Постанова

від 13.03.2013 по справі 5015/1774/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2013 р. Справа № 5015/1774/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач), суддівБакуліної С.В., Полянського А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Рясна" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012р. у справі№5015/1774/12 Господарського судуЛьвівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рясна" доЛьвівського комунального підприємства "Рясне-402" третя особаЛьвівська міська рада простягнення збитків

за участю представників

- позивача:Рудик В.М. (довіреність від 15.02.2013р.) - відповідача: 1. Козак І.І. (керівник) 2. Зазуляк Й.М. (довіреність від 04.09.2012р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рясна" (далі - позивач) просило стягнути з Львівського комунального підприємства "Рясне-402" (далі - відповідач) 183470,08 грн. збитків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо здійснення контролю за технічним станом та ремонту інженерного обладнання будинків, відбулась пожежа в будинку, власником приміщень в якому є позивач, внаслідок чого вказані приміщення потребують ремонту вартістю 181210,00 грн., які разом з витратами позивача на проведення експертних досліджень (1081,68 грн. та 1178,40 грн.) повинні бути відшкодовані відповідачем.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.07.2012р. (суддя Козак І.Б.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 181210,00 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бойко С.М., судді Бонк Т.Б., Костів Т.С.) рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог, в цій частині в позові відмовлено, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у справі рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.01.2012р. у будинку на вул. Шевченка, 358 у місті Львові в загальній електрощитовій, яка подавала електроенергію на перший поверх нежитлових приміщень, внаслідок протікання гарячої води виникло коротке замикання в електромережі, у зв'язку з чим виникла пожежа, якою зруйновано підвісну стелю, а також пошкоджено електрощитову, яка оплавилась від короткого замикання.

На замовлення позивача було проведено будівельно-технічне дослідження, за результатами якого складено висновок від 30.03.2012р. №1131 яким визначено, що вартість відновлювального ремонту нежитлових приміщень в результаті події, яка мала місце 26.01.2012р. становитиме 181210 грн. 00 коп. Вказану суму, разом з витратами на проведення експертних досліджень (1081,68 грн. та 1178,40 грн.), позивач і просив стягнути з відповідача як збитки.

Частково задовольняючи позов, місцевий господарський суд своє рішення мотивував тим, що у зв'язку із вказаними подіями, що призвели до зазначених негативних для позивача наслідків, відповідач повинен відшкодувати завдані збитки. Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат на встановлення причин загоряння та витрат на проведення будівельно-технічного дослідження, господарський суд виходив з того, що вони є витратами на підтвердження обставин справи,та не можуть бути включені до розміру шкоди.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову, та відмовляючи в таких позовних вимогах, суд апеляційної інстанції свою постанову мотивував тим, що досліджені докази не дають правових підстав достовірно і безумовно визначити особу, винну у заподіянні шкоди, як і не дають правових підстав вважати, що у діях відповідача наявний склад цивільного правопорушення.

Між тим, повністю погодитись із висновками суду апеляційної інстанції не можна виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, житловий будинок на вул. Шевченка, 358 у місті Львові (1978 року забудови) перебуває у власності Львівської міської ради, балансоутримувачем вказаного будинку є відповідач.

Суд апеляційної інстанції цих висновків місцевого господарського суду не спростував, правильно при цьому вказавши, що докази про укладення між сторонами договору від 01.02.2009р. про участь у втратах на експлуатацію та технічне обслуговування фону, відсутні.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що позивач є власником нежитлового приміщення загальною площею 125,8 м 2 , розташованих на першому поверсі вказаного дев'ятиповерхового будинку.

Висновком спеціаліста №01/2ЕП-2012 щодо причин виникнення загоряння в щитовій нежитлових приміщень по вул. Шевченка, 358 у місті Львові, складеного провідним науковим співробітником Науково-дослідної лабораторії Львівського державного університету безпеки життєдіяльності Петровським В.Л., причиною утворення надзвичайної ситуації - короткого замикання в електромережі уводу в електрощитовій нежитлових приміщень ТОВ "Рясна", є витікання гарячої води із розриву в трубі в простір над підвісною стелею, затікання її по кабелю в отвір у верхній частині електричної шафи, та стікання до оголених клем живильного кабелю, що сприяло утворенню дуги короткого замикання між фазовою клемою і нейтраллю, загорянню ізоляційних матеріалів кабелів, проводів, корпусів апаратів захисту.

Судами також встановлено, що згідно будівельно-технічного дослідження, оформленого висновком від 30.03.2012р. №1131, вартість відновлювального ремонту нежитлових приміщень в результаті події, яка мала місце 26.01.2012р. становитиме 181210 грн. 00 коп.

При цьому, загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, частині перша якої визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою цієї статті визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відтак, не спростувавши висновків місцевого господарського суду про те, що мало місце витікання гарячої води із розриву в трубі, балансоутримувачем якої є відповідач, в простір над підвісною стелею, затікання її по кабелю в отвір у верхній частині електричної шафи, та стікання до оголених клем живильного кабелю, що, як встановлено цим судом, спричинило пожежу, якою пошкоджено майно позивача на відновлення якого потрібно 181210 грн. 00 коп., та не врахувавши приписів частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України щодо звільнення від відповідальності відповідача за умови доведення ним, що шкоди завдано не з його вини, у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та підстав відмовляти у позові у цій частині.

Разом з тим, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що витрати понесені у зв'язку із розглядом спору, не можуть бути включені до розміру шкоди, оскільки в силу приписів вказаної норми права до майнової шкоди не відносяться.

Відтак постанова цього суду в частині скасування рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду в цій частині належить залишити в силі.

В іншій частині постанову належить залишити без змін.

При цьому, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки правові підстави повністю скасувати постанову суду апеляційної інстанції, як вбачається з викладеного, відсутні.

Витрати з розгляду касаційної скарги відповідно до приписів статті 49 ч.5 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.п. 6, 1, 111 10 ч.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рясна" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012р. в частині скасування рішення Господарського суду Львівської області від 10.07.2012р. та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 181210,00 грн., скасувати, а рішення Господарського суду Львівської області від 10.07.2012р. у справі №5015/1774/12 в цій частині, залишити в силі.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012р. залишити без змін.

Здійснити новий розподіл судових витрат.

Стягнути з Львівського комунального підприємства "Рясне-402" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рясна" 5391 (п'ять тисяч триста дев'яносто одну) грн. 52 коп. витрат на сплату судового збору за подання позову та касаційної скарги пропорційно задоволеним вимогам.

Видачу наказу покласти на Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді С.В. Бакуліна

А.Г. Полянський