Постанова

від 12.03.2013 по справі 5017/1925/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р.Справа № 5017/1925/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Михайлова М.В., Ярош А.І.

(Склад колегії суддів згідно розпорядження голови суду № 124 від 25.02.2013р. )

При секретарі судового засідання: Станковій І.М.

За участю представників сторін:

від ТОВ „ТОТАЛ УКРАЇНА" - Омельченко Д.В., довіреність № 22/02 від 22.02.2013р.;

від ПП „МТН" - Ротнова Ю.А., довіреність № 1 від 10.01.2012р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „МТН"

на рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2012р.

по справі № 5017/1925/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОТАЛ УКРАЇНА"

до Приватного підприємства „МТН"

про стягнення 533 299, 46 грн.

та за зустрічним позовом Приватного підприємства „МТН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОТАЛ УКРАЇНА"

про визнання недійсним договору

Відповідно до ст.ст.4 4 , 81 1 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.01.2013р. було оголошено відкладення розгляду справи до 05.02.2013р., в судовому засіданні 05.02.2013р. оголошено відкладення до 26.02.2013р.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 26.02.2013р. оголошувалась перерва до 12.03.2013р

Встановила:

У червні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОТАЛ УКРАЇНА" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "МТН" про стягнення заборгованості у розмірі 533 299, 46 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 217 189,38 грн.; пені у розмірі 41 496,13 грн. та 100% річних у розмірі 274 613,95 грн.

Позов обґрунтований тим, що ПП "МТН" були порушені зобов'язання за договором поставки №37.UA від 28.04.2011р. в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

У вересні 2012 року ПП "МТН" звернулось до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до ТОВ "ТОТАЛ УКРАЇНА" про визнання недійсним договору поставки №37.UA від 28.04.2011р., укладеного між сторонами.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.09.2012р. було прийнято для спільного розгляду з первісним позовом ТОВ "ТОТАЛ УКРАЇНА" до ПП "МТН" про стягнення 533 299, 46 грн. зустрічний позов ПП "МТН" до ТОВ "ТОТАЛ УКРАЇНА" про визнання недійсним договору поставки.

21.09.2012р. ПП "МТН" звернулось до суду із заявою про зменшення позовних вимог за зустрічним позовом про визнання недійсним договору поставки №37.UA від 28.04.2011р., в якій позивач за зустрічним позовом просив суд визнати недійсним п.2 ст.6 договору поставки №37.UA від 28.04.2011р., укладеного між ТОВ "ТОТАЛ УКРАЇНА" та ПП "МТН".

З матеріалів справи вбачається, що позивач за первісним позовом ТОВ "ТОТАЛ УКРАЇНА", неодноразово уточнював свої вимоги, та в останнє просив суд стягнути з відповідача на його користь 207 000 грн. заборгованості, пеню у розмірі 48 049,51 грн., 100% річних 313 954, 94 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.11.2012р . (суддя Степанова Л.В.) позов ТОВ "ТОТАЛ УКРАЇНА" задоволено; стягнуто з ПП "МТН" на користь ТОВ "ТОТАЛ УКРАЇНА" заборгованість у розмірі 207 000 грн., пеню у розмірі 48 049,51 грн.; 100% річних у сумі 313 954,94 грн., судовий збір у розмірі 11 380,09 грн. У задоволенні зустрічного позову ПП "МТН" відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем за первісним позовом ПП "МТН" в порушенні приписів ст.ст. 626, 627 ЦК України не були виконані вимоги договору поставки №37.UA від 28.04.2011р. стосовно оплати за отриманий товар, а позовні вимоги ПП "МТН" до ТОВ "ТОТАЛ УКРАЇНА" щодо визнання недійсним п. 2 ст. 6 договору поставки є необґрунтованим, оскільки зазначений договір укладений у відповідності до норм чинного законодавства.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Приватне підприємство "МТН" звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2012р. по справі №5017/1925/2012 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову повністю; зустрічний позов ПП „МТН" задовольнити, визнати недійсним п.2 ст. 6 Договору поставки №37.UA від 28.04.2011р., укладеного між ТОВ „ТОТАЛ УКРАЇНА" та ПП „МТН" в частині стягнення 100% річних; судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.

Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції не були дослідженні всі фактичні обставини справи, які суттєве значення мали для вирішення спору. В порушення ст. 627 ЦК України не надано оцінки неспіврозмірності розміру річних сумі, визначеному у договорі.

Крім того, в обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом не взято до уваги той факт, що п.2 ст. 6 Договору поставки №37.UA від 28.04.2011р. суперечить нормам чинного законодавства, зокрема ст.ст. 3, 6, 13, 529, 627 ЦК України, а також принципам добросовісності, розумності та справедливості. Більш детальніше доводи вказані у скарзі.

В судовому засіданні апелянт після уточнення своїх вимог просить задовольнити зустрічний позов та скасувати рішення в частині стягнення 100 % річних.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2011року між ТОВ "ТОТАЛ УКРАЇНА" (Продавець) та ПП "МТН" (Покупець) був укладений договір поставки № 37.UA., за умовами якого продавець зобов'язується поставити покупцю у встановлені строки товари, визначені нижче, а Покупець зобов'язується прийняти поставлені товари та сплатити їх вартість належним чином. Товари, які продаються Продавцем Покупцю за цим Договором, їх вид, кількість, а також вартість, умови та строки передачі і оплати визначаються згідно з порядком, що установлений цим Договором та відповідними додатками до нього.

Відповідно до положень ст. 3 договору № 37.UA від 28.04.2011р. порядок приймання-передачі товару, зокрема, встановлено, що товари передаються Покупцеві на умовах DDP на склад Покупця, розташований за адресою м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, 23. Допускається часткова передача Товару. Разом із Товарами Покупцю передаються: товарно-транспортна накладна та видаткова накладна. При прийманні Товарів у встановленому нижче порядку Покупець підписує один екземпляр видаткової накладної та повертає його перевізнику. День передачі товару Покупцеві визначається на підставі видаткових накладних. Днем передачі Товару вважається дата виписки видаткової накладної на Товар. Передача Товарів здійснюється уповноваженим представником Покупця за умови пред'явлення належно оформленої довіреності встановленого зразка та документа, що посвідчує особу. Товари вважаються прийнятими за якістю та кількістю з моменту підписання Покупцем видаткової накладної.

Положеннями ст. 4 договору № 37.UA від 28.04.2011р. встановлено, що крім іншого, що загальна вартість окремої партії Товару вказується в рахунку Продавця. Не пізніше двох (2) днів від дати, коли Продукція була поставлена Покупцю, Постачальник надасть Покупцю попередній рахунок за поставлену продукцію. Попередній рахунок повинен бути сплачений Покупцем протягом 30 днів від дня його виставлення. Сума, зазначена у попередньому рахунку, не є кінцевою сумою зобов'язання щодо сплати вартості поставленої Продукції відповідно до умов цієї Угоди. Попередній рахунок має бути сплачений Покупцем протягом 30 (тридцяти) робочих днів від дня передачі Товару Покупцеві.

Положеннями п. 2 ст. 6 Договору передбачено, що у випадку прострочення Покупцем зобов'язань щодо оплати вартості Товарів, Продавець має право стягнути з Покупця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню в подвійному розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом відповідного періоду, до суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення, а також 100 % річних.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до замовлень покупця № С0000000035 від 12.05.2011р. на суму 204 310,07 грн., № 98 від 22.06.2011р. на суму 558 845,29 грн., № С0000000119 від 15.08.2011р. на суму 17 289,12 грн. та № 197 від 20.09.2011р. на суму 447 787,84 грн., а також на виконання вищенаведених положень договору № 37.UA від 28.04.2011р. позивачем було поставлено товар за видатковою накладною № 85 від 12.05.2011р. на суму 204 310,07 грн., за видатковою накладною № 150 від 25.06.2011р. на суму 554 589,46 грн., за видатковою накладною № 246 від 16.08.2011р. на суму 17 396,28 грн. та за видатковою накладною № 364 від 29.09.2011р. на суму 446 189,38 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Продавцем були виставлені рахунки на оплату поставленої продукції № 106 від 12.05.2011р. на суму 204 310,07 грн., № 177 від 25.06.2011р. на суму 554 589,46 грн., № 278 від 16.08.2011р. на суму 17 396,28 грн., № 365 від 29.09.2011р. на суму 446 189,38 грн.

Відповідач ПП „МТН" розрахувався за поставлений товар частково, на суму 1015485,19 грн., що і підтверджується з відповідними виписками банку.

Відповідно до приписів ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно із положеннями ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до положень ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із приписами ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, заборгованість відповідача ПП „МТН" перед ТОТАЛ УКРАЇНА" складає 207 000 грн.

Зазначена заборгованість підлягає стягненню в примусовому порядку.

Згідно із приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 48 049,0 грн.

Відносно стягнення 100 річних та вирішення зустрічного позову, судова колегія звертає увагу на таке.

Отже, згідно зі ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами за умовами пункту 2 ст. 6 договору поставки № 37.UA від 28.04.2011р. передбачено, що у випадку прострочення Покупцем зобов'язань щодо оплати вартості Товарів, Продавець має право стягнути з Покупця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню в подвійному розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом відповідного періоду, до суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення, а також 100 % річних.

Вказане положення договору суперечить приписам чинного законодавства, в тому числі ст. 627 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що умови договору повинні відповідати вимогам розумності і справедливості.

Отже, відповідно до приписів ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси іншої сторони або третіх осіб, нікчемними визнаються, зокрема, таки умови типових договорів і договорів приєднання, що : виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків, допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкції у разі відмови від його договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що умовами договору поставки № 37.UA від 28.04.2011р. не передбачено будь - яких санкцій за порушення зобов'язань з боку продавця товару , передбачено лише взаємний обов'язок сторін щодо відшкодування збитків та обов'язок покупця щодо сплати пені в подвійному розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом відповідного періоду, до суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення, а також 100 % річних.

Таким чином, зазначений договір не є рівноцінним відносно обов'язків сторін. Проценти за прострочення виконання зобов'язання, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою є формою цивільно - правової відповідальності. Встановлення умовами договору розміру 100% річних фактично змінює умови договору відносно ціни договору у разі невиконання обов'язку з боку покупця.

Згідно із приписами ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що п.п.2 пункту 6 Договору в частині встановлення 100% річних дійсно суперечить приписам чинного законодавства, принципам розумності і справедливості та порушують права відповідача, а відтак вказаний пункт слід визнати недійсним.

Таким чином, твердження апелянта відносно того, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції не в повному обсязі були досліджені всі фактичні обставини справи, які суттєве значення мали для вирішення спору, колегією суддів апеляційної інстанції приймаються до уваги, а тому рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову та стягнення 100% річних скасовується з прийняттям нового рішення у цієї частині. Оскільки позивач просить стягнути з відповідача відсотки річних на підставі частині 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, апеляційний господарський суд вважає за необхідне застосувати до відповідача відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання саме у розмірі 3% річних, як то встановлено вимогами чинного законодавства, та стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 12 418,13 грн..

Відповідно до ст. 49 ГПК України судова колегія призводить розподіл судових витрат та стягує з відповідача на користь позивача 5 351,34 грн., а з позивача на користь відповідача 1 073,0 грн. судового збору пропорційно задоволеним вимогам сторін та 3 139,5 грн. - повернення судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 п.2, 104 п.4 ч.1, ст.105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „МТН" - задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2012р. по справі № 5017/1925/2012 - частково скасувати в частині вирішення зустрічного позову та стягнення 100% річних. В решті рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

"Позов ТОВ „ТОТАЛ УКРАЇНА" задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „МТН" (місцезнаходження: 65058, м. Одеса, вул. Довженко, 9 в; юридична адреса: 65058, м. Одеса, Французький бульвар, будинок 22, корпус 1, нежиле приміщення № 6; р/р 260000131637 в ОАО "БМ-Банк", м. Київ, код банку 380913, код ЄДРПОУ 19215068) на користь ТОВ „ТОТАЛ УКРАЇНА" (поштова адреса: 04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 3; поштова адреса: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 172; п/р 26004304273000 в АТ "Укрсиббанк", відділення № 500, МФО 351005, код ЄДРПОУ 37269229) заборгованість 207 000 грн., пеню 48 049 грн., 3 % річних у сумі 12 418,13 грн., судовий збір 5 351,34 грн. В решті вимог відмовити.

Задовольнити зустрічний позов.

Визнати недійсним підпункт 2 пункту 6 договору поставки № 37.UA від 28.04.2011р., укладеного між ТОВ „ТОТАЛ УКРАЇНА" та ПП „МТН" в частині встановлення 100% річних.

Стягнути з ТОВ „ТОТАЛ УКРАЇНА" (поштова адреса: 04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 3; поштова адреса: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 172; п/р 26004304273000 в АТ "Укрсиббанк", відділення № 500, МФО 351005, код ЄДРПОУ 37269229) на користь ПП „МТН" (місцезнаходження: 65058, м. Одеса, вул. Довженко, 9 в; юридична адреса: 65058, м. Одеса, Французький бульвар, будинок 22, корпус 1, нежиле приміщення № 6; р/р 260000131637 в ОАО "БМ-Банк", м. Київ, код банку 380913, код ЄДРПОУ 19215068) повернення судового збору у сумі 1 073 грн. та 3 139,50 грн. а разом 4 212,50 грн.

Господарському суду Одеської області доручити видати накази.

Постанова відповідно до вимог ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 13.03.2013р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя М.В. Михайлов

Суддя А.І. Ярош