Рішення

від 13.03.2013 по справі 903/20/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 березня 2013 р. Справа № 903/20/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-СВ", с. Струмівка, Луцького району, Волинської області

до приватного підприємства "Безпека-Центр", м. Луцьк

про стягнення 50 514,17 грн.

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі судового засідання Мороз Д.В.

за участю представників:

від позивача: Косендюк Я.А. (дов. від 05.12.2012р.),

від відповідача: Шестернін В.Д. (дов. від 26.11.2012р.)

Суть спору: позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 52 900 грн., перераховані як сума попередньої оплати за товар.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів №01/07/11 від 01.07.2011р. та непоставку нафтопродуктів на суму перерахованих коштів.

В судовому засіданні 30.01.2013р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням, в якому просив стягнути з відповідача також витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 2500 грн. На підтвердження надання послуг адвоката подав договір про надання правової допомоги №25/01/2013-3 від 25.01.2013р., платіжне доручення №1675 від 29.01.2013р.

Оскільки оплата послуг адвоката згідно із ст.44 ГПК України входить до складу судових витрат судом було прийнято клопотання представника позивача до розгляду та приєднано його до матеріалів справи.

Представник відповідача у відзиві на позов (а.с.31) та в судовому засіданні посилався на те, що у відповідача відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем у зв'язку із проведенням зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 50514,17 грн. та перерахуванням в безготівковому порядку 2 385,83 грн. За таких обставин вважав, що предмет спору відсутній.

11.02.2013р. представник відповідача через канцелярію суду подав додаткові пояснення по суті позовних вимог, в яких посилається на те, що позов є безпідставним.

На обґрунтування безпідставності позову посилається на таке:

- 52900 грн. були перераховані в рамках виконання договору купівлі-продажу нафтопродуктів №01/07/11 від 01.07.2011р.

Згідно з п.8.1. договору передача у власність (поставка) товарів за цим договором здійснюється протягом 1 (одного) року з моменту укладення цього договору. У випадку, якщо протягом 30 календарних днів з моменту закінчення цього строку жодна із сторін не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження цього строку, цей строк щоразу автоматично пролонговується (продовжується) ще на один рік.

Жодна із сторін не заявляла про свою відмову від договору, а тому строк передачі (поставки) товару продовжився до 01.07.2013р.

Отже, строк виконання ПП "Безпека-Центр" зобов'язань по поставці товару не сплив, тому відсутні порушення підприємством своїх договірних зобов'язань та порушення прав позивача.

В судовому засіданні 13.03.2013р. представник позивача звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних, в якій просить стягнути з відповідача: 50514,17 грн., перерахованих як сума попередньої оплати за товар, посилаючись на те, що 24.01.2013р. відповідачем було добровільно перераховано 2385,83 грн.; 2500 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Зменшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі - процесуальне право позивача, передбачене ст.22 ГПК України.

А тому судом прийнято до розгляду заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, а відтак має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Згідно з п.6 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008р. (в редакції від 29.06.2010р.) факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Також в судовому засіданні 13.03.2013р. представник відповідача заявив усне клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Луцьким міськрайонним судом справи №0308/19543/12 за позовом ПП "Безпека-Центр" до ТзОВ "Ресурс-СВ", Франтик Л.П. про солідарне стягнення 50262,67 грн., з них: 13068,25 грн. пені, 3634,42 грн. процентів річних, 33560 грн. штрафу, посилаючись на пов'язаність справ та неможливість розгляду даної справи до розгляду справи №0308/19543/12.

Судом клопотання відхилено, оскільки позивачем не обгрунтовано пов'язаності справ та неможливості розгляду даної справи до розгляду справи №0308/19543/12.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

в с т а н о в и в:

01.07.2011 року між ТзОВ "Ресурс-СВ" як покупцем та приватним підприємством "Безпека-Центр" як продавцем було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №01/07/11, згідно з п.1.1. якого продавець зобов'язався передати дизельне пальне у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар та повністю оплатити його ціну (вартість) в порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно з п.3.5. договору оплата вартості товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок продавця. Оплата вартості товару здійснюється на підставі рахунку, виставленого продавцем. Покупець здійснює 100 % передоплату вартості нафтопродукту.

Згідно з п.п.4.2.1. п.4.2. договору продавець зобов'язаний передати товар у власність покупця в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.

