Постанова

від 01.12.2006 по справі 34/462а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/462а

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

27.11.2006 р.                                                                                      справа №34/462а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Алєєвої  І.В.

суддів:Величко  Н.Л., М'ясищева  А.М.,

при секретареві судового засідання:Горанська Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача:Гололобов Є.С. - за дов.Ткаченко С.Н. - за дов.Шамов С.Є. - за дов.,

від відповідача:Єфременко Т.В. - за дов.Хачковська М.М. - за дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельна компанія" (м.Макіївка), Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції (правонаступник Центрально-Міської міжрайонної державної податкової інспекції)

на постанову господарського суду:

Донецької області

від:30.08.2006 року (виготовлена в повному обсязі 04.09.2006р.)

по справі:№34/462а

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельна компанія" (м.Макіївка)

до:Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції (правонаступникЦентрально-Міської міжрайонної державної податкової інспекції)

провизнання недійсними податкових повідомлень- рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельна компанія" (м.Макіївка) (далі за текстом - ТОВ “Українська торгівельна компанія” (м.Макіївка), звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Центрально-Міської міжрайонної державної податкової інспекції (далі за текстом - Центрально-Міська МДПІ м.Макіївки) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 29.06.2004р. №0001122340/0 про застосування штрафної санкції з податку на прибуток в розмірі 820грн., від 29.06.2004р. №0001152340/0 про завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 474813грн., від 29.06.2004р. №0001132340/0  про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 72792грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 30276грн., від 29.06.2004р. №0000451742/0 про заниження податку з транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в сумі 10216,24грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 4086,49грн.

Постановою від 30.08.2006р. (виготовлена в повному обсязі 04.09.2006р.) у справі №34/462а господарський суд Донецької області (суддя: Кододова О.В.) позовні вимоги задовольнив частково, визнавши недійсними податкові повідомлення-рішення Центрально-Міської МДПІ м.Макіївки від 29.06.2004р. №0001122340/0 в частині застосування штрафної санкції з податку на прибуток в розмірі 170грн.; від 29.06.2004р. №0001152340/0 в частині завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 72989грн.; від 29.06.2004р. №0001132340/0 про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 55777грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 21768,5грн.; від 29.06.2004р. №0000451742/0 про заниження податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в сумі 10216,24грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 4086,49грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанова місцевого господарського суду мотивована тим, що відповідачем рішення від 25.08.2004р. №17054/10/23-1 про залишення скарги позивача без розгляду було вмотивоване певними обставинами та отримане позивачем протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу; тим, що позивач мав право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, або до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу; тим, що за результатами досліджень експертом визначено заниження позивачем податку на прибуток за І квартал 2004р. в сумі 7,5тис.грн.; тим, що експертом при дослідженні первинних бухгалтерських документів та облікових регістрів не було встановлено операцій з надання послуг по оренді автотранспорту за договором від 03.01.2004р. б/н; тим, що довідкою про результати позапланованої перевірки від 14.07.2004р. Крижопільською МДПІ підтверджено відображення спірної операції з ВАТ “Крижопільський сирозавод” у бухгалтерському та податковому обліку, здійснення розрахунків з бюджетом в повному обсязі; тим, що у довідці від 07.06.2004р. про результати зустрічної перевірки ТОВ “Прогрес Інвест” підтверджується включення ТОВ “Прогрес Інвест” податкових зобов'язань у книгу продажу товарів за податковою декларацією з ПДВ за грудень 2003р. в розмірі 15974,45грн.; тим, що Шосткінською ОДПІ в Сумській області підтверджено відображення ВАТ “Шосткінським міськмолокомбінатом” у бухгалтерському та податковому обліку виданих податкових накладних, у тому числі: від 23.01.2004р. №592 на суму 172723,62грн. (ПДВ –28787,27грн.), від 20.02.2004р. №1209 на суму 171956,8грн. (ПДВ –28659,47грн.); тим, що продавцем дотримані вимоги п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) щодо зазначення у податкових накладних необхідних реквізитів; тим, що в спірних правовідносинах має місце неоднозначне (множинне) трактування обов'язку платника податку стосовно заповнення розділів податкової накладної “місцезнаходження продавця” та “місцезнаходження покупця”, оскільки в п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” йдеться про місце розташування юридичної особи; тим, що п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не містить відсильної норми на положення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону, в зв'язку з чим відповідач помилково  вважає, що порушення порядку виписування податкової накладної –це відсутність тих чи інших реквізитів в податковій накладній або невірне їх заповнення; тим, що за нормами Закону України “Про податок на додану вартість” на податковий кредит не можна розраховувати лише в одному випадку –взагалі за відсутності податкової накладної; тим, що недотримання позивачем порядку, встановленого п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обгрунтованість рішення податкової інспекції.

