Постанова

від 01.03.2013 по справі 810/442/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2013 року місто Київ № 810/442/13-а

11.39

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: Лата Н.Ф.,

відповідача: Борискевич М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АЕРОК» доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АЕРОК», звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення від 21.01.2013 року № 0000004220/110 та № 0000005220/109 є протиправними, такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Надав суду додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЕРОК» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 34840150.

З матеріалів справи встановлено, що ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 02.01.2013 року № 04/220/34840150 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРОК» (код за ЄДРПОУ: 34840150) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТПК «Техномашпостач» (код за ЄДРПОУ: 36803875), ТОВ «Шляховик-Авто» (код за ЄДРПОУ: 35976724), ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» (код за ЄДРПОУ: 35976635) за весь період взаємовідносин».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства:

- пункт 5.1 статті 5, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4209, 00 гривень, в тому числі:

ІV квартал 2009 року на суму 875, 00 гривень;

І квартал 2010 року на суму 3063, 00 гривень;

півріччя 2010 року на суму 3334, 00 гривень;

3 квартали 2010 року на суму 3334, 00 гривень;

- пункт 6 Наказу ДПА України від 21.12.2010 року № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», підпункти 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункти 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся на 3017, 00 гривень, в тому числі за грудень 2009 року - 700, 00 гривень, за лютий 2010 року - 1750, 00 гривень, за березень 2010 року - 350, 00 гривень, червень 2010 року - 217, 00 гривень.

На підставі Акта перевірки від 02.01.2013 року № 04/220/34840150 ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС були винесені податкові повідомлення-рішення від 21.01.2013 року № 0000004220/110 за платежем по податку на прибуток підприємств (сума грошового зобов'язання за основним платежем - 4209, 00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1052, 25 гривень) та № 0000005220/109 - за платежем по ПДВ (сума грошового зобов'язання за основним платежем - 2317, 00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 579, 25 гривень).

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суд з даним позовом, в якому просив суд визнати їх протиправними та скасувати, що і є предметом даного спору.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на час виникнення спірних правовідносин, слід зазначити наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором (угодою) є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (стаття 656 Цивільного кодексу України).

Моментом виконання зобов'язань щодо передачі товару є вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (стаття 664 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини п'ятої статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є недійсним.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про відсутність реального змісту, економічної обґрунтованості, адміністративно-господарських можливостей укладених між позивачем та його контрагентами ТОВ «ТПК «Техномашпостач» (код за ЄДРПОУ: 36803875), ТОВ «Шляховик-Авто» (код за ЄДРПОУ: 35976724), ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» (код за ЄДРПОУ: 35976635) правочинів судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

З приводу правовідносин позивача з «ТПК «Техномашпостач» (код за ЄДРПОУ: 36803875), слід зазначити наступне.

У періоді з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року відповідачем встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ «ТПК «Техномашпостач». Перевіркою встановлено, що 15.07.2010 року ТОВ «АЕРОК» здійснило передоплату у сумі 1 300, 00 гривень за поставку червячного колеса але товар від ТОВ «ТПК «Техномашпостач» не отримало. До складу валових витрат суму передоплати підприємство не відносило. У зв'язку з цим, відносини між позивачем та ТОВ «ТПК «Техномашпостач» не вплинули на донарахування податкових зобов'язань і відповідно по ним не було донараховано ПДВ та податок на прибуток, а отже не є предметом розгляду у вказаній справі.

З приводу правовідносин позивача з ТОВ «Шляховик-Авто» (код за ЄДРПОУ: 35976724), слід зазначити наступне.

ТОВ «Шляховик-Авто» здійснювало транспортування сировини, з якої підприємство позивача виробляло продукцію, що підтверджується актами виконаних робіт та податковими накладними.

