Ухвала

від 13.03.2013 по справі 2-1453/2008

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 21453/2008

Провадження №22-ц/778/707/13 Головуючий у 1 інстанції: Дьяченко С.В.

Суддя-доповідач: Коваленко А.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів: Коваленко А.І.,

Воробйової І.А.,

При секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 26 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

У позові зазначав, що 01 серпня 2008 року відповідач отримав у позику від нього грошові кошти у сумі 30000 грн., що підтверджується договором. Відповідач зобов'язався повернути кошти не пізніше 15 серпня 2008 року, однак свої зобов'язання не виконав.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь борг за договором позики в сумі 30000 грн., пеню у розмірі 28800 грн. за несвоєчасне виконане грошове зобов'язання, проценти у розмірі 78,72 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, відшкодування моральної шкоди, спричиненої порушення його прав, простроченням строку повернення на протязі тривалого часу грошових коштів у сумі 121,28 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 26 листопада 2008 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму боргу - 30000 грн., за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання - 28800 грн., судові витрати в сумі 620 грн.

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 21 листопада 2012 року заява ОСОБА_3 про перегляд зазначеного заочного рішення суду залишена без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

Частина 2 ст. 1047 ЦК України допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошима встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 01 серпня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого відповідач отримав у позику від позивача грошові кошти у сумі 30000 грн. та зобов'язався повернути кошти 15 серпня 2008 року. В разі прострочення повернення боргу відповідач зобов'язався сплатити пеню в розмірі 3% за кожний день прострочення від повної суми позики (а.с.8).

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Свої зобов'язання за вищезазначеним договором відповідач не виконав. На неодноразові вимоги повернути кошти відповідач не реагує, добровільно повернути кошти не бажає.

Суд повно і всебічно дослідив обставини справи, пояснення та заперечення сторін, правильно встановив правовідносини сторін, дав належну оцінку всім наданим суду доказам в їх сукупності та дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за договором позики у розмірі 30 000 грн., пені у розмірі -28 800 грн. за період з 15 серпня 2008 року по 16 вересня 2008 року (30000грн. х 3% х 32дня).

Оскільки позивачем ОСОБА_4 рішення суду не оскаржено, колегія суддів рішення суду в частині відмови позивачу в задоволенні решти позовних вимог не переглядала.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що гроші відповідач не отримував та позивачем не надана розписка про отримання ним суми боргу є безпідставними, оскільки між ними укладено договір позики, яким передбачені всі істотні умови. Пунктом 5 договору позики від 01.08.2008 року передбачено, що договір вважається укладеним з моменту передачі коштів позичальнику, з одночасним підписанням цього договору. Відповідач не заперечує про те, що цей договір укладався та підписаний ним особисто, що свідчить про його погодження з умовами договору та підтверджує отримання ним коштів від позивача.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до вимог ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими доказами.

Статтею 1051 ЦК України передбачено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Безгрошовість договору може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ЦК України заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Оскільки відповідач не довів належними та допустимими доказами безгрошовість укладеного між сторонами договору позики, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції з'ясовані всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, дана належна оцінка письмовим доказам у сукупності з доводами сторін, висновки суду відповідають обставинам справи.

Доводи, що викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального законів, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 26 листопада 2008 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: