Ухвала

від 18.09.2013 по справі 903/20/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"18" вересня 2013 р. Справа № 903/20/13-г Господарський суд Волинської області у складі: судді Якушевої І.О., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Євтушик О.М., за участю представників:

від ПП "Безпека-Центр": Шестернін В.Д. (дов. від 26.11.2012р.),

від ТзОВ "Ресурс-СВ": Трошкін С.А. (дов. від 26.02.2013р.),

розглянувши

заяву приватного підприємства "Безпека-Центр"

про визнання наказу таким, що частково не підлягає виконанню

у справі № 903/20/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-СВ", с. Струмівка, Луцького району, Волинської області

до приватного підприємства "Безпека-Центр", м. Луцьк

про стягнення 50 514,17 грн.,

в с т а н о в и в:

рішенням господарського суду від 13.03.2013р. у справі №903/20/13-г позов ТзОВ "Ресурс-СВ" було задоволено повністю: стягнуто із приватного підприємства "Безпека-Центр" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-СВ" 50514 грн. 17 коп.; 1536 грн. 91 коп. судового збору; 2500 грн. витрат на оплату послуг адвоката (а всього 54551,08 грн.).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.04.2013р. рішення господарського суду Волинської області від 13.03.2013р. у справі №903/20/13-г залишено без змін.

На виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 22.04.2013р., рішення господарського суду Волинської області від 13.03.2013р. видано наказ №903/20/13-г-1 від 15.05.2013р. із строком пред'явлення до виконання до 22.04.2014р., наказ надіслано стягувачу 17.05.2013р.

05.09.2013 року приватне підприємство "Безпека-Центр" звернулося до господарського суду із заявою про визнання наказу таким, що частково не підлягає виконанню, в якій просить визнати наказ № 903/20/13-г-1 від 15.05.2013р. таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ПП "Безпека-Центр" на користь ТзОВ "Ресурс-СВ" 50 514,17 грн.

На обгрунтування заяви про визнання наказу таким, що частково не підлягає виконанню, заявник посилається на те, що ПП "Безпека-Центр" на підставі заяви № 25 від 28.08.2013р. провело зарахування зустрічних грошових вимог із ТзОВ "Ресурс-СВ" на суму 50 514,17 грн., в результаті чого обов'язок ПП "Безпека-Центр" по сплаті 50 514,17 грн. заборгованості припинився. Вказує, що заяву про зарахування було надіслано ТзОВ "Ресурс-СВ" 28.08.2013р. На підтвердження цього подає копію фіскального чеку від 28.08.2013р, копію опису вкладення до поштового конверта від 28.08.2013р. Також заявник наголошує на тому, що відповідно до ч.2 ст.601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Ухвалою господарського суду від 09.09.2013р. заяву приватного підприємства "Безпека-Центр" прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено на 18.09.2013р.

В судовому засіданні представник заявника - ПП "Безпека-Центр" заяву підтримав, просив її задовольнити.

Стягувач у справі - ТзОВ "Ресурс-СВ" в письмових поясненнях від 17.09.2013р., його представник в судовому засіданні просять у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на таке:

- чинним законодавством України не передбачено визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою однієї із сторін господарського зобов'язання;

- не можуть вважатися однорідними вимогами в розумінні ст.601 ЦК України заборгованість, з одного боку, і проценти річних як відповідальність за порушення грошового зобов'язання, з іншого, в силу відсутності пов'язаних між собою підстав виникнення, ці вимоги не є однорідними за своєю юридичною природою і матеріальним змістом.

Дослідивши матеріали, додані до заяви про визнання наказу таким, що частково не підлягає виконанню, заслухавши пояснення представників заявника (боржника), стягувача господарський суд дійшов висновку про те, що заява до задоволення не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною першою ст. 116 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя. Право на стягнення заборгованості, підтверджене судовим рішенням і наказом господарського суду, повинне бути реалізоване в процесуальних формах, встановлених законодавством про виконавче провадження. Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог на цій стадії може відбуватися не інакше як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження".

