Постанова

від 13.03.2013 по справі 25-28/17-722-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2013 р.Справа № 25-28/17-722-2011 Одеський апеляційний господарський суд у складі, колегії суддів:

головуючого Пироговського В.Т.,

суддів Картере В.І., Лавриненко Л.В.,

секретар судового засідання Райлян І.Г.

за участю представників учасників процесу:

від ДВС України Плахута Д.В.

від ПАТ „ВТБ Банк" в особі Відділення „Одеська регіональна дирекція" публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк" не з'явилися

від ДП „Транспортно-Експедиційний Центр" Трофимчук О.В.

від ТОВ „Прогресбуд-Інвест" не з'явилися

розглянула апеляційну скаргу

Державної виконавчої служби України

на ухвалу господарського суду Одеської області

від 06.02.2013р. (визнання дій органів державної виконавчої служби неправомірними)

зі справи № 25-28/17-722-2011

за позовом Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк" в особі Відділення „Одеська регіональна дирекція" публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк"

до Дочірнього підприємства „Транспортно-Експедиційний Центр"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд-Інвест"

за участю: Державної виконавчої служби України

про звернення стягнення на предмет іпотеки на суму 14 713 961 дол. США 52 центів, що еквівалентно 117 237 902, 60 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2013р., прийнята до провадження та призначена до розгляду на 13.03.2013р. апеляційна скарга Державної виконавчої служби України на ухвалу господарського суду Одеської області від 06.02.2013р. у справі № 25-28/17-722-2011.

Учасники процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання господарського суду апеляційної інстанції, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та реєстром вихідної кореспонденції Одеського апеляційного господарського суду за 01.03.2013р.

Апеляційна скарга розглянута за правилами ст. 102 ГПК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.06.2012р. зі справи № 25-28/17-722-2011 позов задоволено, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним ПАТ "ВТБ Банк та ДП „Транспортно-Експедиційний Центр", а саме, земельну ділянку площею 4,24 га, кадастровий номер 5122786400:01:001:0013, що знаходиться на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, яка належить ДП „Транспортно-Експедиційний Центр" на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №944687, початкова ціна якої складає 3 593 400 грн., шляхом продажу на публічних торгах з метою задоволення вимог ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Одеська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" за кредитним договором №11/07 від 02.08.2007 р., укладеним ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Прогресбуд-Інвест" в сумі 14 713 961,52 дол. США, що за курсом НБУ станом на 05.05.2011р. еквівалентно 117 237 902,60 грн., з яких 9 000 000 дол. США заборгованість зі сплати кредиту, 3 432 450дол. США заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами, 2 041 643,84 дол. США річних, нарахованих відповідно до п.9.1. кредитного договору, 239 867 дол. США 68 центів пені; стягнуто з ДП „Транспортно-Експедиційний Центр" на користь ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення „Одеська регіональна дирекція" ПАТ „ВТБ Банк" 25 500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання вказаного рішення судом видано наказ від 25.06.2012р.

