Постанова

від 06.03.2013 по справі 2а/0570/16864/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2013 р. Справа №2а/0570/16864/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 15 хв.

Донецькій окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М. при секретарі Піскурєвій Ю.А., за участю представників: позивача - Літвиненка О.В. (довіреність від 22.12.2013 року № 22/12), відповідача - Чолов’ян Г.М. (довіреність від 03.01.2013 року № 1), Пікалова Д.В. (довіреність від 20.03.2012 року № 13), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорська металургійна компанія» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.02.2012 року № 0000062302/5309 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 61 667,00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9 167,75 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорська металургійна компанія» (далі - ТОВ «КМК», позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Краматорську, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.02.2012 року № 0000062302/5309 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 61 667,00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9 167,75 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає неправомірними висновки відповідача в акті перевірки від 02.02.2012 року № 350/23-2/33702772 щодо заниження позивачем податку на додану вартість на суму 61 667,00 грн. у зв'язку з тим, що постачальником позивача - ТОВ «РБМ-Запоріжжя» не задекларовано свої податкові зобов'язання. Але, в ході проведення перевірки перевіряючим надані всі документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують законне та фактичне проведення господарської діяльності з наведеним контрагентом згідно з укладеним договором, при цьому недекларування цим контрагентом податкових зобов'язань не може бути підставою для визнання неправомірним формування податкового кредиту позивачем. Таким чином, позивач просить у судовому порядку визнати недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.02.2012 року № 0000062302/5309 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 61 667,00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9 167,75 грн.

У судовому засіданні представник позивача наведені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що підставою для висновку акту перевірки від 02.02.2012 року № 350/23-2/33702772 про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 61 667,00 грн. виступило недекларування його контрагентом ТОВ «РБМ-Запоріжжя» податкових зобов'язань, що підтверджено даними з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Отже позивач не має права на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом. Таким чином, на думку відповідача прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.02.2012 року № 0000062302/5309 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 61 667,00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9 167,75 грн. є правомірним, а тому просить суд відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорська металургійна компанія» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 25.08.2005 року за № 1 270 102 0000 001024, ідентифікаційний код юридичної особи - 33702772, місцезнаходження - 84323, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Паркова, буд. 54, кв. 46. На податковому обліку ТОВ «КМК» перебуває у ДПІ у м. Краматорську.

ТОВ «КМК» є платником податку на додану вартість, про що ДПІ у м. Краматорську 06.09.2005 року видане свідоцтво № 06296106 (серія НВ № 816916) (а.с. 73).

Згідно Довідки серії АБ № 565742 з Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України (ЄДРПОУ) від 05.12.2012 року ТОВ «КМК» має право займатись наступними видами діяльності за Класифікацією видів економічної діяльності - 2010 (КВЕД-2010): «46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом», «46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту», «46.90 Неспеціалізована оптова торгівля», «38.31 Демонтаж (розбирання) машин і устаткування», «38.32 Відновлення відсортованих відходів».

ТОВ «КМК» має ліцензію серії АВ № 231516 на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів терміном дії з 17.10.2006 року по 17.10.2011 року, видану Міністерством промислової політики України згідно рішення від 17.10.2006 року за № 229 (а.с. 82).

З наявних у справі письмових доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що в період з 10.01.2012 року по 04.01.2012 року ДПІ у м. Краматорську проведено документальну планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорська металургійна компанія» (код за ЄДРПОУ 33702772 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, про що складений акт від 02.02.2012 року № 350/23-2/33702772.

Згідно висновку цього акту, за результатами перевірки податковим органом встановлено порушення:

- п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «КМК» занижено суму податку на додану вартість за листопад 2010 року в сумі 36 667,00 грн.;

- пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «КМК» занижено суму податку на додану вартість за січень 2011 року в сумі 25000,00 грн.

Перевіркою встановлені також інші порушення податкового законодавства, які не предметом розгляду даної адміністративної справи.

За результатами зазначеної перевірки ТОВ «КМК», ДПІ у м. Краматорську прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.02.2012 року № 0000062302/5309, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 70 834,75 грн. (у тому числі: за основним платежем на суму - 61 667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 9 167,75 грн.) (а.с. 8).

Зі змісту позовних вимог вбачається, що предметом доказування в цій справі є встановлення факту реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «РБМ-Запоріжжя» за укладеним договорам, правильності відображення господарських операцій у податковому обліку і законності формування ТОВ «КМК» податкового кредиту по зазначеному контрагенту.

З акту перевірки від 02.02.2012 року № 350/23-2/33702772 вбачається, що на висновки цього акту вплинуло наявність відхилення між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість позивача та його контрагенту, що було встановлено відповідачем за допомогою інформаційної бази даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». Так, згідно цієї інформаційної бази даних встановлено, що ТОВ «КМК» у листопаді 2010 року до складу податкового кредиту була віднесена сума податку на додану вартість в розмірі 36 667,00 грн., у січні 2011 року в розмірі 25000,00 грн. за придбані металоконструкції б/у у ТОВ «РБМ-Запоріжжя» (ЄДРПОУ 34501121), при цьому, ТОВ «РБМ-Запоріжжя» у складі податкового зобов'язання сума податку на додану вартість відображена не була. Також відповідач зазначає, що станом на дату складання акту перевірки від 02.02.2012 року № 350/23-2/33702772 стан цього контрагента - 14 «визнано банкрутом» (а.с. 26).

Таким чином, з урахуванням наведеного, а також відсутності товарно-транспортних накладних на перевезення металоконструкції, відповідач дійшов висновку про те, що ТОВ «КМК» не мав права на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «РБМ-Запоріжжя» (а.с. 29).

Судом з матеріалів справи в тому числі встановлено наступне.

ТОВ «КМК» (Покупець) укладено з ТОВ «РБМ-Запоріжжя» (Постачальник) договір від 01.11.2010 року № 01/11-10 на купівлю-продаж металоконструкції, номенклатура, кількість, строки поставки та ціна визначені Специфікаціями до цього договору. Згідно умов договору Продавець зобов'язується надати Покупцю такі документи: податкову накладну, накладну, рахунок, інші документи. Поставка металопродукції здійснюється партіями автомобільним транспортом на умовах FCA. Строк дії договору з моменту його підписання сторонами до 31.12.2011 року з правом пролонгації шляхом підписання додаткової угоди (а.с. 47-48).

До цього договору надані Специфікації:

- від 01.11.2010 року № 1 про поставку металопродукції у кількості 100,000 т. на суму 220 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 36 666,67 грн.;

- від 03.12.2010 року № 2 про поставку металопродукції у кількості 50,000 т. на суму 110 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 18 333,33 грн.;

- від 05.01.2011 року № 3 про поставку металопродукції у кількості 100,000 т. на суму 220 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 36 666,67 грн. (а.с. 49-51).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, товариство з обмеженою відповідальністю «РБМ-Запоріжжя» зареєстроване 05.07.2006 року за № 1 103 102 0000 014095, ідентифікаційний код - 34501121, місцезнаходження 69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, Жовтневий район, вул. Червоногвардійська, буд. 46, кімн. 8. 04.01.2012 року до Єдиного державного реєстру внесена запис про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом.

На виконання умов договору від 01.11.2010 року № 01/11-10 ТОВ «РБМ-Запоріжжя» поставив на користь ТОВ «КМК» металопродукцію:

- 25.11.2010 року - у кількості 100 тон на суму 220 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 36 666,67 грн.), про що продавцем виписані та передані покупцю податкову накладну від 25.11.2010 року № 1701, видаткову накладну від 25.11.2010 року № РН-0001701, а також між підприємствами підписаний акт приймання-передачі від 25.11.2010 року (а.с. 52-54).