Постанова господарського суду першої інстанції мотивована положеннями п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”; тим, що позивач повинен був відобразити отримані накладні від ПП “Інтермет” у бухгалтерському та податковому обліку у жовтні 2003р. і неправомірно відніс податкові накладні від 27.10.2003р. до податкового кредиту січня та лютого 2004р.; тим, що за змістом Закону України “Про податок на додану вартість” право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару, який платником не оплачений; тим, що абз.3 п.4.8 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються; тим, що оскільки продавцем податок з позивача не утриманий, то у останнього відсутнє право відносити ці суми до податкового кредиту та вимагати бюджетного відшкодування; тим, що в акті перевірки від 29.06.2004р. №919/23-211 органом державної податкової служби документально не доведено заниження позивачем податку з власників транспортних засобів; тим, що експертом зроблений розрахунок податку з власників транспортних засобів і розбіжностей з даними позивача не встановлено.

01.11.2005р. набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” від 06.10.2005р. №2953-ІV, яким п.6 та п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач, Макіївська ОДПІ (правонаступник Центрально-Міської МДПІ м.Макіївки), з прийнятою постановою місцевого господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу, посилаючись в обгрунтування вимог про скасування на те, що в порушення п.п.4.4.1 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” підприємством до складу валового доходу за І квартал 2004р. не включені послуги з оренди автотранспорту в розмірі 2333грн.; на те, що в порушення п.5.9 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем невірно визначений убуток балансової вартості, що призвело до завищення валових витрат у І кварталі 2004р. на суму 0,4тис.грн.; на те, що підприємством не виконані вимоги, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та п.п. 12.1, 12.2 п.12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, зареєстрованого в Мінюсті України 11.12.2000р. за №903/5194, в результаті чого завищення податкового кредиту складає 128263,92грн.; на те, що положеннями ст.93 Цивільного кодексу України визначено поняття “місцезнаходження” –адреса органу або особи, які у відповідності до статутних документів юридичної особи чи закону виступають від його імені, в зв'язку з чим в податкових накладних повинно бути зазначено крім назви міста, повну назву вулиці, номер будинку, де знаходиться юридична особа; на те, що донарахування податку з власників транспортних засобів по 11 транспортним засобам в сумі 10216,24грн. податковою інспекцією здійснено відповідно до листа МРЕВ ДАЇ від 15.05.2004р. №946-6230 за 4 квартал 2003р. та І квартал 2004р. за ставкою 15грн. на рік зі 100 см3 об'єму циліндрів двигуна (14860).

Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2006р. в порядку ст.29 Закону України “Про судоустрій України” призначено колегію суддів (головуючий суддя: Алєєва І.В., судді: Агапов О.Л., Величко Н.Л.) для розгляду апеляційної скарги Макіївської ОДПІ на постанову господарського суду Донецької області від 30.08.2006р. (виготовлена в повному обсязі 04.09.2006р.) по справі №34/462а.

Ухвалою від 13.10.2006р. відкрите апеляційне провадження по справі №34/462а.

Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2006р. в порядку ст.29 Закону України “Про судоустрій України” в зв'язку з відпусткою судді Агапова О.Л. змінено колегію суддів (головуючий суддя: Алєєва І.В., судді: Величко Н.Л., Скакун О.А.) для розгляду апеляційної скарги Макіївської ОДПІ на постанову господарського суду Донецької області від 30.08.2006р. (виготовлена в повному обсязі 04.09.2006р.) по справі №34/462а.

Ухвалою від 24.10.2006р. по справі №34/462а відкладено розгляд апеляційної скарги Макіївської ОДПІ в порядку ст.150, ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2006р. в порядку ст.29 Закону України “Про судоустрій України” в зв'язку з завантаженістю та участю у розгляді інших справ судді Скакуна О.А. змінено колегію суддів (головуючий суддя: Алєєва І.В., судді: Величко Н.Л., Діброва Г.І.) для розгляду апеляційної скарги Макіївської ОДПІ на постанову господарського суду Донецької області від 30.08.2006р. (виготовлена в повному обсязі 04.09.2006р.) по справі №34/462а.

Ухвалою від 07.11.2006р. судовою колегією в порядку ст.55, ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України застосоване процесуальне правонаступництво відповідача по справі №34/462а шляхом заміни Центрально-Міської МДПІ м.Макіївки її правонаступником –Макіївською ОДПІ.

Позивач, ТОВ “Українська торгівельна компанія” (м.Макіївка), з прийнятою постановою місцевого господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання.

Ухвалою від 24.10.2006р. у справі №34/462а Донецьким апеляційним господарським судом поновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги ТОВ “Українська торгівельна компанія” (м.Макіївка) на постанову господарського суду Донецької області від 30.08.2006р. (виготовлена в повному обсязі 04.09.2006р.) по справі №34/462а з огляду на поважність причин його пропуску.

Позивач в обгрунтування вимог про скасування посилався на те, що позивачем до цього часу не було надано будь-яких позовних заяв ні до господарського суду першої інстанції, ні до органу державної податкової служби; на те, що біржові контракти  з ПП “Інтермет” передбачають альтернативну форму розрахунків –шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або векселями; на те, що оскільки позивач розраховувався перед ПП “Інтермет” на виконання біржових контрактів частково грошовими коштами, а частково векселями, то зобов'язання підприємство виконало в повному обсязі; на те, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” вважається дата першої із подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в зв'язку з чим позивачем правомірно віднесені суми податку на додану вартість по податковим накладним за придбане майно від ПП “Інтермет”.

Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.2006р. в порядку ст.29 Закону України “Про судоустрій України” призначено колегію суддів (головуючий суддя: Алєєва І.В., судді: Агапов О.Л., Величко Н.Л.) для розгляду апеляційної скарги ТОВ “Українська торгівельна компанія” (м.Макіївка) на постанову господарського суду Донецької області від 30.08.2006р. (виготовлена в повному обсязі 04.09.2006р.) по справі №34/462а.

Ухвалою від 16.10.2006р. Донецьким апеляційним господарським судом було відкрите апеляційне провадження по справі №34/462а з призначенням судового засідання Донецького апеляційного господарського суду  по колегіальному розгляду судовою колегією (головуючий: Алєєва І.В, судді: Агапов О.Л., Величко Н.Л.) клопотання ТОВ “Українська торгівельна компанія” (м.Макіївка) про відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на постанову господарського суду Донецької області від 30.08.2006р. (виготовлена в повному обсязі 04.09.2006р.) по справі №34/462а

Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2006р. в порядку ст.29 Закону України “Про судоустрій України” в зв'язку з відпусткою судді Агапова О.Л. змінено колегію суддів (головуючий суддя: Алєєва І.В., судді: Величко Н.Л., Скакун О.А.) для розгляду апеляційної скарги ТОВ “Українська торгівельна компанія” (м.Макіївка) на постанову господарського суду Донецької області від 30.08.2006р. (виготовлена в повному обсязі 04.09.2006р.) по справі №34/462а.

Ухвалою від 24.10.2006р. справа №34/462а за апеляційною скаргою ТОВ “Українська торгівельна компанія” (м.Макіївка) була призначена до апеляційного розгляду.

Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2006р. в порядку ст.29 Закону України “Про судоустрій України” в зв'язку з завантаженістю та участю у розгляді інших справ судді Скакуна О.А. змінено колегію суддів (головуючий суддя: Алєєва І.В., судді: Величко Н.Л., Діброва Г.І.) для розгляду апеляційної скарги ТОВ “Українська торгівельна компанія” (м.Макіївка) на постанову господарського суду Донецької області від 30.08.2006р. (виготовлена в повному обсязі 04.09.2006р.) по справі №34/462а.

Ухвалою від 07.11.2006р.  у справі №34/462а відкладено розгляд апеляційних скарг Макіївської ОДПІ та ТОВ “Українська торгівельна компанія” (м.Макіївка) в порядку ст.150, ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2006р. в порядку ст.28, ст.29 Закону України “Про судоустрій України” в зв'язку з завантаженістю та участю судді Діброви Г.І. у розгляді інших справ змінено колегію суддів (головуючий суддя: Алєєва І.В., судді: Величко Н.Л., М'ясищев А.М.) для розгляду апеляційних скарг ТОВ “Українська торгівельна компанія” (м.Макіївка) та Макіївської ОДПІ на постанову господарського суду Донецької області від 30.08.2006р. (виготовлена в повному обсязі 04.09.2006р.) по справі №34/462а.

Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.41, ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вивчивши матеріали справи, наявні докази, заслухавши пояснення, доводи та заперечення  учасників процесу, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ “Українська торгівельна компанія” (м.Макіївска) звернулась до Центрально-Міської МДПІ м.Макіївки зі скаргою від 08.07.2004р. про перегляд податкових повідомлень-рішень від 29.06.2004р. №0001122340/0, від 29.06.2004р. №0001152340/0 від 29.06.2004р. №0001132340/0, від 29.06.2004р. №0000451742/0 (див.170арк.Іт.справи). Рішенням від 27.07.2004р. №15373/10/23 відповідачем винесено рішення про продовження терміну розгляду скарги ТОВ “Українська торгівельна компанія” (м.Макіївка)  до 27.08.2004р. (див.171-172арк.Іт.справи). Рішенням Центрально-Міської МДПІ м.Макіївки від 25.08.2004р. №17054/10/23-1 скаргу ТОВ “Українська торгівельна компанія” (м.Макіївка)  від 08.07.2004р. б/н залишено без розгляду (див.173-174арк.Іт.справи).

В п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ закріплено, що у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання  або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутись до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Цією ж нормою передбачена можливість подання повторної скарги  до контролюючого органу вищого рівня.

Керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Згідно п.п.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ процедура адміністративного оскарження закінчується днем порушення судом (арбітражним судом) провадження у справі за позовом платника податків щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу.

Відповідно до п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ з урахуванням строків позовної давності платник податків має право оскаржити до суду (арбітражного суду) рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

Господарським судом першої інстанції правомірно зазначено, що рішення Центрально-Міської МДПІ м.Макіївки від 25.08.2004р. №17054/10/23-1 про залишення скарги позивача без розгляду було вмотивоване певними обставинами та отримане позивачем протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу.

Предметом спору є податкові повідомлення-рішення Центрально-Міської МДПІ м.Макіївки:

-          від 29.06.2004р. №0001122340/0, яким з посиланнями на п.п.4.4.2 “б” п.4.2 ст.4 Закону України  “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, п.3.2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 9020грн., у числі основний платіж –8200грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 820грн. (див.169арк. Іт.справи) (позивачем оспорюється в частині застосування штрафної санкції з податку на прибуток в розмірі 820грн.);

-          від 29.06.2004р. №0001152340/0, яким з посиланнями на п.п.4.4.2 “б” п.4.2 ст.4 Закону України  “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 474813грн. (див.166арк. Іт.справи);

-          від 29.06.2004р. №0001132340/0, яким з посиланнями на п.п.4.4.2 “б” п.4.2 ст.4 Закону України  “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 103068грн., у числі основний платіж –72792грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 30276грн. (див.168арк. Іт.справи);

-          від 29.06.2004р. №0000451742/0, яким з посиланнями на п.п.4.4.2 “б” п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України  “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ, ст.3 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів” визначена сума податкового зобов'язання за платежем –податок з підприємств і організацій –власників транспортних засобів в розмірі 14302,73грн., у тому числі основний платіж –10216,24, штрафні санкції –4086,49грн. (див.167арк. Іт.справи).

Оспорені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі матеріалів акта від 29.06.2004р. №919/23-211, складеного за результатами планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ “Українська торгівельна компанія” (м.Макіївка) за період з 10.10.2003р. по 01.04.2004р.

В акті від 29.06.2004р. №919/23-211 перевіряючими зазначено, що ТОВ “Українська торгівельна компанія” (м.Макіївка) в порушення:

-          п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валового доходу за І квартал 2004р. не включені доходи від надання послуг з оренди автотранспорту в розмірі 2333грн;

-          п.5.9 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” невірно визначений убуток балансової вартості, що призвело до завищення валових витрат у І кварталі 2004р. на суму 0,4тис.грн.;

-          п.п.8.1.2 п.8.2 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у І кварталі 2004р. нараховувались амортизаційні відрахування на вартість нематеріальних активів (майнові права) та майно, по яким не підтверджений факт використання у власній виробничій діяльності платника, в результаті чого розмір амортизаційних відрахувань за І квартал 2004р. завищений на суму 30тис.грн.;

-          п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” у січні 2004р. занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 467грн. внаслідок не відображення у бухгалтерському та податковому обліку операції з надання послуг щодо оренди вантажного автотранспорту;

-          п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.п.12.1, 12.2 п.12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, зареєстрованого в Мінюсті України 11.12.2000р. за №903/5194 у жовтні 2003р. до складу податкового кредиту віднесено 40тис.грн. по податковій накладній від 28.10.2003р. №1441 на суму 240000грн. (у тому числі ПДВ - ПДВ 40000грн.);

-          п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.п.12.1, 12.2 п.12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, зареєстрованого в Мінюсті України 11.12.2000р. за №903/5194 у листопаді 2003р. до складу податкового кредиту віднесено 972грн. по податковим накладним: від 01.11.2003р. №3224 на загальну суму 1500грн. (у тому числі ПДВ –250грн.); від 01.11.2003р. №3225 на суму 1894грн. (у тому числі ПДВ –316грн.); від 01.11.2003р. №3226 на суму 2440грн. (у тому числі ПДВ –406грн.);

-          п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.п.12.1, 12.2 п.12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, зареєстрованого в Мінюсті України 11.12.2000р. за №903/5194 до перевірки не надані додатки до податкових накладних по переліку (номенклатурі) поставки та відокремленої вартості придбаних майнового комплексу та майна;

-          п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.п.12.1, 12.2 п.12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, зареєстрованого в Мінюсті України 11.12.2000р. за №903/5194 у грудні 2003р. до складу податкового кредиту віднесено 19654грн. по податковим накладним: від 01.12.2003р. №ГСОО219 на суму 95846,70грн. (у тому числі ПДВ –15974,45грн.); від 20.12.2003р. б/н на суму 14995грн. (у тому числі ПДВ –2499,33грн.); від 18.12.2003р. №2460 на суму 7085грн. (у тому числі ПДВ –1180,90грн.);

-          п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.п.12.1, 12.2 п.12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, зареєстрованого в Мінюсті України 11.12.2000р. за №903/5194 за період –з січня по березень 2004р. до складу податкового кредиту віднесено 67636грн. по податковим накладним: від 01.12.2003р. №121309/004 на суму 743,23грн. (у тому числі ПДВ –123,87грн.); від 01.01.2004р. №011362/004 на суму 840,23грн. (у тому числі ПДВ –140,04грн.), від 23.01.2004р. №592 на суму 172723,62грн. (у тому числі ПДВ – 28787,27грн.); від 01.02.2004р. №022192/004 на суму 2534,47грн. (у тому числі ПДВ – 422,41грн.); від 20.02.2004р. №1209 на суму 171956,8грн.(у тому числі ПДВ –28659,47грн.); від 09.02.2004р. №1698 на суму 17391,32грн. (у тому числі ПДВ –2898,55грн.); від 15.03.2004р. №2467 на суму 38886,41грн. (у тому числі ПДВ –6481,07грн.); від 01.03.2004р. №031371/004 на суму 745,3грн. (у тому числі ПДВ –124,22грн.);

 -      ст.3 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів” у рахунках за 4 квартал 2003р. та за І квартал 2004р. зменшено ставку податку 11 транспортних засобів, що призвело до зменшення податку в сумі 10216,24грн.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 03.02.2005р. у справі №34/462а було призначено судово-бухгалтерську експертизу та зупинено провадження по справі №34/462а.

Проведення судово-бухгалтерської експертизи було доручено Донецькому науково-дослідницькому інституту судових експертиз (83100, м.Донецьк, вул.50 річчя СРСР, б.149).

Перед експертом були поставлені питання:

1. Чи підтверджуються  документально висновки  акту  перевірки  від 29.06.2004р.  №919/23-211 за період з 10.10.2003р. по 01.04.2004р. про порушення позивачем п.п.4.1.1. п.4.1 ст.4, п.5.9. ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.3.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток у 1 кварталі 2004року на суму 8,2тис.грн.?

2. Чи підтверджуються   документально   висновки   акту   перевірки  від 29.06.2004р.  №919/23-211 за період  з   30.10.2003р. по   01.04.2004р.  щодо порушення позивачем п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3, п.4.1  ст.4 , п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п.12.1, 12.2 п.12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, зареєстрованого в Мінюсті України 11.12.2000р. за №903/5194, в результаті чого завищене від'ємне значення чистої суми податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 474813грн., у тому числі:  у листопаді  2003р. на 40972грн., січні 2004р.на 66609грн.,  у лютому 2004р. на 365232грн.?

3. Чи підтверджуються документально висновки акту перевірки  від 29.06.2004р.  №919/23-211  за період з 10.10.2003р. по 01.04.2004р. про порушення позивачем п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3, п.4.1. ст.4, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 ст.1.8 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п.12.1, 12.2 п.12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, зареєстрованого в Мінюсті України 11.12.2000р. за №903/5194, в результаті чого занижені зобов'язання чистої суми ПДВ у сумі 72792грн., у тому числі: у грудні 2003р. на 19654ґрн., у січні 2004р. на 46533грн., у березні 2004р. на 6605грн.?

4. Чи підтверджуються документально висновки  акту перевірки  від 29.06.2004р.  №919/23-211  за період з 10.10.2003р. по 01.04.2004р. про порушення позивачем ст.3 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів самохідних машин  і  механізмів" щодо податкових зобов'язань з податку з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів по 11 транспортним засобам в тому числі: у 4 кварталі 2003р. на суму 5108,12грн. та у 1 кварталі 2003р. на суму 5108,12грн.?

Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи від 15.05.2006р. №604/23 експертом не встановлене відображення в бухгалтерському обліку за період січень-березень 2004р. нарахування доходів по контрагенту ПП Макаровій Е.В.

На підставі наданих на дослідження документів експертом не встановлене здійснення ТОВ “Українська торгова компанія” в І кварталі 2004р. операцій з надання в оренду транспортних засобів на адресу суб'єкта підприємницької діяльності Макарової Е.В.

Щодо порушень п.5.9 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, то у висновку судово-бухгалтерської експертизи зазначено, що розбіжностей з даними підприємства в результаті дослідження не встановлено. Розбіжності з даними акта перевірки від 29.06.2004р.  №919/23-211 складають 0,4тис.грн.

З матеріалів справи вбачається, що 24.10.2003р. між ПП “Інтермет” (“Продавець”) та ТОВ “Українська торгівельна компанія” (“Покупець”) укладено біржовий контракт №824, згідно якого ПП “Інтермет” (“Продавець”) продає, а ТОВ “Українська торгівельна компанія” (“Покупець”) купує майнові права за договором застави від 06.06.2003р. №15-94/17-2175/03 та за доповненням до договору застави від 22.09.2003р. №15-94/17-2175/03, укладеним між Головним управлінням Промінвестбанку в Донецькій області та ТОВ ТПК “Сири України”. Початкова вартість майнових прав складає за контрактом 1640000грн. (див.45арк.Іт.справи).

В п.2.2 розділу 2 зазначеного контракту зазначено остаточна сума, за якою здійснювався продаж, а саме –1640000грн.

За результатами проведених досліджень експертом на підставі наданих документів встановлено, що витрати в сумі 1640000грн., понесені підприємством на придбання майнових прав за біржевим контрактом від 24.10.2003р. №824, не підлягають віднесенню до складу нематеріальних активів для оподаткування податком на прибуток.

