Постанова

від 24.07.2008 по справі 13/245-07-3/31

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/245-07-3/31

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24.07.2008                                                                                           № 13/245-07-3/31

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:            Калатай  Н.Ф.

          Коротун  О.М.

 За участю представників:

 від позивача -Бучко О.М. – представник за дов. № 2225 від 23.07.2008;

 від відповідача 1 - Шевченко Н.В. – представник за дов. № 16-472 від 21.01.2008;

 від відповідача 2 - Бузько А.І. – представник за дов. б/н від 21.04.2008;

                                 Кабанчук Н.І. – директор (наказ № 42 від 01.08.2002);

від відповідача 3 - не з'явився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" в особі ЛадижинськоїТЕС

 на рішення Господарського суду м.Києва від 10.06.2008

 у справі № 13/245-07-3/31 (Сівакова В.В.)

 за позовом                               Ладижинської міської ради

 до                                                   Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" в особі ЛадижинськоїТЕС

                                                  Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія"

                                                  Міністерства палива та енергетики України

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  визнання права власності та виселення

СУТЬ РІШЕННЯ І СКАРГИ:

          Ладижинська міська рада (далі – позивач) у травні 2007 року звернулася до господарського суду Вінницької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” в особі Ладижинської ТЕС (далі – відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Надія” (далі – відповідач 2) про визнання права власності та виселення.

          Рішенням господарського суду Вінницької області від 19.06.2007 у справі № 13/245-07, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 11.09.2007, позов задоволено частково: визнано за Ладижинською міською радою право власності на окремий об'єкт нерухомого майна - громадсько-торгівельний центр, що знаходиться за адресою: м. Ладижин, вул. П. Кравчика, 4 та включає в себе літери А, А3, А5, А6, А7, з підвалом літера А/під-А5/під та вхідним майданчиком літери а, а1, а6, загальною площею 4552,3 м2. Припинено провадження в частині позовних вимог позивача про усунення перешкод  в користуванні позивачем належним йому приміщенням шляхом виселення з нього Товариства з обмеженою відповідальністю „Надія” на підставі п. 4 ст 80 ГПК України, в зв'язку з відмовою від позову. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” в особі Ладижинської ТЕС на користь Ладижинської міської ради 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Постановою Вищого господарського суду України від  11.12.2007 по справі № 13/245-07 рішення господарського суду Вінницької області від 19.06.2007 та постанову Житомирського апеляційного госпоадсркьго суду від 11.09.2007 у справі № 13/245-07 скасовано в частині позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно з передачею справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до господарського суду міста Києва за встановленою підсудністю. Доручено господарському суду міста Києва вжити відповідних процесуальних заходів для залучення Міністерства палива та енергетики України до участі у даній справі в якості іншого відповідача. В решті рішення та постанову залишено без змін.

          Рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2008  у справі № 13/245-07-3/31  позов задоволено повністю: визнано за Ладижинською міською радою право власності на громадсько-торгівельний центр, що знаходиться за адресою: м. Ладижин, вул. П. Кравчика, 4 та складається з літер А, А3, А5, А6, А7, з підвалом літера А/під-А5/під та вхідним майданчиком літери а, а1, а6, загальною площею 4552,3 м2. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” в особі Ладижинської ТЕС на користь Ладижинської міської ради 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення мотивоване тим, що суспільно-торговий центр на момент передачі позивачу перебував у колективній власності ВАТ „Західенерго”, а отже вибув з державної власності в процесі корпоратизації зазначеного товариства.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Ладижинської міської ради відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до ч. 2 ст. 243 ЦК УРСР договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому, а спірне приміщення фактично позивачу передано не було.

Крім того, апелянт зазначає, що висновок суду про досягнення сторонами згоди, про що свідчить поведінка сторін, не відповідає обставинам справи, оскільки відповідно до статуту ВАТ „Західенерго” прийняття рішення про зміну статутного фонду є виключно компетенцією загальних зборів акціонерів, а ні в якому разі керівника відокремленого підрозділу ВАТ „Західенерого”.

Також на думку апелянта, судом першої інстанції не взято до уваги те, що за актом приймання-передачі громадсько-торгівельного центру передачі позивачу підлягає приміщення площею 4526,3 м2, а суд визнає за Ладижинською міською радою право власності на приміщення площею 4552,3 м2.

               Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2008 у справі № 13/245-07-3/31  апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.

          24.07.2008 представник відповідача 1 через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке відхилене Київським апеляційним господарським судом з огляду на те, що вказана стороною обставина не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 ГПК України.

          У судове засідання 24.07.2008 з'явився представники позивача, відповідача 1 та відповідача 2. Представник відповідача 3 в судове засідання 24.07.2008 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення про вручення кореспонденції № 0746008 від 21.07.2008.

          Отже, відповідач 3 знав про дату розгляду апеляційної скарги по даній справі 24.07.2008, але не надав доказів неможливості направлення в судове засідання будь-якого свого представника, з врахуванням того, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою. В зв'язку з ненадходженням заяв, клопотань відповідача 3 про відкладення розгляду справи, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу по справі № 13/245-07-3/31 у відсутності представника відповідача 3.

          В судовому засіданні 24.07.2008 представник відповідача 1 просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва  від 10.06.2008 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Ладижинської міської ради відмовити.

          В судовому засіданні 24.07.2008 представник позивача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду міста Києва  від 10.06.2008 залишити без змін.

          В судовому засіданні 24.07.2008 представник відповідача 2 підтримав апеляційну скаргу відповідача 1, просив суд її задовольнити, рішення господарського суду міста Києва  від 10.06.2008 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Ладижинської міської ради відмовити.

          Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

 Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, 02.12.2003 Відкрите акціонерне товариство “Західенерго” в особі Ладижинської ТЕС звернулось до міського голови з пропозицією про вирішення на черговій сесії міської ради питання про передачу в комунальну власність об'єктів соціальної сфери, в тому числі, приміщення суспільно-торговельного центру, та надав акт приймання-передачі.

08.12.2003 15 сесія 24 скликання Ладижинської міської ради, на підставі вищевказаного подання Ладижинської ТЕС, своїм рішенням надала згоду на безкоштовну передачу суспільно-торговельного центру в складі приміщень магазину „Лада”, ресторану „Електрон”, аптеки, міської ради, міського відділу міліції, магазину „Байкал-Вест” в комунальну власність територіальної громади м. Ладижина на баланс міського комунального підприємства „Добробут”.

Так, по акту приймання-передачі суспільно-торгівельний центр, а саме, в складі приміщень магазину „Лада”, ресторану „Електрон”, аптеки, міської ради, міського відділу міліції, магазину „Байкал-Вест” 1975 року побудови корисною площею 4526,30 м2 був переданий ВАТ „Західенерго” Ладижинській міській раді в комунальну власність. Акт приймання-передачі суспільно-торговельного центру був затверджений рішенням виконкому Ладижинської міської ради № 700 від 25.12.2003.

Згідно матеріалів справи, 10.12.2004 виконком Ладижинської міської ради прийняв рішення № 650 „Про оформлення права колективної власності за ВАТ „Західенерго” на суспільно-торгівельний центр, розташований в м. Ладижин по вул. Кравчика, 4 загальною площею 4552,3 м2. На підставі цього рішення 22.12.2004 ВАТ „Західенерго” було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 019344.

Зважаючи на вищевикладене, Київським апеляційним господарським судом відхиляються, як безпідставні, доводи апелянта щодо того, що судом  першої інстанції не взято до уваги те, що за актом приймання-передачі громадсько-торгівельного центру передачі позивачу підлягає приміщення площею 4526,3 м2, а суд визнає за Ладижинською міською радою право власності на приміщення площею 4552,3 м2.

26.12.2006 8 сесія 5 скликання Ладижинської міської ради скасувала рішення виконавчого комітету Ладижинської міської ради від 10.12.2004 року № 650 „Про оформлення права колективної власності за Відкритим акціонерним товариством „Західенерго”, на підставі якого 22.12.2004 право власності на суспільно-торговельний центр було зареєстровано за Відкритим акціонерним товариством „Західенерго”.

Таким чином, подання Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” від 02.12.2003, рішення Ладижинської міської ради від 08.12.2003 та виконкому від 25.12.2003 свідчать про укладання між позивачем та ВАТ „Західенерго” договору дарування шляхом обміну листами в розумінні ст. 154 Цивільного кодексу УРСР.

Також про досягнуту згоду свідчить також і поведінка обох сторін договору, оскільки ними вчинялись дії, спрямовані на передачу майна, зокрема, отримано дозвіл ДПІ у м. Львові від 14.08.2003 на передачу ВАТ „Західенерго” об'єктів соціальної   сфери   у   комунальну   власність,   складено   передаточний   баланс   на 31.12.2003.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірний, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки матеріали справи не містять належних доказів про визнання договору дарування недійсним, отже, укладений між сторонами договір є дійсним. Вказаний факт знайшов своє відображення і в постанові Вищого господарського суду України від 11.12.2007 по справі № 13/245-07.

З огляду на вищевикладене, судом апеляційної інстанції відхиляються доводи апелянта щодо того, що договір дарування є неукладеним, оскільки спірне приміщення фактично позивачу передано не було.

