Постанова

від 10.06.2008 по справі 21/376

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/376

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.06.2008                                                                                           № 21/376

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:            Буравльова С.І.

          Капацин  Н.В.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - ВорогІ.А. – представник, дов. б/н від 20.03.2008;

 від відповідача - БерковськийР.О. – представник, дов. №3 від 02.04.2008,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс Україна"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.01.2008

 у справі № 21/376 (Копитова О.С.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс Україна"

 про                                                  стягнення 159006,00 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Маркс Україна”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс „Ріксос-Прикарпаття”

про зобов'язання вчинити дії

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 13.05.2008, 03.06.2008 розгляд справи відкладався на 03.06.2008, 10.06.2008 відповідно.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2008 № 01-23/1/1 змінено склад колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 у справі № 21/376 продовжено строк розгляду справи за заявою сторін на підставі ст.ст. 69, 99 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2008 у справі №21/376 первісний позов задоволено, з відповідача за первісним позовом на користь позивача підлягає стягненню 151 500,00 грн. основного боргу, 21 797,00 грн. інфляційних втрат, 4 628,00 грн. 3% річних, 1 987,00 грн. пені, 1 799,96 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що згідно з виставленим відповідачем за первісним позовом рахунком-фактурою № СФ-0000262 від 26.09.2006 позивачем було перераховано на користь відповідача 151 500,00 грн. в якості оплати вартості виготовлення іміджевого рекламного ролика, що підтверджується платіжним дорученням № 585 від 03.10.2006; як свідчать матеріали справи, відповідачем за первісним позовом у строк, встановлений додатковою угодою № 7, його зобов'язання щодо виготовлення іміджевого рекламного ролика виконано не було, у зв'язку з чим позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 149 від 03.11.2006, в якому позивач повідомив відповідача про те, що він відмовляється від прийняття виконання зобов'язання в порядку, передбаченому ст. 612 ЦК України, та вимагає повернення сплачених коштів не пізніше 12.11.2006; дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень ТОВ „Маркс Україна”, викладених у зустрічному позові, зокрема, позивач за зустрічним позовом не надав належних доказів своєчасної передачі відповідачу диску з варіантами музики та варіантами голосів для відео ролика, виготовлення якого передбачено додатковою угодою № 7; наданий позивачем за зустрічним позовом перелік документів або матеріальних цінностей, що передаються, № 16 не може бути прийнято судом до уваги, оскільки його зміст не дає змоги жодним чином ідентифікувати ані посаду особи, якій відповідні матеріали було передано, ані підстави такої передачі, ані конкретні види робіт (послуг), з наданням яких пов'язана передача відповідних матеріалів, також не можливо дійти однозначного висновку щодо того, яка інформація знаходилась на диску, що передавався згідно із зазначеним переліком, крім того, не надано доказів, того, що особа, яка підписала вказаний перелік від імені одержувача, мала достатні повноваження для отримання матеріальних цінностей від імені відповідача за зустрічним позовом, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень позивача за зустрічним позовом про невиконання відповідачем зобов'язань, передбачених п.п. 8.2.2, 8.3.3 та 8.3.5 договору № 01/07.1; суд враховує той факт, що позивач за зустрічним позовом направляв відповідачу листи щодо врегулювання питання по виконанню сторонами додаткової угоди № 7, однак всі листи, на які посилається позивач в зустрічному позові, були направлені на адресу відповідача вже після закінчення строку, встановленого додатковою угодою № 7 для виготовлення відео ролику; при цьому судом враховується і той факт, що станом на день подання зустрічного позову договір № 01/07.1 є розірваним за взаємною згодою сторін з 12.11.2006 (свою згоду на розірвання договору позивач за зустрічним позовом висловив у листі № 520 від 18.10.2006), що фактично не надає можливості позивачу за зустрічним позовом вимагати від відповідача вчинення дій щодо виконання вказаного договору; у зв'язку з тим, що позивач за первісним позовом відмовився від виконання зобов'язання щодо виготовлення відео ролику та вимагав повернення коштів, встановивши при цьому строк для повернення до 12.11.2006, відповідач за первісним позовом станом на день розгляду справи на вимогу позивача коштів не повернув, враховуючи приписи ст. 1212 ЦК України, господарський суд вважає, що дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань; господарський суд вважає правомірними вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України суми інфляційних втрат в розмірі 21 797,00 грн. та 4 628,00 грн. 3% річних; також суд вважає обґрунтованими вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача на підставі ст. 611 ЦК України, п. 10 додаткової угоди № 7 суми пені за несвоєчасне виконання умов договору в розмірі 1 987,00 грн. з 16.10.2006 по 12.11.2006.

В апеляційній скарзі та письмовому поясненні за № 217 від 02.06.2008 відповідач за первісним позовом просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2008 у справі № 21/376 з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача за первісним позовом про стягнення суми боргу в розмірі 159 006,00 грн. відмовити та зобов'язати позивача за первісним позовом виконати вимоги договору № 01/07.1 про проведення рекламної компанії від 01.07.2006 та додаткової угоди № 7 від 25.09.2006, а саме: узгодити варіанти музики та варіанти голосів для тексту ролику, узгодити новий графік робіт та прийняти виконану роботу.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник вказує, що на підтвердження повноважень гр. Старцевої Ю.В. відповідачу за первісним позовом була надано лист позивача від 04.09.2006 стосовно того, що з 01.09.2006 контактними особами за договором № 01/07.1 зі сторони позивача є Семенова Н.В., Старцева Ю.В. При цьому під час прийняття матеріальних цінностей кожна із сторін перевіряла відповідність кожного найменування в разі, якщо найменування не відповідало наявному, його або викреслювали та повертали або змінювали відповідно до дійсності, зауважень по переліку документів або матеріальних цінностей, що передаються, за № 16 від позивача за первісним позовом не було.

На думку заявника, доказом отримання позивачем переліку № 16 є те, що у справі є докази одержання інших найменувань за цим переліком, зокрема, рахунок-фактура за шкіру № 283, докази оплати якого є у матеріалах справи.

Відповідач за первісним позовом стверджує, що 20.10.2007 та 21.10.2007 повторно направляв поштою компакт диск з відео роликом „Ріксос” у форматі mpg.3, що підтверджується поштовими відправленнями та підписами уповноважених представників відповідача, однак судом першої інстанції ці докази до уваги не приймалися.

Заявник зазначає, що перший етап – зйомка та попередній монтаж відео для ролика та другий етап – монтаж музики ТОВ „Студія продакшн „Марк і Петр” були зроблені вчасно і надані відповідачу за первісним позовом, про що між сторонами було підписано акт виконаних робіт.

Відповідач посилається на те, що зупинив виконання робіт, оскільки згідно з п. 8.2.2 договору № 01/07.1 у випадку незатвердження або несвоєчасного затвердження позивачем ескізів, макетів, сценаріїв, текстів, графіку, рекламних текстів, зображення, інших елементів реклами, поданих відповідачем, термін виконання зобов'язань відповідача по роботах (послугах) продовжується на термін такої затримки.

Заявник вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про розірвання договору № 01/07.1 за взаємною згодою сторін з 12.11.2006 згідно із листом № 520 від 18.10.2006, виходячи з умов п. 11.5 договору № 01/07.1 та норми ст. 654 ЦК України та враховуючи, що сторони не підписували жодної додаткової угоди до договору № 01/07.1 про припинення його дії або розірвання.

Заявник вважає, що судом неправильно застосовано норму ст. 14 ЦК України та не враховано норму ч. 1 ст. 216 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом заперечує проти доводів скарги, посилаючись на те, що відповідач надіслав 21.10.2006 із цінним листом з описом вкладення чистий компакт диск без ролику, який позивач отримав 27.10.2006, що свідчить про прострочення виконання зобов'язання відповідачем; відповідач безпідставно посилається на п.п. 8.2.2, 8.3.3, 8.3.5, 8.4.4 договору № 01/07.1, оскільки передбачені цими пунктами зобов'язання позивача не мали місця в період прострочення виконання зобов'язання відповідачем; посилання відповідача на ст. 527 ЦК України є необґрунтованими, оскільки позивач на підставі ст. 612 ЦК України відмовився від прийняття виконання зобов'язання у зв'язку з його простроченням; додаткова угода № 7 була розірвана із дотриманням письмової форми шляхом надсилання листа від 04.11.2006 за № 149.

