Постанова

від 14.10.2008 по справі 47/125

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/125

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.10.2008                                                                                           № 47/125

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:            Буравльова С.І.

          Попікової  О.В.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Явір Я.В. - директор;

 від відповідача - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Бі Транс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 02.07.2008

 у справі № 47/125 (Станік С.Р.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Кам"янка"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Бі Транс"

 про                                                  стягнення 5500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2008 у справі №47/125 позов задоволено, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 5 500,00 грн. основного боргу, 102,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що позивач умови договору від 19.02.2008, заявок № 5 від 19.02.2008, № 4 від 18.03.2008 по перевезенню вантажів по маршрутах: м. Березань – м. Самбір, м. Березань – м. Львів виконав у повному обсязі та направив на адресу відповідача всі передбачені договором документи для здійснення оплати, а відповідач свої обов'язки за вказаним договором та заявками по оплаті наданих послуг на загальну суму 5 500,00 грн. не виконав.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2008 у справі № 47/125 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм процесуального права і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 102,00 грн.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник посилається на те, що відповідно до встановленого судом строку оплати послуг з перевезення вантажів у відповідача на день подання позовної заяви позивачем до суду ще не виник обов'язок здійснити оплату послуг, у зв'язку з чим спір між сторонами був відсутнім, тому покладання судових витрат на відповідача є безпідставним та вчиненим з порушенням норм ст. 49 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, заперечуючи доводи скарги, посилається, зокрема, на те, що рахунки за здійснені перевезення та повний пакет документів, необхідний для здійснення оплати за договором від 19.02.2008, були надіслані на адресу відповідача 22.02.2008 та 21.03.2008, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами – списком згрупованих поштових відправлень від 21.03.2008, квитанцією від 22.02.2008, при цьому позивач посилається на те, що ані договором, ані законодавством не встановлено вимог до способу передання зазначеного пакету документів; відповідач відповідно до положень доповнення № 3 до договору не повертав позивачу відповідні документи на доопрацювання, не заявляв претензій з приводу неналежного оформлення пакету документів, передбаченого п. 5.4 договору; під час розгляду справи місцевим господарським судом позивач у червні 2008 р. повторно направив зазначений пакет документів відповідачу.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 17.09.2008 у справі № 47/125 сторін повідомлено належним чином про місце і час судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 5 500,00 грн. основного боргу – заборгованості по оплаті наданих послуг з перевезення вантажів відповідно до договору від 19.02.2008, заявок відповідача № 5 від 19.02.2008, № 4 від 18.03.2008 та судових витрат.

Згідно з п. 1.2 договору від 19.02.2008, укладеного сторонами, позивач, за договором перевізник, зобов'язався за плату та за рахунок відповідача, за договором експедитора, організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів; позивач зобов'язується доставити доручені йому вантажі відповідно до транспортних заявок відповідача до пункту призначення у встановлений строк та видати уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а відповідач зобов'язався сплачувати за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідач передав, а позивач прийняв до виконання заявки № 5 від 19.02.2008 та № 4 від 18.03.2008 про здійснення перевезення вантажів за маршрутами: м. Березань – м. Самбір та м. Березань – м. Львів, у яких, зокрема зазначені умови про суму, строки оплати фрахту.

Згідно з товарно-транспортними накладними № 405410 від 20.02.2008 та № 295192 від 18.03.2008 позивачем виконані замовлені відповідачем перевезення вантажів.

Відповідно до п. 5.4 договору від 19.02.2008 оплата перевезення проводиться відповідачем два рази у місяць після надання послуг по перевезенні вантажу на підставі рахунків, виставлених позивачем, після надання ним повного пакету документів.

У заявках №№ 5, 4 уточнено строк оплати – 14 банківських днів та наведено перелік документів, які позивач зобов'язаний надіслати.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як стверджує позивач, ним було надіслано відповідачу рахунки-фактури № 13 від 22.02.2008 на суму 2 900,00 грн., № 27 від 19.03.2008 на суму 2 600,00 грн. із пакетом документів 22.02.2008 та 21.03.2008.

До позовної заяви додані копії рахунків-фактур, поштова квитанція від 22.02.2008 про рекомендоване поштове відправлення № 883/521310, список згрупованих поштових відправлень за 21.03.2008.

Позивачем пред'явлена відповідачу претензія з вимогами сплатити суму боргу 5 500,00 грн. відповідно до рахунків-фактур №№ 13, 27, у якій зазначено про надсилання відповідачу оригіналів документів та про отримання їх останнім. До копії претензії позивачем долучено повідомлення про вручення поштового відправлення 14.04.2008 та 16.04.2008 за обома адресами відповідача, вказаними ним у договорі від 19.02.2008.

Позов пред'явлено 14.05.2008 згідно із датою поштового штемпеля конверта.

Ухвалами суду першої інстанції від 04.06.2008 та від 19.06.2008 вимагалось від позивача, зокрема, надання письмових доказів надсилання на адресу відповідача оригіналів документів. Позивачем надано суду поштові квитанції та опис вкладення у цінний лист, які засвідчують поштове відправлення документів 03.06.2008.

Таким чином позовні вимоги відповідають вимогам законодавства та підтверджені матеріалами справи, також матеріалами справи підтверджено настання строку оплати, з урахуванням умов заявок №№ 5, 4 та обов'язку позивача надати документи.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачем до поштових відправлень за 22.02.2008 та 21.03.2008 не додано опису вкладень, то неможливо визначити які саме документи були надіслані відповідачу. Проте немає підстав також стверджувати про ненадсилання позивачем документів, необхідних для здійснення відповідачем оплати наданих послуг, оскільки відповідач у відзиві від 17.06.2008 на позовну заяву посилається на те, що позивачем надіслано не всі оригінали, що були обумовлені як необхідні документи. Через те, що відповідач не вказує які саме документи не були надіслані позивачем, відсутня можливість встановити, чи дійсно були відсутні документи, необхідні для здійснення оплати наданих послуг.

Таким чином саме відповідачем не доведено того, що одержані від позивача документи за поштовими відправленнями від 22.02.2008 та 21.03.2008 не надавали змоги виконати обов'язок відповідача оплатити надані послуги у строки, передбачені погодженими сторонами заявками.

Отже, з урахуванням викладеного, застосовуючи нормативний строк проходження письмової кореспонденції, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.11.2005 № 759, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.11.2005 за № 1435/11715, строки, протягом яких відповідач повинен був здійснити платежі, почалися відповідно 27.02.2008 та 26.03.2008 і закінчилися відповідно 17.03.2008 та 14.04.2008.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість відповідачем повинна бути сплачена в строк до 28.06.2008.

Доводи апеляційної скарги не є такими, що надають підстави для звільнення відповідача від сплати судових витрат, зважаючи на викладене та наступні обставини.

Статтею 49 ГПК України передбачено, що державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог; суми, які, зокрема, підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються при задоволенні позову на відповідача.

У додатку від 19.02.2008 № 3 до договору сторони погодили вимоги до пакету документів, який надсилається позивачем відповідачу та обумовили, що у разі неналежного оформлення або неповного об'єму документи будуть повернуті на доопрацювання.

Однак, із матеріалів справи не вбачається того, що відповідачем були повернуті документи для доопрацювання.

Відповідач, одержавши претензію у квітні 2008 р., у відзиві від 17.06.2008 нічого не зазначає про наявність перешкод для її розгляду. Із матеріалів справи не вбачається того, що відповідачем вжито якихось дій для забезпечення досудового врегулювання спору згідно з ч. 7 ст. 222 ГК України.

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно покладено судові витрати на відповідача, підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд  

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2008 у справі №47/125 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

2. Справу № 47/125 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Ропій  Л.М.

 Судді                                                                                          Буравльов С.І.

                                                                                          Попікова  О.В.