Постанова

від 12.03.2013 по справі 22/5025/969/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р. Справа № 22/5025/969/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКочерової Н.О., суддівДунаєвської Н.Г., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу Першого заступника прокурора Рівненської області на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2013р. у справі№ 22/5025/969/12 господарського суду Хмельницької області за позовомХмельницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області доприватного підприємства "Деметра-2010", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1) Слобідо-Кульчівецька сільська рада, 2) товариство з обмеженою відповідальністю "ЗС -ЛТД", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Дробенюк Володимир Іванович, простягнення 188 265,00 грн. збитків, заподіяних самовільним спеціальним водокористуванням за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

від третьої особи-1 на стороні позивача: не з'явилися

від третьої особи-2 на стороні позивача: не з'явилися

від третьої особи на стороні відповідача: не з'явилися

від прокуратури (ГПУ): Томчук М.О.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року Хмельницький міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області звернувся до господарського суду з позовом до приватного підприємства "Деметра-2010" про стягнення 188 265, 00 грн. збитків, заподіяних самовільним спеціальним водокористуванням.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення вимог ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України та ст.ст. 19, 28 Кодексу України про надра протягом періоду з 08.08.2011р. по 18.01.2012р. здійснював спеціальне водокористування без дозволу на спеціальне водокористування та спеціального дозволу на користування ділянкою надр, внаслідок чого заподіяв державі збитки в розмірі 188 265, 00 грн., які відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" зобов'язаний відшкодувати.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.10.2012р. (суддя: Заверуха С.В.) позов Хмельницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області задоволено. Стягнуто з приватного підприємства "Деметра-2010" 188 265, 00 грн. шкоди, заподіяної самовільним спеціальним водокористуванням, на користь Державного бюджету України, місцевих бюджетів Хмельницької обласної ради та Слобідо-Кульчівецької сільської ради із зарахуванням коштів на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державної казначейської служби України у Хмельницькій області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Стягнуто з приватного підприємства "Деметра-2010" в дохід державного бюджету України судовий збір в сумі 3765,30 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано наявністю всіх складових елементів правопорушення, що є підставою для притягнення ПП "Деметра-2010" до цивільно-правової відповідальність за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, у вигляді відшкодування збитків. При цьому, суд прийшов до висновку, що ст. 23 Кодексу України про надра не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували право власності чи право користування відповідача на земельну ділянку, на якій знаходиться артезіанська свердловина, з якої останнім здійснювався забір води. Крім того, на думку суду, ні наявність укладеного між відповідачем та власником земельної ділянки, на якій знаходиться використовувана відповідачем артезіанська свердловина, договору про надання послуг з водопостачання від 27.10.2011р., ні наявність дозволу у ДПФ "Деметра" на вказану артезіанську свердловину не є свідченням відсутності зі сторони відповідача складу правопорушення, оскільки наявними в матеріалах справи доказами доведено, що саме відповідач в період з 08.08.2011р. по 18.01.2011р. здійснював самовільне водокористування без відповідного на те дозволу.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2013р. (судді: Маціщук А.В. - головуючий, Гудак А.В., Петухов М.Г.) апеляційну скаргу приватного підприємства "Деметра-2010" задоволено. Рішення господарського суду Хмельницької області від 22.10.2012р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області на користь приватного підприємства "Деметра-2010" 1883, 00 грн. витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що протиправна поведінка відповідача відсутня, оскільки ПП "Деметра-2010" є лише вторинним водокористувачем, а можливе споживання води з технічних систем первинного водокористувача не є підставою для внесення плати за спеціальне водокористування та отримання дозволу на спецводокористування для підприємства, яке є вторинним водокористувачем. Крім того, суд визнав недоведеним розмір завданої відповідачем шкоди, розрахований позивачем, що є предметом спору у даній справі, оскільки в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази щодо кількості спожитої відповідачем води.

В касаційній скарзі Перший заступник прокурора Рівненської області просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 18.01.2012р. Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області проведено позапланову перевірку дотримання приватним підприємством "Деметра-2010" вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 18.01.2012р.