В письмовому поясненні від 09.06.2008 позивач за первісним позовом вказує, що перелік № 16 від 10.10.2006, на який посилається відповідач, не може вважатися належним доказом передачі рекламного ролику позивачу, оскільки в цьому переліку немає жодного посилання на документ, на підставі якого виконані роботи за цим переліком; позивач не отримував жодних документів та матеріалів від відповідача за переліком № 16; компакт диск з рекламним роликом, надісланий відповідачем цінним листом від 21.10.2006, фактично не містив жодної інформації, в тому числі рекламного ролику, та був повернутий позивачем цінним листом від 04.11.2006; крім того, дата надсилання компакт диску 21.10.2006 вказує на те, що відповідач прострочив виконання свого зобов'язання, яке повинно бути виконане до 15.10.2006.

Розглянувши апеляційну скаргу і письмове пояснення відповідача за первісним позовом, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін та враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

ТОВ „Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс „Ріксос-Прикарпаття” до Господарського суду міста Києва подана позовна заява про стягнення з ТОВ „Маркс Україна” 151 500,00 грн. основного боргу, 1 987,00 грн. пені за період з 16.10.2006 по 12.11.2006, 4 377,00 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2006 р. по січень 2007 р., 1 142,00 грн. 3% річних за період з 13.11.2006 по 12.02.2007 та судових витрат.

21.11.2007 ТОВ „Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс „Ріксос-Прикарпаття” було подане доповнення до позовної заяви № 558 від 19.11.2007, в якій просило стягнути додатково до вимог, вказаних у позовній заяві, суми інфляційних втрат в розмірі 17 423,11 грн., 3% річних в розмірі 3 486,00 грн. і 209,09 грн. держмита.

11.12.2007 ТОВ „Маркс Україна” на підставі ст. 60 ГПК України подало до Господарського суду міста Києва зустрічний позов про зобов'язання ТОВ „Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс „Ріксос-Прикарпаття” виконати вимоги договору № 01/07.1 про проведення рекламної компанії від 01.07.2006 та додаткової угоди № 7 від 25.09.2006, а саме: узгодити варіанти музики та варіанти голосів для тексту ролику, узгодити новий графік робіт та прийняти виконану роботу і стягнути судові витрати.

Згідно з п. 2.1 договору на проведення рекламної кампанії № 01/07.1 від 01.07.2006 позивач за первісним позовом, за договором замовник, доручає, а відповідач, за договором виконавець, зобов'язується проводити рекламну кампанію, яка вважається розпочатою з дати підписання цього договору та виконується відповідно до умов цього договору, додаткових угод до цього договору та окремих договорів на виконання робіт, визначених у цьому договорі, по 31.12.2006 включно, а п. 1.1 цього договору встановлено, що рекламна кампанія – це комплекс робіт (послуг), що визначаються у цьому договорі, додаткових угодах, окремих договорах і надаються відповідачем позивачу та передбачають просування і популяризацію, формування іміджу, (образу, репутації, фірмового стилю) позивача та його послуг, роботи (послуги), пов'язані з виробництвом рекламної продукції, виробництвом та розміщенням реклами для позивача на території України.

Пунктом 3.2 договору № 01/07.1 передбачено, що відповідач за первісним позовом зобов'язується здійснювати рекламну кампанію відповідно до умов цього договору, додаткових угод до цього договору та окремих договорів на виконання робіт, визначених у цьому договорі.

