Постанова

від 18.04.2007 по справі 13/582

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/582

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 18.04.2007                                                                                           № 13/582

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Коваленка В.М.

 суддів:                                          Вербицької О.В.

                                        Пантелієнка  В.О.

 при секретарі:                     Котелянець О.О.  

 За участю представників:

 від позивача - Махмудова О.С. довіреність б/н від 11.07.2006 р.

 від відповідача -Сідорук М.В. довіреність б/н від 07.09.2006 р.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг-Кредит"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 15.11.2006

 у справі № 13/582 (Євдокимов О.В.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг-Кредит"

 до                                                   Приватного підприємства "Гайворон"

 про                                                  стягнення 4870,38 грн.

Суть рішення і скарги:

Рішенням господарського суду м. Києва від15 листопада 2006 року, яке прийняте у справі № 13/582 (суддя – О.В. Євдокимов) в позові товариству з обмеженою відповідальністю “Лізинг-Кредит” (надалі – Позивач, Товариство) до приватного підприємства “Гайворон” (надалі – Відповідач, Підприємство) про стягнення 4 870 грн. 38 коп.  було відмовлено повністю (а.с. 64-68).

Товариство з обмеженою відповідальністю “Лізинг-Кредит”, не погоджуючись з прийнятим рішенням судом першої інстанції, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове,  яким  позовну заяву Товариства задовольнити у повному обсязі (а.с. 74).

Товариством з обмеженою відповідальністю “Лізинг-Кредит”, крім того. були подані доповнення до апеляційної скарги Вих. № 16 від 26.03.2007 р., якими Позивач обґрунтовував вимоги апеляційної скарги (а.с. 80).

Представник приватного підприємства “Гайворон” у судовому засіданні не погоджується з вимогами, що викладені Позивачем в апеляційній скарзі, а тому просить залишити рішення господарського суду м. Києва від 15 листопада 2006 року без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення (а.с. 91-92).

У судовому засіданні 16.04.2007 р. була оголошена перерва до 10 г. 40 хв. 18.04.2007 р. (а.с. 91-92).

Заслухавши усні пояснення представників Позивача та Відповідача в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи апеляційний суд               

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю “Лізинг-Кредит” звернулось догосподарського суду м. Києва із позовом № 28 від 10.08.2005 року, в якому просило стягнути з приватного підприємства “Гайворон” збитки у розмірі 4 870 грн. 38 коп. (а.с. 2). Позивач обґрунтовував свої вимоги неякісним виконанням з боку Відповідача замовлених Товариством робіт за договором № 4/1 від 13.04.2004 року  з ремонту приміщення, у зв'язку з чим Товариство неодноразово зверталось до Підприємства усунути недоліки виконаних робіт, що останнім зроблено не було, а Позивач вимушений був скористатись послугами іншого підрядника, вартість виконаних робіт якого склали спірну суму. Товариство вважає, що з Підприємства має бути стягнено 4 870 грн. 38 коп. згідно  ст.ст. 859, 860, 863 Цивільного кодексу України та ст.ст.  1, 2, 12, 13, 15, 44, 49, 54, 66, 67 Господарського процесуального  кодексу України (а.с. 2).

Рішенням господарського суду м. Києва від 15 листопада 2006 року в позові товариству з обмеженою відповідальністю “Лізинг-Кредит” до приватного підприємства “Гайворон” про стягнення 4 870 грн. 38 коп.  було відмовлено повністю.

В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції посилається на те, що під час прийняття  Позивачем виконаних Відповідачем за Договором робіт відступи  від умов або недоліки робіт виявлені не були, а відповідно до укладеної між сторонами угоди від 30.11.2004 року Товариство та Підприємство дійшли згоди про розірвання Договору, а відповідно, припинились будь-які зобов'язання за Договором  та право Позивача вимагати відшкодування збитків за Договором. При цьому, місцевий суд керувався нормами ст.ст. 525, 526, 530, 546, 598, 604, 629, 653, 837, 853, 882 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), ст.ст. 188, 193, 202, 204, 206 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) та ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, 80, 81-1, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) (а.с. 64-68).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача у відкритому судовому засіданні апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 15 листопада 2006 року, яке прийнято у даній справі, є законним і обґрунтованим, у зв'язку з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, відповідністю висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. За таких умов, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга  Товариства без задоволення.

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати, що Позивач в порушення вимог статті 33 ГПК України, не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, як в суді першої інстанції, так і при апеляційному провадженні.

Так, скаржник посилається на те, що місцевим судом при прийнятті оскаржуваного рішення неправомірно не взято до уваги зобов'язання Відповідача щодо гарантій на результати виконаних робіт, передбачені ч. 6 п. 4.1. Договору № 4/1 від 13.04.2004 р. (надалі – Договір № 4/1) та Законом (а.с. 80).