Зазначеним актом встановлено, що приватним підприємством "Деметра-2010" використовується одна артезіанська свердловина для господарсько-питних та виробничих потреб підприємства. Використання підземних вод здійснювалось на підставі дозволу № 001910 на спеціальне водокористування, що був наданий Дочірньому підприємству "Фірма "Деметра" з терміном дії до 07.05.2013р. В липні 2011 року відбулась ліквідація Дочірнього підприємства "Фірма "Деметра" та створено приватне підприємство "Деметра-2010", яке здійснює забір підземних вод для тих самих цілей, але не отримало дозвіл на спеціальне водокористування. Приватним підприємством "Деметра-2010" ведеться журналу обліку використаної води, згідно якого підприємством з 08.08.2011р. самовільно, без дозволу на спеціальне водокористування, використано 3300 куб.м. води, чим порушено вимоги ст.ст. 6, 49, 51 Водного кодексу України.

Крім того, актом перевірки від 18.01.2012р. також встановлено, що артезіанська свердловина знаходиться за межами орендованих земель та розміщена на розпайованих землях, що, в свою чергу, перебуває в приватній власності фізичної особи, з якою досягнуто усної домовленості про її використання.

Вказана кількість використаної відповідачем води за період з 08.08.2011р. по 18.01.2012р. підтверджується також і довідкою відповідача №7 від 20.01.2012р.

23.01.2012р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Хмельницькій області винесено постанову №2/14/02/05 про накладення на заступника директора ПП "Деметра-2010" адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 136,00 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 48 КУпАП, ст.ст 6, 49, 51 Водного кодексу України.

Судами також встановлено, що 01.06.2012р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Дочірнього підприємства "Фірма "Деметра", яка була реорганізована шляхом приєднання до ТОВ "ЗС-ЛТД".

Відповідно до передавального акту від 26.10.2011р. та додатку до балансу Дочірнього підприємства "Фірма "Деметра", все майно, права і обов'язки ДПФ "Деметра", в тому числі і артезіанську свердловину №154 в с. Боришківці, передано товариству з обмеженою відповідальністю "ЗС-ЛТД".

Судами на підставі листа Управління Держкомзему у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області № 05-01-03/3073 від 05.09.2012р. встановлено, що артезіанська свердловина №154, з якої відповідачем здійснювався забір підземних вод, орієнтовано перебуває в межах ділянки, яка належить Дробенюку В.І. згідно державного акту ЯК № 271850 від 29.11.2011р.

27.10.2011р. між Дробенюком В.І. (виконавець) та ПП "Деметра-2010" (споживач) укладено договір про надання послуг з водопостачання, відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язався надавати споживачеві вчасно послуги по водопостачанню зі свердловини № 154, яка розміщена на земельній ділянці, що перебуває у власності виконавця, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах Договору.

Оплата послуг здійснюється в розмірі 1,05 грн. за 1 м3 використаної води. Споживач веде журнал обліку використаної води, в якому фіксує кількість використаної води (п.п. 2.1., 2.2. Договору).

Згідно з п. 3.3. Договору на підтвердження надання послуг, сторони щомісяця складають акт виконаних робіт (наданих послуг). Відповідно до актів наданих послуг №1 від 31.10.2011р. на суму 126,00 грн., від 30.11.2011р. на суму 720,30 грн., від 31.12.2011р. на суму 640,50 грн., від 31.01.2012р. на суму 561,75 грн., від 22.02.2012р. на суму 386,40 грн. Дробенюк В.І. надав ПП "Деметра-2010" послуги з водопостачання на загальну суму 2434,95 грн.

На підставі акту перевірки дотримання ПП "Деметра-2010" вимог природоохоронного законодавства від 18.01.2012р та відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009 р. за № 767/16783 (зі змінами і доповненнями, затвердженими наказом Мінприроди України № 220 від 30.06.2011р.) (надалі - Методика) Держінспектором з ОНПС Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області проведено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування, загальний розмір яких склав 188 265, 00 грн. та є предметом позову у даній справі.

16.05.2012р. Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області на адресу відповідача направила лист №2498/07, в якому просила відшкодувати завдану шкоду.