ДП „Транспортно-Експедиційний Центр" в порядку ст.121-2 ГПК України звернулося до суду із скаргою від 25.12.2012р. вх.№39458/2012 на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в якій просить визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Унгуряну С.І., які виразилися у винесенні Постанови від 03.12.2012р. про стягнення виконавчого збору та скасувати вказану постанову в цій частині; дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Унгуряну С.І., які виражаються у винесенні Постанови від 03.12.2012р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (п. 2 резолютивної частини зазначеної постанови), визнати незаконними та скасувати вказану постанову у цій частині.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.02.2013р. зі справи № 25-28/17-722-2011 (суддя Малярчук І.А.) 1) задоволено скаргу ДП „Транспортно-Експедиційний Центр"; 2) визнано доводи ДП „ТЕЦ", наведені в скарзі правомірними; 3) визнано недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 03.12.2012р. ВП №33353028 про стягнення з боржника виконавчого збору за виконавчим провадженням №33353028 про примусове виконання наказу господарського суду Одеської області у справі №25-28/17-722-2011 від 25.06.2012р.; 4) визнано недійсним п.2 резолютивної частини постанови Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 03.12.2012р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, за виконавчим провадженням №33353028 про примусове виконання наказу господарського суду Одеської області у справі №25-28/17-722-2011 від 25.06.2012р.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Державної виконавчої служби України звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції від 06.02.2013р. з даної справи скасувати, у задоволенні скарги відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає: з урахуванням вимог ст. 42 Закону України „Про іпотеку" боржник у виконавчому провадженні може до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов'язанням або ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю; державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зобов'язаний діяти в межах норм Закону України „Про виконавче провадження"; самостійне виконання боржником рішення суду є виконання до вжиття державним виконавцем, заходів примусового виконання рішення суду; за аналізом чинного законодавства виконавчий збір - це грошова сума, що підлягає стягненню з боржника в разі невиконання ним рішення самостійно, в межах наданого державним виконавцем строку; початкова ціна для реалізації предмета іпотеки не є сумою основного зобов'язання та не є сумою, яка визначена виконавчим документом, а тому при розрахуванні суми виконавчого збору державний виконавець виходив із суми основного зобов'язання, встановленого судом; підводячи підсумки своїх доводів, Відділ ДВС зазначає, що державний виконавець діяв в межах повноважень, наданих йому Законом, та не заподіяв шкоди правам та законним інтересам ДП „ТЕЦ", в той час як останнє в строк для самостійного виконання судового рішення, своїм правом сплатити борг чи реалізувати заставлене майно для сплати боргу, не скористалось, а відтак державний виконавець мав право перейти до примусового звернення стягнення заборгованості на майно (предмет іпотеки) відповідно до рішення суду.

В судовому засіданні представник Державної виконавчої служби України доводи викладені в апеляційній скарзі підтримав.

Представник ДП „Транспортно-Експедиційний Центр" вважає апеляційну скаргу необгрунтованою, просить оскаржене судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, з підстав наведених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників учасників процесу, оцінивши наявні докази, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, повноту та об'єктивність дослідження доказів, колегія суддів зазначає:

ВАТ "ВТБ Банк" (іпотекодержатель) та ДП "Транспортно-експедиційний центр"(іпотекодавець), ТОВ "Прогресбуд-Інвест"(позичальник) укладено іпотечний договір від 29.02.2008р., за умовами якого предметом договору є передача іпотекодавцем іпотекодержателю в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п.1.3. цього договору, для забезпечення виконання зобов'язань позичальника в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №11/07 від 02.08.2007р. та будь-якими додатковими угодами до нього (п.1.1.).

Відповідно до умов п.1.3. іпотечного договору від 29.02.2008р. іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку земельну ділянку, площею 4,24 га, кадастровий номер 5122786400:01:001:0013, що знаходиться на території Фонтанскої сільської ради Комінтернівського району Одеської області. Земельна ділянка належить іпотекодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №944687, виданого Комінтернівським районним відділом земельних ресурсів Одеської області 20.12.2006р. на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. 04.12.2006р., зареєстрованого в реєстрі за №18178. Цільове призначення земельної ділянки, що передається в іпотеку -для ведення особистого селянського господарства. Згідно даних державного земельного кадастру земельна ділянка належить до категорії земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення. Ринкова вартість зазначеної земельної ділянки згідно висновку №31-01-з/2008 від 31.01.2008р. оцінювача про ринкову вартість земельної ділянки становить 9 417 464 грн. Щодо вказаної земельної ділянки державна реєстрація прав земельних сервітутів та обмежень відсутня, що підтверджується довідкою Комінтернівського районного відділу земельних ресурсів Одеської області №655/с від 21.02.2008р.

Предмет іпотеки сторони оцінили в 9 417 464 грн., що за курсом НБУ на день підписання договору становить 1 864 844,36 дол. США (п.1.4. іпотечного договору від 29.02.2008р.).

Відповідно до п.6.1. іпотечного договору від 29.02.2008р. звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання (шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання або шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється способом за вибором іпотекодержателя.

