду спору.

Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що між сторонами фактично укладено договір №1/09/08-RS на проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях. Приватне підприємство „Юнік" виконувало взяті на себе зобов'язання за цим договором, відтак твердження, що отримані від ТОВ „Альянс ВВ" 80 000 грн. набуті безпідставно є необґрунтованим. Крім того, приватне підприємство „Юнік" посилаючись на п. 6.2.1 Договору №1/09/08-RS просить стягнути з зустрічного відповідача штрафні санкції за відмову від подальшого проведення рекламної компанії в розмірі 46 488,4 грн.

В судовому засіданні 31.07.2009 року оголошено рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2008 року первісний позивач звернувся до первісного відповідача з метою виготовлення та розміщення рекламних матеріалів (постерів).

В процесі переговорів первісний відповідач зробив первісному позивачеві пропозицію укласти договір (оферту) та надав підписаний з його сторони договір №1/09/08-RS на проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях, датований 22.09.2009 року.

Умовами договору №1/09/08-RS передбачено надання первісним відповідачем рекламно-інформаційних послуг. Зокрема, відповідно до п.2.1 Договору №1/09/08-RS виконавець за дорученням замовника проводить рекламні компанії на спеціальних конструкціях у повній відповідності з Контрольними макетами рекламного сюжету.

Згідно з п.2.2 договору №1/09/08-RS замовник своєчасно та у повному обсязі проводить розрахунки з виконавцем згідно з умовами цього Договору та Додатками. Загальна сума по Договору складається з сум за кожним Додатком до Договору (п.4.1 договору №1/09/08-RS).

Пункт 2.3 Договору №1/09/08-RS встановлює, що додатки до даного Договору включають: конкретний сюжет реклами в період його розміщення, вартість рекламної компанії, її терміни, кількість рекламних поверхонь спеціальних конструкцій, їх формат. Додатки до даного Договору підписуються Сторонами та є його невід'ємною частиною.

Відповідно до Додатку №1 до Договору №1/09/08-RS (Акт резервування) первісний відповідач резервує відібрані замовником поверхні спеціальних конструкцій на строк проведення рекламної компанії з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року.

Додатки до Договору №1/09/08-RS, які визначають конкретний сюжет реклами в період його розміщення, вартість рекламної компанії та її терміни, відсутні.

24.09.2009 року первісним відповідачем виставлений рахунок-фактура №147 за розміщення рекламних постерів з жовтня по грудень на суму 187 751,1 грн.

25.09.2008 року згідно платіжного доручення №721 первісний позивач перерахував на користь первісного відповідача 80 000 грн. з призначенням платежу: аванс за розміщення рекламних постерів згідно рахунку №147 від 24.09.2008 року.

27.10.2008 року первісний позивач направив на адресу первісного відповідача лист №20 з вимогою про повернення 80 000 грн., як таких, що були помилково перераховані платіжним дорученням №721 від 25.09.2008 року.

Первісний відповідач отримані за платіжним дорученням №721 від 25.09.2008 року кошти не повернув.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 4 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважаться вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Стаття 639 Цивільного кодексу України визначає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частина 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Стаття 640 Цивільного кодексу України визначає, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною 1 ст. 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Таким чином законодавство України передбачає можливість укладення договору між сторонами без підписання єдиного документа шляхом здійснення певних дій у відповідь на пропозицію (оферту) іншої сторони. При цьому пропозиція (оферта) повинна відповідати вимогам ст. 641 Цивільного кодексу України, зокрема містити істотні умови договору.

Враховуючи вказане вище, суд не погоджується з твердженням первісного відповідача та не розглядає наданий ним первісному позивачеві до підписання договір №1/09/08-RS як пропозицію (оферту), оскільки проект договору №1/09/08-RS не містить всіх істотних умов, які передбачені законодавством України. Зокрема, всупереч вимогам ст. 180 Господарського кодексу України договір №1/09/08-RS не містить ціни договору.

В той же час, текст рахунку №147 від 24.09.2008 року містить мінімальну кількість істотних умов, необхідних для договорів такого виду, передбачених законодавством. В тому числі рахунок №147 від 24.09.2008 року містить предмет договору (вид послуг та перелік і місцезнаходження спеціальних конструкцій), строк договору (період з жовтня по грудень 2008 року) та ціну договору (187 751,1 грн.). Відтак, суд дійшов висновку, що рахунок-фактура №147 від 24.09.2008 року може вважатись пропозицією (офертою) в розумінні ст. 641 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Суд встановив, що первісний позивач вчинив дії, які свідчать про прийняття ним пропозиції первісного відповідача щодо укладення договору, а саме частково оплатив рахунок-фактуру №147 від 24.09.2008 року. Фактично первісним позивачем сплачено 80 000 грн.

