Постанова

від 12.03.2013 по справі 5016/2549/2012(16/104)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р.Справа № 5016/2549/2012(16/104) Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А. ,

Суддів: Головей В.М. та Шевченко В. В.,

при секретарях судового засідання - Селивестровій М.В.

за участю представників:

КП Миколаївської міської ради "Миколаївська ритуальна служба" - не з'явився,

ТОВ "Садовий центр "Перемога" - Лушников В.П. (за дорученням),

Миколаївської міської ради - Цеховський І.А. (за дорученням)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Миколаївська ритуальна служба" на рішення господарського суду Миколаївської області від 29.01.2013 р. у справі № 5016/2549/2012(16/104)

за позовом Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Миколаївська ритуальна служба" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Садовий центр "Перемога"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Миколаївської міської ради

про розірвання договору оренди,

ВСТАНОВИЛА:

14.11.2012. року (Вх. № 23020/2012) Комунальне підприємство Миколаївської міської ради "Миколаївська ритуальна служба" (далі позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Садовий центр "Перемога" (далі відповідач) про розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого та іншого) майна укладеного 20.08.2008 року (далі договір), між комунальним підприємством „Миколаївський комбінат комунальних підприємств" та ТОВ "Цунами-ЮГ", посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ставничою І.О. за реєстраційним № 2786 та зобов'язання Відповідача повернути майно, отримане за вищезазначеним договором оренди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем не виконуються належним чином зобов'язання передбачені умовами укладеного сторонами договору, а саме: передбачений п.п. 5.3, 5.4 договору оренди поточний та капітальний ремонт не здійснюється; не застраховане орендоване майно на користь позивача в порушення п. 5.5.1 Договору; об'єкт оренди в порушення п. 5.6 Договору використовується без оформлення права на користування земельною ділянкою. Всі перелічені порушення умов договору свідчать, що Відповідач своїми діями створює загрозу пошкодження або знищення об'єкту оренди, а тому позбавляє Позивача в майбутньому розраховувати на повернення об'єкту оренди в належному стані. (а.с. 2-4)

В якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, позивач зазначив у позові Миколаївську міську раду .

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.11.2012р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження (а.с. 1).

15.01.2013 року не погоджуючись з вимогами викладеними в позовній заяві, відповідачем до місцевого господарського суду надано відзив, в якому останній зазначив, що по-перше позивачем на момент подання позову не направлялось жодних пропозицій відповідачу стосовно розірвання договору, тобто відсутні докази, що на момент звернення до суду між сторонами виник спір, який не був врегульований сторонами, а тому виникли підстави вирішити цей спір в судовому порядку, по-друге відповідач звертався до страхової компанії з пропозицією укласти договір страхування цього майна, але зважаючи на вартість цього майна, його розташування та його вік страховики не погодились його страхувати, окрім цього, „акт обстеження" та „інвентаризаційний опис основних засобів" не можуть вважатись допустимими доказами обставин на які посилається позивач, оскільки були складені без відома та присутності представників орендаря, тому взагалі невідомо яке майно оглядали члени комісії (які є до речі робітниками позивача та третьої особи), по-третє позивач не надав доказів, які б свідчили, що позивач звертався у відповідності до частини 2 ст. 530 ЦК України до відповідача з вимогою здійснити капітальний ремонт будівлі контори, по-четверте відповідач зазначив, що він своєчасно та в повному обсязі сплачував встановлену договором орендну плату, по - п'яте право саме користування земельною ділянкою виникло у відповідача в результаті укладання з позивачем договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна на підставі Закону.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.01.2013 р. (повний текст якого підписано суддею Фроловим В.Д. 30.01.2013 р.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого суду вмотивовано тим, що позивачем не доведено порушення відповідачем його цивільних прав по заявленому позову, оскільки не доведено порушення істотних умов договору оренди саме відповідачем, а також відсутність фактів та доказів які б доводили необхідність розірвання договору судом. Крім того, відповідачем для забезпечення діяльності пляжу "Стрілка" були закуплені товарно-матеріальні цінності на загальну суму 169823 грн. 39 коп., на підтвердження чого Відповідачем надано суду документи, а саме: накладні № 12 від 20.05.2005 р., № 7 від 10.06.2005 р., № 17 від 05.05.2005 р., № 1224 від 28.04.2004 р., № 29 від 13.07.2005 р., № РН-0000001 від 06.05.2005 р., № 83 від 13.07.2005 р., а також відповідачем було здійснено ремонт асфальтних доріжок згідно акту за травень 2005 р., завезено річний пісок та оплачено транспортні послуги за його перевезення (а.с. 106-109).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити .

Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення прийнято внаслідок неповного з'ясування усіх обставин справи та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Крім цього скаржник зазначив, що: по -перше, суд першої інстанції порушив норми ст. 84 ГПК України, надав невірну оцінку акту обстеження від 05.09.2012р., по-друге він не погоджується з висновками суду, стосовно того, що відповідач не мав змоги застрахувати орендоване майно, оскільки за даними балансового обліку позивача орендоване майно має залишкову вартість 7785,48 грн., по-третє не згоден з посилання місцевого господарського суду на те, що відсутні підстав для розірвання договору згідно ст. 783 ЦК України. Скаржник також вважає помилковим посиланням суду на норми ст. 796 ЦК України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 року зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.03.2013 року о 12:00 год., про що усі учасники згідно приписів ст. 98 ГПК України були своєчасно та належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 року визначено процесуальний статус Миколаївської міської ради і її залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

У письмовому відзиві на скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Скаржник в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи , клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, про причини свого нез'явлення суд не повідомив.

Враховуючи вказані обставини, а також думку інших учасників процесу, колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за відсутністю скаржника.

Представник третьої особи в усних поясненнях наданих суду підтримав апеляційну скаргу позивач і просив її задовольнити.

Представник відповідача просив залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення учасників процесу, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне .

З матеріалів справи вбачається, і ці обставини встановлені місцевим судом, що між територіальною громадою м. Миколаєва, в особі Миколаївської міської ради в особі комунального підприємства „Миколаївський комбінат комунальних підприємств", назву якого змінено на Комунальне підприємство Миколаївської міської ради "Миколаївська ритуальна служба" (за договором орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цунами-Юг," назву якого змінено на ТОВ „Садовий центр "Перемога" (за договором орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності від 08.08.2005 р. (далі Договір), посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ставничою І.О., за реєстраційним номером 2786.

Згідно п.1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно (далі майно) нежитловий об'єкт (пляж "Стрілка"), що знаходиться на за адресою: проспект Героїв Сталінграду, 2/2, м. Миколаїв, що знаходиться на балансі комунального підприємства „Миколаївський комбінат комунальних підприємств". В цілому нежитловий об'єкт складається з: літ. А - цегляна будівля контори, загальною площею 52,6; літ. Б - дерев'яна побутова будівля; літ. В- дерев'яна роздягальня; літ. Г - обш. навіс, літ. Д, Є, Ж - дерев'яні сараї, 2, 3,4 - огорожі, 1- покриття.

Умовами договору також передбачено, що майно передається орендодавцем орендарю згідно акту приймання передачі і що орендар зобов'язується використовувати майно за призначенням, забезпечувати його збереження та запобігати його пошкодженню, здійснювати поточний та капітальний ремонт майна , протягом тижня застрахувати його не менше ніж балансову вартість в порядку визначеному законодавством та у місячний термін з дня вступу в користування подати заяву до міської ради для оформлення правових документів на землю. (пункти 2.1.,2.8,5.1,5.4.,5.5.1.,5.6. договору).

Позивач надав суду складений його комісією в односторонньому порядку, тобто без участі відповідача, акт обстеження від 05.09.2012р. в якому зазначено, що на території пляжу «Стрілка» є: контора пляжу із цегли, із залізними дверима, трьома заґратованими вікнами, дахом шиферним з дірками; дерев'яна споруда синього кольору, з однією згорілою стіною, без дверей; два дерев'яних сараї; металевий сарай без дверей; огорожі, 24 секції навколо контори та дерев'яної споруди. Дерев'яна роздягальня, обшивальний навіс, покриття - відсутні.(а.с.12).

Слід зазначити, що позивач у порушення приписів ст. 33 ГПК України не надав суду доказів того, що він повідомляв відповідача про проведення цієї перевірки і пропонував йому прийняти в неї участь і останній відмовився від участі у перевірки, а відтак цей акт не можна вважати належним доказом якій засвідчує вказані в ньому факти.

Водночас з наявного в матеріалах справи акту приймання передачі основних засобів, який є невід'ємною частиною цього Договору, вбачається, що на виконання умов договору орендодавець передав а орендар прийняв у користування будівлю контори балансовою вартістю 14068,64 грн. та побутову будівлю балансовою вартістю 5327,77 грн. (а.с. 56).

Вказані обставини безумовно свідчать, що орендодавець де-юре , передав, а орендар прийняв у користування ні всі зазначені в договорі об'єкти, а лише два які зазначені у вказаному акті, а відтак посилання позивача на решту зазначених в договорі об'єктів не може прийматись до уваги, оскільки відповідач не приймав їх у користування.