Згідно із п.8.5. іпотечного договору від 29.02.2008р. він вступає в дію з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов'язань за ним. При частковому виконанні забезпечених іпотекою зобов'язань іпотека та її предмет зберігаються в повному обсязі.

У зв'язку з несплатою позичальником платежів за кредитом, виникненням заборгованості та фактичним припиненням проведення оплати з серпня 2010р., на підставі іпотечного договору від 29.02.2008р. банк звернувся до ДП "Транспортно-експедиційний центр"з вимогою від 24.12.2010р. №1921/2300-08-2 про погашення заборгованості за рахунок предмета іпотеки.

Невиконання вказаної вимоги стало підставою для звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором від 29.02.2008р., який задоволено рішенням господарського суду Одеської області від 11.06.2012р. зі справи № 25-28/17-722-2011 та видано відповідний наказ від 25.06.2012р., що пред'явлений до виконання.

ДВС України 10.07.2012р. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу від 25.06.2012р., в якій зазначено про необхідність боржнику самостійно виконати рішення суду в 7-денний строк з моменту винесення (отримання) постанови та вказано, що при невиконанні рішення суду в наданий для добровільного виконання строк його буде виконано в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

ДП „Транспортно-Експедиційний Центр" надіслав до Відділу примусового виконання рішень ДВС лист від 16.08.2012р. №40, в якому зазначив, що не відмовляється від добровільного виконання рішення, передбаченого постановою, але здійснити самостійно реалізацію заставленого майна є неможливим відповідно до закону, тому скаржник не заперечував щодо реалізації державною службою заставленого майна в порядку та спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Державним підприємством отримано лист органу ДВС від 12.09.2012р., в якому зазначено, що боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом та у разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення, після чого постановою державного виконавця буде знято арешт з реалізованого майна.

Органом ДВС прийнято постанову від 03.12.2012р. про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 11 723 790,26 грн. (10% від суми стягнення згідно із наказом від 25.06.2012р.)

Крім того, Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийнято постанову від 03.12.2012р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно із якою накладено арешт на земельну ділянку площею 4, 24га, кадастровий номер 5122786400:01:001:0013, що знаходиться на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, що належить боржнику, у межах суми стягнення - 128 961 692,86грн. (заборгованість за виконавчим документом - 117 237 902,6грн.; виконавчий збір - 11 723 790, 26грн.); заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

Посилаючись на необгрунтованість та неправомірність постанов від 03.12.2012р., ДП „ТЕЦ" звернулось до господарського суду одеської області із відповідною скаргою на дії державного виконавця, яка задоволена в повному обсязі з підстав наведених в описовій частині даної постанови.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, дослідивши висновки суду першої інстанції зазначає наступне:

Постановою від 10.07.2012р. про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу від 25.06.2012р. відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" вказано про необхідність ДП „ТЕЦ" самостійно виконати рішення суду в 7-денний строк з моменту прийняття (отримання) постанови, при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Відповідно до ч. 8 ст. 54 Закону України „Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Згідно із ст. 41 Закону України „Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону. Реалізація предмета іпотеки здійснюється у населеному пункті за місцем його розташування, а якщо предмет іпотеки перебуває за межами населеного пункту, його реалізація здійснюється у найближчому населеному пункті або районному центрі на території, на яку поширюються повноваження відділу державної виконавчої служби, на виконанні якого перебуває рішення суду, або виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.06.2012р. визначено спосіб реалізації предмету іпотеки саме шляхом проведення прилюдних торгів.

За приписами п. 5.13 Інструкції про проведення виконавчих дій, зареєстрованої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. № 74/5 звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюються відповідно до умов іпотечного договору. У разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса на нотаріально посвідчених примірниках іпотечного договору та договору про іпотечний кредит чи на нотаріально посвідчених копіях цих документів або за рішенням суду орган державної виконавчої служби здійснює реалізацію предмета іпотеки в порядку, установленому іпотечним договором. Відчуження предмета іпотеки здійснюють органи державної виконавчої служби.

