Постанова

від 12.03.2013 по справі 5006/38/28б/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р. Справа № 5006/38/28б/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргусуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 21.11.2012 року у справі господарського суду№ 5006/38/28б/2012 Донецької області за заявоюсуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 доПП "НІКОЛЬ" провизнання банкрутом за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі про банкрутство,

ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.08.2012 року порушено провадження у справі №5006/38/28б/2012 про банкрутство ПП "Ніколь" (далі - боржника) за заявою суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 (далі - ініціюючого кредитора) за спеціальною процедурою, регламентованою статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закону) , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 1).

Постановою господарського суду Донецької області від 20.08.2012 року (суддя Лейба М.О.) боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 3 місяці до 20.11.2012 року, ліквідатором банкрута призначено суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_4, якого зобов'язано письмово повідомити про визнання відсутнього боржника банкрутом всіх відомих йому кредиторів боржника, у тому числі фонди, податкові органи, органи державної виконавчої служби та здійснити ліквідаційну процедуру у відповідності з вимогами чинного законодавства (а.с. 18-19).

Постанова мотивована тим, що вимоги ініціюючого кредитора є безспірними, оскільки підтверджені виконавчим написом нотаріуса та відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців боржник відсутній за місцезнаходженням.

Не погоджуючись з винесеною постановою, ДПІ у Київському районі міста Донецька звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції від 20.08.2012 року, провадження у справі №5006/38/28б/2012 припинити, мотивуючи недоведенням наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2012 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Мартюхіної Н.О., суддів: Геза Т.Д., Кододова О.В.) апеляційну скаргу задоволено, постанову господарського суду Донецької області від 20.08.2012 року скасовано, провадження у справі №5006/38/28б/2012 припинено (а.с. 83-86) .

Не погоджуючись з винесеною постановою, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 (далі - скаржник) звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 21.11.2012 року, апеляційне провадження припинити, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 55, 129 Конституції України, статей 75, 78, 82 Податкового кодексу України, статей 1, 6, 7, 14, 15, 24 - 26, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 18, 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", статей 4 1 , 34, 80, 91, 106 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 21.11.2012 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 5 Закону передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 52 Закону, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Отже, законодавець передбачив наявність альтернативних підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону, що не вимагає від ініціюючого кредитора доведення сукупності зазначених підстав. При цьому, вимоги ініціюючого кредитора повинні бути безспірними (підтвердженими виконавчими документами) , однак розмір таких вимог не визначається відповідно до приписів статті 6 Закону. Зазначена правова позиція роз'яснена пунктом 104 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ", місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Згідно з частинами 1, 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням , про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Цей Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (пункт 7 статті 19 зазначеного Закону).

Відтак, доказами, що можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг або довідка) про наявність або відсутність в Реєстрі інформації, яка запитується, зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Абзацом 8 статті 1 Закону передбачено, що безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в пункті 8 статті 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора .

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом.

Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (надалі - Перелік).

Відповідно до пункту 1 до Переліку включено нотаріально посвідчені угоди , що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат", нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року .

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ініціюючий кредитор звернувся до суду зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку статті 52 Закону, у зв'язку з не оплатою боржником заборгованості у сумі 22770 грн., яка виникла на підставі договору про надання послуг по забезпеченню фізичного комфорту б/н від 01.09.2010 року зазначивши, що безспірність грошових вимог підтверджується виконавчим написом приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу №2740 від 13.04.2012 року (а.с. 11) , постановою Відділу державної виконавчої служби Київського РУЮ у місті Донецьку про відкриття виконавчого провадження від 19.04.2012 року (а.с. 12) .

Окрім того, заява ініціюючого кредитора мотивована тим, що боржник відсутній за адресою місцезнаходження, в підтвердження чого було надано копію довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АА №222133 станом на 15.06.2012 року, згідно якої "місцезнаходження" боржника вказане як - АДРЕСА_1, однак у графі "Дата проведення, номер запису та назва реєстраційної дії" міститься запис: "внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою" (а.с 13) .

Приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом, суд першої інстанції дійшов висновку про безспірність вимог ініціюючого кредитора та доведення ним обставин відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Скасовуючи цю постанову та припиняючи провадження у справі, апеляційний суд зазначив, що безспірність вимог ініціюючого кредитора не підтверджується належними доказами у справі з огляду на таке.

Так, суд апеляційної інстанції встановив, що 13.04.2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_6 був здійснений виконавчий напис №2740, яким він пропонує стягнути з ПП "НІКОЛЬ" заборгованість у розмірі 22 770 грн. на підставі договору по забезпеченню фізичного комфорту від 01.09.2010 року. Договір по забезпеченню фізичного комфорту від 01.09.2010 року укладений між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 (виконавець) та ПП "НІКОЛЬ" (замовник) у простій письмовій формі, нотаріально не посвідчувався. Відповідно до розділу 2 Договору послуги полягали у наданні замовнику спортивного залу (з врахуванням гри у великий теніс), надання інвентаря для гри у великий теніс та інших пов'язаних з грою послуг; послуги надавались згідно попередніх замовлень у період серпень-вересень 2010 року. Специфікацією від 01.09.2010 року до Договору по забезпеченню фізичного комфорту від 01.09.2010 року та Відповіддю на претензію від 10.11.2010 року підтверджується фактичне надання послуг у 2010 році та виникнення заборгованості станом на 10.11.2010 року.