24.10.2003р. між ПП “Інтермет” (“Продавець”) та ТОВ “Українська торгівельна компанія” (“Покупець”) укладено біржовий контракт №825, згідно якого ПП “Інтермет” (“Продавець”) продає, а ТОВ “Українська торгівельна компанія” (“Покупець”) купує майно відповідно до додатку №1 до даного Контракту. Стартова ціна майна складає 1452700грн. (див.46арк. Іт.справи).

В п.2.2 розділу 2 зазначеного контракту зазначено остаточна сума, за якою здійснювався продаж, а саме –1567700грн. (у тому числі ПДВ –261283,33грн.).

В зв'язку з відсутністю документів, підтверджуючих приймання-передачу кожного конкретного об'єкту майна, яке значиться за біржовим контрактом від 24.10.2003р. №825, експертом неможливо визначити правомірність віднесення майна вартістю 1306416,67грн. до основних фондів та правомірність нарахування в податковому обліку суми амортизаційних відрахувань в декларації з податку на прибуток за І квартал 2004р. в розмірі 16,3тис.грн.

Експертом визначено суму завищення амортизаційних відрахувань в декларації з податку на прибуток за І квартал 2004р. в розмірі 30тис.грн. Розмір амортизаційних відрахувань за І квартал 2004р. за результатами проведених досліджень складає 137,7тис.грн.

Розбіжностей з даними акта перевірки не встановлено. Розбіжності з даними декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2004р. складають 30тис.грн. і виникли в результаті необгрунтованого нарахування амортизаційних відрахувань на вартість майнових прав, придбаних за біржовими контрактами від 24.10.2004р. №824 в сумі 13,7тис.грн. та від 24.10.2004р. №825 в сумі 16,3тис.грн.

Відповідно до пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

-  порядковий номер податкової накладної;

-  дату виписування податкової накладної;

-  назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

        -  податковий номер платника податку (продавця та покупця);

        -  місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи,    

  зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

        -  опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

        -  повну назву отримувача;

        -  ціну продажу без врахування податку;

        -  ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

        -   загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З акта перевірки вбачається, що органом державної податкової служби виявлено недоліки при заповненні податкових накладних, а саме: відсутність у деяких з них порядкового номеру, в інших –одиниці виміру, адреси одержувача. При цьому господарський суд першої інстанції вірно визначився, що зазначені недоліки в заповненні податкових накладних не визначають їх недійсними, не свідчать про їх неналежність та недопустимість доказів.

Місцевий господарський суд, посилаючись на практику Верховного суду України, правомірно зазначив, що недотримання позивачем порядку, встановленого п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обгрунтованість рішення податкової інспекції.

В Законі України „Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній в податкових періодах, що стосуються спірних правовідносин) відсутнє тлумачення терміну „місце розташування” юридичної особи. В типовій формі податкової накладної, затвердженій Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованим в Мінюсті України 23.06.1997р. за №233/2037 (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) всупереч п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” мають місце розділи „місцезнаходження продавця” та „місцезнаходження продавця”, а не „місце розташування” продавця (покупця), як це передбачено Законом України „Про податок на додану вартість”.

В Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997р. за №233/2037 (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) також відсутнє визначення терміну „місце знаходження”, яке вживається в типовій формі податкової накладної.

З огляду на цю обставину орган державної податкової служби дійшов помилкового висновку, що продавець при виписуванні податкових накладних, зокрема, при заповненні розділів „місце знаходження продавця” та „місце знаходження покупця” не вправі був вказувати лише місто.

Крім того в спірних правовідносинах має місце неоднозначне (множинне) трактування обов'язку платника податку щодо заповнення розділів податкової накладної „місцезнаходження продавця” та „місцезнаходження покупця”, оскільки в п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” йдеться про місце розташування юридичної особи (визначення термінів в податковому законодавстві в розумінні Закону України „Про податок на додану вартість” - відсутні).

Відповідно до п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норма різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За результатами проведених досліджень експертом встановлено, що висновки акту перевірки від 29.06.2004р.  №919/23-211 за період з 10.10.2003р. по 01.04.2004р. щодо завищення позивачем від'ємного значення чистої суми податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 474813грн., у тому числі:  у листопаді  2003р. на 40972грн., січні 2004р.на 66609грн.,  у лютому 2004р. на 365232грн. не підтверджуються.

Експертом встановлено від'ємне значення чистої суми податкових зобов'язань з ПДВ у листопаді 2003р. в сумі 70492грн. Розбіжностей з даними підприємства не встановлено.

Розбіжності з даними акта перевірки від 29.06.2004р.  №919/23-211 складають 40972грн. та виникли в результаті не включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по наступним податковим накладним: від 28.10.2003р. №1441 ВАТ “Крижопільський сирзавод” на суму 240000грн. (у тому числі ПДВ - ПДВ 40000грн.); від 01.11.2003р. №3224 ДП “Сири України. Донецьк” на загальну суму 1500грн. (у тому числі ПДВ –250грн.); від 01.11.2003р. №3225 ДП “Сири України. Донецьк” на суму 1894грн. (у тому числі ПДВ –316грн.); від 01.11.2003р. №3226 ДП “Сири України. Донецьк” на суму 2440грн. (у тому числі ПДВ –406грн.).

