Рішення

від 14.03.2013 по справі 5006/41/65/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.03.13 р. Справа № 5006/41/65/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Донецьк

до відповідача: відкритого акціонерного товариства «Облпаливо», м.Донецьк

про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №236 від 01.07.2001р. в розмірі 614 783,61 гривень, 3% річних в розмірі 27 291,01 гривень, інфляційні витрати в розмірі 33 895,92 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Анохіна Т.І.

Від відповідача: не з'явився.

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», м.Донецьк, позивач, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача відкритого акціонерного товариства «Облпаливо», м.Донецьк, про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення №236 від 01.07.2001р. в розмірі 614783,61 гривень, 3% річних в розмірі 27 291,01 гривень, інфляційні витрати в розмірі 33 895,92 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконуються грошові зобов'язання за договором оренди нежитлового приміщення №236 від 01.07.2001р.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги викладені в позовній заяві.

Відповідач в судові засідання без пояснення причин жодного разу не з'явився, відзиву та витребуваних документів не надав, хоча належним чином повідомлявся про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Водночас, відповідач тричі звертався до господарського суду Донецької області із зустрічними позовами, однаковими за змістом, які ухвалами від 14.09.2012р., 19.11.2012р., 25.02.2013р. були повернуті заявнику без розгляду, у зв'язку із недотриманням вимог ст. 63 Господарського процесуального кодексу України стосовно надання доказів направлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів та сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Ухвали господарського суду Донецької області від 14.09.2012р. та від 19.11.2012р про повернення зустрічних позовних заяв оскаржувалась відповідачем як в апеляційному, так і в касаційному порядку, проте повернуті скаржнику без розгляду.

Вищезазначені обставини свідчать про зловживання відповідачем правами.

Пунктом 3.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що зловживанням процесуальними правами слід вважати також і подання учасниками судового процесу клопотань (заяв) про вчинення господарським судом не передбачених ГПК процесуальних дій; подання другого і наступних клопотань (заяв) з одного й того самого питання, яке вже вирішено господарським судом; апеляційних і касаційних скарг на процесуальні документи, дія яких на момент подання такої скарги закінчилася (вичерпана).

Подання тричі зустрічної позовної заяви з явними недоліками, що унеможливлює її прийняття, та наступне оскарження ухвали про повернення зустрічного позову, також розцінюється судом як зловживання процесуальними правами передбаченими ст.ст. 22, 33 Господарського процесуального кодексу України в контексті позиції, наведеної в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» та такі дії спрямовані на умисне затягування судового процесу, порушення прав інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Оскільки в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався. Розгляд справи на підставі ст.79 Господарського процесуального кодексу України зупинявся та поновлювався.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2001р. позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення (далі - договір оренди) №236, згідно п.п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в термінове платне користування нежитлове приміщення площею 338,3 м.кв. за адресою: вул. Донецька, 38, м. Донецьк, 83086, що перебуває на балансі орендодавця для розміщення адміністративного апарату орендаря. Вартість приміщення визначена відповідно до Звіту про експертну оцінку вбудованого приміщення і складає 177279,00 гривень (без ПДВ).

За користування нежитловим приміщенням орендар щомісячно сплачує орендодавцеві орендну плату в розмірі 2659,19 гривень (збільшену на щомісячний індекс інфляції) (п.3.1. договору).

З моменту передачі об'єкту, що знаходиться в оренді, орендар повинен перерахувати орендодавцеві орендну плату не пізніше 10 числа наступного місяця на розрахунковий рахунок. Орендар самостійно розділяє кожний черговий платіж за оренду і спрямовує частину орендної плати в розмірі 65% безпосередньо орендодавцю, іншу частину - 35% в обласний бюджет (п.п.3.2.,3.3., договору).

За умовами договору орендар зобов'язується своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату (п.6.1., 6.1.2. договору).