Оцінивши зазначені докази виникнення грошових вимог, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що такі вимоги не є безспірними в розумінні статті 1 Закону про банкрутство, а виконавчий напис вчинено нотаріусом незаконно, з порушенням вимог статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" без укладення нотаріально посвідченого договору, з пропуском річного строку на вчинення виконавчого напису між суб'єктами господарювання, за відсутності доказів фактичного надання послуг (замовлень, актів приймання-передачі).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що боржником велась господарська діяльність на момент порушення справи про банкрутство, згідно даних його податкової звітності. Зокрема, Податковою декларацією на прибуток підприємства за 1 квартал 2012 року боржник відобразив доходи в сумі 3 292 039 грн. та витрати на суму 3 289 084 грн., об'єктом оподаткування є 2955 грн. з якої задекларовано податок на прибуток 621 грн., Податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2012 року боржник декларував щомісячне постачання товарів на суму 799 618 гривень із виникненням податкових зобов'язань на суму 159 924 грн. (а.с. 74-76, 77-79).

Також судом апеляційної інстанції спростовано висновки суду першої інстанції про належність спеціальних підстав для порушення провадження за статтею 52 Закону, оскільки встановлено ведення господарської діяльності боржником безпосередньо перед порушенням провадження у справі про банкрутство із значними товарооборотами (понад 3 млн. грн.), встановлено, що згідно Довідки про встановлення місцезнаходження №742/64 від 26.06.2012 року, підписаної начальником підрозділу податкової міліції Комковим Е.В. підтверджено фактичне місцезнаходження платника податків ПП "Ніколь" за адресою проживання його засновника ОСОБА_8

Також матеріалами справи підтверджується, що у Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 15.06.2012 року у записах 4-8 у графі: "Місцезнаходження" зазначено адресу місцезнаходження боржника: "АДРЕСА_1". Разом з тим, у записі №8 до графи: "Дата проведення, номер запису та назва реєстраційної дії" зазначено таке: " 09.06.2012, 1266143008002163, Внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою".

Відтак, внесення до графи: "Дата проведення, номер запису та назва реєстраційної дії" інформації про подання заяви суб'єктом господарювання про відсутність юридичної особи за адресою місцезнаходження, не може ототожнюватися з встановленням державним реєстратором, за наслідком проведених ним певних дій, відсутності юридичної особи за адресою місцезнаходження, про що державний реєстратор вносить запис у графу: "Місцезнаходження".

Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини та їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При здійсненні провадження згідно особливостей статті 52 Закону, постанова суду про визнання боржника банкрутом є першим судовим актом, прийнятим в судовому засіданні, за участі учасників провадження у справі про банкрутство, відтак у ньому суд повинен за участі боржника, ініціюючого кредитора та інших можливих учасників провадження у справі перевірити обґрунтованість порушення провадження у справі про банкрутство, достатність та належність доказів, що підтверджують безспірність грошових вимог кредитора в розумінні статей 1, 6, 52 Закону, наявність спеціальних підстав для введення спрощеної ліквідаційної процедури.

Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про банкрутство"(пункт 36) від 18 грудня 2009 року роз'яснено:

"Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство.

У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1 1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

Таким чином, керуючись зазначеними нормами права та роз'ясненнями судової практики, встановивши неналежність доказів в обґрунтування безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора та недостатність доказів відсутності боржника за адресою його місцезнаходження, як спеціальної підстави для порушення провадження за статтею 52 Закону, апеляційний суд дійшов висновку про скасування постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, припинення відповідно до положень частини 1 статті 52 Закону про банкрутство та пункту 1 1 частини 1 статті 80 ГПК України провадження у справі про банкрутство, як такої, що була порушена необґрунтовано.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111 5 , 111 7 ГПК України, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції і не вбачає підстав для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2012 року в даній справі, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, зазначає, що у вступній, мотивувальній та резолютивній частинах постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2012 року невірно зазначено найменування боржника, а зокрема: вказано "Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКОЛЬ" , в той час як порушено справу про банкрутство та визнано банкрутом згідно оскаржуваної постанови суду першої інстанції "Приватне підприємство "НІКОЛЬ" (ЄДРПОУ 30341392) . Зазначене процесуальне порушення не є істотним та не впливає на правильність в цілому висновків апеляційного суду, однак, підлягає виправленню шляхом внесення відповідних змін до вступної, мотивувальної та резолютивної частин постанови апеляційного суду від 21.11.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2012 року у справі №5006/38/28б/2012 змінити.

Викласти найменування боржника у вступній, мотивувальній та резолютивній частині постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2012 року у справі №5006/38/28б/2012 у такій редакції: "Приватне підприємство "НІКОЛЬ" (ЄДРПОУ 30341392)".

В решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2012 року у справі №5006/38/28б/2012 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко