Рішення

від 11.03.2013 по справі 919/79/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2013 року справа № 919/79/13-г

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №919/79/13-г:

за позовом Першого заступника прокурора міста Севастополя

(вул. Л.Павліченко, 1, м.Севастополь, 99011)

в інтересах держави

в особі Севастопольської міської державної адміністрації

(вул. Леніна, 2, м. Севастополь, 99011)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Качинський+"

(вул. Центральна, 22, м.Севастополь, с. Андріївка, 99813,

ідентифікаційний код: 32992942)

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Міністерства аграрної політики та продовольства України

(вул. Хрещатик, 24, м. Київ, 01001)

Регіонального відділення Фонду державного майна України

в АР Крим та м. Севастополі

(пл. Повсталих, 6, м.Севастополь, 99008)

про визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання

повернути земельну ділянку,

за участю учасників судового процесу:

прокурор - не з'явився;

позивач - явку уповноваженого представника не забезпечив;

представника відповідача - Гури С.І., довіреність б/н від 06.01.2013;

третя особа (Міністерство аграрної політики та продовольства України) - явку уповноваженого представника не забезпечила;

третя особа (РВ Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі) - явку уповноваженого представника не забезпечила.

Суть спору: 10.01.2013 перший заступник прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської державної адміністрації (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Качинський+" (далі - відповідач) про визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2009 та зобов'язання повернути земельну ділянку площею 2572, 0415 га, вартістю238 479 621 грн, яка розташована за межами населених пунктів Андріївської сільської ради м. Севастополя за належністю - Севастопольській міський державній адміністрації.

Ухвалою суду від 14.01.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 04.02.2013, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерство аграрної політики та продовольства України та Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі.

Розгляд справи, в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України неодноразово відкладався, чергове судове засідання призначене на 11.03.2013.

Прокурор, позивач та треті особи явку уповноважених представників у судове засідання 11.03.2013 не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про дату та місце судового розгляду повідомлені своєчасно та належним чином.

Оскільки явка у судове засідання учасників судового процесу це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. У зв'язку з наведеним, суд вирішив розглянути дану справу за відсутністю прокурора, представників позивача та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

На підставі статті 85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представника відповідача, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ :

Севастопольська міська державна адміністрація 29.12.2009 уклала з товариством з обмеженою відповідальністю «Качинський+» (далі - ТОВ «Качинський+») договір оренди земельної ділянки площею 2572, 0415 га, який 26.02.2010 зареєстровано у Севастопольський міській філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» під №041088600009 (далі - Договір).

Договір укладено на підставі розпоряджень Севастопольської міської державної адміністрації №921-р від 10.11.2008. та №301-р від 08.04.2009. до 31 грудня 2014 року на строк оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства «Качинський» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (арк.с.16-20).

Прокурор в своєму позові просить суд визнати договір недійсним на підставі частини 3 статті 215 та статті 203 Цивільного кодексу України, як такий що не відповідає вимогам Закону «Про оренду землі» в частині визначення розміру орендної плати.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про неможливість задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до статті 4 Закону «Про оренду землі» (в редакції що діяла на час укладення договору) орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Пунктом 2 частини першої статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцевим державним адміністраціям надано право розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» закріплено, що відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Статтею 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» зазначено, що об'єктами оренди за цим законом є (поза інше) цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою , на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності з 01.01.2013 зазначено: «У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності…»

Відповідно до статті 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» об'єктами управління державної власності (поза інше) є також державне майно, передане в оренду, лізинг, концесію.

Статтею 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» зазначено: «Суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); Національна академія наук України, галузеві академії наук.»

Вищенаведене свідчить про те, що власником цілісного майнового комплексу сільськогосподарського призначення та земельної ділянки під ним, яку орендував ТОВ «Качинський+» за Договором, є держава в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України як суб'єкт управління державною власністю. Севастопольська міська державна адміністрація в даному випадку є орган, який виконує функції щодо законодавчого оформлення відводу земельної ділянки державної власності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за заявленим позовом підлягають захисту інтереси держави у вигляді отримання належної плати за оренду державної земельної ділянки яку надано під орендоване державне майно сільськогосподарського призначення що є сферою діяльності та інтересом Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.

Пунктом 3 Постанови пленуму вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» від 23.03.2012 за № 7 роз'яснено таке: «Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором».

Згідно з вимогами статті 55 Конституції України та статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, в даному випадку прокурор мав право звертатись до господарського суду за захистом оспорюваних або порушених прав позивачів.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, предметом позову не є порушення умов Договору, а сам Договір як такий що не відповідає вимогам законодавства, тобто за таким предметом позову, сторона за Договором Севастопольська міська державна адміністрація може бути лише відповідачем, який уклав Договір в супереч інтересам держави в особі власника майна і земельної ділянки Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Керуючись положеннями статті 6 Конвенції з прав людини щодо права кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», та враховуючи що строк розгляду спору відповідно до вимог статті 69 Господарського процесуального кодексу України сплив, а заміна на належного позивача процесуальним законодавством не передбачена, суд дійшов висновку про необхідність вирішення спору по суті.

Таким чином, суд встановив, що прокурором не доведено наявності порушеного права та інтересів Севастопольської міської державної адміністрації, а тому підстав для задоволення позову немає.

Керуючись статтями 82, 82-1, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити у повному обсязі.

Повне рішення складено 13.03.2013.

Суддя І.А. Харченко

Розсилка рекомендованою кореспонденцією із повідомленням:

1. Прокуратура міста Севастополя

(вул.Л.Павліченко, 1, м.Севастополь, 99011)

2. Севастопольська міська державна адміністрація

(вул. Леніна, 2, м. Севастополь, 99011)

3. ТОВ "Качинський+"

(вул. Центральна, 22, м.Севастополь, с. Андріївка, 99813)

4. Міністерство аграрної політики та продовольства України

(вул. Хрещатик, 24, м. Київ, 01001)

5. Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі (пл. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008)