Матеріалами справи підтверджується фактичне надання первісним відповідачем первісному позивачеві послуг з розміщення рекламних постерів. Зокрема, первісним відповідачем було укладено договір №831 від 24.09.2008 року на проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях з ТОВ „РТМ-Україна". Згідно з умовами цього договору первісний відповідач замовив та оплатив вартість розміщення п'яти рекламних плакатів первісного позивача. Фактичне виконання сторонами цього договору підтверджується випискою з банківського рахунку первісного відповідача, за якою він сплатив на користь ТОВ „РТМ-Україна" 36 511,5 грн. в якості оплати вартості рекламних послуг за жовтень 2008 року. Також в матеріалах справи наявний підписаний первісним відповідачем та ТОВ „РТМ-Україна" Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №РТ-0002684 відповідно до якого протягом жовтня 2008 року останнє надало первісному відповідачу послуги з розміщення зовнішньої реклами на суму 36 511,5 грн. Розміщення ТОВ „РТМ-Україна" рекламних матеріалів первісного позивача підтверджується наявними у справі фотозвітами.

Крім того, первісний відповідач уклав з ТОВ „Октагон-Аутдор" договір №02/09/08 від 22.09.2008 року на проведення рекламної компанії. Згідно з умовами цього договору первісний відповідач замовив та оплатив вартість розміщення п'яти рекламних плакатів первісного позивача. Фактичне виконання сторонами цього договору підтверджується підписаним первісним відповідачем та ТОВ „Октагон-Аутдор" Актом виконаних робіт від 30.11.2008 року, відповідно до якого останнє надало первісному відповідачу послуги з розміщення зовнішньої реклами на суму 36 150 грн. Розміщення ТОВ „Октагон-Аутдор" рекламних матеріалів первісного позивача підтверджується наявними у справі фотозвітами.

Судом встановлено, що рекламні матеріали, які розміщувались первісним відповідачем, відповідають оригіналу-макету банера, замовленого первісним позивачем у ТОВ „Медіа-Макс" відповідно до умов договору №М-05\12\05 від 05.12.2005 року.

Крім того, як убачається з матеріалів справи первісним відповідачем для проведення рекламної компанії було замовлено друк постерів у ТОВ «Ел Нет»та сплачено їх вартість. Згідно рахунку-фактури № СФ-0000378 від 25.09.2008 року первісним відповідачем замовлено постери 4*8 та 5*12 з сюжетом «будинок на П. Григоренка, 23 (Мегаполіс ДКС) в кількості 10 штук. Зазначені постери відповідають за кількістю та розміром постерам, що зазначені в рахунку-фактурі № 147 від 24.09.2008 року.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд вважає, що наявні матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між сторонами цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов'язань щодо надання первісному позивачеві рекламних послуг, та щодо оплати первісним позивачем вартості цих послуг.

Таким чином сторонами фактично було укладено договір про надання рекламних послуг в спрощений спосіб.

Стаття 901 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Факт надання первісним відповідачем рекламних послуг первісному позивачеві матеріалами справи підтверджений.

Наявні матеріали справи свідчать, що протягом жовтня 2008 року первісним відповідачем було розміщено рекламні матеріали первісного позивача на 5-ти спеціальних конструкціях на автомагістралі Київ-Бориспіль. Відповідно до рахунку-фактури №147 від 24.09.2008 року загальна місячна вартість розміщення рекламних матеріалів на відповідних спеціальних конструкціях ( без ПДВ) складає 34 350 грн.

Також, матеріали справи свідчать, що протягом жовтня-листопада 2008 року первісним відповідачем розміщено рекламні матеріали первісного позивача на одній спеціальній конструкції біля м. Харківська. Відповідно до рахунку-фактури №147 від 24.09.2008 року загальна вартість розміщення рекламних матеріалів на вказаній спеціальній конструкції ( без ПДВ) складає 49 470 грн.

Також встановлений факт виготовлення постерів для їх розміщення на спеціальних конструкціях, що згідно рахунку - фактури №147 від 24.09.2008 року складає (без ПДВ) 3290 грн.

Відтак, суд не погоджується с твердженням первісного позивача про безпідставність отримання первісним відповідачем коштів згідно платіжного доручення №721 від 25.09.2008 року. Вимоги первісного позову про стягнення з первісного відповідача 80 000 грн. задоволенню не підлягають.

В той же час, суд вказує на помилковість застосування первісним відповідачем до його правовідносин з первісним позивачем положень п.6.2.1 Договору №1/09/08-RS з огляду на наступне.

Частина 8 ст. 181 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, ціну. Отже, ціна є істотною умовою господарського договору, а за її відсутності договір є неукладеним (Лист Вищого господарського суду України, від 07.04.2008, № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

Договір №1/09/08-RS не було підписано сторонами. Більше того, як було встановлено вище, договір №1/09/08-RS не може вважатись пропозицією про укладення договору (офертою) оскільки всупереч вимогам ст. 641 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України він не містить пропонованої ціни договору. Жодних підписаних між сторонами додатків до Договору в яких встановлювалась ціна договору матеріали справи не містять. Не надано первісним відповідачем будь-яких інших доказів на підтвердження факту такого узгодження, рахунок -фактура № 147 від 24.09.2008 року не містить посилань на Договір №1/09/08-RS. Таким чином, положення договору №1/09/08-RS, у тому числі ті, що регулюють порядок застосування штрафних санкцій, не можуть бути застосовані до правовідносин сторін спору.

Відтак, вимоги зустрічного позову про стягнення з первісного позивача 46 488,4 грн. штрафних санкцій задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати сторін по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову відмовити повністю .

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України .

Суддя О.С. Копитова