Постанова

від 23.04.2013 по справі 919/79/13-г

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року Справа № 919/79/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Котлярової О.Л.,

суддів Воронцової Н.В.,

Проценко О.І.,

за участю:

прокурора, Шульга Антон Миколайович, посвідчення № 005749 від 25.09.12, старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

представника відповідача, Гура Сергій Іванович, довіреність № б/н від 06.01.13, Товариство з обмеженою відповідальністю "Качинський+";

представника третьої особи, Кульбачний Ігор Андрійович, довіреність № 13 від 14.01.13, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі;

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 11 березня 2013 року у справі № 919/79/13-г

за позовом Першого заступника прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, м. Севастополь,99011)

в інтесах держави в особі - Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Леніна, 2, м. Севастополь,99011)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Качинський+" (вул. Центральна, 22, с. Андріївка, м. Севастополь, 99813)

3-тя особа Міністерство аграрної політики та продовольства України (вул. Хрещатик, 24,Київ 1,01001)

Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008)

про визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року перший заступник прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської державної адміністрації звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Качинський+" про визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11 березня 2013 року у справі № 919/79/13-г у позові відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись із зазначеним рішенням заступник прокурора міста Севастополя звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з вимогою скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним дослідженням місцевим господарським судом матеріалів справи та порушенням норм матеріального та процесуального права.

Більш детальніше доводи викладені у апеляційній скарзі.

Ухвалою апеляційної інстанції від 29 березня 2013 року скарга Прокурора міста Севастополя була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 23 квітня 2013 року.

19 квітня 2013 року представником відповідача було надано клопотання про доручення до матеріалів копій необхідних документів, які підтверджують правомірність відмови суду першої інстанції у позові прокурора.

Розпорядженням виконуючого обов'язки секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2013 року змінено склад судової колегії, суддю Євдокімова І.В. замінено на суддю Воронцову Н.В., суддю Градову О.Г. замінено на суддю Проценко О.І.

У судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, представник Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі та представник відповідача заперечували.

Прокурор заявив клопотання про відкладення слухання справи, проте, судова колегія відмовила у його задоволенні з наступних підстав.

На думку судової колегії, у матеріалах справи міститься достатньо документів для розгляду справи по суті.

Крім того, справа була призначена до розгляду ухвалою апеляційної інстанції від 29 березня 2013 року на 23 квітня 2013 року, тобто у прокурора був певний час для надання додаткових документів, які б на його погляд були потрібні для розгляду справи по суті.

Представники позивача не з'явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутністю сторін, що не з'явились.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

На підставі розпоряджень Севастопольської міської державної адміністрації №921-р від 10 листопада 2008 року та №301-р від 08 квітня 2009 року товариству з обмеженою відповідальністю "Качинський+", правонаступнику державного підприємства „Радгосп-завод „Качинський", було вирішено передати в оренду земельну ділянку загальною площею 3704, 4219 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (а.с. 16-17)

29 грудня 2009 року між Севастопольською міською державною адміністрацією, на підставі зазначених розпоряджень, було укладено з товариством з обмеженою відповідальністю "Качинський+" договір оренди земельної ділянки площею 2572, 0415 га, з них по угіддям: під ріллею - 827, 6223 га, під виноградниками - 1454,5412 га; під іншими багаторічними 1,2489 га; під пасовищами - 25,8489 га, інші - 262,7801 га., підписаного головою Севастопольської міської державної адміністрації з однієї сторони та директором товариства з обмеженою відповідальністю „Качинський+" та завіреного належним чином. (а.с. 18-20)

26 лютого 2010 року договір зареєстровано у Севастопольський міській філії ДП "Центр Державного земельного кадастру" під №041088600009.

Таким чином, 26 лютого 2010 року зазначений договір набрав чинності, що також передбачено пунктом 42 договору.

