Рішення

від 14.04.2009 по справі 47/125

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/125

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/125

14.04.09

За позовом       Товариства з обмеженою  відповідальністю «Вініл»

До                      Товариство з обмеженою відповідальністю «КФ «Мерідіан»

про                    стягнення 2706,63 грн.

Суддя   Станік С.Р.

Представники:

Від позивача   -   Аверков В.М. –довіреність № 10 від 06.03.2009р.

Від відповідача –не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 2600 грн. основного боргу по Договору перевезення вантажів № 2-5/11/08 від 05.11.2008, 13,03 грн. –3% річних, 93,6 грн. –втрат від інфляції, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –102 грн. та послуг інформаційно –технічного забезпечення судового процесу-118,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2009 було порушено провадження у справі  № 47/125 та призначено до розгляду на 04.03.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 04.03.2009 розгляд справи відкладено до 31.03.2009, ухвалою від 31.03.2009 –до 07.04.2009, а ухвалою від 07.04.2009 –до 14.04.2009.

В судовому засіданні 14.04.2009 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити посилаючись на те, що відповідач всупереч умов Договору перевезення вантажів № 2-5/11/08 від 05.11.2008 не здійснив оплату за надані послуги з перевезення вантажів оскільки позивачем було надано послуги відповідачу загалом на суму 2600,00 грн., які відповідачем були прийняті, але оплачені не були. Заборгованість яку позивач просив стягнути в судовому порядку складає 2600,00 грн. Також позивачем було заявлено до стягнення і штрафні санкції за порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати здійсненого перевезення.

Представник відповідача в судові засідання 04.03.2009, 31.03.2009, 07.04.2009 та 14.04.2009 - не з'явився, відповідач відзив та витребувані судом документи - не надав, причини неявки представників суду не повідомив. Через канцелярію Господарського суду м. Києва заяв та  клопотань не направляв. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, зазначеній у довідці Головного управління статистики у м. Києві. Також, суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

05.11.2008 між відповідачем –ТОВ «КФ Мерідіан», як замовником, та позивачем  - ТОВ «Вініл», як перевізником, було укладено Договір перевезення вантажів № 2-5/11/08, який підписано   представниками замовника і перевізника і посвідчено печатками сторін, відповідно до умов якого перевізник прийняв на себе виконання обов'язку по виконанню інтересів замовника відносно поставки перевізником вантажу згідно з транспортною заявкою, яка є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язався своєчасно, у відповідності з умовами договору, оплатити послуги перевізника.

Умовами Договору перевезення вантажів № 2-5/11/08 від 05.11.2008 сторони погодили, що вартість перевезення визначається в заявці, яка є невід'ємною частиною договору (п. 3.1), замовник здійснює оплату на протязі 7-ми банківських днів з моменту отримання наступних документів: товарно-транспортної накладної, акта виконаних робіт, рахунку, податкової накладної (п. 3.2), факт виконання перевезення оформлюється актом здачі-прийняття виконаних робіт, датою виконання робіт вважається дата підписання акту (п. 2.2.6).

05.11.2008 згідно укладеного договору позивач отримав від відповідача заявку на перевезення вантажу по маршруту м. Київ –м. Дніпропетровськ на суму 2600,00 грн.

Згідно з товарно-транспортною накладною серії 02 АБК № 236996, яка підписана представниками сторін та посвідчена печатками сторін (належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі) вартість наданих послуг з перевезення вантажів  позивачем та прийнятих відповідачем складає суму у розмірі 2600,00 грн.

Як зазначив позивач у позові, 18.11.2008 ним на адресу відповідача було направлено рахунок № ВА 000845 на суму 2600,00 грн., акт виконаних робіт, податкову накладну та товарну транспортну накладну до договору на перевезення вантажів № 2-5/11/08 від 05.11.2008, які відповідач отримав 21.11.2008, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, але здійснене перевезення не оплатив.

15.12.2008 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою погасити борг за Договором на перевезення вантажів № 2-5/11/08 від 05.11.2008 в сумі 2600,00 грн.