25.09.2006 між сторонами була укладена додаткова угода № 7 до договору № 01/07.1, відповідно до п.п. 1, 4 якої позивач за первісним позовом доручає, а відповідач зобов'язується виготовити до 15.10.2006 рекламно-інформаційний відео ролик діагностичного лікувально-реабілітаційного курортного комплексу „Ріксос-Прикарпаття” у форматі Betacam DIGITAL у наступних варіантах: 30 секунд (українською мовою); відповідач зобов'язується по закінченню робіт надати позивачу версію відео ролика, записану на компакт диску та відео касеті у форматі Betacam DIGITAL.

Пунктами 5, 6 додаткової угоди № 7 встановлено, що вартість робіт за цим додатком становить 126 250,00 грн., крім того ПДВ 25 250,00 грн., загальна вартість до сплати становить 151 500,00 грн.; оплата здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача за первісним позовом суми, визначеної в п. 5 цієї додаткової угоди до 02.10.2006.

Позивачем за первісним позовом було сплачено відповідачу суму в розмірі 151 500,00 грн. за платіжним дорученням № 585 від 03.10.2006.

Пунктом 7 додаткової угоди № 7 визначено, що роботи за цією угодою вважаються виконаними після підписання актів передання-прийняття робіт повноважними представниками відповідача та позивача і засвідчення їх підписів печатками сторін.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В матеріалах справи відсутній та відповідачем не наданий акт передання-прийняття робіт з виготовлення рекламно-інформаційного відео ролику, що є об'єктом додаткової угоди № 7.

Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем не доведено факт передання згідно з п. 4 додаткової угоди № 7 позивачу версію відео ролика, записану на компакт диску та відео касеті у форматі Betacam DIGITAL.

Так, в якості доказу передання компакт диску з роликом відповідачем була надана копія переліку документів або матеріальних цінностей, що передаються, № 16 від 10.10.2006, однак, зазначений документ не може вважатися належним доказом передання компакт диску з відео роликом Діагностичного лікувально-реабілітаційного курортного комплексу „Ріксос-Прикарпаття” у форматі Betacam DIGITAL, 30 секунд, виходячи з наступного.

Статтями 237, 244, 246 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами; довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

З матеріалів справи не вбачається, що документи та матеріальні цінності за переліком № 16 були передані належним чином уповноваженому представнику позивача, при цьому необхідно врахувати ту обставину, що позивач заперечує факт одержання документів і матеріальних цінностей за переліком № 16.

Також, як вбачається зі змісту переліку № 16, за цим переліком передавалися документи і матеріальні цінності, які не мають відношення до додаткової угоди № 7, зокрема, диски із записом інформ. сюжету, касета із записом (5 канал), ефірні довідки тощо, тому неможливо встановити чи має відношення зазначений диск з роликом до додаткової угоди № 7 чи стосується інших правочинів.

Крім того, як вбачається з документів, наданих відповідачем за первісним позовом, зокрема, листів № 531 від 27.10.2006 (т. 1, а.с. 139), № 9 від 25.01.2007 (т. 1, а.с 138), № 80 від 18.05.2007 (т. 1, а.с. 124), зустрічної позовної заяви № 277 від 10.12.2007, акту передання-прийняття виконаних робіт від 09.02.2007, складений між ТОВ „Студія продакшн „Марк і Петр” та ТОВ „Маркс Україна”, відео ролик у строк, встановлений додатковою угодою № 7, не був виготовлений та переданий позивачу.

Отже апеляційний господарський суд дійшов висновку про невиконання відповідачем зобов'язання з виготовлення та передання позивачу у строк до 15.10.2006 рекламно-інформаційного відео ролику, записаного на компакт диск та відео касету у форматі Betacam DIGITAL, як це передбачено п.п. 1, 4 додаткової угоди № 7.

Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

04.11.2006 позивачем був надісланий відповідачу лист за № 149 від 03.11.2006, в якому зазначено, що за додатковою угодою № 7 відповідач зобов'язався виготовити до 15.10.2006 рекламно-інформаційний відео ролик Діагностичного лікувально-реабілітаційного курортного комплексу „Ріксос-Прикарпаття” у форматі Betacam DIGITAL, 30 секунд (українською мовою); по закінченню роботи відповідач зобов'язаний передати виготовлений ролик на компакт-диску та відеокасеті у форматі Betacam DIGITAL; грошові кошти в сумі 151 000,00 грн. за виготовлення відео ролику позивачем перераховані 03.10.2006; станом на 15.10.2006 відео ролик не виготовлений, що свідчить про прострочення відповідачем виконання зобов'язань, взятих на себе згідно з додатковою угодою № 7; 27.10.2006 відповідачем було надіслано цінним листом компакт диск, на якому відсутній виготовлений ролик; внаслідок прострочення відповідачем зобов'язання з виготовлення відео ролику, позивач, керуючись ст. 612 ЦК України, відмовляється від прийняття виконання відповідачем зобов'язання за додатковою угодою № 7 від 25.09.2006 і вимагає не пізніше 12.11.2006 повернути сплачену позивачем в порядку передоплати вартість роботи з виготовлення відео ролику в сумі 151 000,00 грн. та штрафні санкції у вигляді пені; надісланий відповідачем компакт диск повертається з цим листом. Факт надсилання вказаного листа та компакт диску підтверджується описом вкладення у цінний лист від 04.11.2006 та квитанцією № 17/288739 від 14.11.2006.

Таким чином додаткова угода № 7 від 25.09.2006 є розірваною з 04.11.2006 внаслідок односторонньої відмови позивача від договору на підставі ст. 612 ЦК України.

Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було зазначено вище, позивач за первісним позовом звернувся до відповідача у листі № 149 від 03.11.2006 із вимогою не пізніше 12.11.2006 повернути сплачену позивачем в порядку передоплати вартість роботи з виготовлення відео ролику в сумі 151 000,00 грн.

З матеріалів справи не вбачається факту виконання відповідачем зобов'язання з повернення грошових коштів в сумі 151 000,00 грн. станом на 12.11.2006, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд дійшов висновку про невиконання належним чином відповідачем зазначеного грошового зобов'язання у зв'язку з чим, позовна вимога про стягнення з відповідача за первісним позовом 151 000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 10 додаткової угоди № 7 передбачено, що у випадку порушення строків виготовлення відео ролику відповідач за первісним позовом сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Оскільки відповідач порушив строк виготовлення відео ролику та, як було встановлено вище, позивач відмовився від виконання відповідачем обов'язку щодо виготовлення відео ролику, внаслідок чого додаткова угода № 7 була розірвана 04.11.2006, то задоволенню підлягають вимоги про стягнення пені за порушення строків виготовлення відео ролику за період з 16.10.2006 по 03.11.2006 в розмірі 1 340,67 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем за первісним позовом зобов'язання з повернення 151 000,00 грн. не пізніше 12.11.2006 виконано не було, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення 21 800 грн. 11 коп. інфляційних втрат за період листопада 2006 р. по жовтень 2007 р. та 4 628 грн. 3% річних за період з 13.11.2006 по 19.11.2007.

Щодо позовних вимог зустрічного позову, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 2 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Оскільки, як було встановлено вище, додаткова угода № 7 була розірвана 04.11.2006 та відповідно зобов'язання сторін, що виникли на підставі цієї додаткової угоди, припинилися 04.11.2006, то позовні вимоги зустрічного позову є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Місцевий господарський суд необґрунтовано стягнув з відповідача за первісним позовом пеню за прострочення виконання зобов'язання з виготовлення відео ролику за період з 04.11.2006 по 12.11.2006, адже додаткова угода № 7, на підставі п. 10 якої стягується пеня, була розірвана 04.11.2006.

Суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що договір № 01/07.1 є розірваним за взаємною згодою сторін з 12.11.2006, посилаючись на те, що згоду на розірвання договору відповідач за первісним позовом висловив у листі за № 520 від 18.10.2006, адже в цьому листі відсутня беззаперечна згода відповідача на розірвання договору та вказано, що відповідач має бути впевнений у волевиявленні позивача і, керуючись п. 11.9 договору № 01/07.1, не може розглядати лист, що направлений за допомогою факсимільного зв'язку, як достатнє підтвердження волевиявлення позивача, направлене на розірвання договору без належного підтвердження, тобто надсилання ідентичного листа по пошті або представлення позивачем доказів такого відправлення.

Апеляційний господарський суд частково не може погодитись із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та виходячи з наступного.

Лист позивача за первісним позовом від 04.09.2006 стосовно призначення Старцевої Ю.В. контактною особою за договором № 01/07.1 не є відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України належним доказом надання повноважень позивачем Старцевій Ю.В. на одержання документів та матеріальних цінностей, як цього вимагають норми ст.ст. 237, 244, 246 ЦК України.

Та обставина, що позивачем вчинено дію, що стосується документу, зазначеного у переліку 16, не свідчить ані про те, що цей документ був переданий саме за переліком № 16, ані про те, що за цим переліком були передані решту документів, а, зокрема, зазначений у переліку відео ролик стосується саме додаткової угоди № 7.

Як вже було зазначено вище, з наданих відповідачем за первісним позовом документів, зокрема, листів № 531 від 27.10.2006 (т. 1, а.с. 139), № 9 від 25.01.2007 (т. 1, а.с 138), № 80 від 18.05.2007 (т. 1, а.с. 124), зустрічної позовної заяви № 277 від 10.12.2007, акту передання-прийняття виконаних робіт від 09.02.2007, складеного між ТОВ „Студія продакшн „Марк і Петр” та ТОВ „Маркс Україна”, вбачається, що відео ролик ані у строк, встановлений додатковою угодою № 7, ані станом на 21.10.2006 не був виготовлений, тому не міг бути переданий позивачу. При цьому диск, надісланий відповідачем згідно з описом вкладення у цінний лист від 21.10.2006, був повернутий позивачем з листом № 149 від 03.11.2006, в якому зазначено, що на цьому диску відсутній відео ролик.

Твердження заявника скарги про те, що акт виконаних робіт, складений з ТОВ „Студія продакшн „Марк і Петр”, підтверджує факт своєчасного виконання зобов'язань відповідача за первісним позовом, є безпідставним, адже зазначений акт був складений 09.02.2007 та без участі позивача.

Посилання заявника на п. 8.2.2 договору № 01/07.1 є необґрунтованим, адже в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача за первісним позовом до позивача до 15.10.2006 із вимогою затвердити ескізи, макети, сценарії, тексти, графіку, рекламні тексти, зображення тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2008 у справі №21/376 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

“Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Маркс Україна” (02206, м. Київ, вул. А.Малишка, 37, кв. 3; поштова адреса: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 27/2; рахунок № 260010066948 в ВАТ „Райффайзен Банк АВАЛЬ”, МФО 322904; код ЄДРПОУ 33543396) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс „Ріксос-Прикарпаття” (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Городище, 8; рахунок № 2600800002363 в філії ВАТ „Укрексімбанк” в м. Львові, МФО 325718; код ЄДРПОУ 34358195) 151 500 грн. основного боргу, 1 340 грн. 67 коп. пені, 21 800 грн. 11 коп. інфляційних втрат, 4 628 грн. 3% річних, 1 792,69 грн. державного мита, 117 грн. 58 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.”

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс „Ріксос-Прикарпаття” (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Городище, 8; рахунок № 2600800002363 в філії ВАТ „Укрексімбанк” в м. Львові, МФО 325718; код ЄДРПОУ 34358195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Маркс Україна” (02206, м. Київ, вул. А.Малишка, 37, кв. 3; поштова адреса: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 27/2; рахунок № 260010066948 в ВАТ „Райффайзен Банк АВАЛЬ”, МФО 322904; код ЄДРПОУ 33543396) 3 грн. 38 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3.          Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4.          Справу № 21/376 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Ропій  Л.М.

 Судді                                                                                          Буравльов С.І.

                                                                                          Капацин  Н.В.