Позивач пояснив, що зазначене транспортування було обумовлено тим, що на завод ТОВ «АЕРОК», розташованого у місті Березані, здійснювалась доставка вапняно-пісчаної суміші, яка придбавалася у контрагентів з міста Обухова, що підтверджується наступними договорами та видатковими накладеними: договором продажу продукції № 8В-03/17 від 05.01.2009 року між позивачем та ВАТ завод «Цегла Трипілля», видатковою накладною № ЦТ-0003902 від 01.12.2009 року та товарно-транспортними накладними № ЦТ-0000024 від 03.12.2009 року, № ЦТ-0000025 від 04.12.2009 року; договором поставки № 16В-05/17 від 10.02.2010 року між Ват «Аерок Обухів» та ТОВ «АЕРОК», видатковою накладною № 47 від 18.02.2010 року та товарно-транспортною накладною АО-00000047 від 18.02.2010 року, видатковою накладною № 50 від 19.02.2010 року та товарно-транспортною накладною АО-00000050 від 19.02.2010 року, видатковою накладною № 54 від 19.02.2010 року від 20.02.2010 року, видатковою накладною № 57 від 23.02.2010 року та товарно-транспортною накладною АО-00000057 від 23.02.2010 року, видатковою накладною № 66 від 26.02.2010 року та товарно-транспортною накладною АО-00000066 від 26.02.2010 року, видатковою накладною № 65 від 25.02.2010 року та товарно-транспортною накладною АО-00000065 від 25.02.2010 року, видатковою накладною № 74 від 27.02.2010 року та товарно-транспортною накладною АО-00000074 від 26.02.2010 року.

Позивач зазначив, що отримана вапняно-пісчана суміш була використана для виготовлення блоків пористих, що підтверджується довідками про витрати основної та допоміжної сировини за грудень 2009 року та лютий 2010 року та актами списання сировини та матеріалів, а також нормами витрат на виготовлення 1 м. куб. газобетону. Оплата даних послуг підтверджується виписками за особовим рахунком за 07.12.2009 року, 24.02.2010 року, 25.02.2010 року та актом виїмки документів.

Однак, дослідивши вказані документи, взаємовідносини позивача з ТОВ «Шляховик-Авто» суд не визнає їх належними та допустимими доказами з огляду на наступне.

Перевіркою встановлено віднесення до складу валових витрат ТОВ «АЕРОК» сум по придбанню транспортних послуг у ТОВ «Шляховик-Авто» в загальній сумі 15 750, 00 гривень без ПДВ, ПДВ - 3 150, 00 гривень (період грудень 2009 року не вплинув на розрахунок донарахованого ПДВ) .

З пояснень головного бухгалтера ТОВ «АЕРОК» під час перевірки стало відомо, що між підприємствами був укладений усний договір на надання транспортних послуг.

У відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084, Правил видачі вантажів (статті 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту залізниць України, затверджених Постановою КМУ від 06.04.1998 року № 457) для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автотранспорту, підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоотримувача, а також для здійснення розрахунків між перевізниками і замовниками автомобільного транспорту, використовуються наступні типові форми єдиної первинної транспортної документації:

- дорожній лист вантажного автомобіля;

- типова форма №2 (діюча в межах України);

- товаротранспортна накладна;

- типова форма №1-ТН.

Згідно пунктом 2.7 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. При цьому відповідно до пункту 2 Наказу Міністерства транспорту та статистики України від 29.12.1995 року № 488/346, типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспорту накладну, вважати обов'язковим застосування вказаної форми первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності. Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік, що передбачено «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 із змінами і доповненнями) визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Основною формою бланків первинного обліку, які оформлюються під час автотранспортних перевезень є товарно-транспортна накладна (ф. №1-ТН); подорожній лист вантажного автомобіля (ф. №2-ТН); талон замовника (ф. №1-ТЗ). ТТН не є самостійним документом. Невід'ємна частина ТТН - належно виписаний подорожній лист вантажного автомобіля (ф. №2-ТН), до якого і додається заповнений бланк ТТН. ТТН не є дійсною без подорожнього листа вантажного автомобіля.

Отже, товарно - транспортна накладна і дорожні листи відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Надані до перевірки акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) носять загальний характер. В даних актах не вказано прізвище, ім'я, по-батькові представника «Виконавця» та осіб відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення, місце складання документу та інше.