Згідно з абзацом 1 п.8.1. розділу 8 «Термін (строк) дії договору» договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов'язань за цим договором.

Як зазначено в абзаці 2 п.8.1. договору передача у власність (поставка) товарів за цим договором здійснюється протягом 1 (одного) року з моменту укладення цього договору. У випадку, якщо протягом 30 календарних днів з моменту закінчення цього строку жодна із сторін не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження цього строку, цей строк щоразу автоматично пролонговується (продовжується) ще на один рік.

Згідно з п.3.5. договору оплата ціни (вартості) товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок продавця. Оплата ціни (вартості) товару здійснюється на підставі рахунку, виставленого продавцем.

Платіжними дорученнями № 1601 від 18.10.2012р., № 1603 від 19.10.2012р., № 1604 від 19.10.2012р. позивач перерахував відповідачу 52900 грн. як попередню оплату за товар (в судовому засіданні було оглянуто оригінали платіжних доручень).

Відповідач подав суду рахунок-фактуру №СФ-0000087 від 15.10.2012р. на суму 57710 грн., проте цей рахунок-фактура не містить відмітки про його отримання, а представник позивача факт отримання рахунку заперечує.

Після отримання грошових коштів відповідач товару не поставив.

Вимогою від 23.11.2012р. позивач просив відповідача протягом 3-ох банківських днів з моменту отримання вимоги перерахувати 52900 грн. У додаткових поясненнях від 11.02.2013р. (а.с.54) відповідач наявність цієї вимоги не заперечує

Вимогою про виконання зобов'язання від 24.12.2012р. (а.с.21) позивач просив відповідача виконати взяті на себе зобов'язання за договором і у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги поставити товар або повернути оплату за товар в розмірі 52900 грн. в такий же строк.

Факт надіслання вимоги від 24.12.2012р. підтверджується фіскальним чеком від 24.12.2012р., описом вкладення у цінний лист (а.с.22,23), факт отримання вимоги відповідачем підтверджується повідомленням про вручення 08.01.2013р.

Згідно із ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У договорі №01/07/11 від 01.07.2011р. не визначено конкретної календарної дати поставки товару чи події, яка має неминуче настати, з якою пов'язується поставка товару.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки вимогу від 24.12.2012р. було отримано відповідачем 08.01.2013р., то він був зобов'язаний до 15.01.2013р. включно або поставити позивачу товар, або повернути йому грошові кошти.

Однак, відповідач до 15.01.2013р. і не передав позивачу товару, і не повернув йому суми попередньої оплати.

З огляду на викладене, не можна погодитись з доводами відповідача про те, що він не порушував прав позивача у справі, оскільки не порушував строків поставки товару.

Договір №01/07/11 від 01.07.2011 року за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право: 1) вимагати передання оплаченого товару або 2) повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма кореспондується з приписами ст. 670 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати: 1) передання кількості товару, якої не вистачає, або 2) відмовитися від переданого товару та його оплати, 3) а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Оскільки відповідач одержав суму попередньої оплати, але не передав товару до 15.01.2013р., у позивача виникло право вимагати повернення сплачених за товар коштів в розмірі 50514,17 грн.

Як на одну з підстав заперечення позову, відповідач посилається на проведене ним зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 50514,17 грн.

Відповідно до ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач 24.01.2013р. надіслав позивачу заяву про зарахування однорідних вимог за вих. №5 від 23.01.2013р. (а.с.32-33), якою повідомив про зарахування вимоги зі стягнення 50514,17 грн., з них: 13068,25 грн. пені, 3634,42 грн. процентів річних, 33560 грн. штрафу, 251,50 грн. судового збору в рахунок заборгованості 52900 грн., що виникла з платіжних доручень № 1601 від 18.10.2012р., № 1603 від 19.10.2012р., № 1604 від 19.10.2012р.

На підтвердження існування заборгованості позивача в розмірі 50514,17 грн. відповідач посилається на заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 18.12.2012р. у справі №0308/19543/12 за позовом ПП "Безпека-Центр" до ТзОВ "Ресурс-СВ", Франтик Л.П. про солідарне стягнення 50262,67 грн., з них: 13068,25 грн. пені, 3634,42 грн. процентів річних, 33560 грн. штрафу, 251,50 грн. судового збору (а.с.37-40).

