Постанова

від 11.02.2009 по справі 33/389

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/389

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11.02.2009                                                                                           № 33/389

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Зеленіна  В.О.

 суддів:            Рєпіної  Л.О.

          Синиці  О.Ф.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 24.11.2008

 у справі № 33/389 (Мудрий С.М.)

 за позовом                               Спільне науково-виробниче підприємство "Технокомпресормаш" (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю)

 до                                                   Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 78284,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду м. Києва від 24.11.2008 р. у справі № 33/389 позов СНВП ТОВ „Технокомпресормаш” до ДК „Укртрансгаз” про стягнення 78284,23 грн. задоволений.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким  залишити позовні вимоги без задоволення.

Представник позивача проти вимог, викладених у апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, за результатами проведення конкурсу згідно Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошті”, 27.06.2007 сторонами був укладений договір № 117ТР-230 про постачання продукції, за умовами якого  позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач прийняти та оплатити дві самохідні компресорні станції. Строк дії договору до 31.12.2007року.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

10.07.2007 на виконання умов договору, позивач уклав з  ВАТ „ВНДІкомпресормаш” договір доручення № 7-07/268 для відкриття гарантії ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” в сумі 3690000грн., а також договір № 9-07 від 02.07.2007 про виготовлення двох самохідних повітряних станцій, які повинні бути передані відповідачеві.

На підставі п.5 укладеного договору, 10.10.2007 відповідачем здійснена оплата авансового платежу в розмірі 100000грн.

26.12.2007 відповідач направив на адресу позивача листа з проханням відвантажити  продукцію, але відвантаження не відбулося в зв'язку з тим, що відповідач не здійснив оплату продукції, як того вимагає п.5.4.1 договору постачання продукції, а саме перерахування 50% вартості продукції.

20.03.2008 позивач направив на адресу відповідача претензію про відшкодування збитків, однак у зв'язку з тим, що відповідач не перерахував кошти, був змушений звернутися до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що невиконання з боку відповідача умов договору в частині оплати продукції спричинило позивачу збитки у вигляді  витрат на відкриття банківської гарантії та оплати ВАТ „ВНДІкомпресормаш” за виготовлення радіаторів для самохідних станцій в розмірі 78284,23 грн.

Заперечуючи проти рішення, відповідач наполягає на тому, що здійснення оплати за продукцію було неможливо, оскільки процедура закупівлі Міжвідомчою комісією з питань державних закупівель була відмінена, таким чином невиконання умов договору про постачання продукції в частині  її оплати відбулося не з вини відповідача, а тому відсутні підстави для стягнення збитків.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

 Зі змісту ст. 225 ГК України, ст.  вбачається, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила господарське правопорушення входить: збитки, викликані втратою, пошкодженням або знищенням майна; додаткові  витрати, які управнена сторона вже реально зробила до моменту пред'явлення  позову про відшкодування збитків; неодержаний прибуток-доходи, які одержала б управнена сторона при звичайних умовах господарського обігу, якби її права не були б порушені; матеріальна  компенсація моральної шкоди. Вимоги вказаної статті кореспондуються з вимогами ст. 623 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду, оскільки  відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності  за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У даному випадку, вина відповідача у порушенні зобов'язання щодо оплати продукції не вбачається, так як  позивач був обізнаний що процедура закупівлі Міжвідомчою комісією з питань державних закупівель була відмінена, а тому у відповідача не було підстав для подальшого перерахування коштів за продукцію, що придбається  за державні кошти.

Крім того, заявлена у позовних вимогах сума не є збитками позивача, оскільки  авансовий платіж у розмірі 100000грн., перерахований відповідачем на користь позивача, був використаний останнім в якості передплати ВАТ „ВНДІкомпресормаш” за договором № 9-07 від 02.07.2007 про виготовлення двох самохідних повітряних станцій. Слід зауважити те, що часткове виконання  ВАТ „ВНДІкомпресормаш” зобов'язань щодо виготовлення станцій в частині передання позивачу тільки радіаторів для неї призвело до порушення зобов'язань саме з боку позивача, а саме: строк дії договору, укладеного сторонами у справі закінчився 31.12.2007 року, від ВАТ „ВНДІкомпресормаш” складові станції позивач отримав лише у січні 2008 року, що підтверджується актом приймання робіт ( а.с. 33-34). Позивач не здійснив заходи щодо продовження строків дії договору, укладеного з відповідачем, а тому на думку суду, нібито спричинені збитки слід віднести до іншого контрагента, якій повинен був поставити повністю укомплектовані станції, а не їх складові частини.

Таким чином,  позовні вимоги в даній частині  необґрунтовані.

Щодо витрат позивача пов'язаних з банківською гарантією суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Позивач не надав документів що підтверджують порушення відповідачем зобов'язань, які  вимагаються правилами, передбаченими  ст. ст. 563 -565 ЦК України, або що до позивача пред'явлені вимоги про стягнення сум забезпечених банківською гарантією викликаних порушенням зобов'язань, а тому відсутні підстави для задоволення позовних в цієї частині.

 Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає  скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу ДУ „Укртрансгаз” задовольнити, рішення господарського суду м. Києва від 24.11.2008 року у справі № 33/389 скасувати.

2.          Прийняти нове рішення: Спільному науково-виробничому підприємству Товариство з обмеженою відповідальністю „Технокомпресормаш” у задоволенні позовних вимог до Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтобаз України” про стягнення 78284,23 грн. відмовити.

3.          Матеріали справи повернути господарському суду міста Києва .

 Головуючий суддя                                                                      Зеленін  В.О.

 Судді                                                                                          Рєпіна  Л.О.

                                                                                          Синиця  О.Ф.

 17.02.09 (відправлено)