В процесі розгляду справи представником позивача надано товарно-транспортні накладні, які були відсутні під час проведення перевірки. Представник позивача пояснив, що товарно-транспортні накладні зберігалися разом з документацією на поставку вапняно-пісчаної суміші, а тому позивач їх не надав на перевірку.

Оглянувши товарно-транспортні накладні суд не може їм надати належну оцінку як доказам, які підтверджують факт надання транспортних послуг.

З наданих товарно-транспортних накладних окрім підприємства позивача відсутні будь-які інші прив'язки до контрагента - ТОВ «Шляховик-Авто» (авто підприємство не зазначено), не заповнена графа - пункт розвантаження.

Враховуючи вищевикладене неможливо встановити фактичне транспортування товару, вид транспортуємої продукції, маршрут перевезення.

Також, до ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС надійшов акт ДПІ у Дніпровському району міста Києва ДПС від 29.10.2012 року № 3863/22-222-31809888 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Шляховик-Авто» (код за ЄДРПОУ 35976724) з питань правильності нарахування до бюджету податку на додану вартість по придбанні товарів (робіт, послуг) у підприємств постачальників та подальшої їх реалізації підприємствам покупцям за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року». Згідно вищевказаного акта встановлено наступне.

Від ГВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС відповідачем отримано висновок від 19.10.2012 року № 09/10-12/95 щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Шляховик-Авто» (код за ЄДРПОУ 35976724). Висновок за весь період діяльності.

За результатами відпрацювання встановлено, що ТОВ «Шляховик-Авто» (код ЄДРПОУ 35976724), за адресою реєстрації не знаходиться, а саме: місто Київ, вулиця С. Сагайдаки, будинок 101.

На момент складення Акта первинні та інші документи ТОВ «Шляховик-Авто» відсутні. Акт складено за результатами аналізу баз даних ДПІ у Дніпровському районі міста Києва, АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України».

Також, від ВПМ ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС отримано службові записки № 4040/7/07-10 від 14.11.2012 року, № 4312/7/07-10 від 28.11.2012 року з додатками. В результаті чого стало відомо, що 10.04.2012 року старшим слідчим з ОВС Головного слідчого управління ДПС України підполковником податкової міліції Небелюком В.І. винесено постанову про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання справ в одне провадження. Згідно даної постанови стало відомо: «...порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), а саме: ТОВ «Різано-Трейд» (код ЄДРПОУ 36445153), ТОВ «Ланотешмаш» (код ЄДПОУ 37649173), ТОВ «Сьомий будтрест» (код ЄДРПОУ 34961481), ТОВ «Агенство «Віасат» (код ЄДРПОУ 36862548), ТОВ «Граньстройінвест» (код ЄДРПОУ 37649152), ТОВ «Оренда-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37335673), ТОВ «Оренда комфорт Україна» (код ЄДРПОУ 37335783), ТОВ «Оренда-сіті» (код ЄДРПОУ 37335715), ТОВ «Бізнес-Сервіс-Альянс» (код ЄДРПОУ 37335914), ТОВ «Будівельна компанія «Стратос» (код ЄДРПОУ 36069554), ТОВ «Агенство Віко» (код ЄДРПОУ 37236806), ТОВ «Дженіт-Флай» (код ЄДРПОУ 37563547), ТОВ «Лоу-Консалт» (код ЄДРПОУ 36429084), ТОВ «Росаріо» (код ЄДРПОУ 37323055), ТОВ «Лео-нова» (код ЄДРПОУ 36862532), ТОВ «Проммаст-стандарт» (код ЄДРПОУ 37563531), ТОВ «Монавій груп» (код ЄДРПОУ 36861811), ТОВ «Шляховик авто» (код ЄДРПОУ 35976724), ТОВ «Істмедфарм груп» (код 34726804), ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» (код ЄДРПОУ 35976635), ТОВ «Наладбуд компані» (код ЄДРПОУ 35822517), ТОВ «Нормалбуд» (код ЄДРПОУ 35635216), ТОВ «Рекламна агенція «Скай» (код ЄДРПОУ 35822504), ТОВ «Юридичне агентство «Авента» (код ЄДРПОУ 35977246), ТОВ «Торговий дім «Вереск» (код ЄДРПОУ 35977230), ПП «Алмаз-2006» (код ЄДРПОУ 34198901), ТОВ «Оліва-21» (код ЄДРПОУ 37892615), ТОВ «Автокар» (код ЄДРПОУ 37892636) та ТОВ «РМА-Монамі» (код ЄДРПОУ 36375673) з метою прикриття незаконної діяльності, за попередньою змовою невстановлених осіб, скоєного повторно, за ознаками складу злочину, передбаченого статтями 28 частини 2, статті 205 частини 2 КК України....».