Відповідно до додаткової угоди від 01.01.2004р., яка була затверджена сторонами до договору оренди нежитлового приміщення №236 від 01.07.2001р., змінені:

пункт 1.1. викладено в наступній редакції «орендодавець передає, а орендар приймає в термінове платне користування нежитлове приміщення площею 338,3 м.кв. за адресою: вул. Донецька, 38, м. Донецьк, 83086, що перебуває на балансі орендодавця для надання послуг населенню пільгової категорії та підприємствам по забезпеченню твердим паливом»;

пункт 3.1. викладено в наступній редакції «за користування нежитловим приміщенням орендар щомісячно сплачує орендодавцеві орендну плату в розмірі 9608,96 гривень в т.ч. ПДВ (збільшену на щомісячний індекс інфляції). Базовий місяць для нарахування орендних платежів вважати листопад 2003р.»;

пункт 3.2. викладено в наступній редакції «орендна плата за поточний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць та вноситься орендарем на рахунок орендодавця у розмірі 100% не пізніше 15-го числа наступного за звітним місяцем. Орендодавець самостійно розділяє кожен черговий платіж за орендну об'єкта оренди на частини у такому відношенні: 50% - орендодавцеві, 50% в обласний бюджет»;

пункт 3.3. викладено в наступній редакції «орендодавець до 20-го числа наступного за звітним місяцем перераховує 50% орендної плати за договором в обласний бюджет».

пункти 9.1., 9.6. викладено в наступній редакції «цей договір діє з моменту укладання до 31.12.2004р. у випадку відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов даного договору протягом місяця після закінчення терміну його дії. Договір вважається пролонгованим на той самий термін і на тих же умовах, що передбачені договором».

Відповідно до додаткової угоди №2 від 02.03.2005р. п.1.1. викладений в наступній редакції «орендодавець передає, а орендар приймає в термінове платне користування нежитлове приміщення площею 307,3 м.кв. за адресою: вул. Донецька, 38, м. Донецьк, 83086, відповідно до технічної документації, що перебуває на балансі орендодавця».

В редакції зазначеної додаткової угоди також змінений п.3.1. договору та викладений у наступній редакції «орендна плата визначається на підставі методики розрахунку та порядку використання плати за оренду спільної власності територіальних громад, сел., селищ, міст, що знаходяться в управлінні обласної ради, затвердженої рішенням обласної ради №4/10-266 від 09.09.2003р. та становить 8290,04 гривень без ПДВ за базовий місяць оренди грудень 2004р. розрахунок орендної плати наданий у додатку №1 до цієї додаткової угоди. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2005р. визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень-лютий 2005р.».

З наявних у справі матеріалів вбачається, що в розглядуваний період (серпень 2009 року - квітень 2011 року) позивачем були виставлені відповідачу рахунки на загальну суму 614783,61 гривень.

В матеріалах справи містяться претензії № юр/3988 від 12.11.2007р., №юр/2005 від 01.07.2009р., №юр/2180 від 13.08.2010р., №юр/3176 від 29.08.2011р., зі змісту яких вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою щодо погашення заборгованості.

Пунктом 2.1. договору сторони передбачили, що майно вважаться переданим в оренду з моменту укладання даного договору та з моменту підписання акту приймання-передачі майна, що орендується але такий акт в матеріалах справи відсутній.

Про початок відліку строку оренди від дати складання акту приймання-передачі майна зазначено і в ст.795 Цивільного кодексу України.

Водночас суд вважає, що факт перебування орендованого майна у користуванні відповідачем у розглядуваний період є доведеним з огляду на наявні у матеріалах справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані обома сторонами та скріплені печатками двох підприємств, листом відповідача №37/08-119 від 01.04.2008р., відповідно до змісту якого останній просив позивача надати довідку про те, що жодна із сторін не заявляла про припинення договору оренди нежитлового приміщення №236 від 01.07.2001р.

Відповідно до п.п. 9.1., 9.6. договору, в редакції додаткової угоди від 01.01.2004р., визначено, що договір діє з моменту укладання до 31.12.2004р. у випадку відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов даного договору протягом місяця після закінчення терміну його дії договір вважається пролонгованим на той самий термін і на тих же умовах, що передбачені договором.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.05.2012р. по справі №5006/43/4пн/2012 за позовом обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до відкритого акціонерного товариства «Облпаливо» про зобов'язання оформити та підписати акт прийому-передачі орендованого майна за договором №236 від 01.07.2001р. та звільнити орендоване приміщення за зазначеним договором, встановлено, що договір оренди нежитлового приміщення №236 від 01.07.2001р. припинив свою дію 05.09.2011р. та вирішено зобов'язати відкрите акціонерне товариство «Облпаливо» повернути за актом приймання-передачі обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго» нежитлове приміщення площею 307,3 м.кв. за адресою: вул. Донецька, 38, м. Донецьк, 83086.