Апеляційна інстанція вважає доводи Позивача в цій частині неналежними та такими, що не відповідають обставинам справи, поданим та наявним у матеріалах справи на момент прийняття оскаржуваного рішення доказам, а також такими, що суперечать вимогам діючого цивільного та господарського законодавства, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту здачі-приймання виконаних робіт (послуг) згідно договору № 4/1 від 13.04.2004 р. Відповідачем були здані, а Позивачем прийняті виконані послуги по ремонту приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 13-а, вищезазначені послуги задовольняють умовам договору на виконання послуг, загальна вартість виконаних послуг становить 30 000,00 грн., авансом сплачено 30 000,00 грн., розрахунки між сторонами проведено повністю, сторони одна до одної претензій не мають (а.с. 12).

Договором № 4/1, а саме ч. 6 п. 4.1., дійсно передбачено обов'язок Відповідача надати гарантію на виконані роботи не менше одного року (а.с. 16). Крім того, у матеріалах справи міститься Угода про розірвання договору № 4/1 від 13.04.2004 р., укладена між Позивачем та Відповідачем 30 листопада 2004 р. (надалі - Угода), пунктом 2 якої передбачено, що з моменту набуття чинності даною угодою сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами і обов'язками. Відповідно до пункту 3 Угоди замовник та виконавець виконали всі взяті на себе зобов'язання по договору № 4/1 від 13.04.2004 р. і будь яких претензій один до одного не мають (а.с. 43).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Згідно ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ст. 204 ГК України господарське зобов'язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов'язковому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов'язання.

Відповідно до ст. 206 ГК України господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Таким чином, у зв'язку із встановленим вище, укладенням Угоди між Товариством та Підприємством 30 листопада 2004 р. зобов'язання між Позивачем та Відповідачем за Договором № 4/1, за якими Позивачем пред'явлені вимоги у даній справі, припинилися за згодою сторін. Отже, у Позивача відповідно до положень діючого цивільного та господарського законодавства відсутні підстави  вимагати  виконання передбаченого Договором зобов'язання щодо надання гарантії на виконані роботи, а відповідно Товариство втратило право вимоги щодо стягнення з Підприємства 4 870 грн. 38 коп. збитків, пов'язаних з неналежним виконанням Підприємством зобов'язань за укладеним між сторонами договором.

До вищевикладеного суд апеляційної інстанції вважає за необхідне додати, що у матеріалах справи не міститься доказів того, що саме Відповідач виконував на замовлення Позивача ремонтні роботи, для усунення недоліків у яких Позивач був змушений понести збитки. Зокрема, актом здачі-приймання виконаних робіт від 30.11.2004 р. не визначено, які саме послуги по ремонту приміщення приймає Товариство (а.с. 12).

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Позивач в обґрунтування своїх вимог додав до позовної заяви договір № 15 від 30.06.2005 р., укладений ним з суб'єктом підприємницької діяльності Чмут О.В., за яким суб'єкт підприємницької діяльності передає керамічну плитку у вказаній кількості та клей у власність Позивача та приймає на себе зобов'язання здійснити ремонтні роботи ганку (а.с. 6). Саме виконанням даного договору, а саме оплатою ремонтних робіт, виконаних іншим підрядником, та ціни плитки та клею, Товариство обґрунтовує виникнення у нього збитків. Проте у матеріалах справи відсутні акт прийому-передачі виконаних робіт за договором № 15 від 30.06.2005 р., копії видаткових накладних, які б свідчили про фактичне отримання Позивачем будівельних матеріалів. При цьому пунктом 4.5 договору № 15 від 30.06.2005 р. передбачено, що остаточні розрахунки між сторонами проводяться після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт. Таким чином, Позивачем не було надано доказів в обґрунтування виконання договору № 15 від 30.06.2005 р. та розрахунків за надані підрядником Чмут О.В. послуги.

У зв'язку із вищевикладеним та з урахуванням положень чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що  прийняте судом першої інстанції рішення є правомірним та обґрунтованим.

Таким чином, Позивачем не доведена неправомірність відмови йому місцевим судом у задоволенні позовних вимог про стягнення спірної суми з Відповідача та прийняття оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, керуючись нормами ст.ст. 598, 604 Цивільного кодексу України, ст. ст. 202, 204, 206 Господарського кодексу України та ст.ст. 22, 33, 34, 35, 49, 91, 94, 99, 101 – 105  Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, ---

ПОСТАНОВИВ:

 1.Рішення Господарського суду м. Києва від 15 листопада 2006 року у справі №13/582 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Лізинг-Кредит” без задоволення.

2. Справу №  13/582 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Коваленко В.М.

 Судді                                                                                          Вербицька О.В.

                                                                                          Пантелієнко  В.О.

 24.04.07 (відправлено)