З акта перевірки ДПІ у Дніпровському району міста Києва ДПС від 29.10.2012 року № 3863/22-222-31809888 вбачається, що у перевіряємий період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року відповідальним за господарську діяльність був громадянин ОСОБА_5. В наданих поясненнях від 14 травня 2010 року дана особа стверджує, що будь якого відношення до ТОВ «Шляховик Авто» не має, банківські рахунки не відкривав, податкову звітність не підписував та не подавав до податкових органів, статутний фонд не формував, печатку товариства не отримував та відповідно нікому не передавав.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (зі змінами і доповненнями в редакції на момент вчинення правочинів) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститтся у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. (

Відповідно до пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників (пункт 2.15 Положення).

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення (пункт 2.16 Положення).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні бухгалтерські документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічних порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статі 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 5.1 статі 5 Закону № 334/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, у суду відсутні підстави вважати, що позивач правомірно сформував валові витрати, а отже перевіряючими правомірно донараховано податок на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «Шляховик-Авто».

Щодо донарахування податку на додану вартість слід відмітити наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який підлягав застосуванню до спірних правовідносин.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з вимогами Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця товару належним чином оформленої податкової накладної.

Тобто, можливість включення відповідної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту пов'язується з моментом отримання платником від контрагента належно оформленої податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 у взаємозв'язку з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Відповідно до Порядку про затвердження податкової накладної та порядку її заповнення від 30.05.1997 року, затвердженого наказом ДПА України та Порядку про затвердження податкової накладної та порядку її заповнення, затвердженому наказом ДПА України від 21.12.2010 року (чинні на момент взаємовідносин позивача з ТОВ «Шляхових Авто») податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

За правилами заповнення податкової накладної, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки стосовно взаємовідносин з ТОВ «Шляховик-Авто».

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про відсутність економічної обґрунтованості укладеного правочину, надані транспортні послуги не підтверджуються наданими первинними бухгалтерськими документами, податкові накладні оформленні в порушення діючого порядку їх заповнення. Отже, під час проведення перевірки перевіряючі дійшли обґрунтованих висновків щодо донарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Шляховик-Авто».

З приводу правовідносин позивача з ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» (код за ЄДРПОУ: 35976635), слід зазначити наступне.

В ході перевірки за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» (код ЄДРПОУ 35976635) в результаті чого позивачем були придбані запасні частини (червячне колесо) на загальну суму 1300, 00 гривень, в тому числі ПДВ 216, 67 гривень.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року на підставі таких документів - декларацій з податку на прибуток з додатками, податкових накладних, видаткових накладних по взаєморозрахункам з ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс», відповідачем встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку « 06» Декларації «скориговані валові витрати» на загальну суму 1 083, 33 гривень, по взаєморозрахунках з ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс».

З пояснень головного бухгалтера ТОВ «АЕРОК», наданих під час проведення перевірки, стало відомо, що підприємство придбало у ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» запасні частини (червячне колесо).