За декларацією за січень 2004р. експертом встановлена сума від'ємного значення чистої суми податкових зобов'язань з ПДВ, яка складає 68609грн. Розбіжностей з даними підприємства не встановлено. Розбіжності з даними акта перевірки від 29.06.2004р.  №919/23-211 складають 115142грн.та виникли в результаті не включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по наступним податковим накладним: від 01.12.2003р. №121309/004 Макіївські електричні мережі ВАТ “Донецькобленерго” на суму 743,23грн. (у тому числі ПДВ –123,87грн.), від 01.01.2004р. №011362/004 Макіївські електричні мережі ВАТ “Донецькобленерго” на суму 840,23грн. (у тому числі ПДВ –140,04грн.), від 23.01.2004р. №592 ВАТ “Шосткінський гормолкомбінат” на суму 172723,62грн. (у тому числі ПДВ –28787,27грн.).

За декларацією за лютий 2004р. сума від'ємного значення чистої суми податкових зобов'язань з ПДВ складає 671718грн. Розбіжності з даними акта перевірки від 29.06.2004р.  №919/23-211 складають 365232грн. та виникли в результаті не включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по наступним податковим накладним: від 01.02.2004р. №022192/004 Макіївські електричні мережі “Донецькобленерго” на суму 2534,47грн. (у тому числі ПДВ –422,41грн.); від 20.02.2004р. №1209 ВАТ “Шостнікський гормолкомбінат” на суму 171956,8грн.(у тому числі ПДВ –28659,47грн.); від 09.02.2004р. №1698 ВАТ “Бериславський сирзавод” на суму 17391,32грн. (у тому числі ПДВ –2898,55грн.).

За результатами проведених досліджень експертом встановлено, що висновки акта перевірки від 29.06.2004р.  №919/23-211 за період з 10.10.2003р. по 01.04.2004р. стосовно заниження позивачем зобов'язання чистої суми ПДВ у сумі 72792грн., у тому числі: у грудні 2003р. на 19654ґрн., у січні 2004р. на 46533грн., у березні 2004р. на 6605грн. також не підтверджені висновком судово-бухгалтерської експертизи від 15.05.2006р. №604/23.

За декларацією за грудень 2003р. експертом встановлена сума від'ємного значення чистої суми податкових зобов'язань з ПДВ, яка складає 18425грн. Розбіжностей з даними підприємства не встановлено. Розбіжності з даними акта перевірки від 29.06.2004р.  №919/23-211 складають 19654грн.та виникли в результаті не включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по наступним податковим накладним: від 01.12.2003р. №ГСОО219 ТОВ “Прогрес Інвест” на суму 95846,70грн. (у тому числі ПДВ –15974,45грн.); від 20.12.2003р. б/н МПМП “Авінком” на суму 14995грн. (у тому числі ПДВ –2499,33грн.); від 18.12.2003р. №2460 ДП “Восточная линия” ТОВ ВТК “Сири України” на суму 7085грн. (у тому числі ПДВ –1180,90грн.).

За декларацією за березень 2004р. експертом встановлена сума від'ємного значення чистої суми податкових зобов'язань з ПДВ, яка складає 12338грн. Розбіжностей з даними підприємства не встановлено. Розбіжності з даними акта перевірки від 29.06.2004р.  №919/23-211 складають 6605грн.та виникли в результаті не включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по наступним податковим накладним: від 15.03.2004р. №2467 ВАТ “Бериславський сирзавод” на суму 38886,41грн. (у тому числі ПДВ –6481,07грн.); від 01.03.2004р. №031371/004 Макіївські електричні мережі ВАТ “Донецькобленерго” на суму 745,3грн. (у тому числі ПДВ –124,22грн.).

Господарський суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку щодо неправомірності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах з ПП “Інтермет” у січні 2004р. на суму 85624грн. та у лютому 2004р. на суму 333215грн.

Як свідчать матеріали справи, продавцем товару ПП “Інтермет” відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” за першою подією сформовано податкові зобов'язання у жовтні 2003р.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на податковий кредит за першою подією у позивача виникло фактом отримання податкових накладних, що засвідчують факт придбання платником податку товарів (жовтень 2003р.), в зв'язку з чим позивач повинен був відобразити отримані накладні у бухгалтерському та податковому обліку у жовтні 2003р.

З акта перевірки вбачається, що згідно біржових контрактів від 24.10.2003р. №№807-823, 825 ПП “Інтермет” (“Продавець”) та ТОВ “Українська торгівельна компанія” (“Покупець”) придбані основні засоби на загальну суму 2412626грн., у тому числі ПДВ –402104грн. (транспортні засоби в сумі 844926грн., майно в сумі 1567700грн.) та угоди від 24.10.2003р. б/н ПП “Інтермет” (“Продавець”) та ТОВ “Українська торгівельна компанія” (“Покупець”) придбані нежилі споруди, розташовані за адресою: м.Макіївка, вул.Чайковського, 85 на загальну суму 3800000грн. (у тому числі ПДВ –633333грн.). Форма розрахунків –грошова. Згідно банківської табуліграми від 29.10.2003р. платіжними дорученням від 29.10.2003р. №3 проведена оплата ПП “Інтермет” в сумі 2131670,48грн. (у тому числі ПДВ –355278,41грн.). Залишок несплаченої вартості погашено векселями у кількості 24шт. на суму 5720995грн. (акт приймання-передачі від 27.10.2003р.).