З огляду на наведені норми чинного українського законодавства та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що реалізація (відчуження) предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться виключено шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Таким чином, законодавством України не передбачено порядку, згідно із яким ДП „ТЕЦ" (іпотекодавець) мало б можливість самостійно, в добровільному порядку у встановлений відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" строк самостійно виконати судове рішення, оскільки реалізація предмета іпотеки на який звернуто стягнення за рішенням суду, проводиться виключно шляхом продажу на прилюдних торгах в порядку виконавчого провадження, а відтак ДП „ТЕЦ згідно із чинним законодавством позбавлено можливості виконати вказані вимоги державної виконавчої служби.

При цьому, про неможливість реалізувати предмет іпотеки та тим самим виконати судове рішення самостійно в добровільному порядку свідчать п. 2.5. та п. 3.2. іпотечного договору від 29.02.2008р., згідно із якими ДП „ТЕЦ" передало правовстановлюючі документи на предмет іпотеки та зобов'язалось перед банком відчужувати, здавати в оренду/лізинг предмет іпотеки тільки з письмової згоди банку.

Отже, суд першої інстанції в частині вимог про визнання недійсною постанови Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 03.12.2012р. ВП №33353028 про стягнення з боржника виконавчого збору за виконавчим провадженням №33353028 про примусове виконання наказу господарського суду Одеської області у справі №25-28/17-722-2011 від 25.06.2012р. прийняв правомірне та обгрунтоване рішення.

Крім того, дії органу органу ДВС є неправомірними в частині, що стосується стягнення з ДП „ТЕЦ" виконавчого збору саме у сумі 11 723 790,26 грн. (10% від суми стягнення згідно із наказом від 25.06.2012р.) з огляду на наступне:

Згідно із ч. 6 ст. 54 Закону України „Про виконавче провадження" за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 43 вказаного Закону Розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) здійснюється у такому порядку: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми; 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до вимог цього Закону. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється по мірі їх стягнення.

За приписами ч. 1 ст. 11 Закону України „Про іпотеку", які державний виконавець зобов'язаний враховувати при здійсненні виконавчих дій (ч. 8 ст. 54 Закону України „Про виконавче провадження") майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно із п. 1.4. іпотечного договору від 29.02.2008р. предмет іпотеки сторони оцінили в 9 417 464 грн., що за курсом НБУ на день підписання договору становить 1 864 844 доларів США 36 центів.

Положеннями ст. 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведених обставин справи та норм чинного законодавства, державний виконавець неправомірно та необгрунтовано визначив суму виконавчого збору виходячи із суми стягнення згідно із виконавчим документом від 25.06.2012р., оскільки в будь якому випадку така сума не може перевищувати 10% суми коштів які надійшли від реалізації предмету іпотеки, а відтак державним виконавцем передчасно визначено виконавчий збір за примусове виконання судового рішення, про що обгрунтовано дійшов висновку суд першої інстанції в ухвалі від 06.02.2013р.

Окремо слід зазначити, що Одеський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно правомірності доводів скарги ДП „ТЕЦ" на дії органу ДВС, втім зазначення в п. 2 резолютивної частини відповідного висновку не передбачено та не вимагається нормами чинного процесуального законодавства, в зв'язку з чим суд апеляційної інстанції вважає, що його слід виключити не змінюючи суті судового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду від 06.02.2013р. зі справи № 25-28/17-722-2011 винесена без порушень норм матеріального і процесуального права та з повним дослідженням всіх обставин справи, у зв'язку з чим вказану ухвалу слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виключивши п. 2 резолютивної частини.

Керуючись ст.ст.85,99,101-106 ГПК України, суд

Постановив:

Ухвалу господарського суду Одеської області від 06.02.2013р. зі справи № 25-28/17-722-2011 залишити без змін, виключивши п. 2 резолютивної частини ухвали, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 18.03.2013р.

Головуючий суддя В.Т. Пироговський Судді В.І. Картере Л.В. Лавриненко