- 10.01.2011 року - у кількості 68,182 т на суму 150 000,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 25 000,00 грн.), про що продавцем виписані та передані покупцю податкову накладну від 10.01.2011 року № 13, видаткову накладну від 10.01.2011 року № РН-0000013, а також між підприємствами підписаний акт приймання-передачі від 10.01.2011 року (а.с. 55-57).

Поставка металопродукції здійснювалась за рахунок ТОВ «РБМ-Запоріжжя», що зокрема, узгоджується з умовами п. 3.1 договору від 01.11.2010 року № 01/11-10, яким визначено, що поставка товару здійснюється партіями автомобільним транспортом на умовах FCA. Так, згідно ІНКОТЕРМС (в редакції 2000 року) FCA - FREE CARRIER (... named place) - ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Про поставку металопродукції ТОВ «РБМ-Запоріжжя» свідчать також товарно-транспортні накладні (а.с. 131-133), що спростовує твердження відповідача про відсутність факту транспортування та отримання позивачем металопродукції від постачальника (а.с. 29).

Оплата за отриману металоконструкцію позивачем здійснена повністю, що підтверджено матеріалами справи, а також зазначено у акті перевірки від 02.02.2012 року № 350/23-2/33702772 (а.с. 29, 58-61).

Наведені суми ТОВ «КМК» включено до складу податкового кредиту, відповідно, у листопаді 2010 року - 36 666,67 грн. та у січні 2011 року - 25 000,00 грн. Разом - 61 666,67 грн.

В подальшому металопродукція була реалізована ТОВ «КМК» товариству з обмеженою відповідальністю «Мартенсит-2010» згідно укладеному договору від 01.11.2010 року № 10-11/01 (а.с. 63), що також підтверджено податковими накладними, видатковими накладними (а.с. 64-67).

Зазначене також підтверджено у судовому засіданні показаннями допитаних у якості свідків ОСОБА_4, директора ТОВ «КМК» згідно наказу по підприємству від 25.08.2005 року № 1, та ОСОБА_5, який в період з 20.09.2009 року по 31.01.2012 року працював на ТОВ «КМК» на посаді начальника виробничої дільниці, та в тому числі був відповідальним за вантажно-розвантажувальні роботи.

Як пояснили свідки, перша партія металопродукції була поставлена за рахунок та транспортом ТОВ «РБМ-Запоріжжя» до м. Краматорську. Розвантаження здійснено гусеничним краном машиністом ОСОБА_6, який працював на ТОВ «КМК» з 01.06.2010 року по 30.06.2011 року (накази по підприємству від 01.07.2010 року № 28, від 30.06.2011 року № 48 відповідно) (а.с. 196-197). Металопродукція зберігалася до 30.11.2010 року згідно договору від 25.02.2010 року № НКМ-2034/2010/15 «Про складування вантажів в смузі відведення ДП «Донецька залізниця» для сторонніх організацій» та додатку до цього договору «Протокол узгодження договірної ціни» (а.с. 136-141), потім була поставлена на адресу ТОВ «Мартенсит-2010».

Друга партія металопродукції поставлена також за рахунок та транспортом ТОВ «РБМ-Запоріжжя» безпосередньо на адресу ТОВ «Мартенсит-2010».

Щодо правомірності своїх висновків відповідач під час судового розгляду справи посилався на інформацію, отриману від ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя у вигляді акту від 09.02.2012 року № 125/23-2/34501121 «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «РБМ-Запоріжжя» з питання взаємовідносин з ТОВ «КМК». Зі змісту цього акту слідує, що провести зустрічну звірку неможливо у зв'язку з тим, що у ТОВ «РБМ-Запоріжжя» стан 8 - відсутнє за місцезнаходженням.

Разом з тим, як вже досліджено судом інформація про припинення юридичної особи (ТОВ «РБМ-Запоріжжя») у зв'язку з визнанням її банкрутом внесена до Єдиного державного реєстру 04.01.2012 року. Тобто, вбачається, що припинення підприємства відбулося раніше, чим був складений акт ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 09.02.2012 року № 125/23-2/34501121, що, на думку суду, свідчить про формальний підхід податкового органу щодо надання достовірної інформації стосовно підприємств.