Відповідач в листі № 55 від 01.06.2012р., надісланому позивачу у відповідь на лист №2498/07 від 15.05.2012р., зазначив про безпідставність вимог ДЕІ у Хмельницькій області, оскільки ПП "Деметра-2010" в силу вимог ст. 23 Кодексу України про надра, дотримуючись певних вимог, передбачених цією статтею, має право видобувати підземні прісні води для своїх господарських і побутових потреб без спеціальних дозволів, в т.ч. і без дозволу на спеціальне водокористування.

З огляду на те, що відповідач в добровільному порядку заподіяну шкоду не відшкодував, Хмельницький міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом у даній справі.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Звертаючись з позовом у даній справі, Хмельницький міжрайонний прокурор зазначав, що відповідач в порушення вимог ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України та ст. 19 Кодексу України про надра здійснив самовільний забір підземних прісних вод з артезіанської свердловини № 154 без дозволу на спеціальне водокористування та спеціального дозволу на користування ділянкою надр, внаслідок чого заподіяв державі збитки в розмірі 188 265, 00 грн.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); забір води - вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Статтею 47 ВК України визначено, що загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Згідно ст. 48 ВК України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, взявши до уваги схему водопостачання та водовідведення артезіанської свердловини № 154, зробив обґрунтований висновок, що відповідач здійснював саме спеціальне водокористування, оскільки здійснював забір води з артезіанської свердловини із застосуванням споруд та технічних пристроїв (зміст схеми водопостачання та водовідведення, де безпосередньо зазначається водонапірна башта та насосна станція).

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач протягом періоду з 08.08.2011р. по 18.01.2012р. здійснював забір води з артезіанської свердловини №154 без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст. 44 Водного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заперечує факт самовільного водокористування та зазначає, що в силу вимог ст. 23 Кодексу України про надра, дотримуючись певних вимог, передбачених цією статтею, він має право видобувати підземні прісні води для своїх господарських і побутових потреб без спеціальних дозволів, в т.ч. і без дозволу на спеціальне водокористування.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неможливості застосування норми ст.23 Кодексу України про надра до даних спірних правовідносин, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували право власності чи право користування відповідача на земельну ділянку, на якій знаходиться артезіанська свердловина, з якої останнім здійснювався забір води

Виходячи з вимог статей 44, 49 ВК України та положень Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 13.03.2002р. (надалі - Положення), колегія суддів вважає, що обов'язок отримання дозволу на здійснення спеціального водокористування незалежно від наявності у користувача будь-яких прав на водний об'єкт покладено відповідно до положень чинного законодавства на кожну юридичну чи фізичну особу, яка здійснює таке водокористування. Наведеним спростовуються заперечення відповідача проти факту самовільного водокористування з його боку та твердження про те, що він не є особою, яка здійснює водозабір води з артезіанської свердловини № 154 в с.Боришківці, а є лише користувачем вже добутої води.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає безпідставними посилання відповідача на те, що дозвіл на спеціальне водокористування надається лише один та на конкретну свердловину, тобто, на думку скаржника, чинне законодавство не передбачає надання декількох дозволів на одну і ту ж саму свердловину і на різні підприємства. Однак вимоги чинного законодавства не містять норм, які б дозволяли здійснювати спеціальне водокористування за дозволом на конкретний водний об'єкт, навпаки, положення законодавства чітко передбачають обов'язок водокористувачів - підприємств, установ, організацій, громадян України (ст. 42 Водного кодексу України) отримувати дозвіл на спеціальне водокористування.

Апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідач є вторинним водокористувачем, оскільки отримує воду з артезіанської свердловини № 154 в с. Боришківці, яка йому не належить, а перебуває у власності ТОВ "ЗС-ЛТД", а відтак не здійснює в розумінні Водного кодексу України водокористування. На думку суду, споживання води з технічних систем первинного водокористувача не є підставою для внесення плати за спеціальне водокористування та отримання дозволу на спецводокористування для підприємства, яке є вторинним водокористувачем.