Як зазначив відповідач, взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» були оформлені лише видатковою накладною № РН-300606 від 30.06.2010 року на суму без ПДВ 1 083, 33 гривень, ПДВ 216, 67 гривень та податковою накладною № 180505 від 18.05.2010 року на суму без ПДВ 1 083, 33 гривень, ПДВ 216, 67 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» здійснило позивачу поставку запасних частин - червячного колеса, що підтверджується видатковою накладною № РН-300606 від 30.05.2010 року та податковою накладною № 180505 від 18.05.2010 року вартістю 1083, 33 гривень, крім того ПДВ - 216, 67 гривень, разом 1 300, 00 гривень.

Доказом отримання товару є видаткова накладна, товар був отриманий на підставі довіреності № 379 від 30.06.2010 року (оригінал якої наданий постачальнику ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс») співробітником позивача ОСОБА_3, що підтверджується наказом № 30к від 03.12.2007 року про прийняття його на роботу на посаду водія.

Оплата товару Постачальнику ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» підтверджується платіжним дорученням № 7983 від 18.05.2010 року.

Отримане червячне колесо було використане при ремонті виробничого обладнання, а саме замінено на моторі-редукторі підйому пушера на автоклавній траверсі, що підтверджується списанням товарів № 425 від 31.07.2010 року та пояснювальною запискою до даного списання, а також бухгалтерською довідкою та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 104 «Машини та обладнання».

Наявність проведення фінансово-господарських взаємовідносин та повне виконання зобов'язань щодо поставки товару (запасних частин - червячного колеса) між позивачем та ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» була виписана податкова накладна № 180505 від 18.05.2010 року, копії якої наявна в матеріалах справи.

При цьому, ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» повністю нарахувало та включило до складу своїх податкових зобов'язань з ПДВ та до валового доходу, у грошовому еквіваленті, всі фактично проведені операції з постачання товарів (робіт, послуг) на адресу позивача.

Позивачем придбаний у ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» товар (запасні частини - червячне колесо), використано у власній господарській діяльності, що відповідає положенням підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та вказані операції з придбання товарів та послуг на час проведення перевірки, у відповідності до вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підтверджується наявною у позивача податковою накладною.

При цьому, вищевказана податкова накладна була підписана уповноваженою ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» особою та скріплена печаткою продавця, тобто ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» відповідно до вимог чинного законодавства.

Також, при проведенні фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» щодо придбання товару (запасних частин - червячного колеса) відповідно до вимог цивільного законодавства, відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 16.05.1996 року, були складені первинні бухгалтерські документи, в тому числі видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення тощо.

Тобто, позивачем надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання контрагентом послуг по поставці товару. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Отже, під час судового розгляду справи встановлено, та документально підтверджено, що взаємовідносини позивача з його контрагентом ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим відповідачем всупереч вимогам закону було зроблено необґрунтований та безпідставний висновок про заниження позивачем ПДВ в періоді, що перевірявся, а саме за червень 2010 року на суму 217, 00 гривень. Так, судом встановлено, що в червні 2010 року позивачем було придбано у ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» товар, а саме червячне колесо вартістю 1300, 00 гривень, з яких ПДВ - 217, 00 гривень (216, 67 гривень), що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У зв'язку з цим, висновки відповідача про нарахування суми грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення-рішення № 0000004220/110 від 21.01.2013 року на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 2317, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 579, 25 гривень, в частині суми грошового зобов'язання за основним платежем 217 (двісті сімнадцять) гривень 00 копійок та штрафних (фінансових) санкцій - 54 (п'ятдесят чотири) гривні 25 копійок є необґрунтованими та безпідставними.

Перевіркою встановлено, що позивачем віднесено до складу валових витрат суму по придбанню запасних частин (червячне колесо) у ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» в загальній сумі 1083, 33 гривень без ПДВ.

Відповідач зазначив, що по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» встановлено завищення задекларованих показників у рядку « 06» Декларації «скориговані валові витрати» на загальну суму 1083, 33 гривень, з чим суд не погоджується та зазначає, що під час судового розгляду справи зазначені відповідачем обставини були спростовані твердженнями позивача з документально підтвердженими доказами, натомість відповідач на підтвердження спростування тверджень позивача жодних доказів суду не надав.