Проте, згідно із відповіддю Луцького міськрайонного суду №0308/19543/12/778/13р. від 19.02.2013р. (а.с.68) рішення від 18.12.2012р. у справі №0308/19543/12 станом на 19.02.2013р. не набрало законної сили, оскільки позивачем подано заяву про перегляд заочного рішення, розгляд заяви призначено на 13.03.2013р.

Виходячи із змісту положень ст.601 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилося спірних (неврегульованих) питань.

З наведеного вбачається що стягнення з позивача 50262,67 грн., з них: 13068,25 грн. пені, 3634,42 грн. процентів річних, 33560 грн. штрафу, 251,50 грн. судового збору, є предметом окремого судового розгляду і є спірним, оскільки на рішення Луцького міськрайонного суду від 18.12.2012р. у справі №0308/19543/12 позивачем подано заяву про перегляд заочного рішення.

Оскільки стягнення з позивача 50262,67 грн., з них: 13068,25 грн. пені, 3634,42 грн. процентів річних, 33560 грн. штрафу, 251,50 грн. судового збору є предметом окремого судового розгляду, то правомірність заявлених відповідачем вимог до позивача має бути підтверджена відповідним рішення суду.

Однак, станом на 13.03.2013р. доказів на підтвердження того, що є рішення суду про стягнення з позивача 13068,25 грн. пені, 3634,42 грн. процентів річних, 33560 грн. штрафу, 251,50 грн. судового збору, яке набрало законної сили, не подано.

Питання щодо стягнення 13068,25 грн. пені, 3634,42 грн. процентів річних, 33560 грн. штрафу не підлягає розгляду господарським судом, оскільки не є предметом спору у даній справі.

За таких обставин правові підстави для зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення провадження у справі відсутні, а вимога позивача про стягнення з відповідача 50514,17 грн. коштів перерахованих як попередня оплата за товар підлягає до задоволення.

В заяві про зменшення розміру позовних від 13.03.2013р. представник позивача просив також стягнути з відповідача 2500 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до розділу VІ Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом і дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в постанові №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 ст.49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного документа або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його права на вчинення окремих процесуальних дій.

На підтвердження стягнення з відповідача 2500 грн. витрат, понесених на оплату послуг адвоката, позивач подав: копію договору про надання правової допомоги №25/01/2013-3 від 25.01.2013р., копію платіжного доручення №1675 від 29.01.2013р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

У зв'язку із задоволенням позову та підтвердженням позивачем відповідними документами понесених ним витрат на оплату послуг адвоката підлягає до задоволення вимога про стягнення з відповідача 2500 грн.

В процесі судового розгляду позивачем було зменшено розмір позовних вимог.

Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору.

А тому позивачу слід повернути з державного бюджету 72,43 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №1657 від 24.12.2012р. (оригінал цього платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи №903/20/13-г).

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.5.2. постанов №7 від 21.01.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Керуючись 252, 530, 598, 601, 655, 663, 670, 693 Цивільного кодексу України, ст.7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути із приватного підприємства "Безпека-Центр" (м. Луцьк, вул. Рівненська, 123, офіс 21; фактична адреса: м. Луцьк, вул. Індустріальна, 2, код ЄДРПОУ 36064413, ІПН: 36064410385, п/р 26000060513508 в філії ВГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Луцьку, МФО 303440) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-СВ" (Волинська область, Луцький район, с. Струмівка, вул. Старицького, 84, код ЄДРПОУ 36892373, п/р 26009060728543 в філії ВГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Луцьку, МФО 303440) 50514 грн. 17 коп.; 1536 грн. 91 коп. судового збору; 2500 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3. ГУ ДКСУ у Волинській області повернути приватному підприємству "Безпека-Центр" (м. Луцьк, вул. Рівненська, 123, офіс 21; фактична адреса: м. Луцьк, вул. Індустріальна, 2, код ЄДРПОУ 36064413, ІПН: 36064410385, п/р 26000060513508 в філії ВГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Луцьку, МФО 303440) 72 грн. 43 коп. зайво сплаченого на підставі платіжного доручення №1657 від 24.12.2012р. судового збору (оригінал цього платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи №903/20/13-г).

Повний текст рішення складено: 18.03.2013р.

Суддя І. О. Якушева