Дійсно, статтею 42 ВК України передбачено, що водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Проте, згідно з п.9 ст.44 ВК України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

При цьому, вказана стаття не містить застережень щодо звільнення вторинного водокористувача від обов'язку отримати відповідний дозвіл в разі здійснення спецводокористування.

Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.43 ВК України водокористувачі мають право здійснювати загальне та спеціальне водокористування. Ця стаття також не розмежовує, що спеціальне водокористування мають право здійснювати виключно первинні водокористувачі.

Наведеним повністю спростовується помилковий висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача обов'язку отримувати дозвіл на спецводокористування лише з причин відсутності у його власності водозабірних споруд і відповідного обладнання, а також висновок про те, що ПП "Деметра-2010", як вторинний водокористувач, не порушував правила спеціального водокористування.

Вказані висновки апеляційного господарського суду спростовуються також фактом подальшого отримання відповідачем дозволу на спеціальне водокористування № 003043 від 05.03.2012р. та укладення з ТОВ "ЗС-ЛТД" договору позички від 08.02.2012р., за яким ТОВ "ЗС-ЛТД", як позичкодавець, передав ПП "Деметра-2010", як користувачу, у безоплатне користування на строк, що обумовлений цим Договором свердловину № 154 (т. 2, а.с. 38-41).

Відтак, вказані обставини не звільняють відповідача від виконання вимог ст.ст.44,49 Водного кодексу України щодо одержання дозволу на спецводокористування.

Крім того, помилковим є також висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що саме ТОВ "ЗС-ЛТД", як водокористувач, якому видано дозвіл № 002467 на спеціальне водокористування, є відповідальним за порушення вимог водного законодавства щодо умов спеціального водокористування. Так, суд не вернув уваги на те, що зазначений дозвіл № 002467, виданий ТОВ "ЗС-ЛТД", оформлено на інший об'єкт водокористування, а саме: на каптажний колодязь, що розташований в іншому населеному пункті: у с. Кам'янка, Кам'янець-Подільського району.

Разом тим, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що наявність укладеного між відповідачем та власником земельної ділянки, на якій знаходиться використовувана відповідачем артезіанська свердловина, договору про надання послуг з водопостачання від 27.10.2011р., не є свідченням відсутності зі сторони відповідача складу правопорушення та не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки наявними в матеріалах справи доказами доведено, що саме відповідач в період з 08.08.2011р. по 18.01.2011р. здійснював самовільне спеціальне водокористування. При цьому, жодних доказів наявності дозвільних документів на здійснення спеціального водокористування та технічних можливостей для здійснення забору води із артезіанської свердловини № 154 в с. Боришківці у Дробенюка В.І. та подальшого їх постачання ПП "Деметра-2010" в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач, здійснюючи спеціальне водокористування без відповідного на те дозволу в порушення вимог ст.ст.44, 48 Водного кодексу України діяв неправомірно, а відтак на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до господарського-правової відповідальності за вчинене ним правопорушення, тобто має відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

Крім того, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що задовольняючи позов, суд першої інстанції, обґрунтовано врахував вимоги Бюджетного кодексу України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України №131 від 19.12.2000р., та стягнув 188265, 00 грн. шкоди, заподіяної самовільним спеціальним водокористуванням, саме на користь Державного бюджету України, місцевих бюджетів Хмельницької обласної ради та Слобідо-Кульчивецької сільської ради із зарахуванням цих кошти на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державної казначейської служби України у Хмельницькій області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що прийнята у справі постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Рівненської області задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2013р. скасувати, а рішення господарського суду Хмельницької області від 22.10.2012р. у справі № 22/5025/969/12 залишити без змін.

Стягнути з приватного підприємства "Деметра-2010" (32353, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Боришківці, вул. Радгоспна, 1, ідентифікаційний код 36744946) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (р/р 31211254700007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код за ЄДРПОУ 38004897, код класифікації доходів бюджету 22030004, код банку отримувача 820019) 1882, 65 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят дві гривні шістдесят п'ять копійок) судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду першої інстанції видати відповідний наказ.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Н. Дунаєвська

С. Самусенко