Законом України "Про виконавче провадження" не встановлено заборони здійснювати під час виконавчого провадження залік зустрічних однорідних вимог та припиняти відповідні правовідносини.

Разом з цим, відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом зобов'язального права та на підставі системного аналізу Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 526 - 532 ЦК України у взаємозв'язку зі ст. 601 ЦК України, можна дійти висновку, що такий взаємозалік за заявою однієї із сторін на стадії виконання рішення суду може здійснюватися лише у разі згоди на це іншої сторони, підписання між ними мирової угоди та затвердження її в порядку, визначеному ч. 4 ст. 121 ГПК України, що в свою чергу дає право державному виконавцю закінчити виконавче провадження винесенням відповідної постанови.

Враховуючи те, що інша сторона - ТзОВ "Ресурс-СВ" не погоджується на зарахування зустрічних однорідних вимог, мирову угоду між учасниками виконавчого провадження укладено не було, із заявою про її затвердження сторони до суду не звертались, підстави для застосування ст. 601 ЦК України щодо проведення взаємозаліку відсутні.

Натомість, на думку суду, в даному випадку мають бути застосовані приписи ст. 599 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Тобто, в даному випадку, у спосіб, імперативно встановлений рішенням господарського суду Волинської області від 13.03.2013р., а саме: шляхом стягнення з приватного підприємства "Безпека-Центр" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-СВ" 50514 грн. 17 коп.; 1536 грн. 91 коп. судового збору; 2500 грн. витрат на оплату послуг адвоката (а всього 54551,08 грн.).

Отже, добровільним виконанням зазначеного рішення може вважатися лише таке виконання, що здійснено у спосіб, визначений судом.

Виконання приватним підприємством "Безпека-Центр" зобов'язання щодо сплати коштів за наказом суду шляхом зарахування зустрічних вимог не є добровільним виконанням рішення господарського суду Волинської області від 13.03.2013 року, оскільки судом визначено спосіб виконання рішення шляхом стягнення коштів, й в силу положень ст. 115 ГПК України рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України і виконується у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Виконавчий документ - наказ господарського суду №903/20/13-г-1 від 15.05.2013р. передбачає стягнення грошових коштів як спосіб виконання рішення суду від 13.03.2013р. у справі №903/20/13-г.

Доказів на підтвердження перерахування коштів на виконання наказу господарського суду №903/20/13-г-1 від 15.05.2013р. боржником суду не подано.

Відповідно до ч. 4 ст. 117 ГПК України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.3.3. постанови №9 від 17.10.2012р. до інших причин, які дають підстави визнати наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, відноситься скасування чи зміна в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Доказів, які б свідчили про перерахування коштів на виконання наказу господарського суду №903/20/13-г-1 від 15.05.2013р., боржником не подано, інші причини, про які йдеться в п.3.3. постанови Пленум Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р., відсутні: рішення господарського від 13.03.2013р. не скасоване, набрало законної сили.

Таким чином, оскільки боржником фактично не виконано в добровільному порядку рішення господарського суду Волинської області від 13.03.2013 на загальну суму 54551,08 грн., з яких 50514,17 грн. складає заборгованість, на виконання якого було видано наказ №903/20/13-г-1 від 15.05.2013 року, інші причини, які б давали підстави визнати наказ суду частково таким, що не підлягає виконанню, відсутні, заява приватного підприємства "Безпека-Центр" про визнання на підставі ст.117 ГПК України наказу господарського суду №903/20/13-г-1 від 15.05.2013р. таким, що не підлягає виконанню, до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст.86, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

у х в а л и в:

заяву приватного підприємства "Безпека-Центр" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 903/20/13-г залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного господарського суду. Відповідно до ч.1 ст.93 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу господарського суду подається протягом п'яти днів з дня її оголошення місцевим господарським судом.

Суддя І. О. Якушева