Таким чином, твердження податкового органу про завищення валових витрат позивача є безпідставними, а, отже, порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР судом не встановлено.

Отже, вищевказаними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, підтверджені валові витрати позивача, які проведені у зв'язку з організацією і веденням господарської діяльності.

Також, суд вважає правомірним віднесення позивачем до складу валових витрат суми у 1083, 33 гривні у зв'язку з придбанням ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» товару, отже неправомірним є донарахування податку на прибуток підприємств у сумі 271 (двісті сімдесят одна) гривня 00 копійок.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000005220/109 від 21.01.2013 року підлягає скасуванню в частині суми грошового зобов'язання за основним платежем - 271 (двісті сімдесят одна) гривня 00 копійок та штрафних (фінансових) санкцій - 67 (шістдесят сім) гривень 75 копійок.

У судовому засіданні також був допитаний свідок - ОСОБА_6 - головний державний податковий ревізор-інспектор, у зв'язку з твердженнями позивача про неправомірність включення до податкового повідомлення-рішення про донарахування податку на прибуток підприємств суми за IV квартал 2009 року з причин закінчення 1095 днів для визначення податкових зобов'язань.

Свідок пояснив, що суму донарахованого податку у розмірі 875 (вісім сот сімдесят п'ять) гривень 00 копійок на прибуток за IV квартал 2009 року було включено до загальної суми встановленого заниження з підстав того, що в силу пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

До вступу в силу Податкового кодексу України порядок подачі податкової декларації було врегульовано Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III.

Так, відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном «базовий податковий період» слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Отже, декларація з податку на прибуток за 2009 рік повинна бути подана не пізніше 10 лютого 2010 року, перевірка була проведена 2 січня 2013 року, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено 21 січня 2013 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про правомірність включення суми заниженого податку на прибуток у розмірі 875 (вісім сот сімдесят п'ять) гривень 00 копійок за IV квартал 2009 року до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача також звертав увагу, що перевіряючими не правомірно донараховано податок на прибуток підприємств у зв'язку з тим, що підприємство у перевіряємий період декларувало від'ємне значення об'єкта оподаткування і як наслідок - навіть у разі зняття валових витрат, сума оподаткованого доходу буде від'ємна.

Свідок пояснив, що податок на прибуток було донараховано у зв'язку із встановленням завищення валових витрат. Дані щодо задекларованих сум податку на прибуток були наведені з урахуванням результатів планової виїзної перевірки проведеної ДПІ у Печерському районі міста Києва за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року, оформленої актом перевірки від 20.10.2010 року № 843/23-5/34840150.

Так, у IV квартал 2009 році встановлено завищення валових витрат на суму 3500 гривень (податок на прибуток 3500*25%=875 гривень), І квартал 2010 року - 12250 гривень (податок на прибуток - 3063 гривні), півріччя 2010 року - 13333 гривень (податок на прибуток - 3334 гривні), 3 квартали 2010 року - 13333 гривні (податок на прибуток - 3334 гривні).

Сума донарахованого податку на прибуток у розмірі 4209 гривень була розрахована як сума податку на прибуток за IV квартал 2009 року (875 гривень) + 3 квартали 2010 року (3334 гривні).

Як вже зазначалося вище, суд дійшов висновку про неправомірність заниження перевірючими валових витрат у сумі 1083, 33 гривні (податок на прибуток - 271 гривня) по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс», що є підставою для скасуванню податкового повідомлення-рішення у відповідній частині з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби № 0000004220/110 від 21.01.2013 року в частині суми грошового зобов'язання за основним платежем 217 (двісті сімнадцять) гривень 00 копійок та штрафних (фінансових) санкцій - 54 (п'ятдесят чотири) гривні 25 копійок та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби № 0000005220/109 від 21.01.2013 року в частині суми грошового зобов'язання за основним платежем - 271 (двісті сімдесят одна) гривня 00 копійок та штрафних (фінансових) санкцій - 67 (шістдесят сім) гривень 75 копійок.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРОК» понесені ним судові витрати в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06 березня 2013 р.