Частиною 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В зв'язку з вищенаведеним та з урахуванням фактів, встановлених рішенням господарського суду Донецької області від 14.05.2012р. по справі №5006/43/4пн/2012, є встановленим та таким що не підлягає повторному доведенню факт користування відповідачем орендованим майном за договором оренди нежитлового приміщення №236 від 01.07.2001р. впродовж періоду за який позивач просить суд стягнути заборгованість з останнього, тобто відсутність в матеріалах справи акту приймання-передачі орендованого майна не впливає на оцінку судом факту доведеності передання майна у користування відповідача та перебування цього майна у його користуванні впродовж періоду, за який здійснюється стягнення заборгованості.

У зв'язку із невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення №236 від 01.07.2001р. в розмірі 614783,61 гривень, що утворилася за період з серпня 2009 року по квітень 2011 року, 3% річних в розмірі 27 291,01 гривень, та інфляційних витрат в розмірі 33895,92 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді сплати 3% річних та інфляційної індексації.

Враховуючи статус сторін та об'єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) щодо визначеного у позовній заяві періоду, регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та умовами договору про оренду нежилих приміщень №236 від 01.07.2001р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Отже, в контексті зазначених норм діючий, між позивачем та відповідачем у визначений в позовній заяві період нарахування стягуваних сум, договір про оренду нежитлових приміщень №236 від 01.07.2001р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення, в межах визначеного заявником періоду стягнення, від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати відповідно до умов договору про оренду нежитлових приміщень №236 від 01.07.2001р.

Щодо розміру стягуваної суми, позивачем не наведено обґрунтованого розрахунку розміру орендної плати, що виставлялася ним до сплати починаючи з серпня 2009 року, оскільки, як вбачається, за умовами договору (в редакції додаткової угоди від 02.03.2005 року) базовий розмір орендної плати становить 8290,04 гривень без ПДВ, коли як сума орендної плати, що заявлена відповідачем до сплати у рахунку за серпень 2009 року становить 16398,98 гривень.

Здійснивши власний перерахунок стягуваних сум суд дійшов висновку, що визначення розміру орендної плати за серпень 2009 року у розмірі 16398,98 гривень відбулося за рахунок щомісячного коригування розміру орендної плати, що мав бути сплачений у попередньому місяці, починаючи із грудня 2004 року на індекс інфляції у поточному місяці, тобто відбувалося поступове збільшення базового розміру орендної плати, що щомісячно корегувався на поточний індекс інфляції, отже за період з моменту останнього внесення змін до договору оренди (02.03.2005 року) до серпня 2009 року (перший місяць з якого починає формування стягувана сума) базова ставка місячного розміру орендної плати збільшилася саме до 16398,98 гривень.

Перевіривши, з урахуванням попередньо самостійно встановлених судом обставин щодо порядку нарахування орендної плати, наявний у матеріалах справи розрахунок стягуваної суми боргу, суд вважає його арифметично вірним, підтверджений належними та допустимими доказами (рахунками та частково актами приймання-передавання робіт (виконаних послуг)), відповідачем не спростований, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 614783,61 гривень за період з серпня 2009р. по квітень 2011р. підлягають задоволенню.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, а також 3% річних та інфляційні витрати, нараховані на заборгованість, за весь час її прострочення.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 27 291,01 гривень, інфляційні витрати в розмірі 33 895,92 гривень.

Суд перевіривши відповідність наданого позивачем розрахунку, дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача - 3% річних в сумі 27251,51 гривень та інфляційної індексації в сумі 33322,84 гривень. Часткове задоволення вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань на суму заборгованості зумовлено арифметичними помилками, що було допущено позивачем у розрахунках.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до відкритого акціонерного товариства «Облпаливо» задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Облпаливо» (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, код 01881333) на користь обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (83086, м.Донецьк, вул. Донецька, 38, код 03337119) заборгованість у розмірі 614783,61 гривень, 3% річних у розмірі 27251,51гривень, інфляційні витрати в розмірі 33 895,92 гривень, судовий збір у розмірі 13518,62 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 14.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 18.03.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Колесник Р.М.