Ухвала

від 04.03.2013 по справі 5017/979/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"04" березня 2013 р.Справа № 5017/979/2012

Заявник: Відділ державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області

За позовом Дунайського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Ізмаїлзовніштур"

про розірвання договору, витребування майна та стягнення

СуддяПогребна К.Ф.

Представники:

від заявника:не з'явився.

від прокуратури: не з'явився.

від позивача ( Міністерства інфраструктури України ): Ляхович М.П. - довіреність;

від позивача (ПрАТ „Українське Дунайське пароплавство"): Гостинський П.В. - довіреність;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: розглядається заява в порядку ст. 121 ГПК України

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.06.2012р. по справі №5017/979/2012 позовні вимоги Дунайського транспортного прокурора про розірвання договору оренди окремого індивідуально визначеного майна №031/7-1 від 28.07.2011р.; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Ізмаїлзовніштур" повернути Приватному акціонерному товариству „Українське Дунайське пароплавство" індивідуально визначене майно -рухоме майно б/в „Судноремонтник" згідно переліку, наведеному у додатку №1 до договору та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ізмаїлзовніштур" заборгованостіпо орендній платі, задоволені в повному обсязі.

На виконання вищезазначеного рішення 03.07.2012р. господарським судом Одеської області були видані відповідні накази.

Заявник: Відділ державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області звернувся до суду з заявою в порядку ст. 121 ГПК України про заміну способу та порядку виконання рішення суду від 12.06.2012р. по справі №5017/979/2012

Ухвалою суду від 20.02.2013р. заява Відділу державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області була призначена до розгляду в засіданні суду.

Заявник в своїй заяві просив суд розгляд заяви про зміну способу та порядку виконання рішення по справі №5017/979/2012 розглядати без участі державного виконавця чи представника підпорядкованого відділу державної виконавчої служби.

Представник Міністерства інфраструктури України та Приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство" повністю заперечувли проти задоволення заяви Відділу державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 12.06.2012р. оскільки заявником не було доведено наявності підстав для зміни способу та порядку виконання названого судового рішення.

Розглянувши заяву Відділу державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 12.06.2012р. по справі № 5017/979/2012, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, видані господарським судом накази від 03.07.2012р. на примусове виконання рішення суду від 12.06.2012р. по даній справі були пред'явлені стягувачем до органів державної виконавчої служби. Державним виконавцем було відкрито виконавче провадження та винесена Постанова №ВП33444228 від 19.07.2012р., якою зобов'язано боржника - товариство з обмеженою відповідальністю „Ізмаїлзовніштур" добровільно повернути у строк до 26.07.2012р. індивідуально визначене майно, рухоме майно бази відпочинку „Судноремонтник" ПрАТ „УДП", згідно переліку зазначеному в рішенні суду.

Боржником вимоги виконавчого документу не були виконані, відповідне індивідуально визначене майно - рухоме майно б/в „Судоремонтник", а саме 148 найменувань на ПрАТ „УДП" не було повернуто.

Проте 08.08.2012р. боржник подав до відділу ДВС заяву від 07.08.2012р. у якій повідомляє, що виконати рішення суду від 12.06.2012р. в повному обсязі не можливо, у зв'язку з із неможливістю встановити наявність на б/в „Судоремонтник" частини зазначеного у рішенні суду майна за відповідними інвентарними номерами, його місцезнаходження ТОВ „Ізмаїлзовніштур" також невідоме. Одночасно боржник висловив готовність компенсувати вартість майна, та клопотав про звернення до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення у справі №5017/979/2012 шляхом стягнення вартості мана.

07.09.2012р. державним виконавцем було здійснено виїзд за адресою б/в „Судоремонтник" у с. Приморське Кілійського району Одеської області та встановлено, що на б/в „Судоремонтник" є у наявності та можливо ідентифікувати із зазначеного у рішенні суду майна лише 20 найменувань мані за вказаними інвентарними номерами, а інше зазначене у рішенні суду майно у кількості 128 найменувань за інвентарними номерами виявлено не було.

З вищезазначених підстав 07.02.2012р. було вилучено у боржника рухоме майно б/в „Судоремонтник" у кількості 20 найменувань та передано, повернуто стягувачу, про що був складений Акт державного виконавця від 07.09.2012р. Додаток 1 до цього Акту.

Інше майно у кількості 128 найменувань за інвентарними номерами виявлено не було та не було повернуто сягувачу про що було складено Акт державного виконавця від 07.09.2012р. та Додаток 2 до цього Акту.

З підстав вищевикладених Відділу державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області 08.10.2012р. звернувся до господарського суду Одеської області з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду по справі №5017/979/2012.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.10.2012р. в задоволені заяви Відділу державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 12.06.2012р. було відмовлено.

Заявник вказує що в наступному 19.11.2012р. ТОВ „Ізмаїлзовніштур" ідентифікувало рухоме майно на б/в „Судоремонтник" та додатково повернуло ПрАТ „УДП" рухоме майно бази відпочинку „Судоремонтник" у кількості виявленого 113 найменувань.

Залишок майна у кількості 15 найменувань, згідно наказу №5017/979/2012 від 03.07.2012, повернуто ПрАТ „УДП" не було.

19.11.2012р. державним виконавцем було опитано представника боржника про можливе місце знаходження не повернутого майна, на що представник боржника повідомив, що йому не відоме місцезнаходження відсутнього 15 найменувань майна, що підтверджується актом державного виконавця від 19.11.2012р.

Крім того, 19.11.2012р. державним виконавцем із представниками сторін та двома понятими було візуально оглянуто усі приміщення б/в „Судоремонтник", неповернуте майно у кількості 15 найменувань виявлено не було, про що було складений відповідний акт.

Заявник вказує, що при таких обставинах державний виконавець відділу ДВС вважає, що подальше провадження виконавчих дій, на вказаній стадії, ускладнено та існує перешкоди у його виконанні, тому просить суд винести ухвалу про зміну способу і порядку виконання наказу від 03.07.2012 про примусове виконання рішення суду від 12.06.2012р., шляхом стягнення з боржника на користь стягувача вартість відсутнього майна 15 найменувань, яке не було повернуто в сумі 5385грн.

Згідно ст. 115 ГПК України рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження"

В силу приписів ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Аналогічні за своїм змістом положення, якими встановлені права органів державної виконавчої служби на звернення до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення, містить і стаття 36 Закону України „Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (зі змінами та доповненями), відповідно до якої за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Пунктом 7.1.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р. № 9 постанови визначено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном.

В п. 7.2 цієї ж постанови зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Пунктом 10 постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003року №14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", визначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин , що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, тощо).

Таким чином, в основу судового акту про зміну способу та порядку виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, для застосування передбачених вищевказаною нормою права заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності конкретні обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі встановленим господарським судом способом.

В силу вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали заяви врахувавши матеріальний інтерес сторін їх фінансовий стан, ступень вини відповідача по справі, господарський суд дійшов висновку про відсутність винятковості обставин для задоволення заяви Відділу державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 12.06.2012р.

Керуючись ст.ст. 33 - 34, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 12.06.2012р. по справі № 5017/979/2012 Відділу державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області -відмовити.

Відповідно до ст. 106 ГПК України ухвали про відстрочку, розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання підлягають оскарженню в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Погребна К.Ф.