Як слідує з акту перевірки від 02.02.2012 року № 350/23-2/33702772 та пояснень представників відповідача, у ДПІ у м. Краматорську не виникло будь-якого сумніву щодо порядку оформлення податкових та бухгалтерських документів по господарським операціям між ТОВ «КМК» та ТОВ «РБМ-Запоріжжя» щодо купівлі-продажу металопродукції. Так, у цьому акті перевірки відсутні будь-які зауваження податкового органу щодо таких документів. Також, це не спростовано представниками відповідача у ході судового розгляду цієї адміністративної справи.

Проте, відповідач, посилаючись на приписи Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.10995 року за № 168/704 та Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначає, що позивач не повинен був приймати до виконання первинні документи від ТОВ «РБМ-Запоріжжя», оскільки такі документи (податкові накладні, видаткові накладні тощо) не відповідають вимогам наведених норм з урахуванням того, що це підприємство не виконало свої обов'язки та не сплатило податкові зобов'язання.

Як вже зазначено вище, єдиною підставою для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 61 667,00 грн. виступила відсутність декларування контрагентом (ТОВ «РБМ-Запоріжжя») податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «КМК».

Проаналізувавши наведені обставини та враховуючи матеріали справи суд не приймає доводи відповідача, викладені у акті перевірки від 02.02.2012 року № 350/23-2/33702772 щодо не встановлення факту поставки товарів від Постачальника до Покупця у зв'язку з зазначеним, оскільки це спростовується наведеними вище наявними первинними документами (з урахуванням оприбуткування товару на складі позивача) (а.с. 70,71).

Разом з цим, під господарською діяльністю у ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пп. 14.1.36 п.. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України згідно яким слідує, що особи (юридичні або фізичні) перш за все повинні бути зареєстровані платниками податку на додану вартість та мати на підтвердження правильності формування податкового кредиту та валових витрат належним чином оформлені первинні документи (податкові накладні, розрахункові, платіжні документи та ін.).

Правила формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачають виконання певних вимог.

Поняття податкового кредиту наведене у п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПКУ).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПКУ).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Наведене також було передбачене податковим законодавством до 01.01.2011 року, тобто до набрання чинності Податкового кодексу України.

За законом платник податків, не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Правомірність саме такого підходу підтверджується судовою практикою. Так, Верховний Суд України у своєму рішення від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10 підтвердив, що «несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту».

У рішенні від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 Верховний Суд України також зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Таким чином, у ході судового розгляду даної адміністративної справи встановлено, що висновок відповідача щодо незаконності дій позивача з приводу сум податкового кредиту, віднесених ТОВ «КМК» у відповідні податкові періоди (листопад 2010 року, січень 2011 року) за договором укладеним з ТОВ «РБМ-Запоріжжя», є необґрунтованим та не підтвердженим як документально, так і законодавчо, а тому спірне податкове повідомлення-рішення від 15.02.2012 року № 0000062302/5309 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 61 667,00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9 167,75 грн. підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Згідно ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, що спростували б доводи позивача, відповідач суду не надав, а отже позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судові витрати у розмірі 708,35 грн..

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорська металургійна компанія» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.02.2012 року № 0000062302/5309 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 61 667,00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9 167,75 грн. - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби від 15.02.2012 року № 0000062302/5309 щодо збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Краматорська металургійна компанія» суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 61 667,00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9 167,75 грн.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорська металургійна компанія» (84323, м. Краматорськ Донецької області, вул. Паркова, 54/46; ЄДРПОУ 33702772; п/р 26009400092000 в ПАТ «Донгорбанк» в м. Краматорськ, МФО 334970) судовий збір в розмірі 708,35 грн.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 6 березня 2013 року. Повний текст постанови виготовлений 11 березня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.