Станом на 01.03.2004р. по балансовому рахунку 511 “довгострокові векселі видані” значиться кредиторська заборгованість в сумі 5720955,52грн.

До податкового кредиту у лютому 2004р. включені податкові накладні від 27.10.2003р.

за №№12-20,23 на загальну суму 4131180грн. (у тому числі ПДВ –688530грн.) (див.155арк.Іт.справи).

В акті перевірки перевіряючими зазначено, що завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП “Інтермет” склало 418876грн., у тому числі у січні 2004р. –85624грн., у лютому 2004р. –333252грн. (див.156арк.Іт.справи).

Господарським судом правомірно зроблено посилання на Постанову Верховного суду України від 30.11.2004р. №23/210-03-6858.

За змістом  Закону України «Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) право  на  відшкодування виникає  лише  при  фактичній надмірній сплаті ПДВ,  а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ  в  ціні  товару,  який платником не оплачений.

Місцевий господарський суд вірно врахував, що норми Закону України “Про податок на додану вартість”,  зокрема, абзацу 3 п. 4.8 ст.4,  де  передбачено,  що  векселі  отримані,  але не оплачені платником податку,  або видані, але не оплачені платником податку, не  змінюють  сум  податкових  зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку,  незалежно від видів  операцій,  по  яких такі векселі використовуються.

Такий висновок  узгоджується з визначенням "платник податку", яке дане у п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»,  за  яким,  зокрема,  це особа,  яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення  до  бюджету податку,  що  сплачується  покупцем.  Оскільки  в  даному  випадку продавцем  податок  з  позивача  не  утриманий,  то  у  останнього відсутнє право вимагати бюджетного відшкодування.

При цьому господарським судом першої інстанції взято до уваги судова практика, яка базується на системному аналізі норм матеріального права при оцінці спірних правовідносин.

В акті перевірки від 29.06.2004р. №919/23-211 перевіряючими констатовано, що ТОВ “Українська торгівельна компанія” в порушення ст.3 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів” у рахунках за 4 квартал 2003р. та за І квартал 2004р. зменшено ставку податку 11 транспортних засобів, що призвело до зменшення податку в сумі 10216,24грн.

Даний висновок органу державної податкової служби не знайшов підтвердження у висновку судово-бухгалтерської експертизи від 15.05.2006р. №604/23.

Розбіжності виникли в результаті того, що ставка податку з  власників транспортних засобів, яка була застосована податковим органом в акті перевірки від 29.06.2004р. №919/23-211 до 11 транспортним засобам –сідельні тягачі складає 15грн. за 100см3  замість ставки 2,5грн. за 100см3  , як це передбачено для коду 8701 Гармонізованою системою опису та кодування товарів (по якому в перевіряємий період класифікувались сідельні тягачі).

За результатами апеляційного провадження по справі судова колегія дійшла висновку, що вимоги апеляційних скарг ТОВ «Українська торгівельна компанія” (м.Макіївка) та Макіївської ОДПІ (правонаступник Центрально-Міської МДПІ м.Макіївки) не підлягають задоволенню, оскільки постанова місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам, нормам чинного законодавства і з заявлених підстав не підлягає скасуванню.

Результати апеляційного провадження по справі ухвалені колегією суддів в нарадчій кімнаті відповідно до положень ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень ст.101, ст.103, ст.158, ст.159, ст.160, ст.167, ст.196, ст.198, ст.200, ст.205  Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини ухвали Донецького апеляційного господарського суду про залишення без зміни постанови господарського суду Донецької області від 30.08.2005р. (виготовлена в повному обсязі 04.09.2006р.) у справі №34/462а.

      Беручи до уваги викладене, керуючись  п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, ст.55, ст.101, ст.103, ст.154, ст.158, ст.159, ст.160, ст.167, ст.185, ст.186, ст.195, ст.196, ст.198, ст.199, ст.200, п.1 ст.205, ст.206, ст.211, ст.212, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ТОВ «Українська торгівельна компанія” (м.Макіївка) та Макіївської ОДПІ (правонаступник Центрально-Міської МДПІ м.Макіївки) на постанову господарського суду Донецької області від 30.08.2005р. (виготовлена в повному обсязі 04.09.2006р.) у справі №34/462а –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 30.08.2005р. (виготовлена в повному обсязі 04.09.2006р.) у справі №34/462а –залишити без зміни.

Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали.

Ухвала складена в повному обсязі 04.12.2006р.

Головуючий:          І.В.  Алєєва

Судді:           Н.Л.  Величко

          А.М.  М'ясищев