Рішення

від 05.02.2009 по справі 10/268

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/268

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.09                                                                                           Справа№ 10/268

За позовом: ТзОВ „Агро-Союз-Захід”, м.Львів  

до  відповідача:  фермерське господарство „Агро-Лан”, с.Стоянці Мостиський район

про  стягнення 45 940   грн. 36 коп.

                                                                                                        Суддя Довга О. І.

                                                                                                             Секретар Яремчук С.

Представники:   

Від позивача :  Приставська В.Л.    - довіреність № 274   від 16.12.2008р.;

Від відповідача:    не з”явився;

          На розгляді в господарському суді Львівської області знаходиться справа за позовом ТзОВ „Агро-Союз-Захід”, м.Львів  до фермерського господарства „Агро-Лан”, с.Стоянці Мостиський район про  стягнення 45 940   грн. 36 коп.

         Позивач  в судовому засіданні підтримує  позовні  вимоги повністю.

         Відповідач вдруге в засідання суду не з”явився, заперечень на позов не подав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи , про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення за № 3924990  та № 2880488.

Спір розглянуто відповідно до вимог  ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

          Судом встановлено:

          13 лютого 2008 року   між  ТзОВ „Агро-Союз-Захід”  ( надалі - Позивач  ) та фермерським господарством „Агро-Лан”, с.Стоянці (надалі - Відповідач) укладено  Договір поставки № 208 .

За даним договором, Постачальник зобов”язується поставити , а Покупець  зобов”язується прийняти та оплатити продукцію  в асортименті , в кількості і по цінні , у відповідності з рахунками , накладними , які являються  невід”ємною частиною договору.  

На виконання вищезазначеного договору, позивач поставив відповідачу  продукцію (автозапчастини) на загальну суму 49 123 грн. 87 коп. по товарно-транспортних накладних  , що  долучені позивачем  до матеріалів справи.   

Згідно з п. 3.1 Договору, оплата за кожну партію товару здійснюється в                         3-хденний термін від дати поставки цієї партії  товару.

Як зазначено в позовній заяві,  за поставлений товар Відповідач розрахувався частково , на загальну суму 8 953 грн. 12 коп. Таким чином, заборгованість відповідача  на день пред”явлення позову складає  40 170 грн. 75 коп.

Суд, заслухавши пояснення позивача  та дослідивши докази по справі в сукупності, прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають  до задоволення повністю з наступних підстав.

         Зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися  від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку(ч.1ст. 509 ЦК України).

          Статтею 193 ГК України передбачено, що  господарські зобов”язання  повинні виконуватись  належним чином  відповідно  до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання  - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити  усіх заходів , необхідних  для належного виконання нею зобов”язання , враховуючи інтереси  другої сторони  та забезпечення  загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов”язанні  встановлений  строк  його виконання, то  воно  підлягає  виконанню у цей  строк ( ст. 530  ЦК У країни).

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник  вважається таким, що  прострочив, якщо він  не приступив   до виконання зобов”язання  або не виконав його в строк, встановлений  договором або законом.

Стаття 230 ГК України передбачає , що  учасник  господарських відносин  у разі  порушення  ним правил  здійснення  господарської діяльності , невиконання  або неналежного виконання господарського зобов”язання  , зобов”язаний  сплатити   штрафні санкції . Штрафними санкціями визнаються господарські санкції  у вигляді  грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Пунктом 4 ст. 231 ГПК України встановлено: у разі якщо  розмір штрафних санкцій  законом не визначено, санкції  застосовуються у розмірі , передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено  договором у відсотковому  відношенні до суми невиконаної частини  зобов”язання  або у певній, визначеній грошовій сумі , або у відсотковому відношенні  до суми зобов”язання незалежно від ступеня  його виконання , або у кратному  розмірі  до вартості товарів (робіт, послуг).

         У  відповідності  до п.5.3.   Договору № 208 ,  за порушення  терміну оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми , за кожен день прострочки.   

         Таким чином, Позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі  1946 грн.                 78 коп.  

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не  звільняється від відповідальності  за неможливість  виконання ним  грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення , а також  три  проценти річних  від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Виходячи з розрахунку ціни позову, позивачем нараховано   3093 грн. 15 коп. інфляційних нарахувань та  729 грн. 68 коп.  –3% річних.

          Таким чином , до стягнення з Відповідача підлягає  40 170 грн. 75 коп. основного боргу , 1946 грн. 78 коп. пені, 3093 грн. 15 коп інфляційних нарахувань та 729 грн.                68 коп.  –3% річних.

           З огляду на вищевикладене,  суд прийшов до висновку , що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та  підлягають до задоволення повністю.

           Відповідач доказів оплати боргу суду не представив, проти позову у встановленому законом порядку не заперечив.

           Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід  віднести на відповідача.

           Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 193,230 ГК України, ст. 625 ЦК України, ст. ст.  33, 43, 49,   75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задоволити  повністю.

 2. Стягнути з фермерського господарства „Агро-Лан”( 83406, с.Стоянці Мостиський район Львівська область і.к. 0032966520 р/р 2600801012591 , МФО 325332, ПЛФ АТ Кредобанк ) на користь ТзОВ „Агро-Союз-Захід) ( 79034, м.Львів, вул. Навроцького, 25  і.к. 22339791 п/р 26003001314272 в філії ЗАТ „ОТП Банк” м.Львова МФО 385402) 40 170 грн. 75 коп . основного боргу, 1946  грн. 78  коп. пені,  3093 грн. 15  коп. інфляційних нарахувань,  729  грн. 68 коп. –3% річних , 459 грн. 40 коп. сплаченого  державного  мита  та  118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Довга О.І.