Ухвала

від 19.07.2013 по справі 5015/1774/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 липня 2013 року Справа № 5015/1774/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСеліваненка В.П., суддів:Владимиренко С.В., Добролюбової Т.В., Першикова Є.В., Шевчук С.Р., розглянувши заявуЛьвівської міської ради про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 13.03.2013 у справі№5015/1774/12 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Рясна" доЛьвівського комунального підприємства "Рясне-402", третя особаЛьвівська міська рада, простягнення збитків,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рясна" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Львівського комунального підприємства "Рясне-402" про стягнення збитків за неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення контролю за технічним станом та ремонтом інженерного обладнання будинків.

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.07.2012 у справі №5015/1774/12 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 181210 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позову, в цій частині в позові відмовлено; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.03.2013 постанову суду апеляційної інстанції скасовано в частині скасування рішення господарського суду Львівської області від 10.07.2012 та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 181210 грн., а рішення господарського суду Львівської області від 10.07.2012 в цій частині залишено в силі; в іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 залишено без змін.

Львівська міська рада звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 13.03.2013 у справі №5015/1774/12, в якій заявник просить зазначену постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 03.07.2008 у справі №37/365-07, від 14.10.2010 у справі №22/22-10, від 18.03.2010 у справі №14/207-54/212-09, від 13.01.2011 у справі №20/71-10-2520, постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.03.2008 у справі №1/898-10/286(1/798-6/230) та рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2011 у справі №18/140-45/273.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 13.03.2013 у справі №5015/1774/12, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов у частині стягнення збитків (у частині, що стосується доводів заявника), з огляду на те, що у зв'язку з витіканням гарячої води із розриву в трубі, балансоутримувачем якої є відповідач, позивачу було завдано збитків, які відповідач повинен відшкодувати; при цьому відсутності вини відповідача у завданні збитків не доведено.

У постановах від 03.07.2008 у справі №37/365-07 та від 18.03.2010 у справі №14/207-54/212-09 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для стягнення збитків з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи стосовно недоведеності позивачами наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Таким чином, наведені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Постанови Вищого господарського суду України від 14.10.2010 у справі №22/22-10 та від 13.01.2011 у справі №20/71-10-2520, якими рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справи передано на новий розгляд до судів першої інстанції , не можуть бути доказами неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідні постанови не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України.

Крім того, до судових рішень, на які у відповідній заяві може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України, не належать судові рішення Верховного Суду України у господарських та адміністративних справах. За таких обставин посилання заявника на постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.03.2008 у справі №1/898-10/286(1/798-6/230) як на доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права також не може бути взяте до уваги.

До кола судових рішень, на які може бути здійснене посилання як на доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, належать виключно рішення суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим посилання заявника на рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2011 у справі №18/140-45/273 є безпідставним.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 ,111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Львівській міській раді у допуску справи №5015/1774/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяВ.Селіваненко Судді: С.Владимиренко Т.Добролюбова Є.Першиков С.Шевчук