Позивач просить розірвати цей Договір посилаючись на те, відповідачем не виконуються належним чином зобов'язання передбачені умовами Договору, а саме: передбачений п.5.4. поточний та капітальний ремонт не здійснюється; не застраховане орендоване майно на користь позивача в порушення п. 5.5.1 Договору; об'єкт оренди в порушення п. 5.6 Договору використовується без оформлення права на користування земельною ділянкою.

Всі перелічені порушення умов договору на думку позивача свідчать, що відповідач своїми діями створює загрозу пошкодження або знищення об'єкту оренди, що позбавляє позивача в майбутньому розраховувати на повернення об'єкту оренди в належному стані.

Проте які вірно встановив місцевий суд строки проведення поточного та капітального ремонту майна в договорі не визначили.

Позивач у порушення приписів ст.33 ГПК України не надав ні місцевому суду ні суду апеляційної інстанції будь-яких належних доказів того, що він звертався до відповідача з вимогами здійснити таки ремонти (тобто виконати умови договору), а той відмовився від здійснення цих дій, тобто відмовився від виконання умов договору.

Слід зазначити, що матеріали справи свідчать, що відповідач звертався до позивача з заявою про надання дозволу на проведення ремонту , тобто намагався виконати умови договору однак той відмовив йому в цьому (а.с.86).

За таких обставин і враховуючи той факт що умовами договору не встановлені строки проведення вищезазначених ремонтів нездійснення відповідачем вказаних ремонтів не може бути підставою для розірвання договору.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що місцевий суд пославшись на ст.783 ЦК України, обґрунтовано відмовив в розірванні договору оскільки позивачем не доведено належними доказами порушення відповідачем зобов'язань по проведенню капітального ремонту, а також недбалість поведінки, що створює загрозу пошкодження речі, погіршення якої сталося внаслідок нормального зносу.

Матеріали справи, а саме Інвентаризаційний опис основних засобів Позивача від 20 липня 2012р. також свідчить, що на його балансі рахується лише пляжі-будівля контори «Стрілка» за № 100010313, та дім-битовка за №10010315, залишкова вартість яких у сумі становить 7785 грн. 48 коп. Технічний стан інших нежитлових приміщень перевірявся комісією Позивача згідно Договору оренди, а не балансових даних Позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду що позивачем не доведено яким чином і яке майно відповідач повинен був застрахувати відповідно до п.5.5.1 Договору, згідно якого орендарю слід було застрахувати майно не менше ніж його вартість на користь орендодавця на весь термін дії договору - до 08 серпня 2054р.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до юридичної особи яка займається страхуванням майна заявою про страхування однак йому було відмовлено(а.с.87).

Посилання скаржника на те що не з'ясовано правовий статус особи до якої звертався відповідач щодо страхування майна не може прийматись до уваги, оскільки, по-перше зі змісту листа цієї юридичної особи та наявної на неї печатки вбачається, що вона займається страхуванням майна, а, по-друге, позивач не довів що ця особа не має право займатись страхуванням майна.

Посилання позивача на невиконання відповідачем вимог п. 5.6 Договору, нездійснення належного оформлення права користування земельною ділянкою на переконання колегії суддів обґрунтовано не прийнято місцевим судом до уваги з огляду на таке.

Згідно ст.796 ЦК України, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Враховуючи викладене місцевий суд дійшов правильного висновку, що право користування земельною ділянкою виникло у відповідача в результаті укладення з позивачем договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна на підставі Закону.

Оцінюючи доводи скаржника щодо неправильності застосування місцевим судом норм матеріального права та зроблених ним (судом) висновків колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи вищевикладені обставини колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позивач не довів порушення відповідачем істотних умов договору оренди і розміру завданої цим шкоди а також того, на що-саме розраховував позивач через 49 років, укладаючи договір оренди майна із значним зносом.

Водночас з матеріалів справи вбачається, і ці обставини також дослідив місцевий суд, що відповідач регулярно сплачував орендну плату, тобто позивач отримував те на що розраховував при укладенні договору. Крім того для забезпечення діяльності пляжу «Стрілка» відповідач закупив товарно-матеріальні цінності на загальну суму 169823 грн. 39 коп. та здійснив ремонт асфальтних доріжок згідно акту за травень 2005 р., а також завіз річний пісок , тобто належним чином виконував умови договору.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 22.03.2012 р. Про судове рішення" рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються, чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На думку судової колегії місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для задоволення його скарги, скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 29.01.2013 р. у справі № 5016/2549/2012(16/104) залишити без змін , а апеляційну скаргу Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Миколаївська ритуальна служба" без задоволення .

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13. 03.2013 р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В. М.

Шевченко В. В.