Строк дії договору визначений до 31 грудня 2014 року (на строк оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства „Качинський". (п. 5 договору)

На підставі пункту 19 Договору за актом прийому-передачі від 26 лютого 2010 року було здійснено передачу земельної ділянки №8 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2572,0415 га, у тому числі по угіддям: під ріллею - 827, 6223 га, під виноградниками - 1454,5412 га; під іншими багаторічними 1,2489 га; під пасовищами - 25,8489 га, інші - 262,7801 га. (а.с. 21 звор. стор. арк.)

Орендна плата за договором визначена пунктами 6-8 за наступними обставинами.

Оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "Качинський+" - платник фіксованого сільськогосподарського податку, для нього зупинено дію Закону України „Про плату за землю", з урахуванням статті 1 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок" орендна плата за цим договором не нараховується. Таким чином, орендар сплачує фіксований сільськогосподарський податок відповідно до Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок". У разі зміни у вищезазначені Закони або інші законодавчі акти, які регулюють плату (податку) за землю, або переходу орендаря на сплату податку на загальних підставах, орендар зобов'язаний у строк до наступного звітного періоду укласти додаткову угоду до цього договору щодо орендної плати.

Звертаючись до господарського суду з позовом про визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки прокурор обґрунтовував свої вимоги, керуючись частиною 3 статті 215 та статтею 203 Цивільного кодексу України, як такий що не відповідає вимогам Закону "Про оренду землі" в частині визначення розміру орендної плати, та неналежним оформленням акту прийому -передачі та акту меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) у яких є посилання не на діючий договір оренди, як невід'ємних частин до договору.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, заслухавши прокурора, представника відповідача та представника Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору оренди землі від 29 грудня 2009 року.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Порядок передачі земельних ділянок у користування регламентується статтями 93, 122 Земельного Кодексу та розділом II Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до частини 1 статті 215 , частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу , а саме зміст правочину суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

У відповідності із статтею 181 Господарського кодексу України господарський договір складається у формі єдиного документу, підписаного сторонами і скріпленого печатками.

Обов'язковою умовою надання земельної ділянки у користування є укладення договору оренди.

Відповідно до статті 13 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами статті 14 цього Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням однієї сторони може бути посвідчений нотаріально. Типова форми договору затверджуються постановою Кабінету Міністрів України.

Стаття 15 Закону України " Про оренду землі" закріплює вимоги щодо умов договору оренди землі, зазначаючи, що істотними умовами оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії оренди; орендна плата із зазначенням розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. В

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Пунктом 1 та пунктом 2 статті 125 Земельного Кодексу передбачено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує таке право та його державної реєстрації.

Як свідчать матеріали справи, спірний договір оренди землі від 29 грудня 2009 року було зареєстровано 26 лютого 2010 року за №041088600009 згідно зі статею 20 Закону України " Про оренду землі" .

Тобто, договір оренди землі набирав чинності після його державної реєстрації, а саме 26 лютого 2010 року (відповідно до статті 18 Закону України " Про оренду землі" ).

Також, прокурор зазначає, що підставою визнання договору недійсним є неналежне оформленням акту прийому -передачі та акту визначення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості), як невід'ємних частин договору оренди землі у яких відсутня дата спірного договору, що на думку прокурора ставить під сумнів передачу земельної ділянки у встановлений законом порядку.

Проте, у верхньому правому куті акту прийому -передачі та акту визначення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) зазначена дата державної реєстрації договору від 26 лютого 2010 року з №041088600009, що не є порушенням, оскільки у відповідача право оренди виникло саме з цього моменту. Крім того, акт прийому передачі об'єкту оренди був підписаний обома сторонами, а отже на час реєстрації спірного договору оренди землі, об'єкт оренди був переданий відповідачеві відповідно до вимог закону, тому доводи відповідача в цій частині є неспроможними.

Судова колегія, також звертає увагу, що за змістом статей 13 , 14 Конституції України , статті 11 ЦК України , статей 123 , 124 , 127 , 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України , спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Відповідно до пункту 2.24. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

На сьогоднішній день розпорядження адміністрації, на підставі яких було укладено договір оренди є чинними, інформація про їх оскарження відсутня, а тому висновки прокурора у своїй позовній заяві про відсутність повноважень щодо укладення договорів оренди землі з підприємствами які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку є необґрунтованими.

Відносно доводів прокурора про відсутність у договорі визначення розміру орендної плати, судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.

Як вже зазначалося, у пунктах 6-8 договору встановлено, що на момент укладення договору оренди товариство з обмеженою відповідальністю "Качинський+" був платником фіксованого сільськогосподарського податку, а тому оплата за землю у даному випадку за оспорюваних договором не нараховувалась, оскільки, для нього було зупинено дію Закону України „Про плату за землю" (у редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин).

Частина 1 статті 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" № 320 від 17 грудня 1998 року (у редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин), зауважує на тому які особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП - такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Качинський+" у редакції від 2008 року, яка діяла на час укладання договору оренди, товариство засноване шляхом злиття товариства з обмеженою відповідальністю „Трудовий колектив „Радгосп-завод "Качинський" та товариства з обмеженою відповідальністю „Качинський" та їх майна, для участі у підприємницький діяльності з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між Учасниками, та є їх правонаступником.

Предметом діяльності Товариства є взяття в оренду цілісного майнового комплексу Державного підприємства радгосп-завод „Качинський", виробництво продукції сільського господарства, промислова переробка винограду й іншої сільськогосподарської продукції на власних і орендованих виробничих площах, як власного виробництва, так і закупленої в інших в інших підприємств і населення, та ін.

Для отримання реєстрації як платника фіксованого сільськогосподарського податоку особа має подати відповідному податковому органу документи за переліком, який встановлюється за процедурою, визначеною законом для подання податкової звітності.

Відповідно до довідки Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя від 07 лютого 2012 року №615/10/15-2, товариства з обмеженою відповідальністю „Качинський+", код за ЄДРПОУ 32992942 є платником фіксованого сільськогосподарського податку, відповідно до статті 301 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755 (зі змінами та доповненнями).

Згідно із статтею 3 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі - платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" було зупинено для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку дію Закону України "Про плату за землю" та його окремі норми з питань оподаткування.

Таким чином, на момент укладення договору оренди відповідач мав статус платника фіксованого сільськогосподарського податку, який був звільнений від сплати за користування сільськогосподарськими угіддями. У подальшому договір виконувався сторонами.

01 січня 2011 року Закон України „Про плату за землю" втратив чинність у зв'язку з прийняттям та набранням чинності Податковим кодексом України .

Пунктом 286.2 ст. 286 Податковим кодексом України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу , з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 8 договору передбачено, що у разі зміни у Закони, якими регулюється питання щодо орендної плати або інші законодавчі акти, які регулюють плату (податку) за землю, або переходу орендаря на сплату податку на загальних підставах, орендар зобов'язаний у строк до наступного звітного періоду укласти додаткову угоду до цього договору щодо орендної плати.

Матеріали справи містять інформацію щодо відповідач звертався до Севастопольської міської державної адміністрації у лютому 2011 року щодо необхідності внесення змін до договору оренди, а також проведення нормативно-грошової оцінки та направленя додаткових угод до договору оренди землі, що свідчить про бажання відповідача продовжувати орендні правовідносини.

Таким чином, доводи скаржника не знайшли свого обгрунтування

Враховуючи вищевикладене, керуючись приписами статтей 203 , 215 , статтей 2 , 116 Цивільного кодексу України , а також те, що прокурором та позивачем не доведено підстав, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, господарський суд дійшов вмотивованого висновку про відмову в позові.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Севастополя залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 11 березня 2013 року у справі № 919/79/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя О.Л. Котлярова

Судді Н.В. Воронцова О.І. Проценко

Розсилка:

1. Прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, м. Севастополь,99011)

2. Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Леніна, 2, м. Севастополь,99011)

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Качинський+" (вул. Центральна, 22, с. Андріївка, м. Севастополь, 99813)

4. Міністерство аграрної політики та продовольства України (вул. Хрещатик, 24,Київ 1,01001)

5. Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008)