Як зазначав позивач у поясненнях по справі № 47/125, факт одержання вантажу після перевезення відповідач підтвердив тим, що частково здійснив оплату за надані послуги, що підтверджується випискою з банку № 32 від 18.02.2009 на суму 380,00 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення, та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач як перевізник, виконав умови Договору на перевезення вантажів № 2-5/11/08 від 05.11.2008, а саме: ним було надано відповідачу послуги з перевезення вантажів, що підтверджується товарно-транспортною накладною 02 АБК № 236996 на суму 2600,00 грн., які відповідачем було прийнято. Але відповідач свої зобов'язання по повній оплаті наданих позивачем послуг з перевезення вантажів у строк передбачений п. 3.2 договору, тобто протягом 7-ми банківських днів з моменту отримання наступних документів: товарно-транспортної накладної, акта виконаних робіт, рахунку, податкової накладної –не виконав у повному обсязі, а лише частково оплатив в сумі 380,00 грн., що підтверджується випискою з банку № 32 від 18.02.2009. Оплата в сумі 2220,00 грн. здійсненна відповідачем не була, доказів протилежного станом на момент вирішення спору суду надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у  відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість по Договору  на перевезення вантажів № 2-5/11/08 від 05.11.2008 в сумі 2200,00 грн. (2600,00 грн. (сума наданих послуг) –380,00 грн. (часткова оплата) = 2220,00 грн.). Таким чином, суд дійшов висновку, що  вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за виконані позивачем, але не оплачені відповідачем у повному обсязі послуги з перевезення по Договору  на перевезення вантажів № 2-5/11/08 від 05.11.2008 - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, однак такою, що підлягає задоволенню частково, а саме: в сумі 2220,00 грн.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання по повній оплаті наданих послуг за Договором на перевезення вантажів № 2-5/11/08 від 05.11.2008, а саме: 13,03 грн. –3% річних, 93,60 грн. –втрат від інфляції

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання), а боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач свої зобов'язання перед позивачем по повній оплаті наданих послуг з перевезення вантажів за Договором на перевезення вантажів № 2-5/11/08 від 05.11.2008 належним чином у строк, передбачений п. 3.2 договору, тобто протягом 7-ми банківських днів з моменту отримання наступних документів: товарно-транспортної накладної, акта виконаних робіт, рахунку, податкової накладної - не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем складає загалом 2220,00 грн., і на даний час ним не погашена, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору не надано, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача, 3% річних та інфляційних втрат, є законними та обґрунтованими, але такими що підлягають задоволенню частково, з огляду на нижчевикладене.

Судом встановлено, що загальна сума заборгованості в розмірі 2220,00 грн. по договору на перевезення вантажів № 2-5/11/08 від 05.11.2008р. існує з 03.12.2008р. тобто після  спливу 7-ми банківських днів з моменту отримання відповідачем товарно-транспортної накладної, акта виконаних робіт, рахунку, податкової накладної (п. 3.2 договору), а позивачем заявлено до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 03.12.2008р. по 01.02.2009р. (дата визначена позивачем самостійно), суд здійснює нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за період саме з 03.12.2008р. (дата виникнення заборгованості) по 01.02.2009р. (дата визнана позивачем самостійно у розрахунку як гранична щодо нарахування).

З огляду на викладене, розмір 3% річних складає:  

2220,00 (сума боргу) х 3% річних / 365 (днів у році) х 61 (днів прострочено визначених позивачем самостійно) = 11,13 грн. і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Розмір втрат від інфляції:

(2220,00 (сума боргу) х 1,021 (індекс інфляції за грудень 2008р.)) –2220,00 грн.= 46,62 грн. і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

 З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: 2220,00 грн. - основного боргу, 3% річних в сумі –11,13 грн., інфляційні втрати – в сумі 46,62 грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ Мерідіан»(код ЄДРПОУ 33399733, місцезнаходження: юридична адреса - 04074, м. Київ, вул. Бережанська, 6А, фактична адреса –04074, м. Київ, вул. Бережанська, 9, р/р 26005301051041 в Київській РД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вініл»(код ЄДРПОУ 25513976, місцезнаходження: 49057, м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, 174, р/р 26008900696502 в ДФ ПУМБ м. Дніпропетровськ, МФО 305813) суму заборгованості –2220 (дві тисячі двісті двадцять) грн. 00 коп., 3% річних –11 (одинадцять) грн. 19 коп., втрати від інфляції –46 (сорок шість) грн. 62 коп., а також 86 (вісімдесят шість) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 99 (дев'яносто дев'ять) грн. 71 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову - відмовити.

4.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           Станік С.Р.

Дата підписання рішення –14.05.2009