Відповідно до ст. 128 Цивільного кодексу УРСР право власності у набувача майна по договору виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачене законом або договором.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2003 територіальна громада міста Ладижина набула право власності на суспільно-торгівельний центр загальною площею 4552,30 м2 (приміщення магазину «Лада», ресторану, аптеки, міської ради, міського відділу міліції, магазину «Байкал-Вест», ДІЛ), що розташований по вул. П.Кравчика, 4 в м. Ладижині.

Згідно рішення суду першої інстанції, правомочність ВАТ „Західенерго” на розпорядження відповідним нерухомим майном підтверджується наступними обставинами.

Як вбачається з Акту державної прийомки будівлі 31.12.1975 була введена в експлуатацію та передана на баланс Ладижинської ДРЕС (правонаступником якої є ВАТ „Західенерго”) будівля суспільно-торгового центру. Відповідно до Акту державної прийомки суспільно-торговий центр складає окремий об'єкт - будівлю у складі міської ради, РАГС, міліції, аптеки, промтоварного магазину, продуктового магазину, ресторану, телеательє, книжкового магазину.

Указом Президента України від 04.04.1995 № 282/95 „Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України”, наказом Мінекономики України від 14.06.1995 № 75 „Про внесення змін та доповнень до переліків підприємств, що підлягають корпоратизації, та графіків її проведення” та наказом Міненерго України від 15.06.1995 № 106 комісією з корпоратизації державного підприємства „Західенерго” була проведена корпоратизація ДП „Західенерго”.

27.12.2002 Міністерством палива та енергетики було затверджено перелік об'єктів нерухомого майна (будівлі і споруди), що увійшли до статутного фонду ВАТ „Західенерго” під час корпоратизації станом на 01.07.1995.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідно до Переліку майна, наданого відповідачем 1, суспільно-торгівельний центр під інвентарним номером 85010 зазначений як такий, що перебуває в статутному фонді ВАТ „Західенерго”.

Таким чином, суспільно-торгівельний центр на момент передачі позивачу перебував у колективній власності ВАТ „Західенерго”, а отже вибув з державної власності в процесі корпоратизації зазначеного товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, оскільки зазначене питання неодноразово з'ясовувалось сторонами, відповідна обставина знайшла своє підтвердження також і в листах Міністерства палива та енергетики України на адресу ДАЕК „Західенерго” № 4-847/4 від 22.03.2000, в якому наведений перелік майна, серед якого і приміщення промтоварного, продуктового магазинів та ресторану у адміністративно-торгівельній частині суспільно-торгівельного центру, про яке зазначено, що перелічені об'єкти нерухомості увійшли та знаходяться у статутному фонді ДАЕК „Західенерго” відповідно до наказу Міністерства енергетики № 155 від 16.08.1995 (наказ про створення компанії ДАЕК „Західенерго”).

Крім того у матеріалах справи міститься лист від 19.04.2000 № 04/12-1-101 на адресу директора Ладижинської ТЕС „Про включення об'єктів соціально-побутового призначення до статутного фонду” із підтвердженням того, що будинок по вул. Кравчика, 2-4 (в даний час – суспільно-торгівельний центр) входить до статутного фонду компанії, про що в листі від 013-007 від 24.01.2000 голову правління   ДАЕК   „Західенерго”   повідомляє   регіональне   відділення   ФДМУ   по Вінницькій області.

Також судом досліджено лист Мінпаливенерго України голові господарського суду Вінницької області № 04/12-1153 від 01.02.2001, підписаний заступником Міністра Саквою Ю.В., про те, що згідно із актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу ДАЕК „Західенерго” Міністерством енергетики та електрифікації України в 1995 році увійшли до статутного фонду будинок культури, спорткомплекс, промисловий і продовольчий магазини, їдальня № 3, аптека № 233, адміністративний центр, що розташовані в одній споруді.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачі доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надали.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується Київський апеляційний господарський суд, що позовні вимоги Ладижинської міської ради про визнання за нею права власності на окремий об'єкт нерухомого майна - громадсько-торгівельний центр, що знаходиться за адресою м. Ладижин, вул. П.Кравчика, 4 та включає в себе літери А, АЗ, А5, А6, А7 з підвалом літера А/під - А5/під та вхідними майданчиками літери а, а1, а6, загальною площею 4552,30 м2 є обґрунтованими та задовольнив їх.

За таких обставин Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2008 у справі № 13/245-04-3/31 слід залишити без змін, оскільки підстав для його скасування, передбачених ст. 104 ГПК України, не вбачається, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта у зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105, ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” в особі Ладижинської ТЕС залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2008 у справі №13/245-07-3/31 залишити без змін.

Матеріали справи № 13/245-07-3/31 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

 Головуючий суддя                                                                      Смірнова  Л.Г.

 Судді                                                                                          Калатай  Н.Ф.

                                                                                          Коротун  О.М.

 30.07.08 (відправлено)